Постанова № 13504262, 19.01.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

6 грудня 2010 року

Справа № 2-11/1075-2010

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Борисової Ю.В.,

суддів Гонтаря В.І.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

представник позивача - Шереметьєва Людмила Остапівна, довіреність № 470-Д від 03.09.10 - відкрите акціонерне товариство "Крименерго";

представник відповідача - Скрипниченко Олександр Євгенович, довіреність №01/1 від 04.01.10 - комунальне підприємство житлово-експлуатаційна контора №1;

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Крименерго" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 2 вересня 2010 року у справі № 2-11/1075-2010

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6, Сімферополь, 95034)

до Комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора № 1 (вул. Галерейна, 20, Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

про стягнення 523193,29грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача про стягнення 523193,29грн. заборгованості за використану електроенергію, в тому числі: 509737,61грн. основної заборгованості, 1717,75 грн. 3% річних, 11737,93грн. пені.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги, остаточно позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за електричну енергію за графіком від 01.12.2002 у сумі 333009,53грн., інфляційні витрати у сумі 119882,87грн., 3% річних у сумі 21951,26грн., пеню у сумі 34226,99грн. та штрафні санкції за несвоєчасне виконання графіку від 01.03.2008, в тому числі: 1600,60грн. втрат від інфляції, 384,01грн. - 3% річних, 1036,56грн. - пені.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 2 вересня 2010 року позов задоволено частково.

З комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора № 1 на користь відкритого акціонерного товариства "Крименерго" стягнуто 1600,60грн. втрат від інфляції, 384,01грн. - 3% річних, 19,85грн. - державного мита та 0,91грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В інший частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відкрите акціонерне товариство "Крименерго" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. Так, мотивуючи відмову у задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що 01.01.2005 припинив свою дію договір №195, та припинились обов'язки за графіком погашення заборгованості від 01.12.2002, який узгоджений сторонами і є невід'ємною частиною вищевказаного договору. Втім, заявник скарги вважає, що відповідач не тільки не надав доказів розірвання договору, а навпаки, своїми діями підтверджує дію договору №195 від 02.06.1999, тобто до теперішнього часу відповідач продовжує користуватися електричною енергією та регулярно оплачує спожиту електроенергію.

Відповідно до розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.12.2010, суддів Видашенко Т.С. та Голика В.С., у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі, було замінено на суддів Гонтаря В.І. та Плута В.М.

Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 02.06.1999 між сторонами у справі був укладений договір №195 на користування електричною енергією (а.с.9-11).

01.12.2002 сторонами підписаний графік погашення заборгованості за договором №195 у розмірі 527829,32грн., яка виникла станом на грудень 2002 року. Відповідно до умов вказаного графіку відповідач зобов'язувався щомісячно, починаючи з грудня 2002 року, погашати вказану заборгованість рівними сумами у розмірі 8797,00грн. кожного місяця. У вказаному графіку зазначено, що він є невід'ємною частиною договору №195 від 02.06.1999 (а.с.56).

З пункту 6 договору вбачається, що він укладений на строк до 31.12.1999, вступає в силу з дня його підписання сторонами та вважається щорічно продовженим, якщо не надійшла заява від однієї із сторін про його припинення або перегляд.

Листом за № 307/195 від 15.11.2004 позивач повідомив відповідача, що договір на постачання електричної енергії №195 від 02.06.1999 вважається розірваним з 01.01.2005, у зв'язку з цим постачання електроенергії з 01.01.2005 буде припинено (а.с.38).

Судом встановлено, що договір №195 припинив свої дію з 01.01.2005, однак, як підтверджено матеріалами справи і не заперечується сторонами, відповідач продовжує користуватися електричною енергією, при цьому, продовжує поступово сплачувати за спожиту електроенергію. Тобто, навіть у відсутність наявності договору на споживання електроенергії, правовідносини між сторонами продовжуються.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства "Крименерго", виходячи з наступного.

Встановлено, що у зв'язку з невиконанням графіку від 01.12.2002, станом на 01.09.2004 за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 164140,11грн.

Відкрите акціонерне товариство "Крименерго" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-9/3362-2005 позов було задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості за графіком від 01.12.2002 станом на 01.09.2004 у розмірі 164140,11грн.

Таким чином, станом на 10.02.2010 залишок заборгованості за графіком від 01.12.2002 складає 333009,53грн.

При цьому, в судовому засіданні відповідачем було заявлено про пропуск строку позовної давності про стягнення заборгованості за графіком від 01.12.2002, однак з вказаним доводом відповідача судова колегія не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до графіку погашення заборгованості від 01.12.2002 сторонами досягнуто згоди відносно того, що споживач (відповідач) визнає заборгованість у розмірі 527829,32грн. та зобов'язується погасити її до 30 листопада 2007 року, отже кінцевий строк виконання прийнятого зобов'язання - 01.12.2007, а відповідно до вимог, встановлених частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України, збіг строку позовної давності почався 01.12.2007 та повинен сплинути 01.12.2010.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги визначені статтею 526 Цивільного кодексу України.

Крім того, пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), отже, відповідач, відповідно до графіку погашення заборгованості від 01.12.2002, повинен був сплатити заборгованість до грудня 2007 року.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на приписи наведеної вище норми та на пункт 3.2.1 договору №125 від 02.06.1999, яким передбачено, що при несвоєчасному внесенні платежів за використану електроенергію споживач повинен за кожний день прострочення сплачувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, позивачем були нараховані 3% річних від простроченої суми платежу, інфляційні витрати, а також пеня за весь період прострочення платежу, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Так, сума заборгованості за графіком від 01.12.2002 позивачем розрахована наступним чином:

заборгованість за електроенергію за графіком - 333009,53грн.,

інфляційні втрати - 119882,87грн.,

3% річних - 21951,26грн.,

пеня у сумі 34226,99грн., а всього: 509070,65грн.

Перевіривши матеріали справи та надані позивачем розрахунки електроенергії за графіком від 01.12.2002, судова колегія вважає, що вимоги щодо стягнення пені за період прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ не підлягають задоволенню, оскільки нарахування пені не узгоджено сторонами у графіку погашення заборгованості.

Крім того, нарахування пені випливає з договірних зобов'язань, тобто у разі невиконання або неналежного виконання стороною обов'язків за договором. Водночас, як встановлено, договір, укладений між сторонами на постачання електроенергії, припинив свою дію 01.01.2005.

Втім, визнаючи, що правовідносини сторін з електропостачання та користування електроенергією тривали й після 01.01.2005 року, судова колегія вважає ці відносини позадоговірними, але приймає до уваги графіки погашення заборгованості і фактичне споживання відповідачем електроенергії у спірний період часу.

Також судовою колегією встановлено, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №2-9/3362-2005 з комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора № 1 на користь відкритого акціонерного товариства "Крименерго" стягнуто суму заборгованості за графіком від 01.12.2002 станом на 01.09.2004 у розмірі 164140,11грн. На підставі вказаного рішення був виданий наказ, однак, відповідач звернувся із заявою про розстрочку виконання рішення господарського суду, а саме розстрочку виплати заборгованості з березня 2008 року по лютий 2012 року включно.

Таким чином, на підставі пункту 6.5 Правил КЕЕ, 01.03.2008 між сторонами у справі був узгоджений другий графік погашення заборгованості до договору №195 від 02.06.1999. Відповідно до умов вказаного графіку, відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити заборгованість за електроенергію у сумі 164140,11грн. відповідно до графіку з березня 2008 року по лютий 2012 року включно.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує заборгованість і за цим графіком.

Так, за графіком від 01.03.2008 відповідач за період з березня 2008 року по січень 2010 року повинен був сплатити 46000грн., однак станом на 10.02.2010 ним проведені оплати в сумі 38800грн., у зв'язку з чим, станом на 10.02.2010 заборгованість склала 7200грн.

На підставі норм цивільного законодавства позивачем були також нараховані 3% річних від простроченої суми платежу, інфляційні втрати та пеня за вказаним графіком.

Перевіривши розрахунок цих нарахувань, судова колегія вважає, що нараховані позивачем 3% річних від простроченої суми платежу у розмірі 384,01грн. та інфляційні втрати у розмірі 1600,60грн. підлягають задоволенню, про що вірно зазначено в рішенні місцевого господарського суду.

Відмову в задоволенні вимог стосовно стягнення пені у розмірі 1036,56грн. з огляду на неузгодженість її нарахування при укладенні сторонами графіку погашення заборгованості від 01.03.2008, судова колегія вважає також правильною.

Стосовно висловлювань представника заявника апеляційної скарги на необґрунтованість заявлених позовних вимог з врахуванням неодноразової зміни відкритим акціонерним товариством "Крименерго" позову, слід зазначити, що зміна позовних вимог є правом сторони, яке передбачене статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, і обумовлена корегуванням платежів, яке змушений проводити позивач, з огляду на самостійне зазначення відповідачем призначення здійсненого платежу.

Також, судова колегія зауважує, що відповідно до пункту 6.42 ПКЕЕ спірні питання, які виникають між сторонами при укладенні актів, визначення розміру грошової суми, що належить до оплати, визначення платежів, вирішується у судовому порядку, однак, відповідач своїм правом до наступного часу не скористався та до суду стосовно оскарження узгоджених графіків платежів заборгованості за електроенергію не звернувся.

На підставі висловленого, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "Крименерго" стосовно стягнення суми основної заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат за двома графіками погашення заборгованості підлягають задоволенню.

Решта позовних вимог залишається без задоволення.

Отже, оскільки господарським судом першої інстанції неповно з'ясовані всі істотні обставини справи, невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, суд апеляційної інстанції вважає частково обґрунтованими доводи скарги, у зв’язку з чим рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1 пункти 1, 3, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Крименерго" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 2 вересня 2010 року у справі № 2-11/1075-2010 скасувати частково, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора № 1 (вул. Галерейна, 20, Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100; ЄДРПОУ 03360687, р/р 260053280491 в УСБ м. Феодосії, МФО 324258) на користь відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6, Сімферополь, 95034; ЄДРПОУ 00131400, р/р 260323051142 КРУ "Ощадбанк") заборгованість за використану електроенергію у розмірі 481832,55грн., у тому числі: 333009,53грн. основного боргу за графіком погашення заборгованості від 01.12.2002, 119882,87грн. інфляційних втрат, 21951,26грн. річних, а також 1600,60грн. інфляційних втрат та 384,01грн. річних за несвоєчасне виконання графіку погашення заборгованості від 01.03.2008, 4768,28грн. витрат на сплату державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині позовних вимог про стягнення сум пені - відмовити.

3. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя Ю.В. Борисова

Судді В.І. Гонтар

В.М. Плут