Постанова № 13504333, 21.01.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 січня 2011 року Справа № 5002-15/4053-2010 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГрадової О.Г.,

суддівАнтонової І.В.,

Ткаченка М.І.,

за участю представників сторін:

позивача, Арнаутов Сергій Володимирович, довіреність №222 від 22.12.10, мале підприємство "Каштак";

відповідача, ОСОБА_3, довіреність №3119 від 21.10.10, фізична особа - підприємець ОСОБА_4;

третьої особи, не з'явився, Сакське відділення №4753 відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України";

розглянувши апеляційну скаргу малого підприємства "Каштак" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 22 листопада 2010 року у справі №5002-15/4053-2010

за позовом малого підприємства "Каштак" (вул. Євпаторійська, 51-в, Уютне, Сакський р-н, 96555)

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)

3-тя особа - Сакське відділення №4753 відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (вул. Курортна, 75, Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим, 96500)

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням місцевого господарського суду відмовлено у позові про визнання недійсним попереднього договору, по якому відповідач зобовязався виконати за позивача зобовязання по кредитному договору, а позивач продати відповідачу екскаватор, на придбання якого позивач брав кредит.

Рішення суду мотивовано тим, що зміст вказаного договору не суперечить актам цивільного законодавства, позивач обрав не передбачений законом спосіб захисту своїх прав, зокрема в частині визнання недійсним договору на майбутнє (а.с. 118-123).

Позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати через те, що воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с. 133-135).

З відзиву на апеляційну скаргу слідує, що відповідач не згоден з апеляційною скаргою тому, що сторони уклали попередній договір, який передбачає реальні правові наслідки, в тому числі обовязок відповідача сплачувати за позивача кошти по кредитному договору, такі обовязки відповідач виконував; третя особа не скористалася правом на участь її представника в судовому засіданні при розгляді справи судом першої інстанції (а.с. 157-158).

Від третьої особи відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача - відзиву. При цьому, ці представники пояснили, що відповідач користувався екскаватором спочатку на підставі договору оренди, а потім на підставі попереднього договору та сплачував за позивача кошти по кредитному договору, але після того, як позивач забрав у позивача екскаватор, відповідач перестав сплачувати по кредитному договору кошти, ці зобовязання виконує позивач.

Третя особа просила розглянути справу у відсутність її представника в судовому засіданні відповідно до чинного законодавства (а.с. 147).

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд витребував реєстраційні документи третьої особи (а.с. 148-152) та встановив наступне.

21 грудня 2007 року позивач (а.с. 52-64) на підставі кредитного договору №34 з кредитодавцем - Сакським відділенням №4573 відкритого акціонерного товариства "Ощадбанк" (а.с. 148-152), отримав кредит у розмірі 400.000 грн. на 60 місяців під 16,5% річних для придбання колісного екскаватора марки "ЕК 1820", при цьому, позичальник зобовязався погашати кредит та сплачувати проценти в рівних частинах щомісячно до 20 грудня 2012 року та пунктом 2.2 передбачена можливість дострокового погашення кредиту та процентів (а.с. 15-21).

21 грудня 2007 року між вказаним банком та позивачем був укладений договір №63 застави вказаного транспортного засобу - колісного екскаватору марки "ЕК 1820", реєстраційний №КН21078, придбаний позивачем по договору купівлі-продажу від 08 жовтня 2007 року №99 (а.с. 22-30).

16 грудня 2008 року до вказаного договору застави транспортного засобу за згодою сторін внесені зміни щодо вартості предмету застави (а.с. 31).

21 грудня 2007 року кредитодавцем були перераховані безготівкою з відкритого по кредитному договору рахунку позивача 400.000 грн. на рахунок продавця екскаватора, що складало вартість вказаного транспортного засобу (а.с. 34).

Позивач протягом грудня 2007 року по січень 2010 року сплатив кредитодавцю кошти у погашення кредиту 153.333,41 грн. та процентів за користування кредитом 106.145,75 грн., що підтверджують витяги з особливого рахунку клієнту банку (а.с. 35-49, 51).

30 грудня 2009 року позивач за згодою заставодержателя надав в оренду до 30 грудня 2010 року відповідачу вказаний вище екскаватор, розмір орендної плати встановлений в 12.000 грн. в місяць (а.с. 98-99).

21 січня 2010 року між вказаними вище кредитодавцем і позичальником, а також поручителем - фізичною особою ОСОБА_4, у простій письмовій формі був укладений договір поруки №1, по якому поручитель (відповідач) зобовязався перед кредитодавцем солідарно з позичальником відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником умов вказаного кредитного договору (а.с. 13-14). Цей договір не є предметом спору.

Також 21 січня 2010 року між позивачем та відповідачем (а.с. 69-70) у простій письмовій формі був укладений попередній договір. По якому відповідач зобовязався перерахувати банку за позивача кошти по кредитному договору (кредит, проценти, пеню тощо) в рівних платежах чи в більшому розмірі з метою дострокового погашення кредиту, а позивач зобовязався продати відповідачу вказаний екскаватор за ціну в розмірі сплачених відповідачем сум починаючи з 01 січня 2010 року до повного погашення кредиту. При цьому, сплачені відповідачем за позивача суми по кредитному договору є ціною, за яку позивач продає екскаватор та є задатком того, що позивач продасть відповідачу екскаватор (а.с. 9-12). Вказаний договір є предметом спору.

Крім того, пункт 2.1.5 вказаного попереднього договору передбачає право відповідача на безоплатне користування екскаватором з моменту підписання цього договору (а.с. 11). Однак згоди заставоодержувача та таку передачу позивачем предмету застави в безоплатне користування відповідача не було надано, що сторони та третя особа не оспорюють та це підтверджується відзивом на позов (а.с. 124).

У період з 22 січня 2010 року по 25 травня 2010 року відповідач сплатив за позивача у погашення зобовязань по кредитному договору борг та проценти в сумах: борг 6.666,67 грн., 4.182,64 грн., 2.016,95 грн., 6.666,67 грн., 6.666,67 грн., 6.666,67 грн., 3.900 грн., 1.237,94 грн., проценти 3.345,67 грн., 300 грн., 3.500 грн., 18,72 грн., 3.700 грн., усього по кредиту 38.004,21 грн., по процентам - 10.864,39 грн., що разом складає 48.868,60 грн.

Звіт про фінансові результати діяльності позивача за 2009 рік свідчить про те, що позивач мав по підсумках його діяльності збитки на 290.000 грн. (а.с. 50).

Крім того, 27 червня 2008 року позивач для інвестиційних цілей (придбання устаткування, медичного устаткування, будівництва, придбання нерухомості) отримав кредит на 2.000.000 грн. у іншій банківській установі (а.с. 71-81).

Відповідно до статті 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором (частина 1).

Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Частина 1 статті 215 вказаного Кодексу передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу. Також частина 1 статті 207 Господарського кодексу України встановлює, що за рішенням суду може бути визнано недійсним (повністю або частково) господарське зобовязання, яке не відповідає вимогам закону.

Позивач вважає, що в момент укладення ним та відповідачем попереднього договору його зміст суперечив актам цивільного законодавства, а саме, позивач без згоди кредитодавця та заставоодержувача зобовязався продати заставлене майно, передати це майно в безоплатне користування відповідача, що є порушенням частини 2 статті 586 Цивільного кодексу України та пункту 2.2 укладеного договору застави екскаватора, а також пункт 2.2.1 попереднього договору передбачає можливість дострокового погашення кредиту, що суперечить змісту договору поруки, який не передбачає можливості дострокового погашення кредиту.

Частина 2 статті 586 Цивільного кодексу України встановлює, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 2.2 договору застави встановлює, що заставодавець не має права без письмової згоди заставоодержувача вчиняти будь-які дії, що можуть вплинути, як безпосередньо, так і опосередковано, як тепер, так і в майбутньому, на кількісні та якісні показники предмету застави; зокрема, будь-яким чином розпоряджуватися предметом застави, укладати договори оренди предмету застави та будь-які інші угоди, що встановлюють обмеження предмету застави (а.с. 23).

Апеляційний господарський суд вважає, що пункт 2.1.5 спірного попереднього договору суперечить частині 2 статті 586 Цивільного кодексу України та пункту 2.2 вказаного договору застави, а тому в цій частині попередній договір є недійсним. При цьому, апеляційний господарський суд вважає, що відповідно до статті 217 Цивільного кодексу України недійсність цієї окремої частини попереднього договору не має наслідком недійсності інших його частин і договору в цілому тому, що можна припустити, що попередній договір був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Про що свідчить те, що відповідач мав право користуватися екскаватором на підставі іншого договору, на укладення якого заставоодержувач надавав згоду; головною метою попереднього договору було зобовязання в подальшому укласти договір купівлі-продажу екскаватору, а не користування цим екскаватором.

Разом з тим, апеляційний господарський суд вважає, що зміст попереднього договору, по якому позивач зобовязався в майбутньому відчужити (продати) екскаватор позивачу, не суперечить нормам Цивільного кодексу України, в тому числі частині 2 статті 586, та іншим актам цивільного законодавства, договору застави транспортного засобу тому, що момент настання виконання зобовязання продати екскаватор настане в майбутньому, коли договір кредиту та застави будуть припинені через повне виконання договору кредиту, а тому в цей момент банк не буде мати прав заставоодержувача, в тому числі права надавати згоду на відчуження екскаватора.

Доводи позивача про те, що попередній договір в частині можливості дострокового погашення кредиту суперечить договору поруки і це є підставою для визнання попереднього договору недійсним є неспроможними з наступного.

Пункт 2.2 договору кредиту передбачає можливість дострокового погашення кредиту. Договір поруки не містить заборони на таке дострокове погашення кредиту, та, крім того, відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України договір поруки є видом забезпечення зобовязання та не може змінювати умов цього зобовязання.

Відповідно до частини 1 статті 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Як слідує з наведених вище обставин, при укладенні попереднього договору позивач мав збиткові показники своєї фінансової діяльності, мав значні зобовязання по іншому кредитному договору, тобто мав тяжке фінансове положення. Але таких обставин не достатньо для визнання того, що у позивача були тяжкі обставини, під впливом яких він уклав попередній договір. Зокрема, позивач не довів того, що був на межі банкрутства чи інших обставин, які загрожували існуванню позивача як юридичної особи.

Також позивач не довів того, що уклав попередній договір на вкрай невигідних умовах. Його доводи, що вартість придбаного ним екскаватора в рази перевищує ціну цього екскаватора, за яку він зобовязався продати відповідачу, не можуть бути прийняті до уваги тому, що сума, за яку позивач зобовязався продати відповідачу екскаватор, не відома, вона залежала від сум, які відповідач сплатить до повного погашення кредиту, але цього не відбулося. Крім того, позивач не довів того, що звичайна ціна на ринку таких товарів значно відрізняється від ціни, за яку відповідач в майбутньому міг придбати екскаватор.

Неспроможними є доводи апеляційної скарги про те, що в рішенні місцевого господарського суду не вказано на відзив на позов, який надала третя особа. Дійсно, у справі є відзив третьої особи (а.с. 124), але він надійшов хоча і в день судового засідання, в якому було прийнято рішення (22 листопада 2010 року), але після закінчення в 11 годин 20 хвилин судового засідання, а саме, в 14 годин 00 хвилин, а тому в рішенні місцевого господарського суду про такий відзив не вказано.

Щодо зазначення місцевим господарським судом про те, що позивач обрав не передбачений законом спосіб захисту цивільного права апеляційний господарський суд вважає наступне.

Дійсно, стаття 236 Цивільного кодексу України встановлює момент недійсності правочину: нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина 1), якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється (частина 2).

Стаття 207 Господарського кодексу України також передбачає недійсність господарського зобов'язання, якщо воно не відповідає вимогам закону (частина 1), виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним, припиняється з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення; у разі якщо за змістом зобов'язання може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє (частина 3).

Згідно з листом Вищого господарського суду України від 07 квітня 2008 року №01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного і Господарського кодексів України" нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення в силу закону, а рішення суду про визнання оспорюваного правочину недійсним має зворотну силу в часі; момент, з якого нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є таким, а також припинення можливості настання у майбутньому прав та обов'язків за такими правочинами, імперативно встановлені частинами першою та другою статті 236 Цивільного кодексу України, і не можуть бути змінені судом. Тому в разі задоволення судом позову про визнання правочину недійсним в рішенні не слід вказувати ні момент, з якого правочин є недійсним, ні про припинення можливості настання прав та обов'язків за правочином у майбутньому.

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання на майбутнє недійсним попереднього договору не могли бути задоволені місцевим господарським судом, але це не говорить про обрання позивачем не передбаченого законом способу захисту цивільного права. Способи захисту цивільного права передбачені статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до якої цивільне право може бути захищено шляхом визнання недійсним правочину, саме цей спосіб обрав позивач.

Однак вказані обставини не є підставою для скасування судового рішення тому, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню лише в частині визнання недійсним попереднього договору щодо безоплатної передачі екскаватора в користування відповідача, а в решті позов необґрунтований та правильно незадоволений рішенням місцевого господарського суду.

На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга та позов підлягають частковому задоволенню, рішення місцевого господарського суду - частковому скасуванню тому, що в цій частині прийнято з порушенням норм матеріального права, інших підстав для скасування іншої частини судового рішення не має.

Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 2), 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу малого підприємства "Каштак" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2010 року у справі №5002-15/4053-2010 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним пункт 2.1.5 попереднього договору від 21 січня 2010 року, укладеного між малим підприємством "Каштак" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4.

В решті позову відмовити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь малого підприємства "Каштак" (вул. Євпаторійська, 51-в, Уютне, Сакський р-н, 96555; код ЄДРПОУ 20732544) судові витрати: державне мито - 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118 грн.".

Господарському суду Автономної Республіки Крим надати наказ.

Головуючий суддя О.Г. Градова

Судді І.В. Антонова

М.І. Ткаченко