Постанова № 13504048, 14.01.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 січня 2011 року Справа № 5002-8/5128-2010 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіБорисової Ю.В.,

суддівГолика В.С.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

представник позивача - Новіков Віталій Сергійович, довіреність № б/н від 14.10.10 - дочірнє підприємство "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс";

представник відповідача - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 18.10.10 - фізична особа-підприємець ОСОБА_1;

в порядку статті 30 Господарського процесуального кодексу України - ОСОБА_3, паспорт № НОМЕР_1 від 27.02.96 - ОСОБА_3;

в порядку статті 30 Господарського процесуального кодексу України - ОСОБА_4, паспорт № НОМЕР_2 від 26.05.97, ОСОБА_4;

розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 23 листопада 2010 року у справі №5002-8/5128-2010

за позовом дочірнього підприємства "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" (пр. Перемоги, 82, Сімферополь, 95034; вул. Сонячна, 13, кв.14, смт.Партеніт, Алушта)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Сімферополь, 95000)

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Позивач - дочірнє підприємство "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просив зобовязати відповідача повернути власність позивача навантажувач БВ-2733.45 виробництва "Болгарія", вартістю 19000грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) в позові відмовлено.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що при прийнятті рішення господарським судом не надано належної оцінки та не прийнято до уваги докази, які наявні в матеріалах справи та на які посилався позивач в обґрунтування своїх позовних вимог: документи, що підтверджують балансову приналежність спірного майна позивачеві, видаткову накладну про придбання навантажувача. Крім того, господарським судом в порушення норм процесуального права не були витребувані нові докази для правильного вирішення спору по суті.

Відповідач правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, не скористався і не надав суду відзиву на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивачем заявлено клопотання про застосування положень статті 30 вказаного кодексу щодо участі в судовому процесі для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, осіб, що перебували із підприємством позивача у трудових відносинах, яке задоволено Севастопольським апеляційним господарським судом з врахуванням положень статті 38 Господарського процесуального кодексу України.

Під час апеляційного розгляду справи позивач наполягав на задоволенні позову, посилаючись на ті обставини, що з СПД ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_2. підприємство "Сентінел" перебувало у довірительних відносинах, фактично разом здійснюючи господарську діяльність. Спірний навантажувач використовувався ОСОБА_2. у процесі виготовлення тротуарної плитки і подружжя не заперечували ані факту права власності на навантажувач за позивачем, ані необхідності укладення договору оренди цього майна. Втім, коли відносини сторін зіпсувалися, відповідачка відмовилася привести відносини сторін у відповідність до вимог законодавства та повернути навантажувач.

Представник відповідача ОСОБА_2 в суді заперечував як факт наявності будь-яких відносин із позивачем, так і факт утримання навантажувача. Просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні скарги та залишити судове рішення без змін.

Опитані в судовому засіданні в порядку статті 30 Господарського процесуального кодексу України ОСОБА_3. і ОСОБА_4. пояснили, що перебували з підприємством позивача у трудових відносинах на посаді начальника виробництва та начальника цеху відповідно у період 2005-2007 років, їм було відомо про наявність у підприємства "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" навантажувача "Болгарія", який використовувався ОСОБА_2. у роботі з виробництва тротуарної плитки, залишаючи робочі місця вони й залишали навантажувач у цеху, де ця плитка вироблялася.

Переглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

За твердженням позивача, навантажувач БВ-2733.45 вартістю 19000грн., який ним придбано у квітні 2005 року, був переданий відповідачці з наступною домовленістю щодо укладення договору оренди на використання вказаного майна.

Втім, відповідач, користуючись у своїй господарській діяльності спірним майном, згодом відмовилась від укладення будь-яких договорів та продовжувала користуватися майном позивача, утримуючи навантажувач в своєму неправомірному володінні.

З матеріалів справи вбачається, що 26.06.2010 на адресу відповідачки була скерована вимога позивача про повернення майна, яке було придбано дочірнім підприємством "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" (а.с.14).

28.05.2010 на адресу УМВС в м.Сімферополі по факту самоуправних дій відповідача було направлено заяву, за результатами розгляду якої 07.07.2010 прийнято постанову про відмову у порушенні кримінальної справи (а.с.16).

Оскільки вказане майно дотепер знаходиться на території ВАТ "Побутова хімія" у місті Сімферополі по вул. Васильєва, 29 і позивачеві не повернуто, останній звернувся до суду із позовними вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги дочірнього підприємства "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" та скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Згідно пункту 1 статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За переконанням судової колегії, позивачем наданий вичерпний обсяг доказів, якими підтверджено право власності підприємства „Сентінел” на спірне майно.

Так, зазначене право позивача підтверджується рахунком-фактурою ПП „Спецмашини” №СФ-0000018 від 03.03.2005 на придбання дочірнім підприємством "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" навантажувача БВ-2733.45 виробництва Болгарія в сумі 19000,00 грн (а.с.10), видатковою накладною на сплату цього товару, податковими накладнимиу звязку з придбанням навантажувача від 21.03.2005 і від 13.04.2005 (а.с.12,13).

Крім того, з доказів, наданих позивачем, вбачається, що дочірнє підприємство "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" користується приміщеннями ВАТ "Побутова хімія" на підставі договору суборенди приміщень (а.с.76-79). Виходячи з цього, позивачем було направлено запит на адресу директора ВАТ "Битова хімія" з проханням узгодити список основних засобів належних позивачеві (а.с.18). З переліку основних засобів, належних дочірньому підприємству "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс", що знаходяться в орендованих приміщеннях, вбачається, що за пунктом 38 (а.с.18 зворот) вказаний спірний навантажувач, що також є підтвердженням за позивачем права власності на нього.

В матеріалах справи також є довідка ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс", що навантажувач БВ-2733.45 виробництва Болгарія знаходиться на балансі ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" з 14 квітня 2005 року. Його балансова вартість складає 15833,33грн. В експлуатацію не введений. З 14 квітня 2005 року переданий на цех ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" за адресою: вул. Генерала Васильєва, 29 (територія заводу "Побутова хімія") (а.с.66).

Крім того, судова колегія вважає необхідним звернути увагу на те, що юридична наука виділяє два основні елементи, що визначають сутність будь-якого позову - предмет і підставу. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Таким чином, предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.).

З постанови ОГСБЕП СМУ ДУМВС України в АР Крим про відмову у порушенні кримінальної справи від 07.07.2010 (а.с.16) вбачається, що під час проведення перевірки за заявою стосовно неправомірних дій СПД ОСОБА_1. та ОСОБА_2. за фактом безпідставного утримання обладнання підприємства, останні відмовилися давати будь-які письмові пояснення. При цьому, суд звертає увагу, що ОСОБА_2. усно зазначив, що обладнання (навантажувач, пресформа, фанера) було придбано за його власні грошові кошти і всі спірні питання, виниклі й зокрема з підприємством "Сентінел", будуть вирішуватись в суді.

Враховуючи, що вказана постанова ОГСБЕП оскаржена не була, судова колегія, з врахуванням положень статті 32 Господарського процесуального кодексу України, визнала викладені в ній обставини доказами, що підтверджують утримання СПД ОСОБА_1. спірного навантажувача.

Цей висновок суду також ґрунтується на поясненнях осіб, що опитані в порядку статті 30 Господарського процесуального кодексу України під час апеляційного перегляду справи, які пояснили про використання ОСОБА_1 автонавантажувача позивача у своїй господарській діяльності.

Частиною 2 статті 32 вказаного кодексу передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З вищеперелічених обставин судова колегія приходить до висновку, що спірне майно - навантажувач виробництва Болгарія БВ-2733.45 є власністю ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс", безпідставно утримується відповідачем у своєму неправомірному володінні, отже позивачем доведена правомірність позовних вимог, що є підставою для його задоволення і повернення позивачеві вказаного майна в примусовому порядку.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, що дає підстави суду апеляційної інстанції для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення у справі та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову витрати зі сплати державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 частини статті 103, пунктами 1, 2, 3 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 листопада 2010 року у справі №5002-8/5128-2010 скасувати.

3. Прийняти нове рішення у справі.

Позов задовольнити.

Витребувати з чужого незаконного володіння фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Сімферополь, 95000) на користь дочірнього підприємства "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" (пр. Перемоги, 82, Сімферополь, 95034; вул. Сонячна, 13, кв.14, смт.Партеніт, Алушта) майно, а саме: навантажувач БВ-2733.45 виробництва Болгарія, вартістю 19000грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Сімферополь, 95000, банківські рахунки не відомі) на користь дочірнього підприємства "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" (пр. Перемоги, 82, Сімферополь, 95034; вул. Сонячна, 13, кв.14, смт.Партеніт, Алушта; ЗКПО 25147767, МФО 384577, р/р 26007000132370) судові витрати зі сплати державного мита в розмірі 190,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.

Головуючий суддяЮ.В. Борисова

СуддіВ.С. Голик

В.М. Плут