Ухвала суду № 13505624, 12.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

12.01.11№ 05-5- 59 / 376

Суддя , розглянувши матеріали

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської обласної філії

до Військової частини Т-0710

про стягнення 513,95 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява № 01-08-1 від 04.01.2011 р. і додані до неї документи, повертаються позивачеві без розгляду з наступних підстав:

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної суми.

У позовній заяві зазначено, що за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 488, 69 грн., однак не вказано на докази, які мають такі зазначення підтверджувати (зокрема, у відповідності до розділу 4 договору № 1590 від 06.04.05 р., укладеного між сторонами).

Згідно абз. 2 п. 3.3 Роз`яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з послідуючими змінами і доповненнями) підставою для повернення позовної заяви є, зокрема, незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Тільки якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача (абз. 4 п. 3.3 вищенаведених Роз’яснень).

Фактично зазначені позивачем у позовної заяви відомості не містять жодних вказань (посилань) на існування конкретно - визначених доказів на підтвердження цих відомостей, т.т. такі докази позивачем не зазначені. А тому суд позбавлений можливості діяти в порядку ч. 1 ст. 38 та п. 11 ч. 1 ст. 65 ГПК України, оскільки сам позивач такі докази не зазначив (т.т невідомо які саме докази суду вимагати).

Вищенаведене позбавляє підставності як наведену позивачем у тексті позовної заяви суму основного боргу за спірним договором, так позбавляє обгрунтованості і розрахунок пені, інфляції та річних, як похідних від суми основного боргу.

За таких обставин, у позовній заяві не вказано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної суми, що є підставою для повернення позову без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі, або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту "підпис". В пункті 5.26 зазначено, що відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи.

Отже, копії документів засвідчуються шляхом проставляння печатки підприємства на кожній сторінці документа, або на зворотній сторінці прошитої копії документа, напису "Згідно з оригіналом" та назви посади, особистого підпису особи, що має відповідні повноваження та засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії.

Проте, додані до позовної заяви, копії доказів не відповідають зазначеним вище вимогам.

Додані до позовної заяви копії доказів, не відповідають зазначеним вище вимогам, а саме: на копіях документів відсутня назва посади, прізвище, ініціали особи що має відповідні повноваження та засвідчує копію.

Не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку.

Відповідно до частини першої статті 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Платіжні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі. Ксерокопії чи фотокопії платіжних документів не можуть бути доказом сплати державного мита.

Згідно п. 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України 22.04.93 р. № 15, на зворотньому боці пл. доручення робиться напис кредитної установи такого змісту: "Зараховано в доход бюджету _____ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб з відтиском печатки кредитної установи та з відміткою дати виконання пл. доручення.

Напис кредитної установи на зворотньому боці пл. доручення №14804 від 23.12.10 р. не відповідає зазначеним вище вимогам.

Крім того, відповідно до п. 3.1 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до вказаної Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до вказаної Інструкції.

Згідно додатку 2, 8 зазначеної Інструкції для заповнення реквізиту № 40 платіжного доручення (М.П.) ставиться відбиток печатки платника, зразок якої заявлений банку платника в картці зі зразками підписів та відбитка печатки.

Додане до позовної заяви платіжне доручення №14804, оформлене з порушенням вимог вище вказаної Інструкції, а тому не може бути прийняте судом як належний доказ.

Відповідно до роз’яснень Головного управління державного казначейства України, державне мито, яке справляється з позовних заяв, що подаються до господарських судів України підприємствами та організаціями, розміщеними на території України, зараховуються в доходи Державного бюджету України на рахунки, відкриті на ім’я територіальних органів Державного казначейства за кодом бюджетної класифікації № 22090200 та символом звітності банку - 095. У рядку "призначення платежу" зазначається назва платежу, код бюджетної класифікації та символ звітності банку.

"Призначення платежу" в пл. дор. №14804 від 23.12.10 р., доданому до позовної заяви, не відповідає зазначеним вище вимогам.

Не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Додана до позовної заяви поштова квитанція від 05.01.11 р. №5049 не може свідчити про відправлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів, оскільки в графі "Кому" поштової квитанції зазначено: "військова част т 071", а відповідачем за позовною заявою є "Військова частина Т-0710".

До позовної заяви не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку.

Пунктом 3-1 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно з листом Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві №1021-4/л від 23.06.2010 р. з 23.06.2010 р. Головним управлінням Державного казначейства України у м. Києві змінені реквізити при сплаті судових витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а саме при подачі позову до Господарського суду міста Києва судові витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу повинні сплачуватись платниками та зараховуватись до Державного бюджету України за такими реквізитами:

код –22050003;

рахунок –31218264700001;

одержувач –ГУ ДКУ у м. Києві;

код ЄДРПОУ –24262621;

банк одержувач –ГУ ДКУ у м. Києві;

МФО –820019.

Проте з платіжного доручення № 14805 від 23.12.2010 р., доданого до позовної заяви, що подана до суду 10.01.11 р., як доказ сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, вбачається, що витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачені за іншими реквізитами.

Крім того, відповідно до п. 3.1 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до вказаної Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до вказаної Інструкції.

Згідно додатку 2, 8 зазначеної Інструкції для заповнення реквізиту № 40 платіжного доручення (М.П.) ставиться відбиток печатки платника, зразок якої заявлений банку платника в картці зі зразками підписів та відбитка печатки.

Додане до позовної заяви платіжне доручення, оформлене з порушенням вимог вище вказаної Інструкції.

Керуючись п.п. 3, 4, 6, 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.

Звернути увагу позивача, що після усунення допущених порушень, які стали підставою повернення позовної заяви без розгляду, він може повторно звернутися до Господарського суду міста Києва з позовом.

Суддя                                                                                           Ю.В. Картавцева