Ухвала суду № 13504656, 11.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-5633/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" січня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

суддів: Федорової Г.Г.,

Парінова А.Б., Сауляка Ю.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн»до Київської обласної митниці, за участю Прокуратури Київської області про скасування рішення відповідача від 09.01.2009 року та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн»(далі позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Київської обласної митниці (далі відповідач), яким просило скасувати рішення відповідача від 09.01.2009 року про визначення митної вартості (здійснення митної оцінки) та зобовязати Київську обласну митницю провести оформлення ввезених ТОВ «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн»на митну територію України 41,250 тон поліетилену виробництва Exxon Mobil Chemical Belgium за ціною 1100,00 доларів США за одну тону.

Крім цього, позивач просив зобовязати Київську обласну митницю зарахувати в рахунок майбутніх платежів декларанта суму переплати митних платежів у розмірі 24082,12 грн., сплачених згідно платіжного доручення № 102 від 16.01.2009 року

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн»відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу в звязку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10 січня 2007 року між ТОВ «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн»та Фірмою «Exxon Mobil Chemical Belgium»(Бельгія) було укладено прямий зовнішньоекономічний контракт № 114758-07, на підставі якого ТОВ «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн»придбало 41250 тон поліетилену лінійного марки LL1004YB за ціною 1100,00 доларів США за тону на загальну вартість 45375,00 доларів США, який, 24.11.2008 року був заявлений позивачем до митного оформлення згідно вантажної митної декларації від 24.11.2008 року № 125000001/8/919872 в режимі імпорт-40.

Для запобігання простою товару на митниці, декларантом 26.11.2008 року до Київської обласної митниці було подано заяву про надання дозволу на випуск товару у вільний обіг. Після отримання позитивного рішення декларантом були оформлені дві тимчасові вантажні митні декларації № 125000001/8/92008 від 26.11.2008 року та № 125000001/8/920026 від 26.11.2008 року, а товар було випущено у вільний обіг.

Після підтвердження відділом номенклатури та класифікації товарів Київської обласної митниці коду товару декларантом було подано вантажну митну декларацію № 125000001/8/921032 від 24.11.2008 року в режимі імпорт-40 та надано: комерційну пропозицію Exxon Mobil Chemical Belgium від 03.11.2008 року; інвойси Exxon Mobil Chemical Belgium на оплату 41625 тон поліетилену за ціною 1100,00 доларів США за тону; CMR № 30570757 від 19.11.2008 року; договір-доручення № 192 від 18.11.2008 року між ФОП ОСОБА_4 і ТОВ «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн»; довідку ФОП ОСОБА_4 про транспортно-експедиційні витрати; висновок Держзовнішінформ Міністерства економіки України від 09.12.2008 року № 8/1031; лист-відповідь Exxon Mobil Chemical Belgium від 22.12.2008 року; лист-відповідь Exxon Mobil Chemical Belgium від 22.12.2008 року; інформацію біржового довідника ICIS pricing.

Київською обласною митницею позивачу було відмовлено у прийнятті митної декларації з підстав відсутності під час митного оформлення товару необхідних документів, передбачених п.п. 8, 11 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 та запропоновано митному брокеру надати необхідні документи, на що останнім було зроблено відмітку про ознайомлення з переліком додаткових документів, повідомлено про їх ненадання та згоду щодо митної оцінки товару.

Вказане стало підставою для винесення відповідачем рішення (довідки) за № 06-15/9/21/9-к від 09.01.2009 року про визначення митної вартості імпортованого товару.

Судом першої інстанції було встановлено, що митна вартість товару позивачем була визначена із застосуванням першого методу її визначення, тобто за ціною угоди відносно товарів, що імпортуються (вартість угоди).

Відповідач не погодився із митною вартістю товарів, визначеною позивачем за ВМД № 125000001/8/921032 від 24.11.2008 року та застосував другий метод визначення вартості товарів (за ціною договору щодо ідентичних товарів).

Позивач заперечує проти застосування другого методу визначення вартості товарів, вказуючи на відсутність з його боку порушень, які б давали підстави для застосування відповідачем вказаного методу.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно ст. 259 Митного кодексу України, під митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, розуміють їх ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього кодексу.

Відповідно до ст. 260 Митного кодексу України обов'язок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України покладається на декларанта. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.

Положенням статті 266 Митного кодексу України, визначено основні методи, які застосовуються для визначення митної вартості товарів, а саме: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервний.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обгрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Крім того слід зазначити, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи (ст. 262 Митного кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року затверджено «Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»(далі - Порядок).

Пунктом 8 Порядку передбачено, що підтвердження транспортних витрат, які згідно з нормами Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також:

- або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства;

- або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по цій території, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 км маршруту.

Відповідно до п. 11 Порядку, посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися:

- рахунки - фактури від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські платіжні документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- довідки підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити про маршрут перевезення, розмір оплати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера даного підприємства;

- калькуляції транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту;

- бухгалтерські документи;

- калькуляції фірми - виробника товару;

- копії вантажно-митної декларації країни відправлення;

- інформація зовнішньоторгівельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Пунктом 13 Порядку передбачено, що декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

Відповідно до п.14 Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Як встановлено судом першої інстанції, уповноваженим представником ТОВ «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн»у митних органах, відповідно до наказу № 39/к від 01.07.2004 року «Про кадри», є Меланіч В.М.

З матеріалів справи вбачається, що на зворотному боці декларації митої вартості декларантом Меланічем В.М. 18.12.2008 року було вчинено запис: «Ознайомлений», що підтверджує те, що він був обізнаний із записом митного органу про необхідність надання додаткових документів (а.с. 85). При цьому від декларанта до митного органу не надходило жодних заяв щодо вирішення питання про продовження строку для подання додаткових документів, які були витребувані відповідачем у ході визначення митної вартості товару.

За відсутності додаткових документів, передбачених п.п. 8, 11 Порядку, відповідачем було самостійно визначену митну вартість товарів із застосуванням другого методу, використовуючи відомості цінової бази Державної митної служби (а.с. 152), відповідно до якої вартість за одиницю ідентичного товару поліетилен лінійний у гранулах, виробник EXXONIMOBIL LL1004YB складає 1,67 долара за 1 кілограм.

Враховуючи те, що митному брокеру пропонувалося надати додаткові документи для визначення митної вартості товарів і останнім не було виконано вказаних умов, та враховуючи те, що на зворотньому боці декларації митої вартості декларантом Меланічем В.М. 09.01.2009 року було вчинено запис: «Додаткових документів не надаю, з митною оцінкою згоден»(а.с. 85) колегія суддів приходить до висновку про правомірність прийнятого відповідачем рішення (довідки) від 09.01.2009 року № МВ № 06-15/9/21/9-к про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки), із застосуванням другого методу її визначення (а.с. 33).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, з підстав вищевикладених обставин та наявних в справі доказів, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ТОВ «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн»є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Суддя:

Суддя: Г.Г. Федорова

А.Б. Парінов

Ю.В. Сауляк