Постанова № 13503801, 28.12.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2011 року

Справа № 5002-28/4264-2010

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко В.А.,

суддів Волкова К.В.,

Голика В.С.,

за участю представників сторін:

позивача: Суічмезов Р.В., дов. № б/н від 27 липня 2010 року (EUTILIA LIMITED (Ютілія Лімітед)

відповідача: Степанов А.М., дов. № б/н від 07 червня 2010 року (товариство з обмеженою відповідальністю "СВ-Плюс")

третьої особи: не з’явився (товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Союз-Віктан" ЛТД)

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Плюс" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лукачов С.О.) від 04 листопада 2010 року у справі № 5002-28/4264-2010

за позовом EUTILIA LIMITED (Ютілія Лімітед) (вул. Десятинна, буд.4/6, кім. 218, місто Київ 25, 01025) до товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Плюс" (вул. Г. Васильєва, 23, місто Сімферополь, 95040)

третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Союз-Віктан" ЛТД (вул. Ш. Руставелі, 38б-12, місто Київ 23, 01023)

про стягнення 207582460,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 листопада 2010 року у справі № 5002-28/4264-2010 задоволено позов EUTILIA LIMITED (Ютілія Лімітед) до товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Плюс", за участю третьої особи - товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Союз-Віктан" ЛТД про стягнення 207582460,12 грн.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Плюс" заборгованість по тілу кредиту у розмірі 169689000,00 грн., заборгованість по процентам у сумі 37841111,90 грн. пеня за прострочення повернення кредиту у розмірі 47419,94 грн., пеня за прострочення сплати відсотків у сумі 4928,27 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави за договором застави рухомого майна.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "СВ-Плюс" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки сума заборгованості перевищує узгоджену вартість предмету застави 4360000,00 грн. (п. 3.3 Договору застави), позивач має право звернути стягнення на весь предмет застави, але в межах її вартості на момент фактичного задоволення вимог. Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю "СВ-Плюс" є поручителем певним майном та в межах вартості цього майна. А тому оскаржуване рішення суду першої інстанції про стягнення всієї суми заборгованості за договором кредитування № 12613 від 15 грудня 2008 року з заставодавця (відповідач по справі) є безпідставним.

Розпорядженням від 20 грудня 2010 року, з метою дотримання графіку розгляду справ, суддю Черткову І.В. замінено на суддю Лисенко В.А. Головуючим по справі призначено суддю Лисенко В.А.

17 січня 2011 року від EUTILIA LIMITED (Ютілія Лімітед) надійшов відзив, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

В судове засідання, яке призначене на 17 січня 2011 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Союз-Віктан" ЛТД явку уповноваженого представника не забезпечило, про час та місце судового засідання повідомлено своєчасно та належним чином.

Судова колегія, враховуючи ті обставини, що явка сторін у судове засідання не визнавалась обов’язковою, визнала можливим закінчити розгляд справи без участі представника третьої особи, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Плюс" підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 грудня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі - Кредитор) та фірмою «Союз-Віктан» ЛТД (далі - Позичальник) укладено угоду № 126213 про кредитування в російських рублях (далі –Угода № 126213) (а.с. 13-19).

Згідно з пунктом 1.1 Угоди № 126213 Кредитор зобов'язується надати Позичальнику кредити в порядку та на умовах, передбачених даною угодою, розмір одночасної заборгованості за якими в будь-який день дії даної угоди не може перевищувати 650000000,00 російських рублів (ліміт заборгованості).

Відповідно до пункту 1.3.2 Угоди № 126213 дата погашення кредиту не може бути пізнішою дати закінчення строку дії цього договору

Пунктом 1.4. Угоди № 126213 встановлено, що за користування кожним кредитом Позичальник сплачує Кредитору відсотки за ставкою із розрахунку 19,95%.

Згідно з пунктом 1.6 Угоди № 126213 відсотки сплачуються Позичальником щомісячно 25 числа кожного місяця за фактичну кількість днів користування кредитами.

Розділом 3 Угоди № 126213 встановлено, що платежі на користь Кредитора проводяться Позичальником в російських рублях на рахунок Кредитора, всі платежі відсотків за користування кредитами на користь Кредитора здійснюються Позичальником з урахуванням податкових утримань. Сума основного боргу має бути повернена Позичальником повністю без податкових утримань.

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 Угоди № 126213, за прострочення повернення кредиту, і його частини та/або сплати процентів Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитору пеню у 1 розмірі 0,025% річних від простроченої суми за кожний день прострочення. Неустойка нараховується до дати зарахування всієї суми заборгованості на рахунок Кредитора.

Пунктом 5.1 Угоди № 126213 встановлено, що дана угода вступає в силу з дати реєстрації даної угоди в Національному банку України та діє до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов'язань 15 червня 2009 року Закінчення строку дії даної угоди означає закінчення зобов'язань кредитора. У відношенні Позичальника угода діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за даною угодою, додатковим угодам до неї.

15 грудня 2008 року між зазначеними сторонами укладено додаткову угоду № 1 до угоди № 126213 про кредитування в російських рублях, в якій зазначено наступне. Кредитор надає Позичальнику кредит в розмірі 650000000,00 російських рублів. Дата надання кредиту 15 грудня 2008 року, а дата погашення кредиту 15 червня 2009 року. За користування кредитом позичальник сплачує кредитору відсотки за ставкою із розрахунку 19,95% річних. Кредитування Позичальника здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з судного рахунку на рахунок Позичальника (а.с. 79).

25 грудня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "СВ-Плюс" (далі –Заставодавець) та відкритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі – Заставодержатель) укладено договір застави рухомого майна № 126213/з2 (далі –Договір застави) (а.с. 21-32).

Відповідно до пункту 1.1 Договору застави Заставодавець у забезпечення виконання, вказаного у статті 2 цього Договору, передає Заставодержателю в заставу рухоме майно, зазначене у пункті 3.1 цього Договору, а Заставодержатель приймає його у заставу та набуває права отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами Заставодавця, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 1.2 Договору застави встановлено, Боржник - фірма «Союз-Віктан»ЛТД; Основний договір –угода № 126213 від 15 грудня 2008 року про кредитування в російських рублях; Кредит –це сума, яка надана Боржнику в рамках угоди № 126213.

Пунктом 2.1 Договору застави встановлено, що цим Договором заставою забезпечується виконання Боржником зобов’язання, що виникло на підставі Основного договору або може виникнути на підставі нього у майбутньому, відповідно до якого Заставодержатель має право вимагати, а боржник повинен виконати наступні обов’язки, а саме, не пізніше 15 червня 2009 року, а у випадках передбачених законодавством, Основним договором або цим Договором –до настання цього терміну повернути Заставодержателю Кредити, надані на підставі Основного договору.

Згідно з пунктом 2.2 Договору застави максимальний розмір вимог Заставодержателя до Боржника, що забезпечується заставою згідно з цим Договором, складає 4360000,00 грн. Предметом договору застави зазначено лінію по розливу та пакуванню горілки в скляні ляшки номінальною виробничою потужністю 13000 пляшок/година, інвентарний номер 0407107.

Відповідно до пункту 4.1.4 Договору застави Заставодержатель має право звернути на предмет застави стягнення згідно з цим Договором та законодавством України.

Пунктом 6.2 Договору застави встановлено, що звернення стягнення на майно здійснюється за вибором Заставодержателя на підставі рішення суду, або в позасудовому порядку шляхом передачі Заставодавцем заставодержателю права власності на предмет застави за ринковою вартістю предмета застави, що визначається за погодженням сторін, або шляхом продажу предмета застави на аукціоні (публічних торгах) з початковою ціною, що визначається незалежним експертом, або в іншому порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Пунктом 7.1 Договору застави встановлено, що він вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами і діє до припинення зобов’язання, забезпеченого заставою згідно з цим Договором.

29 грудня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Альфа-Банк»та фірмою «Союз-Віктан»ЛТД укладено додаткову угоду № б/н до угоди № 126213 про кредитування в російських рублях, в якій викладено пункт 1.8 угоди в новій редакції, відповідно до якої, забезпеченням виконання позичальником своїх зобов'язань за даною угодою, крім іншого, є залог обладнання, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю «СВ-Плюс»за договором залогу нерухомого майна № 126213/з2 від 25 грудня 2008 року (а.с. 82).

15 червня 2009 року між відкритим акціонерним товариством «Альфа-Банк»та фірмою «Союз-Віктан»ЛТД укладено додаткову угоду № б/н до угоди № 126213, в якій викладено пункт 3.1.2 угоди в наступній редакції: «всі платежі на користь кредитора за даною угодою та додатковими угодами до неї мають проводитися позичальником на відповідні рахунки кредитора, які зазначені у повідомленні, направленому кредитором позичальнику.»(а.с. 80).

Як вбачається з матеріалів справи, Кредитор свої зобов'язання за угодою № 126213 про кредитування в російських рублях виконав у повному обсязі, але відповідачем, в порушення умов договору, не повернуто кредитні кошти - у розмірі 650000000,00 російських рублів, а також не сплачено проценти за користування кредитними коштами за період з 16 червня 2009 року по 24 червня 2010 року, внаслідок чого утворилась заборгованість по процентам - у розмірі 132872465,76 російських рублів.

24 червня 2010 року між відкритим акціонерним товариством «Альфа-Банк»(далі - Банк) та компанією EUTILIA LIMITED (Ютілія Лімітед) укладено угоду № 1 про відступлення права вимоги (а.с. 33-38).

Відповідно до пункту 1.1 вказаної Угоди відступлення права вимоги, Банк в повному обсязі відступає позивачу право грошової вимоги до позичальника за угодою № 126213 про кредитування в російських рублях, з урахуванням всіх додаткових угод до неї.

Права, що відступаються, передаються позивачу в тому ж розмірі та на тих самих умовах, які існували на момент переходу прав, що відступаються. Зокрема, до позивача переходять всі права банку за угодою № 126213, включаючи, але не обмежуючись:

- право вимоги повернення кредиту в сумі 650000000,00 російських рублів;

- право вимоги уплати процентів за користування кредитом, за період з 16 червня 2009 року по 24 червня 2010 року - у розмірі 132872 465,76 російських рублів;

- право вимоги уплати пені за період з 16 червня 2009 року по 24 червня 2010 року – у розмірі 182267,14 російських рублів;

- право вимоги уплати процентів з 25 червня 2010 року по дату погашення кредиту в і повному обсязі;

- право вимоги уплати пені з 25 червня 2010 року у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником умов угоди № 126213;

- право вимоги по інших платежах згідно інших умов угоди № 126213;

- інші права, передбачені угодою № 126213 про кредитування в російських рублях. Крім того, згідно умов пункту 1.1.2 договору відступлення права вимоги до позивача переходять всі права, що забезпечують виконання зобов'язань позичальника за угодою № 126213, в тому числі права за договором застави рухомого майна № 126213/з2.

Таким чином, позивач набув права кредитора за угодою № 126213 та права заставодержателя за договором застави рухомого майна № 126213/з2.

Відповідно до пункту 4.1 та 4.2 Угоди № 126213, у зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків йому нараховані штрафні санкції, а саме пеню за прострочення повернення кредиту (станом на 24 червня 2010 року) у розмірі 166506,85 російських рублів та пені за прострочення оплати відсотків (станом на 24 червня 2010 року) у розмірі 15 760,29 російських рублів, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави за договором застави рухомого майна № 126213/з2.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статі 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні норми містяться у статях 11, 509, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Нормами статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Союз-Віктан" ЛТД та відповідач не надали суду належних та допустимих доказів про повернення кредиту та сплаті відсотків, що підтверджує заборгованість.

Як зазначалось вище, 25 грудня 2008 року укладено договір застави рухомого майна № 126213/з2, відповідно до умов якого заставою забезпечується виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Союз-Віктан" ЛТД зобов’язання, що виникло на підставі договору кредитування № 12613 від 15 грудня 2008 року.

Згідно з статтею 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Нормами статті 590 Цивільного кодексу України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться у статтях 1, 20 Закону України «Про заставу».

Як зазначалось вище, пунктом 2.2 та 4.1.4 Договору застави встановлено, що максимальний розмір вимог Заставодержателя до Боржника, що забезпечується заставою згідно з цим Договором, складає 4360000,00 грн. Предметом договору застави зазначено лінію по розливу та пакуванню горілки в скляні ляшки номінальною виробничою потужністю 13000 пляшок/година, інвентарний номер 0407107. Заставодержатель має право звернути на предмет застави стягнення згідно з цим Договором та законодавством України.

Отже, товариство з обмеженою відповідальністю "СВ-Плюс", як заставодавець, відповідає за виконання боржником - товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Союз-Віктан" ЛТД зобов’язання по кредитному договору, тільки у межах предмету застави, вартість якого сторони визначили в розмірі 4360000,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, з товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Плюс" підлягає стягненню сума в розмірі 4360000,00 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави, а саме, лінію по розливу та пакуванню горілки в скляні ляшки номінальною виробничою потужністю 13000 пляшок/година, інвентарний номер 0407107.

Однак, слід зазначити, що в матеріалах справи є ухвала господарського суду міста Києва від 24 листопада 2009 року у справі № 44/735-б за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Союз-Віктан" ЛТД про банкрутство.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про заставу»у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Таким чином, кредитор - EUTILIA LIMITED (Ютілія Лімітед) не позбавлено права звернутись до суду у рамках справи про банкрутство боржника для повного задоволення вимог.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Згідно з пунктами 3 та 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції частковому скасуванню з прийняттям нового.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (пункт 3, 4) 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Союз-Віктан" ЛТД задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 листопада 2010 року у справі № 5002-28/4264-2010 скасувати частково.

3. Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Плюс»(95040, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, буд. 23, код ЄДРПОУ 31469850) на користь EUTILIA LIMITED (Ютілія Лімітед) (Themistokli Dervi, 5, Elenion Building, 2nd floor, P.C. 1066, Nicosia, Cyprus; поштова адреса вул. Десятинна, буд. 4/6, кім. 218, м. Київ, 01025) заборгованість в розмірі 4360000,00 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави за договором застави рухомого майна № 126213/з2 від 25 грудня 2008 року, що був укладений між відкритим акціонерним товариством «Альфа-Банк»та товариством з обмеженою відповідальністю «СВ-Плюс», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрованому в реєстрі за № 30511, а саме: на лінію по розливу та пакуванню горілки в скляні пляшки номінальною виробничою потужністю 13000 пляшок/година, інвентарний номер 10407107, що належить заставодавцеві (відповідачу) на праві власності, що підтверджується договором

№ 1009 від 10 вересня 2008 року, укладеним між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю «СВ-Інвест», шляхом продажу предмета застави на аукціоні (публічних торгах) з початковою ціною, що визначається незалежним експертом

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Плюс»(95040, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, буд. 23, код ЄДРПОУ 31469850) на користь EUTILIA LIMITED (Ютілія Лімітед) (Themistokli Dervi, 5, Elenion Building, 2nd floor, P.C. 1066, Nicosia, Cyprus; поштова адреса вул. Десятинна, буд. 4/6, кім. 218, м. Київ, 01025) державне мито в розмірі 25500,00 грн. та 5,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

У задоволенні решти позову відмовити».

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Судді К.В. Волков

В.С. Голик