Постанова № 13503842, 29.12.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 грудня 2010 року

Справа № 2-7/5995-2009

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Градової О.Г.,

суддів Заплава Л.М.,

Ткаченка М.І.,

за участю представників сторін:

позивача, Пономаренко Олена Петрівна, довіреність №31/10 від 02.09.10, товариство з обмеженою відповідальністю "Крим-Схід";

відповідача, Погребняк Олеся Ігорівна, довіреність №02-38/1318 від 17.11.10, виконавчий комітет Алуштинської міської ради;

відповідача, не з'явився, Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро;

третьої особи, Погребняк Олеся Ігорівна, довіреність №02-38/1317 від 17.11.10, Алуштинська міська рада;

розглянувши апеляційну скаргу Виконавчого комітету Алуштинської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 29 квітня 2010 року в справі № 2-7/5995-2009

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Схід" (пр. Кірова/вул. Леніна, 29/1, місто Сімферополь, 95001)

до Виконавчого комітету Алуштинської міської ради (пл. Радянська, 1, місто Алушта, 98500)

Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" (вул. Некрасова, 11, місто Сімферополь, 95000)

3-тя особа - Алуштинська міська рада (пл. Радянська, 1, місто Алушта, 98500)

про визнання права власності, визнання недійсним рішення та визнання права на складання проекту землеустрою,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням місцевого господарського суду позов з урахуванням уточнень (а.с. 49-52, 62-63 т. 1) задоволено частково - за позивачем визнано право власності на пішохідний тунель та відмовлено в позові в частині спонукання Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" до реєстрації вказаного права власності. Судовим рішенням здійснено розподіл судових витрат (а.с. 99-106 т. 2).

Частково задовольняючи позов, суд виходив з того, що спірний пішохідний тунель не є частиною дороги, він був збудований пансіонатом "Блакитна хвиля", прийнятий в експлуатацію та входить до складу майна, яке за договором купівлі-продажу було відчужено на користь позивача, цей договір в судовому порядку визнано дійсним. Права позивача на реєстрацію права власності не порушувалися, позивач не звертався за такою реєстрацією.

Виконавчий комітет Алуштинської міської ради звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду з тієї підстави, що воно прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права (а.с. 123-127 т. 2).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Крим-Схід" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав на те, що цей об’єкт не є частиною дороги, він є приналежністю до головної речі, будувався цей тунель для сполучення пансіонату зі східною набережною (частина якої надана для обслуговування пансіонату), призначення цього об’єкту не змінилося (а.с. 1-3 т. 3).

У судовому засіданні відповідач - Виконавчий комітет Алуштинської міської ради, підтримав доводи апеляційної скарги, позивач зі скаргою не погодився та підтримав доводи, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях (а.с. 76-78 т. 3); третя особа - Алуштинська міська рада, погодилася з апеляційною скаргою тому, що тунель може знаходиться лише в комунальній власності.

Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" не скористалося правом на участь у судовому засіданні його представника, просило розглянути справу без участі його представника в судовому засіданні (а.с. 18 т. 4), про час та місце засідання сповіщено ухвалою суду, копія якої 13 грудня 2010 року направлена на його адресу рекомендованою кореспонденцією (а.с. 16-17 т. 4).

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 128-138 т. 2, а.с. 5-29, 32, 41, 45-68, 83-182 т. 3, а.с. 9-10, 25-26 т. 4) та встановив наступне.

13 травня 1983 року Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради народних депутатів Кримської області на звернення пансіонату відпочинку "Блакитна хвиля" Міністерства фінансів СРСР (а.с. 130 т. 2 чи а.с. 55 т. 3) було прийнято рішення №302, яким пансіонату "Блакитна хвиля" наданий дозвіл на виробництво проектно-пошукових робіт для будівництва підземного перехідного тунелю протягом 300 м з виходом до морю для пансіонатів "Блакитна хвиля" та "Нева" під територією пансіонату "Нева" (що будувався), на забудовника покладений обов’язок отримати комплексний паспорт земельної ділянки на проектування, погодити проект (а.с. 129 т. 2 чи а.с. 56 т. 3).

На земельну ділянку площею 1,97 га щорічно надавалися тимчасові паспорти для обчислення податком, позивачем наданий останній тимчасовий паспорт за 1996 рік (а.с. 170-171 т. 3 чи а.с. 25 т. 4).

Після закінчення проектно-пошукових робіт 17 квітня 1984 року пансіонат "Блакитна хвиля" звернувся з проханням надати дозвіл на будівництво тунелю з кошторисною вартістю 1.497.200 руб., в тому числі 10.000 руб. - поворотних, при пайовій участі пансіонатів "Славутич" і "Нева", туристичного табору "Юність" (а.с. 132 т. 2 чи а.с. 54 т. 3, а.с. 10 т. 4).

29 травня 1984 року рішенням №324 вказаного виконавчого комітету пансіонату "Блакитна хвиля" наданий дозвіл на будівництво перехідного тунелю протягом 300 м з виходом до морю під територією пансіонату "Нева", при цьому було вирішено прийняти пайову участь в цьому будівництві пансіонатам "Славутич" і "Нева", туристичного табору "Юність" (а.с. 131 т. 2 чи а.с. 53 т. 3, а.с. 9 т. 4).

У період з липня 1984 року по грудень 1987 року за замовленням пансіонату відпочинку "Блакитна хвиля" Мінфіну СРСР через підрядника - Будівельне управління 528 "Харьковметробуд" Мінтрансбуду СРСР, за розробленим Інститутом Ленметрогипротрансу Мінтранбуду СРСР індивідуальним проектом за адресою: місто Алушта, провулок Перекопський, був збудований перехідний тунель протягом 298 п/м з водопостачанням, каналізацією, електропостачанням (а.с. 9-14 т. 1).

Позивач надав письмові докази щодо фінансування будівництва вказаного тунелю, з яких вбачається що оплата будівельних робіт підряднику здійснювалася з рахунку пансіонату "Блакитна хвиля", який отримував кошти по касовому виконанню Управління Держбанку СРСР, 26 липня 1987 року у рахунок пайової участі в будівництві 35.000 руб. пансіонату "Блакитна хвиля" перерахував туристичний табір "Юність" (а.с. 83-124, 127-130, 139-141 т. 3).

28 грудня 1987 року замовник прийняв від підрядника виконані будівельні роботи та вказаний тунель прийнятий в експлуатацію призначеною державною приймальною комісією, про що складений акт, який затверджений 29 грудня 1987 року (а.с. 125-126, 131-137 т. 3, а.с. 9-11 т. 1).

Однак правовстановлюючого документу на цей об’єкт надано не було.

Вперше основна інвентаризація об’єктів нерухомості по провулку Перекопський, 7, міста Алушта здійснена БТІ 29 жовтня 2004 року за замовленням пансіонату "Блакитна хвиля" у 2004 році, до них віднесено:

спальний корпус (літера "А"), клуб ("Б"), бар ("В"), їдальня ("Г"), гараж - майстерня ("Д"), гараж ("Е"), овочесховище ("Е1"), пральня ("Ж"), недобудований лікувально-оздоровчий корпус ("З"), господарський корпус ("К"), буфет ("Л"), склад ("И"), два насоса ("М", "Н"), сарай ("О"), трансформаторна підстанція ("П"), споруди (№1-20), мощення (№I-№V), будівля для тимчасового проживання ("Р"), пляжний будиночок ("Т"), але тунель не віднесений. Тобто вказаний вище пішохідний тунель до інвентаризації не ввійшов (а.с. 20-21, 81, т. 1).

Перша інвентаризація пішохідного тунелю, який розташований за адресою: місто Алушта, провулок Перекопський, 7 (тобто що і інші будівлі та споруди цілісного майнового комплексу пансіонату "Блакитна хвиля"), була здійснена БТІ 10 червня 2008 року, його вартість визначена у 1.015.800 грн. (а.с. 178-181 т. 3). Цей тунель за балансовою вартістю 1.015.800 грн. знаходиться на балансі позивача (а.с. 22 чи 77 т. 1, а.с. 93 т. 2) та обслуговується позивачем, який має у своєму штаті робітників (електромонтера і двірника), до трудових обов’язків яких входить обслуговування, в тому числі перехідного тунелю (а.с. 27-29, 76-78, 144-148 т. 3).

З історичної довідки (а.с. 32 чи 157 т. 3) та письмових доказів вбачається, що після прийняття тунелю в експлуатацію пансіонат "Блакитна хвиля" реорганізовувався, право власності (управління) на його цілісний майновий комплекс передавалося різним юридичним особам (їх філіям).

Так, після оголошення в 1991 році незалежності Української РСР майновий комплекс пансіонату "Блакитна хвиля" було віднесено до майна Автономної Республіки Крим.

07 червня 1993 року майновий комплекс переданий в оренду виробничому об'єднанню "Краснодонвугілля", який 09 листопада 1994 року утворив філію - пансіонат "Блакитна хвиля".

26 квітня 2000 року пунктом 8 постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим №1082-2/2000 було вирішено пансіонат "Блакитна хвиля" в місті Алушта передати в управління Таврійському національному університету ім. І.В. Вернадського (а.с. 164-166 т. 3).

14 липня 2000 року ця постанова була виконана та вказаний пансіонат передано від філії пансіоната "Блакитна хвиля" виробничого об'єднання "Краснодонвугілля" до Таврійського національного університету, про що складений акт прийому-передачі, до якого приєднана схема майнового цілісного комплексу, на якій є споруда - вхід до тунелю (а.с. 167-169 т. 3).

26 вересня 2000 року за наказом №148 Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського на базі вказаного майнового комплексу утворена філія університету - пансіонат "Блакитна хвиля".

28 жовтня 2004 року Фондом майна Автономної Республіки Крим №1262 вирішено передати цілісний майновий комплекс філії Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського - "Пансіонат "Блакитна хвиля" в оренду позивачу (а.с. 162-163 т. 3).

16 червня 2005 року філія Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського - пансіонат "Блакитна хвиля" за наказом вказаного університету №134 від 10 червня 2005 року (а.с. 160-161 т. 3) та наказу позивача №2 від 01 червня 2005 року (а.с. 158-159 т. 3) реорганізована шляхом приєднання до товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Схід".

21 листопада 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг" продало за 6.360.000 грн. позивачу (а.с. 5-26 т. 3) цілісний майновий комплекс пансіонату "Блакитна хвиля", розташованого в місті Алушта, пров. Перекопський, 7, на земельній ділянці площею 1,9 га, про що сторони уклали у простій письмовій формі договір №77/09-2005р (а.с. 34-36 т. 1).

Вказаний договір рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим по справі №2-1/3531-2006 визнано дійсним, за позивачем визнано право власності на будівлі та споруди, до яких тунель за літерою "Х" та лікувально-оздоровчий корпус за літерою "З" не ввійшли. Це судове рішення в апеляційному та касаційному порядку не оскаржено (а.с. 87-90 т. 2).

Відповідач та Алуштинська міська рада не оспорюють право власності позивача на вказаний цілісний майновий комплекс по провулку Перекопський, 7, міста Алушти. А тому на підставі статті 204 Цивільного кодексу України (презумпція правомірності правочину), пункту 9 частини 1 статті 129 Конституції України (обов’язковість судових рішень) апеляційний господарський суд вважає, що позивач правомірно набув право власності на вказаний майновий комплекс на підставі правочину (договору купівлі-продажу).

Після купівлі вказаного цілісного майнового комплексу позивач здійснив ремонт лікувально-оздоровчого корпусу за літерою "З", 17 серпня 2009 року рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим по справі №2-18/3821-2009 за позивачем визнано право власності на цю будівлю, в апеляційному та касаційному порядку воно не оскаржено (а.с. 37-39 т. 1).

З письмових доказів вбачається, що 26 жовтня 2009 року за позивачем на підставі вказаного договору купівлі-продажу, судових рішень зареєстровано право власності на об’єкти нерухомості по пров. Перекопської, 7, але пішохідний тунель за літерою "Х" за позивачем не зареєстрований (а.с. 17, 72, 74, 76 т. 1, а.с. 91-92 т. 2, а.с. 40-41 т. 3).

17 квітня 2008 року позивач отримав в оренду земельну ділянку за кадастровим №01 103 000 00: 01: 001: 0054 площею 1,9992 га, розташованої по пров. Перекопському, 7, міста Алушти, строком на 49 років (а.с. 115-122 т. 1).

Апеляційний господарський суд вважає неспроможними доводи відповідача та третьої особи - Алуштинської міської ради, про те, що вказаний тунель є комунальною власністю громади міста Алушти з наступного.

Відповідач та вказана третя особа вважають, що вказаний тунель був переданий до комунальної власності у 2003 році за заявою пансіонату "Блакитна хвиля" - філії Таврійського національного університету ім. Вернадського (а.с. 54 т. 1, а.с. 154-156 т. 3), з цього моменту тунель знаходиться на утриманні громади.

У підтвердження такої позиції були надані письмові докази:

26 червня 2002 року розпорядженням №01-3/289р голови Виконавчого комітету Алуштинської міської ради тунель був переданий на обслуговування структурному підрозділу ВУЖКГ "Комунальник". Підстави та докази для прийняття такого розпорядження не надано. Право власності на тунель цим розпорядженням не визнавалося та не змінювалося (а.с. 31 т. 1 чи а.с. 67, 142 т. 3).

29 травня 2003 року директор пансіонату "Блакитна хвиля" (філії Таврійського національного університету ім. Вернадського) Пономарів М.Г. звернувся з листом до Алуштинської міської ради з проханням передати тунель з комунікаціями для обслуговування комунальному підприємству благоустрою (а.с. 62 чи 143 т. 3).

Але з Положення філії Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського - "Пансіонату "Блакитна хвиля" слідує, що директор філії вказаного університету не мав прав на відчуження майна, в тому числі на передачу його у комунальну власність (а.с. 144-148 т. 3).

Факт передачі тунелю від вказаної філії до комунального підприємства благоустрою чи відповідача належними доказами не підтверджено, місцевою радою рішення про прийняття тунелю до комунальної власності не приймалося, акт прийому - передачі тунелю не складався, та, як вказано вище, обслуговування тунелю здійснює позивач, відповідач належних доказів обслуговування тунелю (в тому числі через будь-яке комунальне підприємство) на вимогу апеляційного господарського суду не надав.

15 жовтня 2002 року була здійснена державна реєстрація юридичної особи - комунального підприємства "Упорядкування міста" (ідентифікаційний №24402016), яке створено шляхом перетворення структурного підрозділу ВУЖКГ "Комунальник" та є його правонаступником (а.с. 133-138 т. 2, а.с. 46-52 т. 3).

У підтвердження знаходження тунелю на утриманні комунального підприємства відповідач надав інформацію про об’єкти майна комунальної власності, з якої слідує, що станом на 13 вересня 2007 року в картці суб’єкта (комунального підприємства "Упорядкування міста") Реєстру майна комунальної власності вказаний тунель до пляжу, вартістю 2.457.584 грн., розташований на Східній набережній (а.с. 1-3 т. 2 чи а.с. 59-61 т. 3).

26 вересня 2007 року рішенням №19/165 Алуштинської міської ради був затверджений Реєстр майна, яке знаходиться в комунальній власності міста Алушта з додатками №1-№6 (а.с. 66 т. 1).

Відповідач наполягає, що на підставі цього рішення тунель та проїзна частина (два окремих об’єкта) були включені до Реєстру об’єктів комунальної власності, про що надав довідку (а.с. 32-33 т. 1).

Однак з наданого Реєстру об’єктів комунальної власності (основні засоби, дороги та інше) слідує, що в цей Реєстр (за №110) внесена лише проїзна частина вартістю 859.309 грн., а тунель вартістю 2.457.584 грн. до цього Реєстру не внесений, станом на 01 квітня 2010 року також до вказаного Реєстру (за №85) внесена вказана проїзна частина, а тунель не внесений (а.с. 32-33, 66, 91-92 т. 1, а.с. 8-71 т. 2).

Як вказано вище, тунель був збудований за бюджетні кошти колишнього СРСР з пайовою участю юридичних осіб, які також були держаними підприємствами.

Декларацією про державний суверенітет України №55-XII від 16 липня 1990 року було проголошено, що Українська РСР має право на свою частку в загальносоюзному багатстві, яка створена завдяки зусиллям народу Республіки.

Стаття 1 Закону України "Про підприємства, установи і організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" №1540-XII від 10 вересня 1991 року встановлювала, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Стаття 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 1993 року N72 встановила, що міністерства, інші підвідомчі Кабінетові Міністрів України органи державної виконавчої влади здійснюють управління майном підприємств, установ і організацій, що належать до їхньої сфери управління.

З додатку до постанови Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що знаходиться в загальнодержавній власності і розташованим на території Автономної Республіки Крим" №316 від 05 травня 1995 року - Переліку розташованих та території Автономної Республіки Крим підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності (надалі - підприємства), що належать до сфери управління міністерств та інших підвідомчих Кабінетові Міністрів України органів державної виконавчої влади, вбачається, що пансіонат "Блакитна хвиля" тресту "Краснодонвуглебуд" виробничого об'єднання "Краснодонвугілля" (м. Алушта) відносилося до сфери управління Мінвуглепром.

Відповідно до розділу XI Конституції України (Закону України №254к/96-ВР від 28 червня 1996 року) місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів міста (частина 1 статті 140), територіальна громада може здійснювати місцеве самоврядування через органи місцевого самоврядування, в тому числі міські ради та їх виконавчі органи (частина 3 статті 140), матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, що є у власності територіальної громади (частина 1 статті 142), територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності, вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції (частина 1 статті 143).

Відповідно до пунктів 19 та 20 частини 3 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування" №280/97-ВР від 21 травня 1997 року (з змінами на 26 червня 2002 року - дата прийняття розпорядження №01-3/289р головою Виконавчого комітету Алуштинської міської ради про прийняття тунелю до обслуговування) міський голова здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів (пункт 19) та видає розпорядження у межах своїх повноважень (пункт 20).

Вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним є виключною компетенцією міських рад, яке вирішується на пленарних засіданнях міської ради, про що вказано в пункті 30 частини 1 статті 26 вказаного Закону.

Згідно зі статтею 4 Цивільного кодексу Української РСР (що діяла до 01 січня 2004 року, тобто в період коли головою ради було прийнято розпорядження про прийняття тунелю на обслуговування), статтею 11 Цивільного кодексу України (яка діє з 01 січня 2004 року, тобто в період, коли прийнято рішення про затвердження Реєстру майна, що знаходиться в комунальній власності міста Алушта) цивільні права та обов’язки виникали та виникають з дій осіб, підставами для виникнення цивільних прав та обов’язків були та є договори (угоди, правочини).

Стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" №280/97-ВР від 21 травня 1997 року (на 26 червня 2002 року - дата вказаного розпорядження, та на 26 вересня 2007 року - рішення про затвердження вказаного Реєстру) встановлює, що територіальним громадам міст належить право комунальної власності на нерухоме майно та інше майно, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності (частина 1), підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно іншими суб'єктами права власності, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом (частина 2).

Таким чином, вказаний тунель не був збудований за кошти громади міста Алушти, не було вчинено правочину (договору) щодо відчуження тунелю на користь вказаної громади, Алуштинська міська рада не приймала рішення про прийняття такого майна до комунальної власності, до Реєстру об’єктів комунальної власності міста Алушти тунель не включений.

Апеляційний господарський суд також не може погодитися з доводами відповідача про те, що вказаний тунель є частиною дороги, вулиці чи їх складовою частиною, які можуть знаходитися лише в комунальній чи державній власності.

Дійсно, з частини 1 статті 16 Закону України "Про автомобільні дороги" №2862-IV від 08 вересня 2005 року слідує, що вулиці і дороги міст знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Але під автомобільною дорогою в цьому Законі розуміється - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів; а під вулицею - автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів, про що вказано в статті 1 Закону України "Про автомобільні дороги" №2862-IV.

Також в статті 1 вказаного Закону під тунелями (як штучних споруд) розуміється інженерна споруда, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів через природні та інші перешкоди, а також сталого функціонування автомобільної дороги.

Такі штучні споруди - тунелі відносяться до складових автомобільної дороги загального користування, що встановлено статтею 9 Закону України №2862-IV.

Як слідує з пояснень сторін, доказів, що є у справі, вказаний вище тунель не віднесений до автомобільної дороги міста Алушти, йому не наданий номер автомобільної дороги, він не призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів і пішоходів. Тунель був запроектований та збудований для сполучення відпочиваючих пансіонату з пляжем, тобто є спорудою цивільного призначення.

А тому посилання позивача на норми вказаного Закону є неспроможними.

Як слідує з пояснень позивача та письмових доказів, спір виник між ним та відповідачем після того, як позивач дізнався про намір відповідача та Алуштинської міської ради передати тунель в оренду. До цього, позивач не оформлював своїх прав власності на тунель, йому не було відомо про оспорювання його права власності на тунель будь-якою особою.

Письмові докази це підтверджують. Так, 10 березня 2010 року Алуштинською міською радою прийнято рішення №55/19 про передачу вказаного тунелю в оренду та оголошення конкурсу на право оренди (а.с. 93 т. 1), до цього міська рада відмовила 01 квітня 2009 року у задоволенні клопотання позивача про надання землі в оренду позивача для обслуговування вказаного тунелю (а.с. 15, 16, 18, 19 т. 1, а.с. 63, 151-153 т. 3).

Прийняття Алуштинською міською радою рішення про здачу тунелю в оренду також свідчить про те, що міська рада визнає, що тунель це не автомобільна дорога, вулиця чи штучна споруда для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів і пішоходів. Тому, що відповідно до частини 2 статті 9, статті 20 вказаного вище Закону України "Про автомобільні дороги" заборонено розміщення інших об'єктів у межах смуги відведення, органам місцевого самоврядування надані певні основні права щодо управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст, але права на здачу в оренду вулиці чи дороги не передбачено.

Згідно з частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до статті 186 Цивільного кодексу України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю (частина 1), приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 2).

У зв’язку з наведеним, апеляційний господарський суд вважає, що вказаний тунель був запроектований та збудований як приналежна річ до головної речі - цілісного майнового комплексу "Блакитна хвиля", а тому позивач придбав право власності на вказану головну річ, має право власності на приналежну річ.

Доводи відповідача щодо підстави у відмові у позові через пропуск позивачем строку позовної давності є неспроможними тому, що: 1) відповідач письмово на стадії розгляду спору судом першої інстанції не заявляв про застосування строку позовної давності, а саме така заява за приписами частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України є підставою для застосування судом строку позовної давності; 2) позивач дізнався про оспорювання його права власності на тунель відповідачем лише в 2009 році, а відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Щодо доводів апеляційної скарги про неналежність відповідача, апеляційний господарський суд вважає наступне. Позивачем не було заявлено вимог щодо визнання недійсними рішень Алуштинської міської ради, якими було відмовлено позивачу у наданні земельної ділянки для обслуговування тунелю, чи розпорядження голови цієї ради про прийняття на обслуговування комунального підприємства вказаного тунелю.

Питання оформлення права власності відноситься до компетенції виконавчих комітетів місцевих рад, що слідує з підпунктів 1 та 6 підпункту "б" частини 1 статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування", якими до відання виконавчих органів міських рад належать делеговані повноваження, а саме, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством, вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування.

Пункт 6 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна (що є додатком до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності і інших речових прав на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року N7/5, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за N157/6445) до правовстановлюючих документів відносить свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, які видані органами місцевого самоврядування.

Відповідач є виконавчим органом Алуштинської міської ради, що відповідає частині 1 статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування".

На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає, місцевим господарським судом рішення прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права, інших підстав для його скасування не має.

Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Алуштинської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 квітня 2010 року в справі № 2-7/5995-2009 залишити без змін.

Головуючий суддя О.Г. Градова

Судді Л.М. Заплава

М.І. Ткаченко