Рішення № 135038342, 20.03.2026, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 212/10526/25

Провадження 2/193/324/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 березня 2026 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Кравченко Н.О.,

секретаря судового засідання Ратушної В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в приміщенні суду в с-ще Софіївка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Споживчий центр» 09.09.2025 звернувся до Покровського районного суду міста Кривого Рогу із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява обґрунтована тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 24.12.2024 укладено кредитний договір (оферти) № 24.12.2024-100000953, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 12000 грн. строком на 140 днів. Позивач вказував, що відповідно до договору від 24.12.2024 ОСОБА_1 отримано кредитні кошти у розмірі 12000 грн, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі, в свою чергу відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на час звернення позивача з позовом утворилась заборгованість у розмірі 36600 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12000 грн., по процентам в розмірі 16800 грн., комісії 1800 грн., по неустойці за кожен день невиконання 6000 грн. та понесені судові витрати за сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою судді Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 22.09.2025 справу передано за підсудністю до Софіївського районного суду Дніпропетровської області, яка надійшла до суду 20.02.2026 року

Ухвалою судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 24.02.2026 року відкрито провадження в справі за даним позовом за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач відзив на позовну заяву не подавав.

Позивач звертався до суду з заявою про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання двічі не повідомив.

За таких обставини, керуючись ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 24.12.2024 укладено електронний кредитний договір (оферти) № 24.12.2024-100000953, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 12000 грн на 140 днів , з датою повернення 12.05.2025 за умов сплати комісії 15% в сумі 1800 грн., денна процентна ставка 0,82%, шляхом перерахування на картку (маска) НОМЕР_1 , з підтвердженням заявкою та графіком погашення (а.с.12-18). Договір підписано одноразовим ідентифікатором Е622.

Також відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором А622 (а.с.18зв-20)

Згідно заявки ОСОБА_1 , він погодився та прийняв умови кредитного договору за пропозицією .

Судом встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі, в свою чергу відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, утворилась заборгованість у розмірі 36600 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12000 грн., по процентам в розмірі 16800 грн., комісії 1800 грн., по неустойці за кожен день невиконання 6000 грн.

Згідно договору № ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024 року ТОВ «УПР» здійснило зарахування на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 12000 за укладеним кредитним договором (а.с.27-31, 25)

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідач всупереч умов кредитного договору порушив умови кредитного договору, не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, не виконав в повному обсязі грошові зобов`язання перед позивачем за договором.

В Заявці Кредитного договору № 24.12.2024-100000953 п. 15 передбачено, що неустойка становить 120 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання, незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання (а.с.16), що складає згідно розрахунку 6000 грн.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, з 05:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому продовжувалась і триває на цей час.

Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, а позивачем нарахована неустойка за невиконання грошових зобов`язань за кредитним договором в цей період, підстави для стягнення з відповідача 6000 грн. 00 коп. неустойки відсутні.

Крім того, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по комісії за обслуговування кредитної заборгованості також не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19.

Встановивши, що позивачем були заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості, суд дійшов до висновку про те, що стягнення з відповідача заборгованості по комісії є безпідставним.

Однак, кредитний договір № 24.12.2024-100000953 від 24.12.2024 року передбачає одноразову сплату комісії за надання кредиту у розмірі 1800,00 грн. Наведені приписи ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування» прямо не вказують на недійсність умови кредитного договору про встановлення комісії за надання кредиту.

Ураховуючи вищевикладене, суд уважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

З відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 24.12.2024-100000953 від 24.12.2024 року в розмірі 30600,00 грн.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку задоволенням позовних вимог частково (83,60%) понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2025,29 грн.

Керуючись ст.ст. 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 24.12.2024-100000953 від 24.12.2024 року в розмірі 30600 (тридцять тисяч шістсот) грн. 00 коп., що складається з: заборгованості за тілом кредиту -12000 грн., по процентам в розмірі 16800 грн., комісії 1800 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму сплаченого судового збору у розмірі 2025 (двадцять тисяч двадцять п`ять) грн. 29 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На заочне рішення суду може бути подана апеляційна скарга позивачем безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 20.03.2026.

Головуючий суддя Н.О.Кравченко