Постанова № 13504344, 28.12.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2010 р. Справа № 19/111

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я.,

суддя Слободін М.М.,

суддя Шевель О.В.,

при секретарі Зозулі О.М.,

за участю представників сторін :

позивача –Нікульнікова Д.О. –дов.

відповідача - Панченко О.О. –дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3496ПХ/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 16 вересня 2010 року у справі № 19/111

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсхідіндустрія», м. Краматорськ Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Згода», м. Полтава

про стягнення 546151,66 грн.

встановила:

Позивач, ТОВ Укрсхідіндустрія», у липні 2010 р. звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 546151,66 грн., у тому числі 370000,00 грн. попередньої оплати за товар, що мав бути поставлений згідно договору купівлі-продажу № 1/07/09 від 23.07.2009 р., 134850,04 грн. неустойки за порушення строків передачі товару, 31783,00 грн. інфляційних збитків, 9518,62 грн. -3% річних, а також понесених позивачем судових витрат, в т.ч. витрат на послуги адвоката в сумі 16000,00 грн. Також позивач просив внести зміни до договору купівлі-продажу № 1/07/09 від 23.07.2009 р. шляхом викладення п. 2.1 та п. 2.2 договору в новій редакції.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16 вересня 2010 р. у справі № 19/111 (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 370000,00 грн. суми попередньої оплати, 9518,62 грн. - річних, 134850,04 грн. неустойки, 5223,74 грн. витрат з оплати держмита, 222,26 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, 8000,00 грн. витрат на адвоката. У позові в частині вимог про стягнення 31783,00 грн. інфляційних - відмовлено. У позові в частині вимог про внесення змін до договору купівлі-продажу № 1/07/09 від 23.07.2009 р. шляхом викладення п. 2.1 та п. 2.2 договору в новій редакції договору - відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження та невірну оцінку усіх обставин справи.

В обґрунтування своїх вимог апелянт, зокрема, посилається на те, що строки поставки ним були порушені через неправомірні дії (бездіяльність) позивача, який несвоєчасно надавав транспорт, а відтак, до відповідача не можуть застосовуватись штрафні санкції. Також, відповідач посилається на те, що спірний товар поставлений позивачу у повному обсязі.

Позивач проти апеляційної скарги відповідача заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обгрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач стверджує, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана відповідна правова оцінка, а позивачем розрахунок стягуваних сум зроблено у відповідності до умов чинного законодавства. Позивач стверджує, що відповідачем не доведено поставку товару у повному обсязі, у зв’язку з чим його вимоги про повернення попередньої оплати на залишок недопоставленого товару підтверджені належними доказами та ґрунтуються на законі. Щодо заперечень відповідача про безпідставність нарахування штрафних санкцій за порушення строків –позивач стверджує, що ним своєчасно було подано транспорт для завантаження, однак, відповідачем не виконані умови договору щодо своєчасного завантаження товару.

06.12.2010 р. позивачем подано клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах суми позову. Клопотання мотивоване тим, що відповідач знаходиться у стані припинення, у зв’язку з чим припинення юридичної особи відповідача може зробити неможливим виконання рішення суду.

В судовому засіданні 13.12.2010 р. колегією суддів було з’ясовано, що відповідачем дійсно прийнято рішення про припинення юридичної особи, однак, жодних дій, з якими закон пов’язує таке припинення (публікація, виявлення дебіторів та кредиторів, ін.) станом на час розгляду справи ще не було здійснено.

Таким чином, на думку колегії суддів, відповідне рішення відповідача не може вплинути на взаємовідносини сторін, а відтак, подане позивачем клопотання не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 13.12.2010 р. оголошена перерва до 23.12.2010 р. з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судових засіданнях пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Полтавської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у порядку статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, 2З липня 2009 року між ними було укладено договір купівлі - продажу № 1\07\09 (т. 1 а. с. 13-16), відповідно до п. 1.1. якого, відповідач як продавець продає, а позивач (покупець) купляє токарно-карусельний верстат модель 1550 (далі - товар). Згідно з п. 2.1 договору в редакції п. 2. додаткової угоди №1 від 18.09.2009 р. загальна вартість товару складає 2650632,00 грн.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що товар має бути відвантажений протягом 21 дня з дати надходження попередньої оплати на розрахунковий рахунок відповідача.

Відповідно до п. 4.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1) оплата товару здійснюється наступним чином: попередня оплата в розмірі 1199211,00 грн. протягом 7 банківських днів після підписання цього договору на підставі рахунка - фактури; кінцева оплата в розмірі 1451421,00 грн. протягом 7 банківських днів після демонтажу товару до навантаження його на автотранспорт (в морські контейнери).

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, на виконання умов договору позивачем сплачено відповідачу повну вартість товару у розмірі 2650632,00 грн., що підтверджено наявними у справі доказами (т. 1 а. с. 20-25), а саме:

- попередню оплату в розмірі 1199211,00 грн. за токарно-карусельний верстат модель 1550, що підтверджується платіжним дорученням № 40 від 29.07.2009 р. та реєстром прийнятих платіжних документів від 29.07.2009 р. з відміткою банку;

- 506167,20 грн. за платіжним дорученням № 57 від 26.08.2009 р., що підтверджується даним платіжним дорученням та реєстром прийнятих платіжних документів від 26.08.2009р. з відміткою банку;

- 945253,80 грн. за платіжним дорученням № 66 від 18.09.2009 р., що підтверджується даним платіжним дорученням та реєстром прийнятих платіжних документів від 18.09.2009 р. з відміткою банку.

Відповідачем в період з вересня 2009 р. по лютий 2010 р. здійснено поставку позивачу товару на загальну суму 2280632,00 грн., що підтверджено наявними у справі актами приймання передачі товару та накладними витрат (т. 1 а. с. 26-29) та не заперечується сторонами.

Таким чином, залишок недопоставленого товару складає 370000,00 грн., яка й була позивачем заявлена до стягнення у якості повернення попередньої оплати.

Колегія суддів зазначає, що відповідач посилається на те, що товар ним поставлений відповідачу у повному обсязі, однак, доказів на підтвердження відповідного ним не надано, у зв’язку з чим колегія суддів погоджується з твердженнями позивача та суду першої інстанції щодо того, що матеріалами справи підтверджено факт неповного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору (залишок непоставленого товару складає 370000,00 грн.).

Як встановлено під час апеляційного провадження, недопоставленими залишилися складові токарно-карусельного верстату –коробка швидкостей та головний електродвигун.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що відповідачем під час апеляційного провадження було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для надання суду доказів того, що спірний товар (коробка швидкостей та головний електродвигун) позивачем були отримані, однак, відповідне клопотання відповідача не може бути задоволено, через закінчення передбачених законом строків розгляду справи. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з моменту прийняття апеляційної скарги до провадження пройшло майже 2 місяці, а тому у відповідача був час та можливість надати відповідні докази суду апеляційної інстанції (за їх наявності).

Отже, як встановлено вище, позовні вимоги позивача складаються із вимог про:

стягнення з відповідача 134850,04 грн. неустойки за порушення строків передачі товару;

стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 370000,00 грн. за товар, що мав бути поставлений згідно договору купівлі-продажу № 1/07/09 від 23.07.2009 р. та нарахованих на неї 31783,00 грн. інфляційних та 9518,62 грн. -3% річних;

внесення зміни до договору купівлі-продажу № 1/07/09 від 23.07.2009 р. шляхом викладення п. 2.1 та п. 2.2 договору в новій редакції.

Задовольняючи позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 134850,04 грн. неустойки за порушення строків передачі товару, судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до п. 3.2. договору відповідач зобов'язаний був поставити товар до 19 серпня 2009 року включно (протягом 21 дня з отримання попередньої оплати - з 29.07.2009 p.), однак, відповідні строки відповідачем були порушені.

Так, як встановлено місцевим господарським судом:

21 вересня 2009 року, з порушенням строку поставки на 32 дня (з 20.08.2009 р. по 20.09.2009 p.), відповідач поставив позивачу комплектуючих товару на суму 1827800,00 грн., що підтверджується актом приймання - передачі від 21.09.2009 p., накладною № 10 від 21.09.2009 р.;

20 листопада 2009 p., з порушенням строку поставки на 92 день (з 20.08.2009 р. по 19.11.2009 р.) відповідач поставив позивачу комплектуючих товару на суму 131332 грн., що підтверджується накладною № 20/11 від 20.11.2009 р.;

07 лютого 2010 року, з порушенням строку поставки на 171 день (з 20.08.2009 р. по 06.02.2010 р.) відповідач поставив позивачу комплектуючих товару на суму 321500 грн., що підтверджується накладною № 07/02 від 07.02.2010 р.

З урахуванням вищенаведених фактичних обставин справи та положень ст. ст. 526, 530, 546, 549, 610, 611 ЦК України та п. 6.3 договору, згідно з яким за порушення строків поставки товару продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно поставленого товару, за кожний день прострочення поставки, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, суд першої інстанції і дійшов до висновку про те, що заявлена позивачем до стягнення неустойка у розмірі 134850,04 грн. (за період з 20.08.2009 р. по 28.06.2010 р., а саме: за прострочення поставки 21 вересня 2009 року в сумі 32754,18 грн.; за прострочення поставки 20 листопада 2009 р. в сумі 6766,22 грн.;за прострочення поставки 07 лютого 2010 року в сумі 30786,84 грн.) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Матеріалами справи дійсно підтверджено, що вищеназвані поставки здійснені з порушенням передбаченого п. 3.2 договору строку - протягом 21 дня з отримання попередньої оплати.

Разом з тим, дослідженням умов спірного договору колегією суддів встановлено, що відповідний 21-денний строк відвантаження товару відповідачем поставлений в залежність від надання позивачем транспорту.

Так, згідно з п. 3.1 договору, продавець (відповідач) продає товар на умовах FCA м. Маріуполь згідно з правилами Інкотермс.

П. 3.3 договору передбачено, що продавець здійснює відвантаження товару в морські контейнери, які надає покупець (позивач) на автомобільному транспорті, а згідно з п. 3.5 цього ж договору, саме на позивача покладено обов’язок узгодження з відповідачем графіку подачі транспорту та визначені строки такого узгодження і відвантаження товару.

П. 3.5 договору також зазначено, що перевищення узгодженого часу вважається ненормативним простоєм та на відповідача покладена відповідальність відшкодування збитків за ненормативний простій.

Правилами Інкотермс визначено, що умови FCA застосовуються в тих випадках, коли продавець повинен виконати своє зобов’язання шляхом передачі товару перевізнику, що вказаний покупцем, у визначеному місці та пункті.

Отже, за умовами спірного договору саме на позивача був покладений обов’язок узгодження з відповідачем графіку подачі транспорту та визначені строки такого узгодження і відвантаження товару. Однак, матеріали справи відповідного не містять.

Позивачем також не надано і доказів того, що ним у встановлений у договорі 21-денний строк був наданий транспорт для відвантаження товару, доказів простою цього транспорту, ін., а відтак, колегія суддів доходить до висновків, що по мірі подання позивачем транспорту відповідачем здійснювалось часткове відвантаження товару, а тому вина відповідача у порушенні строків відвантаження відсутня.

За змістом ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов’язань (його неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. При цьому, ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 613 ЦК України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов’язок, виконання зобов’язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Ст. 616 ЦК України передбачено, що якщо порушення зобов’язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

Таким чином, виходячи зі змісту названих статей та фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджено, що порушення строків поставки сталося саме з вини позивача, який не вчинив певних дій - своєчасно не узгодив графік подачі транспорту та не подав такий транспорт, за відсутності чого відповідач не міг своєчасно виконати свій обов’язок по відвантаженню товару у наданий транспорт та у встановлений у договорі строк. Таким чином, на думку колегії суддів, порушення строків поставки сталося саме з вини позивача, а відповідач належними та допустимими доказами довів відсутність своєї вини у порушенні строків поставки.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 134850,04 грн. неустойки за порушення строків передачі товару є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині безпідставно задоволені місцевим господарським судом, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права та при неповному дослідженні усіх фактичних обставин справи.

Вищенаведені висновки суду апеляційної інстанції щодо того, що порушення строків поставки сталося саме з вини позивача, який не вчинив певних дій - своєчасно не узгодив графік подачі транспорту та не подав такий транспорт, за відсутності чого відповідач не міг своєчасно виконати свій обов’язок по відвантаженню товару у наданий транспорт, стосуються також і вимог позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 370000,00 грн. та нарахованих на неї 31783,00 грн. інфляційних та 9518,62 грн. -3% річних.

Так, як встановлено із наявних у справі доказів, позивачем не надано доказів узгодження графіку подачі транспорту та подачі такого транспорту щодо відвантаження спірного товару на 370000,00 грн. (як встановлено вище - коробки швидкостей та головного електродвигуна).

Наявний у матеріалах лист від 15.04.2010 р. за № 60 (т. 1 а.с. 30) свідчить про те, що позивач заявив відповідачу вимогу про поставку залишку товару та передачу необхідних документів. Разом з тим, відповідний лист не містить ані вимоги про повернення суми попередньої оплати, ані посилань на те, що позивачем подавався транспорт на завантаження товару.

П. 2 ст. 693 ЦК України передбачено право позивача вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

Таким чином, положення названої статті повинні застосовуватись за наявності факту порушення продавцем встановлених строків передання товару.

Разом з тим, як встановлено вище, відповідач не може вважатися таким, що порушив строки передачі товару на суму 370000,00 грн., оскільки таке порушення викликане неналежним виконанням позивачем своїх зобов’язань.

Одночасно колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спірний товар (коробка швидкостей та головний електродвигун) є складовими токарно-карусельного верстата, який відповідно до п. 4.1 договору був демонтований для його відвантаження.

Тобто, за змістом договору та ст. 187 ЦК України така коробка швидкостей та головний електродвигун є складовими частинами верстата, які не можуть бути відокремлені від речі (верстата) без її істотного знецінення та без втрати її цільового призначення. Ч. 2 названої статті передбачено, що при переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Отже, системний аналіз положень ст. ст. 187, 693 ЦК України дає підстави вважати, що, навіть у разі порушення відповідачем строків поставки товару, у позивача відсутнє право вимагати повернення суми попередньої оплати за недопоставлену складову частину речі (верстат), разом з тим, у разі порушення відповідачем строків поставки (за умови дотримання позивачем п. 3.3, 3.5), позивач не позбавлений права на подання позову про зобов’язання відповідача передати відповідні складові (за умови, якщо відповідач не доведе факт такої поставки, про що він посилався в судовому засіданні, однак, доказів на підтвердження відповідного не надав).

Враховуючи те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 370000,00 грн. попередньої оплати задоволенню не підлягають, вимоги позивача про стягнення з відповідача сум інфляційних та річних, що нараховані на таку суму попередньої оплати також не підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції відмовлено позивачеві у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 31783,00 грн. інфляційних втрат через безпідставність таких розрахунків –рішення суду у цій частині підлягає залишенню без змін, а в іншій частині –в частині стягнення попередньої оплати у розмірі 370000,00 грн. та 9518,62 грн. -3% річних –оскаржуване рішення підлягає скасуванню, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права та при неповному дослідженні усіх фактичних обставин справи.

Що ж стосується вимог позивача в частині внесення змін до договору купівлі-продажу № 1/07/09 від 23.07.2009 р. шляхом викладення п. 2.1 та п. 2.2 договору в новій редакції, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає, що такі вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Ч. 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивач в обґрунтування позову зазначає, що відповідач істотно порушує умови договору, оскільки всупереч його умовам не передав комплектуючі товару у власність позивача. Таким чином, вимоги позивача в цій частині позову фактично зводяться до зменшення ціни договору на суму недопоставленого товару –370000,00 грн.

Місцевим господарським судом зазначено, що за змістом ст. 188 ГК України зміна умовгосподарськогодоговоруможлива лише у разінадіслання про це пропозиції другій стороні за договором, а оскільки в ході розгляду даної справи позивачем не надано суду належних доказів направлення відповідачу пропозицій про зміну договору, - відсутні докази порушення відповідачем прав позивача щодо внесення змін до договору.

Погоджуючись з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що, як встановлено під час апеляційного провадження у справі, відповідач не є таким, що порушив свої договірні зобов’язання, у зв’язку з чим вимоги позивача в цій частині не можуть бути задоволені, разом з тим, позивач має право вимагати у відповідача передання залишку товару, який є невід’ємною складовою частиною товару (верстату).

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню у повному обсязі, судові витрати (в тому числі витрати на оплату послуг адвокати) згідно зі ст. 49 ГПК України підлягають залишенню за позивачем.

З огляду на викладене, та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила :

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 16.09.2010 р. у справі № 19/111 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 370000,00 грн. суми попередньої оплати, 9518,62 грн. - річних, 134850,04 грн. неустойки, 5223,74 грн. витрат з оплати держмита, 222,26 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, 8000,00 грн. витрат на адвоката (п. 2 резолютивної частини рішення) скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.

В іншій частині (в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 31783,00 грн. інфляційних та про внесення змін до договору купівлі-продажу № 1/07/09 від 23.07.2009 р. шляхом викладення п. 2.1 та п. 2.2 договору в новій редакції договору) рішення господарського суду Полтавської області від 16.09.2010 р. у справі № 19/111 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсхідіндустрія»(84333 Донецька область м. Краматорськ вул. Прилуцька, 113 рахунок 26006400051000 в ПАТ «Донгорбанк»м. Донецьк МФО 334970 Код 35498838) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Згода»(36011 м. Полтава вул. Леваневського, 6/12 корп. 1 кв. 4 рахунок 26008170516001 в Полтавському ГРУ КБ «Приватбанк»м. Полтава МОВ 331401 Код 21062595) 2571,84 грн. витрат по сплаті держмита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя В.Я. Погребняк

суддя М.М. Слободін

суддя О.В. Шевель

повний текст постанови підписано 27 грудня 2010 р.