Постанова № 13503841, 29.12.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 грудня 2010 року

Справа № 2-4/331.1-2010

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Градової О.Г.,

суддів Котлярової О.Л.,

Латиніна О.А.,

за участю представників сторін:

позивача, не з'явився, приватне підприємство "Зарифе";

відповідача, не з'явився, Судацька міська рада;

третьої особи, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Аквамир";

третьої особи, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Факел";

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Зарифе" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Бєлоглазова І.К.) від 28 вересня 2010 року у справі № 2-4/331.1-2010

за позовом приватного підприємства "Зарифе" (мкр-н Південно-західний, 68, Судак, 98000) до Судацької міської ради (вул. Леніна, 85-а, Судак, Автономна Республіка Крим, 98000)

3-ті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Аквамир" (вул. Жовтнева, 34, Судак, 98000) (вул. Гагаріна, 79, Судак, 98000)

товариство з обмеженою відповідальністю "Факел" (вул. Трубаченко, 21, Сімферополь, 95000)

про визнання недійсним рішення та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням місцевого господарського суду відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсними рішень відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відводу в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Аквамир" 0,94 га землі та про затвердження такого проекту (а.с. 108-112 т. 2).

Рішення мотивоване тим, що позивач не довів порушення його цивільних прав на користування земельною ділянкою, позивач без поважної причини пропустив строк позовної давності, який просив застосувати відповідач.

Інші позовні вимоги щодо усунення перешкод в наданні позивачу земельної ділянки в оренду були вирішені рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 червня 2009 року по цій справі, в таких вимогах відмовлено (а.с. 69-74 т. 1). В цій частині це рішення набрало законну силу 18 серпня 2009 року (а.с. 103-116 т. 1) та в касаційному порядку залишено без змін (а.с. 129-133 т. 1).

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та задовольнити його позов через те, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, він не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, в якому прийнято рішення (а.с. 125-126 т. 2). Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Сторони та треті особи не скористалися правом на участь їх представників в судовому засіданні. Про час та місце засідання сповіщені ухвалою суду, копія якої 14 грудня 2010 року направлена на їх адреси рекомендованою кореспонденцією (а.с. 116-118 т. 2). Кореспонденція, яка направлена на одну з відомих адрес товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамир" (вул. Жовтнева, 34, Судак, 98000) поштою повернута через те, що товариство за вказаною адресою не знаходиться (а.с. 137-141 т. 2); з іншої адреси цього товариства кореспонденція не повернута. Кореспонденція на адреси позивача, відповідача та іншої третьої особи поштою не повернута. Заяв про відкладення розгляду справи до суду не надійшло. У справі достатньо доказів для розгляду спору. Явка сторін та третіх осіб не визнана судом обов’язковою. Тому судова колегія розглядає справу за відсутністю осіб, що не з’явилися.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 145, 149 т. 2) та встановив наступне.

Позивач (а.с. 23-31 т. 1) на підставі рішень відповідача від 31 жовтня 2001 року (а.с. зворот 17 т. 1) та №85/4 від 21 червня 2002 року про дозвіл на виконання проекту відводу земельної ділянки (а.с. 18 т. 1) замовив приватному підприємству "Параллакс" розробку проекту землеустрою з відводу в оренду земельної ділянки площею 0,02 га в районі Колгоспного ринку міста Судак (а.с. 10-19 т. 1).

Доказів розробки такого проекту, його погодження не надано.

Разом з тим, 09 жовтня 2002 року листом Виконавчого комітету вказаної ради позивач був повідомлений про необхідність зупинення проектних робіт через розробку генерального плану забудови та благоустрою прибережної зони, передачі на цій території земельних ділянок після затвердження такого плану (а.с. зворот 18 т. 1).

А 01 грудня 2002 року 10 сесією 24 скликання Судацької міської ради прийнято рішення №483/10, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Аквамир" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою з додаткового відводу земельної ділянки площею 0,94 га в районі Колгоспного ринку міста Судак (а.с. зворот 19 т. 1).

23 жовтня 2003 року рішенням 11 сесії 24 скликання Судацької міської ради №517/21-03 було погоджено місцерозташування додаткової земельної ділянки, затверджений проект відводу та передано товариству з обмеженою відповідальністю "Аквамир" земельну ділянку площею 0,0992 га в довгострокову оренду для розміщення об’єктів водноспортивних атракціонів (а.с. 20 т. 1 чи а.с. 28 т. 2).

До цього, на підставі рішення 10 сесії 24 скликання Судацької міської ради №484/10 від 04 грудня 2002 року товариство з обмеженою відповідальністю "Аквамир" отримало в оренду земельну ділянку площею 2 га по вул. Гагаріна в місті Судак для будівництва та обслуговування водноспортивних атракціонів (а.с. 26 т. 2).

Позивач у позасудовому порядку скаржився на вказані рішення про додаткову передачу землі товариству з обмеженою відповідальністю "Аквамир", на що йому Виконавчим комітетом Судацької міської ради були надані 26 травня та 26 червня 2006 року відповіді про передачу питання про скасування вказаних рішень на розгляд відповідних постійних комісій ради, але розгляд цього питання відкладено до розгляду спору судом (а.с. 21, 65-66 т. 1).

04 червня 2007 року здійснена державна реєстрація фірми "Факел" (ідентифікаційний №31460638), яке з 10 червня 2009 року зареєстровано як товариство з обмеженою відповідальністю "Факел" (а.с. 2-19, 145 т. 2).

26 грудня 2006 року приватне підприємство фірма "Факел" (ідентифікаційний №31460638) купило у товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамир" водноспортивний парк атракціонів "Аквапарк", розташований по вул. Гагаріна, 79, міста Судак. 28 грудня 2006 року за покупцем здійснена державна реєстрація права власності на нерухоме майно, (а.с. 20-23 т. 2).

04 липня 2007 року на підставі рішення Виконавчого комітету Судацької міської ради №415 від 03 липня 2007 року замість вказаного договору купівлі-продажу товариству з обмеженою відповідальністю "Факел" видано свідоцтво на право власності на вказане нерухоме майно та за ним здійснена державна реєстрація такого права (а.с. 24-25, 27 т. 2).

30 жовтня 2007 року рішенням 23 сесії 5 скликання Судацької міської ради №1153/23 у зв’язку з продажем об’єкту нерухомості за нотаріально посвідченим договором було припинено право оренди товариству з обмеженою відповідальністю "Аквамир" на земельну ділянку площею 2,0992 га по вул. Гагаріна в місті Судак, договори оренди - розірвані, вказана земельна ділянка передана в довгострокову оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Факел" для розміщення обслуговування існуючих об’єктів парка водноспортивних атракціонів "Аквапарк" (а.с. 88 т. 1 чи а.с. 29, 35 т. 2).

21 березня 2008 року в Державному земельному кадастрі зареєстрований договір оренди земельних ділянок загальною площею 2,0992 га по вул. Гагаріна, 79, міста Судак, в тому числі земельні ділянки за кадастровими №0111700 000:01:015:0004 площею 0,0112 га, №0111700 000:01:015:0021 площею 2,0880 га (а.с. 30-32 т. 2).

07 серпня 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Аквамир" виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за рішенням власника (а.с. 125 чи 143-144 т. 1, а.с. 87 т. 2).

За висновком судової експертизи земельна ділянка площею 0,03 га (на яку позивач отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою) входить до земельної ділянки площею 0,0992 га (яка відведена в довгострокову оренду товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамир") (а.с. 46-47, 52-62 т. 1).

За відповіддю Відділу держкомзему у м. Судак неможливо надати відомості про стан знаходження земельної ділянки в 2002 року (а.с. 77 т. 2).

Після звернення з позовом та прийняття первинного рішення по цій справі, позивач 08 вересня та 01 листопада 2009 року звернувся до відповідача з проханням включити до розгляду питання про затвердження проекту землеустрою, на що 05 та 21 жовтня 2009 року міський голова повідомив про те, що з таким проханням необхідно надавати проект землеустрою з погодженнями, чого позивач не здійснив (а.с. 75, 76 т. 2).

Згідно з частинами 9 та 10 статті 118, статтями 123 та 124 Земельного кодексу України (з змінами на 01 грудня 2002 року та 23 жовтня 2003 року - дати прийняття відповідачем спірних рішень) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки; це рішення приймається за результатами розгляду проекту відведення земельної ділянки, який, у свою чергу погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини.

Відповідно до статей 50 та 56 Закону України "Про землеустрій" №858-IV від 22 травня 2003 року (з змінами на 23 жовтня 2003 року) у разі надання земельних ділянок складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно зі статтями 395, 396, частиною 1 статті 398 та частиною 1 статті 391 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно (яким може бути право оренди на земельну ділянку), має право на захист цього права, у тому числі має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, чи вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування майном.

Вказані вище обставини, підтверджені належними доказами, свідчать про те, що позивач отримав лише право на розробку проекту землеустрою для подальшого відводу земельної ділянки в оренду, це його право на розробку проекту землеустрою відповідач не порушив, позивач реалізував це своє право та замовив у проектній організації розробку проекту землеустрою, але доказів виконання такого замовлення (розробки проекту та його погодження) суду позивач не надав. Та обставина, що земельна ділянка, на яку позивач отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою, була передана в оренду іншій особі, не є порушенням речових прав позивача тому, що позивач ще не набув такого речового права (права на оренду земельної ділянки).

У зв’язку з чим апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсними рішень відповідача (органу місцевого самоврядування) задоволенню не підлягають.

Апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом неправильно була застосована норма матеріального права - частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України (відмова у позові через сплив позовної давності) з наступного.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (Закон України №435-IV від 16 січня 2003 року) правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Зі статей 71 та 76 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року слідує, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлювався в три роки; початок перебігу такого строку . починається з дня виникнення права на позов, тобто з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Таким чином, станом на 01 січня 2004 року (набрання чинності Цивільним кодексом України - Законом України №435-IV від 16 січня 2003 року) трирічний строк позовної давності для подання позову про визнання недійсними рішень відповідача від 01 грудня 2002 року та 23 жовтня 2003 року не закінчився, тобто слідує застосовувати правила Цивільного кодексу України про позовну давність.

Стаття 256 Цивільного кодексу України встановлює, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пункт 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України встановлює, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

З наведеного слідує, що як Цивільний кодекс Української РСР, так і Цивільний кодекс України передбачають, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права, яке порушено.

Приймаючи до уваги, що цивільні права позивача не порушені, підстав для відмови у позові через закінчення строку позовної давності у місцевого господарського суду не було.

Однак апеляційний господарський суд вважає, що таке порушення не вплинуло на правильність рішення, а тому вважає, що вказане порушення не є підставою для скасування судового рішення.

Щодо неналежного повідомлення позивача про час та місце судового засідання, апеляційний господарський суд встановив наступне.

16 вересня 2010 року ухвалою місцевого господарського суду було відкладено розгляд справи на 28 вересня 2010 року, копія цієї ухвали рекомендованою кореспонденцією направлена на юридичну адресу позивача 21 вересня 2010 року, що підтверджується ухвалою та витягом з згрупованих поштових відправлень (а.с. 101-102, 149 т. 2). 28 вересня 2010 року в судовому засіданні без участі в ньому представника позивача було прийнято рішення (а.с. 106-112 т. 2). 30 вересня 2010 року копія цього рішення направлена на адресу позивача, яка отримана позивачем 27 жовтня 2010 року (а.с. 152 т. 2).

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд про відкладення розгляду справи приймає ухвалу, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання.

Пункт 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що безумовною підставою для скасування судового рішення є таке порушення норм процесуального права як розгляд справи господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Апеляційний господарський суд вважає, що справа була розглянута місцевим господарським судом за відсутністю в судовому засіданні 28 вересня 2010 року позивача, який був належним чином та завчасно сповіщений про час та місце засідання суду. Посилання позивача на те, що він отримав ухвалу про судове засідання на 28 вересня 2010 року 27 жовтня 2010 року не відповідає фактичним даним тому, що 27 жовтня 2010 року позивач отримав направлену 30 вересня 2010 року копію рішення.

Доводи позивача про те, що місцевий господарський суд мав можливість сповістити його про час та місце засідання за іншими засобами зв’язку (по телефону) не засновані на законі, а тому до уваги апеляційним господарським судом не приймаються.

На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає, місцевим господарським судом рішення прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права, інших підстав для його скасування (зміни) не має. Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Зарифе" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 вересня 2010 року у справі № 2-4/331.1-2010 залишити без змін.

Головуючий суддя О.Г. Градова

Судді О.Л. Котлярова

О.А.Латинін