Рішення № 135037110, 23.03.2026, Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/300/26

Єдиний унікальний №733/316/26

Рішення

Іменем України

23 березня 2026 року Ічнянський районний суд Чернігівської області

в складі:

головуючого судді Т.В. Карапиш

за участю секретаря Л.М. Чигрин,

позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Ічня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області про встановлення факту проживання однією сім`єю та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області про встановлення факту проживання однією сім`єю та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, вказуючи на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку, розташовану на території Ічнянської міської ради Прилуцького району (колишньої Крупичпільської сільської ради Ічнянського району) Чернігівської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,26 га згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 029096, виданого 18 серпня 2004 року на підставі розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 29 серпня 2003 року № 399, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 525, кадастровий номер 7421786000:05:000:0562, яка належала ОСОБА_2 . Для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 вона звернулася до державного нотаріуса Ічнянської державної нотаріальної контори, де отримала відмову, в якій їй рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше 5 років до часу відкриття спадщини. У зв`язку з вищевикладеним просить суд встановити факт проживання ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_2 однією сім`єю з травня місяця 2003 року і до дня смерті останньої, а також визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 на два місяці, оскільки пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин.

В підготовчому судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала повністю та просила суд встановити факт проживання її з померлою ОСОБА_2 однією сім`єю з травня місяця 2003 року і до дня смерті останньої, а також визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 на два місяці, оскільки вона з останньою проживали однією сім`єю за однією адресою в одному і тому ж домоволодінні та мали спільні права та обов`язки.

Представник Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області в судове засідання не з`явилася, але надала заяву, в якій просила суд справу розглядати без її участі за наявними в матеріалах справи документами. Проти позову не заперечує.

Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні підтвердили факт проживання ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю, починаючи з травня місяця 2003 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 , які мали взаємні права та обов`язки, вели спільне господарство, мали спільні кошти та витрати.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, заслухавши позивачку та свідків, вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 4).

Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку, розташовану на території Ічнянської міської ради Прилуцького району (колишньої Крупичпільської сільської ради Ічнянського району) Чернігівської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,26 га згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 029096, виданого 18 серпня 2004 року на підставі розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 29 серпня 2003 року № 399, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 525, кадастровий номер 7421786000:05:000:0562, яка належала ОСОБА_2 (а.с. 15).

Згідно копії довідки, виданої віддаленим робочим місцем відділу «Центр надання адміністративних послуг» Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області від 16.12.2025 року Вих. № 07.1-15/04/24, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , одиноко (а.с. 12).

У відповідності до копії Акту обстеження від 27.01.2026 року, складеного депутатом Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області за участю свідків, проведено обстеження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживала разом з ОСОБА_1 за вищевказаною адресою та вели спільне господарство. ОСОБА_1 провела поховання ОСОБА_2 та розпорядилась речами померлої до завершення шестимісячного строку (а.с. 13).

09 лютого 2026 року ОСОБА_1 за її зверненням, завідувачем Ічнянської державної нотаріальної контори Шарою В.В. було письмово повідомлено, що на день її звернення шестимісячний строк з дня відкриття спадщини вже минув, заяву про прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України вона не подавала, а тому вважається такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 . Крім того, ОСОБА_1 не подано документів для встановлення родинних відносин між нею та спадкодавицею. Нотаріусом рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до суду для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_2 або для встановлення факту прийняття спадщини, та/або для встановлення факту її проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше 5 років до часу відкриття спадщини та визнання її спадкоємцем (а.с. 14).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ч. 2, ч. 4 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Виходячи з аналізу вказаної норми СК України, сім`єю є соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв`язками з подружжям, кровних родичів, і здійснюють свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності тощо.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 3 червня 1999 року №5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт та ін.

Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК (2947-14) про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).

Відповідно до повідомлення завідувача Ічнянської державної нотаріальної контори Шарої В.В. від 16.03.2026 року № 193/01-16, спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заводилась, її спадкоємці із заявами про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини до Ічнянської державної нотаріальної контори не звертались (а.с. 23).

Факт, який просить встановити позивачка, є юридичним, безпосередньо породжує юридичні наслідки та його встановлення необхідно останній для оформлення своїх спадкових прав, який іншим шляхом встановити неможливо.

Враховуючи вищевикладене, показання опитаних у судовому засіданні свідків, прийнявши до уваги здобуті докази на підставі матеріалів справи, суд приходить до висновку про доведеність факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу з травня 2003 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як останні спільно проживали, були пов`язані спільним побутом та мали взаємні права та обов`язки.

Що стосується позовних вимог про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд виходить з наступного.

Як визначено ч.1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1272 ч. 3 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Підставою для прийняття судом рішення про визначення спадкоємцеві, який пропустив строк для прийняття спадщини, додаткового строку, є визнання причин пропуску строку для прийняття спадщини поважними.

У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Постановою Верховного Суду України від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20, провадження № 61-14038св20 визначено, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 24 вересня 2020 року у справі № 310/2327/18 та від 13 грудня 2018 року у справі № 703/1560/17.

Позивачка, обґрунтовуючи поважність пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 зазначає, що пропустила строк для подання в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини так як помилково вважала, що із заявою про прийняття спадщини потрібно звертатися після спливу шести місяців з дня смерті спадкодавця, а оскільки вона постійно проживала із спадкодавицею однією сім`єю, провела поховання останньої та вступила в управління, володіння та розпорядження спадковим майном, то вважала, що майно останньої переходить їй у спадок автоматично.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 234/17511/19 (провадження № 61-8215св20) вказано, що: "як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої 1272 ЦК України про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі № 756/957/18 (провадження № 61-5590св21) вказано, що: "поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16".

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000, при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статей 12,81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.79 ЦПК України).

Суд прийшов до висновку про те, що позивачка у справі не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для її прийняття. А наведені нею причини пропуску цього строку не свідчать про наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для вчинення дій, пов`язаних із прийняттям спадщини, тому в задоволенні позовних вимог позивачки про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 200, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 1261, 1270, 1272 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з травня місяця 2003 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Ічнянська міська рада Чернігівської області, місце знаходження: м. Ічня, площа Т.Шевченка, 1 Чернігівської області, ЄДРПОУ 04061748.

Повне рішення складено 23 березня 2026 року.

Суддя Т. В. Карапиш