Рішення № 13505684, 17.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 38/359-45/26917.01.11 За позовом:Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі

Позивача:Міністерства оборони України

До відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейдлінкс”

Третя особа:Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове)

Про:визнання недійсним договору

Суддя Балац С.В.

Представники: Позивача:Не з'явились Відповідача:Кравчук Р.Б.

Третьої особи:Салій В.В.

Прокуратури:Кривоклуб Т.В. Суть спору: визнання недійсним договору №23/9-03/15 від 15.03.2006, про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об`єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка №138, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладеного між Позивачем та Відповідачем.

Позовні вимоги прокурора мотивовані тим, що за спірним договором позивач забезпечує оформлення землевпорядної документації стосовно користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво та передає в спільну діяльність будівлі і споруди військового містечка № 138.

Прокурор зазначає, що підписант спірного договору з боку позивача ОСОБА_4 діяв на підставі довіреності, яка була скасована 16.06.2006.

Також прокурор зазначає, що особливості статусу військового майна полягають в тому, що його облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та відчуження здійснюється в спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України від 28.12.2000 №1919 “Про затвердження положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил”. Відповідно до умов Положення про відчуження військового майна це, серед іншого, вилучення військового майна із Збройних Сил у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (організації). Завдання з управління державним майном позивач зобовязаний здійснювати лише відповідно до закону. Тому, на думку прокурора, позивач не уповноважений на реалізацію військового нерухомого майна.

Прокурор стверджує, що спірний договір за правовою природою є інвестиційним договором. При цьому згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління.

За твердженням прокурора, спірним договором його сторони намагаються змінити цільове призначення земельної ділянки, із земель оборони на землі житлової та громадської забудови, що суперечить вимогам ст. 20 Земельного кодексу України. Рішення про зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки чи відведення її під забудову не приймалися. Наслідками порушення порядку зміни цільового призначення земель, відповідно до ст.21 Земельного кодексу України є визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Прокурор наполягає на тому, що позивач не наділений повноваженнями відчужувати спірне майно, шляхом передачі його як внесок у спільну діяльність, а також вчиняти дії щодо передачі та зміни цільового призначення земельної ділянки.

Позивач позов прокурора підтримав та просив його задовольнити.

Рішенням від 24.11.2009 (суддя Власов Ю.Л.) позов задоволено.

Київський апеляційний господарський суд Постановою від 14.05.2010 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейдлінкс” залишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2009 без змін.

Постановою від 15.09.2010 Вищий господарський суд України касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдлінкс" задовольнив частково, рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2010 скасував, а справа передана на розгляд Господарського суду міста Києва.

Згідно резолюції справа 38/359 передана на новий розгляд судді Балац С.В.

Ухвалою від 04.10.2010 суддя Балац С.В. прийняв справу 38/359 до свого провадження, справі присвоєно № 38/359-45/269. Вказаною ухвалою призначено розгляд справи на 10.11.2010.

Під час нового розгляду справи позивач позов прокурора підтримав та зазначив, що на момент укладення спірного договору, земельна ділянка по вул. Артема № 59 не перебувала у власності позивача, а знаходилась у власності Київської міської ради і була передана в оренду Центральному спеціалізованому будівельному управлінню.

Також позивач зазначив, що 20.10.2010 Шевченківський районний суд міста Києва виніс вирок ОСОБА_4, яким визнав його винним у вчинені злочину, передбаченому ч. 3 ст. 365 Кримінального Кодексу України, і призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі на 8 років, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та фінансово-господарськими функціями строком на 2 роки.

Відповідач усно проти задоволення позову заперечив, та вказав, що спірний договір відповідає нормам законодавства на час укладення договору, на час укладення спірного договору довіреності були чинними і спірний договір земельної ділянки не стосується.

Ухвалою від 10.11.2010 розгляд справи відкладався на 22.11.2010.

В судовому засіданні 22.11.2010 сторони звернулися до суду з клопотанням про продовження строку вирішення спору. Ухвалою від 22.11.2010 клопотання сторін задоволено, строк вирішення спору продовжено, а розгляд справи відкладався на 16.12.2010.

У судовому засідання 16.12.2010 оголошено перерву до 17.01.2011.

В судовому засіданні 17.01.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

06.09.2005 між Київської міською радою та Центральним спеціалізованим будівельним управлінням (госпрозрахунковим) укладено договір оренди земельної ділянки № 637, за яким третя особа прийняла в оренду земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:91:165:0018 за адресою АДРЕСА_1, площею 9645 кв.м. з цільовим призначенням для будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом, дошкільним дитячим закладом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення, строком на 5 років.

В наступному рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2008 № 23/176 визнано укладеним договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 06.09.2005 № 637. Згідно вказаного договору стороною останнього замість третьої особи визначено Центральне територіальне управління капітального будівництва, а всі права від третьої особи переходять до Центрального територіального управління капітального будівництва.

Центральним спеціалізованим будівельним управлінням (Госпрозрахунковим), яке діяло на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 17.08.2004 №2369, видало 14.02.2006 нотаріально посвідчену довіреність за № 162з, якою уповноважило директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (Госпрозрахункового) ЦСБУ "Укроборонбуд" ОСОБА_5 від імені Міністерства оборони України укладати будь-які договори (угоди, контракти, попередні договори) підряду в т.ч. підряду на капітальне будівництво та капітальний ремонт, пайової участі в будівництві, інвестування будівництва житла, купівлі-продажу квартир та іншого нерухомого майна, його міни, оренда земельних ділянок, оцінка майна, передачі в заставу та в іпотеку нерухомого майна на користь Міністерства оборони України та третіх осіб, купівлі паливно-енергетичних ресурсів, матеріалів і технічних засобів, сумісної діяльності, оренди державного майна та прийому-передачі матеріальних цінностей, представляти і захищати інтереси Міністерства оборони України з усіх питань, пов'язаних з укладенням та виконанням зазначених договорів (угод, контрактів), в органах бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно на всій території України, у відповідних управліннях земельних ресурсів з правом підписання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками та в усіх інших підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Міністерство оборони України довіреністю від 09.03.2006 № 610 уповноважило директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони "Укроборонбуд" ОСОБА_4, зокрема, укладати від імені Міністерства оборони України, на підставі рішення Міністра оборони України та за погодженням директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України за кошти суб'єктів господарювання правочини (договори, контракти) спільної діяльності, про пайову участь у будівництві житла, на виготовлення проектно-кошторисної документації, підряду на капітальне будівництво, врегулювання відносин, заміни сторони, купівлі-продажу житла (квартир).

15.03.2006 між позивачем та відповідачем був укладений інвестиційний договір №23/9-03/15 (далі Спірний договір), відповідно до п.2.5. якого предметом договору є спільна діяльність сторін по проектуванню та будівництву (реконструкції) обєктів житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, підземним паркінгом та інженерними мережами на будівельному майданчику, що знаходяться за адресою: військове містечко №138 (м. Київ, АДРЕСА_1) та подальша їх експлуатація відповідно до призначення. Площа території становить 1,23 га.

Відповідно до п.2.6. Спірного договору нерухоме майно, що знаходиться на будівельному майданчику (території, що підлягає забудові за цим договором) є державною власністю і складає пайовий внесок (пай) позивача по цьому договору. Оцінка вартості вказаного нерухомого майна складає 558500,00 грн.

Відповідно до п.6.1. Спірного договору позивач забезпечує оформлення за рахунок відповідача землевпорядної документації, оформлення користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво обєкту, а також отримання необхідних дозволів, технічних умов та іншої необхідної документації для знесення існуючих будівель, споруд і зелених насаджень, а також у звязку з винесенням інженерних мереж з території забудови, приведенням земельної ділянки у стан, придатний до початку будівництва та виконання відповідачем своїх зобовязань по договору. Позивач передає відповідачу майно, що є його пайовим внеском у будівництві обєкту, передає у спільну власність будівлі та споруди військового містечка №138, яке знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1.

Згідно з п. 6.6. Спірного договору відповідач здійснює реєстрацію нерухомого майна спільної діяльності та перереєстрацію обліку земельної ділянки, що підлягає забудові за цим договором у Державному земельному кадастрі України з права користування позивача на таку, що віднесена до спільної діяльності за цим договором.

20.10.2010 Шевченківським районним судом міста Києва винесено вирок у справі № 1-1081/2010 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 Кримінального кодексу України. У вказаному вироку встановлено, що "директор філії ЦСБУ МОУ "Укроборонбуд" ОСОБА_4 був службовою особою, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративні функції". Також у вказаному вироку встановлено, що ОСОБА_4 "перевищуючи надані йому Положенням про філію ЦСБУ "Укроборонбуд", довіреностями № 162з від 14.02.2006 та № 610 від 09.03.2006, а також рішенням МО України № 1365/з від 23.11.2005 року, службові повноваження, діючи в інтересах третіх осіб" та "з метою реалізації військового майна … комерційній структурі в умовах відсутності відповідного рішення Міністра оборони України та погодження директора Департаменту будівництва МО України … умисно вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень". Зазначеним вироком ОСОБА_4 засуджено до 8 років позбавлення волі, з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та фінансово-господарськими функціями, строком на 2 роки.

Спір по справі виник з причин того, що прокурор вважає, що Спірний договір укладений з порушенням законодавства України та в звязку з чим порушують інтереси держави, а тому просить визнати Спірний договір недійсним.

Згідно з ст.15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Як встановлено судом за Спірним договором позивач зобовязаний здійснити на користь відповідача певні дії, а саме передати в якості паю військове нерухоме майно та право користування земельною ділянкою з метою подальшого будівництва відповідачем на цій земельній ділянці обєктів житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, підземним паркінгом та інженерними мережами.

Отже за спірним договором позивач є особою, яка зобов'язана за спірним договором здійснити на користь відповідача певні дії, а саме передати майно, тому даний спір є підсудним Господарському суду міста Києва, оскільки місцезнаходженням позивача є місто Київ.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Нормою ст. 238 Цивільного кодексу України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (ст. 244 Цивільного кодексу України).

З тексту довіреності від 09.03.2006 № 610 вбачається, що ОСОБА_4 був уповноважений, зокрема, на укладення від імені Міністерства оборони України правочини (договори, контракти) спільної діяльності, про пайову участь у будівництві житла, підряду на капітальне будівництво, за умови наявності рішення Міністра оборони України та за погодженням директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України.

Суду не надано доказів того, що ОСОБА_4, як представником Міністерства оборони України, отримано рішення Міністра оборони України та за погодженням директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України щодо укладення Спірного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Згідно з ст.1132 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Відповідно до ч.1 ст.1133 Цивільного кодексу України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

Згідно з абз.2 ч.1 ст.1134 Цивільного кодексу України внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

Вказаними нормами передбачено, що за договором про спільну діяльність його учасники обєднують свої вклади. Вкладом учасника може бути майно, в тому числі земельні ділянки, право користування цими ділянками, яке в цьому разі набуває статусу спільного майна (а не майна виключно державної чи комунальної власності) та вже використовуються в інтересах усіх учасників, що обєднали свої вклади для досягнення спільної мети.

Згідно з ст.3 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.6 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.1200р. №1919, рішення про відчуження військового майна приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку такого майна за формою згідно з додатком 1. У разі коли внаслідок скорочення та реорганізації Збройних Сил, переформування військових частин, їх переозброєння, планового поновлення військового майна тощо вивільняється військове майно, Міноборони за необхідності, але не рідше ніж один раз на квартал, подає Кабінетові Міністрів України погоджений з Мінекономіки додатковий перелік військового майна, яке може бути відчужено, за формою згідно з додатком 2.

Доказів наявності вказаних пропозицій, погоджень та рішень суду не надано.

З наведених норм вбачається, що ОСОБА_4 уклавши Спірний договір вийшов за межі повноважень, наданих останньому довіреністю та порушив порядок відчуження військового майна.

Враховуючи вищевикладене, Спірний договір суперечить нормам законодавства та вчинено особою, яка не мала для його вчинення необхідного обсягу повноважень.

Відповідно, вимоги прокурора є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним інвестиційний договір №23/9-03/15 від 15.03.2006 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкцію) обєктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка №138 (м.Київ, АДРЕСА_1), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладеного між Державою України в особі органу, уповноваженого управляти майном, Міністерства оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління “Укроборонбуд” ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Трейдлінкс”.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейдлінкс” (м.Кривий Ріг, вул. Сірка, 44/19, код 31224250, з будь якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) до Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200; символом звітності 095; № рахунку: 31110095700011; банк: ГУ УДК у м. Києві; отримувач: УДК у Шевченківському районі м. Києва; МФО: 820019; код ЄДРПОУ 26077968) 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. - державного мита

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейдлінкс” (м.Кривий Ріг, вул. Сірка, 44/19, код 31224250, з будь якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) до Державного бюджету України (рахунок: № 31218264700001; Одержувач: УДК у Шевченківському районі; код 24262621; банк одержувача: ГУ ДКУ у м. Києві МФО 820019; код платежу: 22050003) 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяС. В. Балац

Дата підписання 19.01.2011