Ухвала суду № 135043778, 18.03.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41

_______________

УХВАЛА

про відстрочення виконання судового рішення

18 березня 2026 року м. ХарківСправа № 922/639/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Задорожний К.О.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" про відстрочення виконання судового рішення (вх. № 5774 від 10.03.2026) у справі

за позовом Заступника керівника Харківської обласної прокуратури, м. Харків, в інтересах держави, в особі Міністерства енергетики України, м. Київ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Фонд державного майна України, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія", смт. Есхар, Чугуївський район, Харківська область, про розірвання договору

за участю представників:

заявника - Джим О.В.;

прокурора - Сірик В.В.

ВСТАНОВИВ:

20.02.2023 заступник керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Міністерства енергетики України звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія", в якому просив суд розірвати, укладений 20.04.2012 між позивачем і відповідачем концесійний договір (об`єкт концесії - ЦМК ДП Теплоелектроцентраль-2 Есхар).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.06.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 у справі №922/639/23 позов задоволено; договір розірвано.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.02.2024 скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 і рішення Господарського суду Харківської області від 14.06.2023 у справі № 922/639/23, справу № 922/639/23 направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.03.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Фонд державного майна України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.08.2024 залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 у справі № 922/639/23 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.05.2025 рішення господарського суду Харківської області від 20.08.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 у справі № 922/639/23 скасовано, справу №922/639/23 передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Харківської області від 06.08.2025 у справі № 922/639/23 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Східного апеляційного Господарського суду від 01.10.2025 судом апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишено без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 06.08.2025 у справі № 922/639/23 залишено без змін.

Постановою Касаційного Господарського суду від 27.01.2026 судом касаційні скарги Заступника керівника Харківської обласної прокуратури та Міністерства енергетики України задоволено. Рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 у справі № 922/639/23 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Розірвано концесійний договір від 20.04.2012, укладений між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" на користь Харківської обласної прокуратури 17 714, 40 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, апеляційних та касаційних скарг. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" на користь Міністерства енергетики України 14 762, 00 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційних скарг. Видачу відповідного наказу доручено Господарському суду Харківської області.

16.02.2026 у справі № 922/639/23 видано відповідні накази.

10.03.2026 до Господарського суду Харківської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" (вх. № 5774), в якій заявник просить суд відстрочити виконання судового рішення, ухваленого Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 27.01.2026 по справі № 922/639/23 щодо розірвання договору концесії, укладеного між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" строком на 1 рік з дати ухвалення такого рішення.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2026, у зв`язку із звільненням з посади судді Жельне С.Ч., для розгляду поданої ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" заяви, визначено суддю Аюпову Р.М.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.03.206 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" про выдстрочення виконання судового рішення по справі № 922/639/23 (вх. № 5774 від 10.03.2026) призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.03.2026 о 14:30 год.

У судовому засіданні 18.03.2026 заявник підтримав подану заяву та просив суд її задовольнити.

Прокурор, присутній у судовому засіданні 18.03.2026, проти задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" заперечував, наполягав на відсутності підстав для її задоволення. 16.03.2026 до суду надані відповідні заперечення прокуратури (вх. № 6195).

Інші учасники судового розгляду у судове засідання не з`явились.

Міністерством енергетики України надано до суду клопотання про розгляд заяви про відстрочення виконання судового рішення за відсутності представника Міненерго (вх. № 6143).

Відповідно до приписів ст. 331 ГПК України, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, за заявою сторони може відстрочити виконання рішення суду. Заява про відстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, подане клопотання про відстрочення виконання судового рішення, заслухавши правові позиції та пояснення присутніх учасників судового розгляду, суд керується наступним.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України обов`язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Згідно зі ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Положеннями ч. 4 ст. 331 ГПК України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У рішенні Конституційного Суду України від 26.06.2013 №5-пр/2013 вказано, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 914/1663/23 вказано, що відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на інший строк, який визначається господарським судом. Її підставою можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Відстрочення виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду (судова дискреція або «суддівський розсуд»), яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. При вирішенні питання про відстрочку виконання судового рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Норми чинного господарського процесуального законодавства не містять вичерпного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення суду чи ускладнюють його виконання. Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Тобто особа, яка подала заяву про відстрочку (розстрочку) виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення у даній справі або роблять таке виконання неможливим.

Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача.

Відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов`язань та виконання безспірних вимог стягувача. Вона лише надає сторонам можливість врегулювати питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для них обох, а саме: для боржника загроза неможливості подальшого виконання своїх зобов`язань та припинення своєї господарської діяльності, а для стягувача загроза можливості неотримання одразу протягом тривалого часу присудженої до стягнення суми коштів внаслідок переходу боржника у стан неплатоспроможності.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07 жовтня 2003 року у справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02).

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Обґрунтовуючи заяву про відстрочення виконання судового рішення, заявник вказує, що ТОВ «ДВ нафтогазовидобувна компанія» є підприємством паливноенергетичного комплексу та виробляє електричну та теплову енергію. Відповідно до Закону України «Про критичну інфраструктуру», ТОВ «ДВ нафтогазовидобувна компанія» пройшло ідентифікацію об`єкта критичної інфраструктури, та отримало III категорію критичності важливі об`єкти, порушення функціонування яких призведе до виникнення кризової ситуації місцевого значення. Протягом 2022-2025 ТЕЦ неодноразово зазнавала масованих обстрілів з боку росії, отримала значні пошкодження та руйнування, що призводили до зупинки роботи підприємства. Процедура повернення концесієдавцю об`єкта концесії після припинення дії концесійного договору у зв`язку із закінченням строку його дії або достроковим припиненням концесійного договору визначена Порядком повернення концесієдавцю об`єкта концесії після припинення дії концесійного договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 621. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 621, а саме пунктом 12 передбачено, що за результатами обстеження об`єкта концесії готується план заходів передачі об`єкта концесії, який повинен містити інформацію про відповідальних за це осіб з боку концесіонера та концесієдавця і включати положення щодо порядку відшкодування концесіонеру інвестицій, внесених ним на виконання умов концесійного договору, у частині, що не була відшкодована протягом дії концесійного договору, а також збитків (включаючи упущену вигоду), завданих достроковим припиненням такого договору (у разі коли концесійний договір припинено достроково у зв`язку з порушенням концесієдавцем зобов`язань за таким договором). Розмір компенсації, порядок та строки її виплати визначаються концесійним договором. Заявник зауважує, що у ст. 36 Закону України "Про концесію" (в редакції від 05.10.2011 чинній на момент укладання між сторонами договору концесії) законодавець визначив гарантії прав концесіонера. П. 30 договору концесії сторони погодили, що у разі дострокового розірвання договору в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством України, концесієдавець зобов`язується відшкодувати витрати концесіонера зроблені у зв`язку з поліпшенням майна, отриманого в концесію, яке здійснено за рахунок коштів концесіонера, чи вартість створеного (придбаного) концесіонером майна на виконання умов цього договору, в частині що не була компенсована Концесіонером у результаті концесійної діяльності у спосіб, визначений за згодою концесіонера, а саме: грошовими коштами або майном, майновими правами, протягом 30 календарних днів з моменту розірвання цього договору. Відповідно до додаткової угоди № 4 до концесійного договору від 03.11.2014 загальна вартість поліпшень складає 51 500 000, 00 грн. Відповідна сума зроблених поліпшень також зазначена у Звіті концесіонера про стан виконання договору, який щорічно подається до Міністерства енергетики України. Заявник наполягає на тому, що негайне виконання рішення суду про розірвання договору концесії суперечитиме суспільним та державним інтересам, а саме:

1. Загроза порушення безперервності генерації та енергетичної безпеки під час війни в зв`язку з критичною ситуацією в енергетиці; військова агресія вплинула на діяльність Товариства, оскільки територія його ліцензійної діяльності безпосередньо межує з територією країни-агресора та відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 відноситься до території активних бойових дій та території можливих бойових дій;

2. Наявність значних негативних соціальних наслідків для третіх осіб споживачів електроенергії, а також, зокрема для працівників ТЕЦ, що залишаться без роботи та зарплати в скрутний військовий час;

3. Відсутність альтернативного оператора та перехідного механізму (в тому числі і нормативного) на момент ухвалення рішення суду, не визначено нового оператора ТЕЦ, не розпочато передачу майна власнику майна, яким є наразі ФДУ, відсутність ліцензій, персоналу, технічної документації тощо;

4. Розірвання договору і негайна передача майна без перехідного періоду створює управлінський та технічний вакуум, що є неприпустимим для об`єкта критичної інфраструктури під час війни та критичної ситуації в енергетиці країни;

5. Значні фінансово-економічні втрати збитки місцевому/державному бюджету у вигляді податків, втрату інвестицій, запланованих та вже вкладених у модернізацію ТЕЦ, додаткові витрати на аварійне відновлення роботи або залучення тимчасових операторів.

Отже, на думку заявника, негайне виконання рішення суду про розірвання концесійного договору буде мати негативні наслідки не тільки для Товариства, як концесіонера, а і концесієдавця, як зобов`язаної сторони, яка має після розірвання договору відшкодувати витрати концесіонера зроблені у зв`язку із поліпшенням майна, отриманого в концесію, у зв`язку з чим заявник і звернувся до господарського суду із заявою про відстрочення виконання судового рішення.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах. Близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17.

Оцінюючи обставини справи, з урахуванням позиції сторін по справі, суд дійшов висновку про відсутність намірів у відповідача уникнути виконання судового рішення та, водночас відстрочка виконання рішення суду у чітко визначений проміжок часу уможливить відповідачу реально і належним чином виконати судове рішення.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у ст. 6 Конвенції.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Враховуючи вище наведене, приймаючи до уваги загальновідомі обставини, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, внаслідок якої масовані ракетні обстріли енергетичної інфраструктури України негативно вплинули на економіку держави та ускладнили діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія", що знаходиться в зоні інтенсивного ураження ворогом об`єктів енергетичної інфраструктури, з метою дотримання балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування ст. 331 ГПК України та відстрочення виконання судового рішення у цій справі на один рік з дати ухвалення Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Постанови від 27.01.2026 щодо розірвання договору концесії укладеного між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України (правонаступником якого є Міністерство енергетики України) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія".

Керуючись нормами ст. 232-235, 331 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" про відстрочення виконання судового рішення (вх. № 5774 від 10.03.2026).

Відстрочити виконання судового рішення, ухваленого Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 27.01.2026 по справі № 922/639/23 щодо розірвання договору концесії, укладеного між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" строком на 1 рік з дати ухвалення такого рішення, до 27.01.2027.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст. 256, 257 ГПК України.

Повна ухвала складена та підписана 23.03.2026.

СуддяР.М. Аюповасправа № 922/639/23

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.