Рішення № 13505557, 17.01.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" січня 2011 р.Справа № 19/1491

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Макаревича В.А.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1, дор. від 21.05.2010р., ОСОБА_2, дор. від 21.05.2010р.

від відповідача Ніколайчук С.М., дор. № 436 від 19.07.2010р.

Розглянув справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (м.Коростень, Житомирська область)

до Відкритого акціонерного товариства "Ігнатпільський кар'єр" (с.Ігнатпіль, Овруцького району)

про стягнення 204414,24 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача на його користь 204414,24 грн., з яких: 187591,72 грн. основний борг, 16822,50 пеня.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Надали довідку від 17.01.2011р., у якій зазначили, що станом на день розгляду справи за відповідачем рахується основний борг в сумі 187591,74 грн. та пеня в сумі 16822,50 грн.

Представник відповідача письмового відзиву на позовну заяву не надав, у судовому засіданні позов визнав в повному обсязі, погодився з сумою та періодом нарахування пені.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (позивачем по справі) та Відкритим акціонерним товариством " Ігнатпільський кар'єр" (відповідачем по справі) був укладений договір купівлі - продажу, згідно якого позивач зобов'язується передавати у власність, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити на умовах договору певну продукцію (надалі товар) у видах, кількості та по ціні, що вказується і оформляється у додатках до даного договору, або згідно наданих продавцем рахунків ( а.с. 5-6 ).

У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 338653,95 грн., що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та довіреностями, які долучені до матеріалів справи (а.с. 7 - 55).

Згідно ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

П. 3.3. договору передбачає, що покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 30 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими особами документів прийому - передачі товару.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконав частково, що підтверджується платіжними дорученнями ( а.с. 80-92), в результаті чого на день звернення з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 187591,74 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаного сторонами та скріпленого печатками ( а.с. 56).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 5.2 договору , у випадку невиконання покупцем строків, передбачених п.3.3 даного договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченої продукції, за кожен день прострочення платежу.

На підставі вищезазначеного пункту договору, позивач просить стягнути з відповідача 16822,50 грн. пені за період з 10.04.2010р. по 22.09.2010р.

Пеня і штраф є штрафними санкціями, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст.230 ГК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем разом з позовними матеріалами, суд приходить до висновку про його правильність, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до чинного законодавства, які підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та такими, що підлягають задоволенню в сумі 204414,24 грн., з яких: 187591,74 грн. боргу, 16822,50 грн. пені.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав.

Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Представниками позивача подано письмове клопотання про повернення зайво сплаченої суми державного мита ( а.с.74).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. №7-93 "Про державне мито", сплачене державне мито підлягає поверненню у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Як вбачається з платіжного доручення № 10 від 04.11.2010р. (а.с. 60), позивачем була сплачена сума державного мита в розмірі 9983,31грн., тоді як потрібно було сплатити 2044,14 грн. (1 % від ціни позову).

Таким чином, поверненню підлягає державне мито у розмірі 7939,17 грн.

На підставі ст.ст. 11, 525, 526, 549,626, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Ігнатпільський кар'єр" (11136, с. Ігнатпіль Овруцького району Житомирської області, ідентифікаційний код 01374547) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1):

- 187591,74 грн. основного боргу;

- 16822,50 грн. пені;

- 2044,14 грн. державного мита;

- 236 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути позивачу - Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) із державного бюджету України надмірно сплачене, згідно з платіжним дорученням № 10 від 04.11.2010 р., державне мито в сумі 7939,17 грн., про що видати довідку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

СуддяМакаревич В.А.

Повне рішення складено: 21.01.2011р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу ( разом з довідкою)

3 - відповідачу