Рішення № 135037231, 23.03.2026, Талалаївський районний суд Чернігівської області

Справа № 731/714/25

Провадження № 2/747/96/26

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

23.03.2026 року селище Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі головуючої судді Тіщенко Л.В. за участю секретаря Зірки В.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС» Паладіч А. звернулась до суду із даним позовом до відповідачки. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача вказує про те, що 27.02.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3495126 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Після того, як відповідачем було здійснено реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора і заповнено електронну заявку на отримання споживчого кредиту на сайті первісного кредитора в мережі інтернет, що перебуває за адресою https://credit7.ua/, ТОВ «Лінеура Україна» 27.02.2023 направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 4668387 у вигляді розміщення в особистому кабінеті позичальника на сайті повного тексту кредитного договору (за обраними позичальником в процесі оформлення параметрами терміну і суми кредиту). 27.02.2023 позичальник, після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі договору, який містить усі істотні умови, і маючи технічну можливість відмовитися від підписання договору, виразив однозначну згоду із умовами договору шляхом натискання відповідної кнопки в ІТС первісного кредитора. Зі своєї сторони ТОВ «Лінеура України» направило 27.02.2023 в 21:08:46 ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_1 (що було зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті) одноразовий ідентифікатор К355, котрий в свою чергу боржником було 27.02.2023 в 21:10:04 введено/відправлено первісному кредитору у відповідному розділі ІТС, чим він прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладання договору № 3495126, на умовах визначених офертою. Таким чином, 27.02.2023 в 21612:03 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 3495126 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до розділу 1 кредитного договору, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в гривні в сумі 4 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надається строком на 359 днів, стандартна процентна ставка становить 2, 00% на день. В окремих випадках, встановлених договором (що в свою чергу не передбачають неналежне виконання позичальником зобов`язань) може застосовуватися знижена (акційна) процентна ставка, яка становить 0,01% на день. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_2 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту. Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед первісним кредитором, відповідач здійснював часткові оплати в рахунок погашення заборгованості за договором № 3495126 від 27.03.2023, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за кредитним договором (останній платіж було здійснено 22.08.2023 в 16:37:11 у сумі 10 грн). Сплачуючи кредит, відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину яких було реалізовано.

28.11.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» (нині ТОВ СВЕА ФІНАНС») було укладено договір факторингу № 01.02-77/25, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «СВЕА ФІНАНС», а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуває права вимоги ТОВ «Лінеура Україна» за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором. Відповідно до Додатку № 1 (реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-77/25 від 28.11.2023, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 3495126 складає 17 036, 85 грн, з яких - 3994, 76 грн - заборгованість за сумою кредиту, 13 042, 09 грн - заборгованість по відсотках. Оскільки відповідач ухиляється від сплати своєї заборгованості, а позивач набув право вимоги до відповідача по вказаному кредитному договору, тому позивач, для захисту своїх прав, звернувся до суду з вказаним позовом в якому просив стягнути з відповідача суму заборгованості за Договором № 3495126 від 27.02.2023 в розмірі 17 036, 85 грн та стягнути понесені судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою від 09 лютого 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 27 лютого 2026 року, у відповідності до ч.5 ст. 279 ЦПК України ухвалено справу розглядати з повідомленням сторін. Відповідачці за місцем реєстрації було направлено судову повістку та матеріали. Судова повістка та матеріали, що направлялись відповідачці повернулись до суду не врученими із відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою, тобто відповідачка не вважалась належним чином повідомленою про розгляд справи в суді, тому ухвалою від 27 лютого 2026 року було вирішено проводити розгляд справи у заочному порядку, розгляд справи відкладено на 23 березня 2026 року, про місце, дату і час судового засідання повідомлено відповідачку ОСОБА_1 шляхом поміщення оголошення на веб-сайті судової влади України у відповідності до ст. 128 ЦПК України. Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п`яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідачку повідомлено про розгляд справи через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади, яке розміщено 27 лютого 2026 року.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просили суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечують. Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилась, відзиву на позов не подала, про дату час і місце судового розгляду повідомлена через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, тому у відповідності до положень ч.11 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Суд, за згодою позивача, ухвалює провести розгляд справи на підставі доказів, що містяться у справі, з винесенням заочного рішення по справі, що відповідає положенню ст. 280 ЦПК України, коли у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, заперечення на позов не подав, позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування даних умов. Крім того, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 27.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений договір № 3495126 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с.10-19). Договір № 3495126 про надання коштів на умовах споживчого кредиту та паспорт споживчого кредиту (а.с.20-21) до договору про споживчий кредит підписано електронним підписом Позичальника ОСОБА_1 , відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора К355. Згідно з п. 1.1. Договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою IКC Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Веб-сайт або Мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/IКC Товариства. Згідно з п. 1.2 Договору, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 4 000,00 грн. Відповідно до п. 1.3 Договору, строку кредиту становить 360 днів. Відповідно до п.1.4.1. Договору, стандартна процентна ставка становить 2, 00% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору. Відповідно до п.1.4.2 Договору, знижена процентна ставка становить 0, 01% за кожен день користування кредитом та застосовується якщо клієнт до 14.03.2023 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Відповідно до п. 2.1. Договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_3 . Згідно з п. 2.4. Договору, кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно з п. 2.1. договору. В Додатку № 1 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3495126 від 27.02.2023 міститься графік розрахунків та орієнтовна вартість кредиту (а.с.22). У паспорті споживчого кредиту (стандартизована форма) вказано інформацію, що надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит: сума кредиту, строк кредитування, стандартна процентна ставка, знижена процентна ставка відсотків річних, загальні витрати за кредитом, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом, реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою та інша інформація (а.с.20-21) Відповідно до листа ТОВ «Універсальна платіжні рішення» № 8495-0403 від 04.03.2024 відповідно до договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна» 27.02.2023 21:11:06 на суму 4 000,00 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua -206320360, призначення платежу: зарахування 4 000 грн. на карту НОМЕР_2 (а.с.39). Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 3495126 від 27.02.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 28.11.2023 заборгованість ОСОБА_1 становить 17 036, 85 грн, з яких - 3994, 76 грн - заборгованість за сумою кредиту, 13 042, 09 грн - заборгованість по відсотках. (а.с.35-38) 28.11.2023 між ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу № 01.02-77/23, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступає (передає) ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ» права вимоги, а ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ» набуває права вимоги від ТОВ «Лінеура Україна» та сплачує ТОВ «Лінеура Україна» за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором. (а.с.40-45) згідно платіжної інструкції № 9386 від 29.11.2023 року ТОВ «СВЕА ФІНАНС» оплатило на рахунок ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» кошти за договором факторингу (а.с.48) Відповідно Реєстру боржників та витягу з Реєстру Боржників № 1 до Договору факторингу № 01.02-77/23 від 28.11.2023, позивач ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 3495126 у сумі 17 036, 85 грн, з яких - 3994, 76 грн - заборгованість за сумою кредиту, 13 042, 09 грн - заборгованість по відсотках. (а.с.49-51) Рішенням єдиного учасника ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» від 25.03.2024 змінена назва товариства на ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (а.с.52)

Розглядаючи справу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

При розгляді даної справи судом застосовуються наступні положення цивільного законодавства України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування. Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ст. 634, 638 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Отже для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в ході судового розгляду, 27.02.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір № 3495126 про надавання коштів на умовах споживчого кредиту у формі електронного документу з використанням відповідачкою електронного підпису.

Відповідно до частин 1-4 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України. Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України. Продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку. Після підписання відповідачкою електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора К355 кредитного договору позикодавцем ТОВ «Лінеура Україна» на виконання вимог п. 1.2, 2.1, 2.2 кредитного договору мало бути перераховано відповідачці грошові кошти в розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Перерахування кредитних коштів позивач підтверджує листом ТОВ «Пейтек» від 04.03.2024, зі змісту якого вбачається, що між первісним кредитором та ТОВ «Пейтек» було укладено договір на переказ коштів від 12.03.2029, відповідно до якого було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна» 27.02.2023 21:11:06 на суму 4 000, 0 грн, проте до позову не долучено доказів наявності правовідносин між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Пейтек», що могли би свідчити про здійснення переказу коштів на рахунок відповідачки від імені позивача.

Доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, можуть бути первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, вбачається, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018 (далі - Положення) передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Згідно з пунктом 63 Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку. Відповідно до п. 46 Положення відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками здійснюється на підставі платіжних інструкцій, наданих/складених відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з питань безготівкових розрахунків та виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті. До позову не додано виписку з клієнтського рахунку, клопотань від позивача про витребування судом документів протягом розгляду справи не надходило. Матеріали справи не містять доказів, що власником картки НОМЕР_2 є відповідачка ОСОБА_1 . З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, вбачається, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Долучений позивачем доказ - лист ТОВ «Пейтек» не може відноситись до первинної бухгалтерської документації, не містять даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів про наявність договірних відносин між позивачем та ТОВ «Пейтек» з переказу платежів, за своїм змістом наданий доказ не підтверджує переказ коштів на виконання договору № 3495126 від 27.02.2023.

Також при вирішенні справи судом застосовуються положення цивільного процесуального законодавства щодо змагальності сторін та доказування.

Так, за правилами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. За змістом ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до положень ст. 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми. Статтею 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором № 3495126 від 27.02.2023 станом на 28.11.2023 не є безспірним доказом існування заборгованості та її розміру. Ненадання відповідачкою відзиву на позов не дає суду підстав стверджувати про визнання обставин, зазначених в позовній заяві та доведення таких обставин перед судом. Також суд вважає за необхідне зауважити, що до матеріалів позовної заяви позивачем не надано виписки з банківського рахунку відповідачки за період з моменту відкриття карткового рахунку, який би доводив, зокрема, факт переказу коштів та відображував би його розмір. Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про недоведеність заявленого розміру заборгованості за кредитним договором № 3495126 від 27.02.2023, факту наявності заборгованості у відповідачки перед позивачем та її розміру, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Крім того, ч.5 ст. 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат. У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог п.2 ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача. Тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат.

На основі викладеного, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 18, 89, 95, 133, 141, 247, 258, 263-265, 279 ЦПК України, ст. 526, 530, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання учасниками справи копії рішення.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження - вул Іллінська, 8 м Київ, 04070

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 )

Суддя Л.В.Тіщенко