Ухвала суду № 135033995, 19.03.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/6323/25

Провадження № 1-кс/202/1759/2026

УХВАЛА

Іменем України

19 березня 2026 року слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Дніпро клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Російської Федерації, громадянина України,з вищою освітою, одруженого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра надійшло вищезазначене клопотання, в якому слідчий зазначає, що підставою для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

З метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, передбаченим п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави в розмірі 2 211,6 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 6 696 716,03 гривень.

В судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання та застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, підтвердивши наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник адвокат ОСОБА_4 в судовому засідання зазначив, що підозра є необґрунтованою, оскільки ОСОБА_5 лише створив (зареєстрував) для ОСОБА_8 юридичну особу, й не знав мети її створення. При цьому, підозрюваний перебуває на лікуванні, з моменту проведення у нього обшуку, не переховується від органу досудового розслідування й з`являється за кожною вимогою до слідчого й суду. Також адвокат зазначив, що вказаний у клопотанні розмір застави є занадто великим, а до підозрюваного можливо застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.

Дослідивши клопотання та надані сторонами докази, вислухавши думку учасників судового розгляду, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024040000001437 від 20.11.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 209 КК України.

05 березня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 5 ст. 191 КК України, тобто у вчиненні умисних дій, які виразились у розтраті чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненій в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, як пособник;

- ч. 5 ст. 191 КК України, тобто у вчиненні умисних дій, які виразились у розтраті чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненій повторно, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, як пособник;

- ч. 4 ст. 191 КК України, тобто у вчиненні умисних дій, які виразились у розтраті чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненій повторно, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, як пособник;

- ч. 3 ст. 209 КК України, а саме у вчиненні умисних дій, які виразились у легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, тобто здійснення фінансових операції з майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, вчиненої за попередньою змовою групою осіб, як пособник.

Згідно зі ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У клопотанні зазначено, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 є забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Перевіряючи обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, слідчий суддя виходить з наступного.

Нормами чинного КПК України не закріплено поняття обґрунтованості пред`явленої підозри, у зв`язку з чим, при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Слідчим суддею встановлено, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, а також наявні в клопотанні докази, зокрема, протоколи допиту свідків допит свідка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; протокол пред`явлення для впізнання за участі свідка ОСОБА_9 ; протокол огляду документальних даних та матеріальних носіїв, які отримані при проведенні тимчасового доступу до речей і документів АТ «Кредобанк»; аналіз з`єднань абонентських номерів, що належать ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_15 ; протокол огляду системного блоку, вилученого в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 ; протокол огляду флешносія, вилученого у транспортному засобі «Фольксваген Атлас» д/з НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_15 ; протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_5 «Самсунг Галаксі», вилученого в ході проведення обшуку за адресою с-ще Сонячне, Запорізький район, Запорізька область, вул. Степова, буд. 67; огляд ноутбуку «Асус», що використовується у службових цілях співробітником ТОВ «Ліфтек Груп» ОСОБА_12 ; протокол огляду мобільного телефону «Айфон 15», вилученого в ході проведення обшуку за адресою мешкання ОСОБА_15 АДРЕСА_2 ; протокол огляду мобільного телефону «Редмі», вилученого в ході проведення обшуку за адресою мешкання ОСОБА_16 , - АДРЕСА_1 ; протокол огляду мобільного телефону «Самсунг», вилученого в ході проведення обшуку за адресою мешкання ОСОБА_8 АДРЕСА_3 ; протоколами впізнання за фотознімками за участі ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 209 КК України, оскільки з достатньою імовірністю підтверджують причетність особи до вчинення інкримінованих дій.

При цьому, слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочинів, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Слідчим суддею враховуються обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим; дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 , який має вищу освіту, одружений, має місце реєстрації, а також стан здоров`я підозрюваного, який переніс інсульт.

Перевіряючи доводи клопотання на предмет наявності ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Так, у своїй практиці ЄСПЛ наголошує на тому (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»), що на етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого рішення стали серйозність звинувачень, пред`явлених заявникові, та ризик його втечі.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

При вирішенні питання щодо існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КК України, слідчий суддя враховує, що ризик переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання, тяжкість якого особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності. При цьому, наявні у підозрюваного соціальні зв`язки не можуть нівелювати фактор втечі та запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Перевіряючи існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя зазначає, що під час ознайомлення з матеріалами клопотання та кримінального провадження, ОСОБА_5 стануть відомі анкетні дані свідків, йому відомі дані інших співучасників злочинів, а тому слідчий суддя доходить до переконання, що підозрюваний наділений потенційною можливістю незаконно впливати на них, схиляючи їх до надання неправдивих показань, з метою перешкоджання встановленню істини кримінальному провадженні та розроблення загальної, узгодженої стратегії уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

Слідчий суддя також бере до уваги те, ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні тяжкого та особливо тяжкого злочинів проти власності й особливо тяжкого злочину у сфері господарської діяльності, вчинених під час воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, як за ознак ретельного планування, так і з розподіленням відповідних ролей, а також роль підозрюваного, який виступав в якості пособника.

Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, їх специфіку, корисливий й суспільно небезпечний характер таких дій, а також особу ОСОБА_5 , слідчий суддя доходить висновку, що наведене дає підстави вважати, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, що є ризиком, визначеним п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Отже, перевіривши доводи клопотання, на предмет наявності ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що вони є реальними з огляду на конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, а також тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим.

За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення та стороною захисту, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК, що дає підстави слідчому судді застосувати до підозрюваного запобіжний захід.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий запобіжний захід, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув`язнення особи до засудження її компетентним судом, (пп. «а» п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

У даному випадку прокурором хоча і було доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, проте зазначені у клопотанні доводи не дають підстав вважати, що належну поведінку підозрюваного неможливо забезпечити шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Слідчим суддею враховується роль ОСОБА_5 , який під час вчинення інкримінованих йому діянь, був пособником, стан здоров`я підозрюваного, який переніс інсульт і потребує лікування, а також той факт, що з моменту коли ОСОБА_5 стало відомо про викриття органом досудового розслідування його злочинної діяльності, сплинув значний проміжок часу, протягом якого ОСОБА_5 з`являвся за кожним викликом сторони обвинувачення й слідчого судді.

Таким чином, виходячи з мотивів та обґрунтування клопотання, оцінивши потреби досудового розслідування, з урахуванням права особи на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним кодексом України, ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що необхідність у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутня.

Вирішуючи питання щодо застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, ніж той, що зазначено в клопотанні, слідчий суддя зазначає наступне.

Так, враховуючи особливості кримінальних правопорушень (місце, мету, спосіб, засоби вчинення, тощо), а також особу підозрюваного, особисте зобов`язання буде занадто м`яким запобіжним заходом та може не забезпечити достатніх гарантій належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 .

Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків і зобов`язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.

При цьому, враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, особу ОСОБА_5 й стан його здоров`я, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце мешкання в цілодобово та з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, на думку слідчого судді, буде слугувати завданням кримінального провадження, меті обрання запобіжного заходу, зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, й не буде надмірним тягарем у порушення прав підозрюваного.

За таких обставин, слідчий суддя доходить висновку про необхідність відмовити в задоволенні клопотання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з покладенням на останнього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 176-178, 181, 183-187, 193-194,196-197, 205, 309-310 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 209 КК України - відмовити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , окрім випадків необхідності отримання підозрюваним медичної допомоги та в разі виникнення надзвичайних ситуацій, які б унеможливили безпечне для життя та здоров`я перебування підозрюваного у житлі.

Зобов`язати підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, та покласти на нього такі обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні, окрім участі в слідчих та процесуальних діях;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Встановити строк тримання ОСОБА_5 під домашнім арештом до 19 травня 2026 року включно.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Копію ухвали направити на виконання до відділу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Контроль за виконання ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 .

Повний текст ухвали проголошено о 12 годині 15 хвилин 23 березня 2026 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1