Ухвала суду № 13504618, 11.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 29/492-А Головуючий у 1-й інстанції: Усатенко І.В.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" січня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

суддів:

при секретарі:

за участю:Федорової Г.Г.,

Парінова А.Б., Сауляка Ю.В.,

Скирді Б.К.,

представників позивача Деревяги Ю.Л., Пятенко В.П., Філіповича М.О.,

представників відповідача Сметанюка І.М., Косякевич Ю.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-Авіа»на постанову Господарського суду м. Києва від 25 грудня 2007 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-Авіа»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання незаконним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2007 року Державне підприємство «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-Авіа»(далі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі - відповідач), в якому просило скасувати рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.06.2007 року № 0001282200/3 на загальну суму 44605,53 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 25 грудня 2007 року в задоволенні позову Державного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-Авіа» відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 25 грудня 2007 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень № 1703/23 від 16.10.2006 року та № 1900/23 від 13.11.2006 року, ч. 1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», працівниками Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва було проведено виїзну планову документальну перевірку ДП «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-Авіа»з питань дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2005 року по 30.06.2006 рік.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт № 979-23-4-30550903 від 30.11.2006 року, в якому зафіксовано порушення позивачем термінів розрахунків, визначених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(зі змінами та доповненнями), що мало місце під час виконання довгострокового договору фрахту повітряного судна від 06.10.2004 року № PD/CО272/04 укладеного між ДП «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-Авіа»та Організацією обєднаних націй (США).

На підставі вказаного акту, ДПІ у Оболонському районі м. Києва було винесено рішення від 12.12.2006 року № 0001282200/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 44 605,53 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження, за результатами якого ДПІ у Оболонському районі м Києва були прийняті повідомлення-рішення № 0001282200/1 від 29.01.2007 року, № 0001282200/2 від 11.04.2007 року, № 0001282200/3 від 18.06.2007 року.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Порядок та механізм розрахунків при здійснені субєктами експортно-імпортних операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності встановлено спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 року №185/94-ВР (далі Закон №185/94-ВР).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №185/94-ВР, виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно ст. 2 Закону №185/94-ВР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

При дослідженні матеріалів вказаної справи колегією суддів встановлено, що 06.10.2004 року між ДП «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-Авіа»та Організацією обєднаних націй (США) було укладено довгостроковий договір фрахту повітряного судна № PD/CО272/04, за умовами якого Перевізник надає ООН три повітряні судна Mi-8MTB з реєстраційними номерами UR-HLB, UR-HLC та UR-HLG.

Пунктом 3 Договору передбачено, що за умови задовільного надання Перевізником послуг у повному обсязі згідно з цим договором, ООН сплачує Перевізнику суми у порядку та у строки, визначені графіком оплати, наведеним у додатку В до цього договору. Незважаючи на вищезазначене, у жодному випадку загальна сума, яку ООН сплатить Перевізнику за усі послуги, що будуть надаватися за цим договором, не перевищує 14700000,00 доларів США, і така сума становить максимальну грошову відповідальність ООН перед Перевізником за цим договором.

ООН здійснює оплату Перевізнику за цим договором протягом 30 днів з дати отримання ООН рахунка-фактури Перевізника та підтвердження уповноваженою посадовою особою ООН задовільного виконання авіатранспортних послуг (т. 1 а.с. 122).

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем порушено ст. 1 Закону №185/94-ВР, оскільки під час виконання контракту № PD/CО272/04, виручка позивача у іноземній валюті за надані ООН послуги не була зарахована на валютний рахунок позивача протягом 90 календарних днів з дня виставлення рахунків-фактури, а саме:

- рахунок-фактури від 06.02.2006 року № 018/ PD/CО272/04 на загальну суму 155136,8 доларів США, граничний термін надходження валютної виручки 07.05.2006 р. Вказана сума надійшла на рахунок позивача 06.04.2006 року у розмірі 66855,23 доларів США та 10.05.2006 року у розмірі 88281,57 доларів США, тобто сума у розмірі 88281,57 доларів США надійшла на рахунок позивача з порушенням строку передбаченого ст. 1 Закону №185/94-ВР на 3 дні;

- рахунок-фактури від 09.03.2006 року № 020/ PD/CО272/04 на загальну суму 160436,8 доларів США, граничний термін надходження валютної виручки 10.05.2006 р. Сума 45222,22 доларів США надійшла на рахунок позивача 10.05.2006 року, а решта суми 115213,78 доларів США станом на 30.06.2006 року на рахунок позивача не надійшла, що є порушенням строку передбаченого ст. 1 Закону №185/94-ВР на 23 дні;

- рахунок-фактури від 30.03.2006 року № 021/ PD/CО272/04 на загальну суму 11830,8 доларів США, граничний термін надходження валютної виручки 28.06.2006 р., яка станом на 30.06.2006 року на рахунок позивача не надійшла, що є порушенням строку передбаченого ст. 1 Закону №185/94-ВР на 2 дні;

- рахунок-фактури від 30.03.2006 року № 022/ PD/CО272/04 на загальну суму 2918,4 доларів США, граничний термін надходження валютної виручки 28.06.2006 р., яка станом на 30.06.2006 року на рахунок позивача не надійшла, що є порушенням строку передбаченого ст. 1 Закону №185/94-ВР на 2 дні.

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано доказів отримання індивідуальної ліцензії на перевищення терміну передбаченого ст. 1 Закону №185/94-ВР від Національного банку України, а також доказів звернення до суду з вимогою про стягнення суми заборгованості з ООН.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Оскільки позивач не довів та не надав докази відсутності його вини у порушенні вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», за яке нараховані санкції, колегія суддів вважає нарахування таких санкцій обґрунтованим, а оспорюване рішення податкового органу таким, що прийнято останнім на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

При цьому, колегія суддів зауважує, що оспорюване позивачем рішення ДПІ в Оболонському районі м. Києва від 18.06.2007 року № 0001282200/3 не може розглядатись судом у якості податкового повідомлення-рішення, винесеного за процедурою, передбаченою Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки по своїй суті є рішенням про застосування штрафних санкцій за порушення вимог чинного законодавства України з питань зовнішньоекономічної діяльності, прийнятим згідно «Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року № 253.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-III (далі Закон № 2181-III) є спеціальним законом із питань оподаткування, що встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), перелік яких передбачає Закон України «Про систему оподаткування»від 25.06.91 р. № 1251-XII, а також порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Пеня, стягнення якої передбачено ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»за порушення резидентом термінів, визначених у статтях 1 та 2 цього Закону, належить до адміністративно-господарських санкцій (ст. ст. 239, 241 Господарського кодексу України), порядок нарахування і стягнення яких не регулюється Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III.

Отже відповідно до положень ч.2 ст.241 ГК України та згідно Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(в редакції, яка діяла на момент винесення оспорюваного рішення) обмеження чи встановлення граничних термінів, зі спливом яких субєкт господарювання звільняється від відповідальності за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не передбачено.

Крім цього доводи позивача щодо відсутності порушення ст. 1 Закону № 185/94-ВР з його боку у звязку з проведенням взаємозаліку, вимог ООН до позивача щодо відшкодування збитків понесених ООН у звязку з невиконанням позивачем умов договору № PD/CО187/05 від 16.08.2005 року на загальну суму 785152,49 доларів США та вимог позивача до ООН щодо погашення заборгованості, яка виникла під час виконання контракту № PD/CО272/04 від 06.10.2004 року на загальну суму 1 223 642,68 доларів США, не приймаються колегією до уваги, оскільки з акту звірки взаємних розрахунків між позивачем та ООН не вбачається по яких саме рахунках-фактурах проведений взаємозалік. Крім цього, акти взаємозвірок були складені після проведення перевірок (т. 1 а.с. 152-155). На момент проведення перевірки акти взаємозвірок від 03.07.2006 року та 08.09.2006 року позивачем відповідачу не надавались. Первинна скарга позивача до ДПА України та ДПА у м. Києві від 13.04.207 року №256.4-07 про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі № 0001282200/0 від 12.12.2006 року, № 0001282200/1 від 29.01.2007 року, № 0001282200/3 від 18.06.2007 року також не містить посилань на акти взаємо звірок (т. 1 а.с. 51), що в свою чергу дає підстави для висновку про їх відсутність.

З огляду на зазначене, колегія судів відповідно до положень ч. 1 ст. 70 КАС України не визнає акти взаємозвірок належними доказами.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-Авіа» на постанову Господарського суду м. Києва від 25 грудня 2007 року - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 25 грудня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Суддя:

Суддя: Г.Г. Федорова

А.Б. Парінов

Ю.В. Сауляк

Повний текст ухвали складено та підписано 17.01.11 р.