Постанова № 13504615, 13.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-2057/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" січня 2011 р. м. Київ

Справа № 2-а-2057/10/1070

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Коротких А.Ю.,

суддів: Літвіної Н.М.,

Чаку Є.В.,

при секретарі: Корж В.В.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УВК Інтернешнл»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «УВК Інтернешнл»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (далі відповідач ) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Після числених змін позовних вимог позивач просив: скасувати податкове повідомлення рішення № 0000492200/3 від 25.11.2009 року у частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 32284, 31 грн. та штрафних санкцій на суму 64568, 62 грн. та податкове повідомлення рішення № 0000542300/0 від 06.05.2009 року у частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 12749, 00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 6374, 50 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2010 року позов було задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просили суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заслухавши учасників процесу вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Посадовою особою відповідача було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.01.2006 року по 31.12.2008 року, на основі якої було складено акт № 206/23-2/33987320 від 16.04.2009 року.

Згідно висновків вказаного акта, перевіряючими були встановлені наступні порушення: п.п. 5.2.1 п.5.2 , п.п.5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: завищення задекларованих позивачем показників валових витрат, внаслідок чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 14012, 00 грн. за період 4 квартал 2006 року по 2007 рік; п.13.5 ст. 13 Закону № 334/94, а саме: не утримано податок при виплаті доходів нерезиденту з джерела їх походження з України на загальну суму 45093, 07 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення рішення № 0000542300/0 від 06.05.2009 року, яким позивачу донараховано податкові зобов`язання з податку на прибуток: 14012 грн. основного платежу та 7006 грн. штрафних санкцій та № 000142200/0 від 06.05.2009 року, яким позивачу донараховано податкові зобов`язання з податку на прибуток 45093,07 грн. основного платежу та 90186, 14 грн штрафних санкцій.

Внаслідок процедури адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення № 0000542300/0 від 06.05.2009 року було залишено без змін. Однак, податкове повідомлення-рішення № 000142200/0 від 06.05.2009 року було скасовано в частині нарахування 397, 12 грн. основного пдатежу та 794, 24 грн. штрафних санкцій, а тому відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000492200/3 від 25.11.2009 року, яким позивачу донараховано податкові зобов`язання з податку на прибуток 44695, 95 грн. основного платежу та 89391, 90 грн штрафних санкцій.

З приводу висновків суду при дослідженні правомірності винесення податкового повідомлення-рішення 0000542300/0 від 06.05.2009 року, колегія суддів відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами відповідача були встановлені завищення задекларованих показників витрат на суму 56046, 00 грн. у порівнянні з оборотно-сальдовими відомостями позивача за 2006 та 2007 роки.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що перевіряючими не було вказано жодного первинного документа, на підставі якого ними було зроблено висновок про завищення роміру витрат на виробництво, та не вказано про відсутність первинних документів на вказану суму.

У відповідності до п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Частиною 4 п.п. 5.3.9.п.5.3 вказаної статті передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як свідчать матеріали справи, перевіряючими було лише встановлено відсутність первинних документів на підтвердження надання послуг у червні 2007 року на суму 5050, 00 грн.

Тому, позовні вимоги у частині податкового повідомлення рішення 0000542300/0 від 06.05.2009 року підлягають задоволенню.

Однак, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції у частині оцінки правомірності податкового повідомлення-рішення № 0000492200/3 від 25.11.2009 року.

Так, позивачем укладались договори перевезення з нерезидентами, вказані послуги надавались в більшій мірі не на території України. Однак, при виплаті винагороди нерезиденту, позивачем не було утримано податок на прибуток нерезидента.

У відповідності до п.п.1.35.1 п.1.35 ст.1 Закону № 334/94, фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Утримання податку з доходів отриманих нерезидентом у якості фрахту регулюються положеннями п. 13.5 ст. 13 Закону № 334/94.

Так, згідно п. 13.5 ст. 13 Закону № 334/94, сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.

При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Задовольняючи позовні вимоги у цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що сума фрахту, яка виплачувалась нерезиденту за надані послуги з перевезення, не є доходами з джерелом їх походження з України, а тому не підлягає оподаткування за нормами Закону № 334/94. Так, суд першої інстанції прийшов до висновку, що утриманню податку підлягають доходи, отримані від надання послуг на території України.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими зважаючи на наступне.

У відповідності до п.13.1 ст.13 Закону № 334/94, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти роялті, фрахт та доходи від послуг типу "інжиніринг".

Пунктом 1.21 ст.1 даного Закону надано визначення поняттю «доходи з джерелом їх походження з України»- будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Враховуючи те, що позивач перераховував на рахунки нерезидента доходи, отримані ним із джерела походження з України, то колегія суддів приходить до висновку,що він мав утримувати 6 % від суми фрахту незалежно від території надання послуг нерезидентом.

Також колегія суддів погоджується з розміром нарахованих штрафних санкцій відповідно до вимог п.п.17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов частково.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2010 року скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області № 0000542300/0 від 06.05.2009 року у частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 12749, 00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 6374, 50 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Літвіна Н.М.

Чаку Є.В.

Повний текст виготовлено: 17.01.2011 року