Рішення № 135034223, 17.03.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/1887/25

Номер провадження по справі 2/387/249/26

З АО Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Косюг І.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Представник позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 у якому просить стягнути з АТ "Перший Український Міжнародний Банк" за виконавчим написом №6321 вчиненим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною 07.05.2021 у сумі 10934 гривень 62 копійки та стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги сторона позивача зазначає, що приватним виконавцем Кіровоградської області Золотарьовою Т.В. було примусово стягнуто кошти за виконавчим провадженням №65629445, яке було відкрито на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. за номером 6321 від 07.05.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Перший Український Міжнародний Банк " заборгованості в розмірі 10934,62 грн.. 22.04.2025 Добровеличківським районним судом Кіровоградської області було винесено рішення по справі №387/498/25, згідно якого визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 07.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною та зареєстрованого в реєстрі за №6321 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість за кредитним договором 1001380855601 від 15.08.2019 в розмірі 12392,83 гривень. Під час виконання виконавчого провадження з боржника було стягнуто кошти у сумі 10934,62 грн, які були перераховано стягувачу АТ "Перший Український Міжнародний Банк" . Таким чином, відповідачем було безпідставно отримано грошові кошти у розмірі 10934,62 грн, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача Галайчук Г.С. 16.03.2026, через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", подала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги просить задовольнити.

Відповідач повторно явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Відповідно до довідки про доставку електронного документу, документ в електронному вигляді "Ухвала спрощеного провадження" від 15.01.26 по справі №387/1887/25 надіслано одержувачу АТ "Перший Український Міжнародний Банк" в його електронний кабінет. Документ доставлено 16.01.2026.

Крім того, відповідно до довідки про доставку електронного документу, документ в електронному вигляді "Судова повістка про виклик до суду в справі цивільній" від 17.02.2026 по справі №387/1887/25 надіслано одержувачу АТ "Перший Український Міжнародний Банк" в його електронний кабінет. Документ доставлено 18.02.2026. Наведене свідчить про обізнаність відповідача про розгляд справи в суді.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 15.01.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 10.02.2026.

За наслідком судового засідання 10.02.2026 розгляд справи відкладено на 17.03.2026.

Згідно з ч. 2ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. 07.05.2021 було вчинено виконавчий напис № 6321 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 12392,83 гривень на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (а.с. 10).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьовою Тетяною Валентинівною від 25.11.2021, закінчено виконання виконавчого провадження №65629445 за виконавчим написом № 6321, виданим 07.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. (а.с.11).

Зі змісту листа приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьової Т.В. від 19.05.2025 №4259 слідує, що загальна сума коштів, що стягнута за виконавчим провадженням АСВП 65629445 становить 12528,08 грн, з яких: 10934,62 грн стягнуто та перераховано на рахунок стягувача в рахунок погашення боргу за виконавчим документом виконавчим написом №6321 від 07.05.2021 вчиненого приватним нотаріусом Києво- Святошинського РНО КО Грисюк О.В. (АСВП 65629445); 1093, 46 грн стягнуто та перераховано на рахунок приватного виконавця, як основна винагорода приватного виконавця, що складає 10% від суми стягнутої заборгованості; 500,00 грн - стягнуто мінімальні витрати виконавчого провадження (а.с.9).

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області по цивільній справі ЄУН 387/498/25 від 22.04.2025 позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", треті особи приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Тетяна Валентинівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задоволено повністю. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 07.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною та зареєстрованого в реєстрі за №6321 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість за кредитним договором 1001380855601 від 15.08.2019 в розмірі 12392,83 гривень. Рішення суду набрало законної сили 29.12.2025 (а.с. 23-27).

Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Частиноюпершою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.

Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення безпідставного збагачення.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлено (частина 5 статті 82 ЦПК України).

З огляду на те, що виконавчий напис №6321 вчинений 07.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В., на підставі якого з позивача стягнуто 10934,62 грн., рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області по цивільній справі ЄУН 387/498/25 від 22.04.2025 суду визнано таким, що не підлягає виконанню, ці обставини, відповідно до частини п`ятої статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України викладений також Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 у справі №910/1531/18.

Враховуючи, що підставою отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 10934,62 грн. було стягнення з позивача в примусовому порядку заборгованості на підставі виконавчого напису нотаріуса, який рішенням суду визнано таким, що не підлягає виконанню, вищевказана сума вважається безпідставно набутою та підлягає поверненню, оскільки правова підстава, на підставі якої набуто грошові кошти, відпала.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 10934,62 грн.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно дост. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази, а саме: договір №06/03/2025 про надання правової допомоги від 06.03.2025 укладений між АБ «Федяєва Сергія Володимировича" та ОСОБА_1 , копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД №003318, додаткова угода №5 до договору про надання правової допомоги №06/03/2025 від 06.03.2025; акт виконаних робіт від 24.01.2025 - загальна сума витрат 10000,00 грн; детальний опис робіт (наданих послуг) №4869323 від 30.10.2025 , заявка №4869323від 01.07.2025 на виконання доручення до договору №01/08/2024-А від 01.08.2024, рахунок на плату №4869323 - 2025 від 31.10.2025 у розмірі 10000,00 грн.; договір №22/07/2025 про надання правової допомоги від 22.07.2025 укладений між АБ «Федяєва Сергія Володимировича» та АБ «Галайчук Ганни Сергіївни» ; витяг №1 до Договору 22/07/2025 про надання правової допомоги від 22.07.2025.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18).

Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17).

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із безпідставно отриманих грошових коштів; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про те, що заявлені позивачем витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, такі не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру. Суд зважає, що предмет позову не потребує вивчення великого обсягу нормативно-правових актів, складання великої кількості процесуальних документів, витрачання значного часу на вивчення обставин справи. Відтак розмір гонорару, визначений представником позивача, є завищеним щодо відповідача, та їх стягнення, з врахуванням зазначеного позивачем розміру, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а тому суд вважає, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу слід зменшити до 5000,00 грн, яка відповідатиме принципу розумності .

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Керуючись ст.ст.15, 16, 81, 82, 83, 1212 ЦК України, ст. ст. 5, 10, 12, 13, 76, 81, 134, 137, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Перший Міжнародний Банк" про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів- задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Перший Міжнародний Банк" на користь ОСОБА_1 стягнені кошти за виконавчим написом №6321 вчиненим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. 07.05.2021 у сумі 10934 гривень 62 копійки (десять тисяч дев`ятсот тридцять чотири гривні 62 копійки).

Стягнути з Акціонерного товариства "Перший Міжнародний Банк" на користь держави витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 гривень 96 копійок (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Стягнути з Акціонерного товариства "Перший Міжнародний Банк" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 гривень 00 копійок (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - Акціонерне товариство "Перший Міжнародний Банк" (04070, місто Київ вулиця Андріївська,4, ЄДРПОУ 14282829).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 23.03.2026

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО