Постанова № 13503388, 10.01.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2011 р.Справа № 16-15/76-08-1663

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

суддів Будішевської Л.О.

Гладишевої Т.Я.

(Склад судової колегії сформований розпорядженням голови суду №442 від 24.12.2010р.)

при секретарі судового засідання Романів О.В.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3- по довіреності

від відповідача Кузін О.Ф.- по довіреності; Москаленко В.Л. по довіреності

від третьої особи ОСОБА_6- третя особа

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Пол і К”

на ухвалу господарського суду Одеської області від 13.12.2010р. про вжиття заходів до забезпечення позову

по справі №16-15/76-08-1663

за позовом ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Пол і К”

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

ОСОБА_6

про визначення та стягнення вартості частки майна

Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 10.01.2011р. відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Встановив:

У квітні 2008 р. ОСОБА_2 (надалі позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Пол і К” (надалі відповідач, ТОВ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_6, про визначення вартості і стягнення належної позивачу частки майна Товариства; зобов'язання Товариства виплатити частину прибутку, одержаного товариством з 01.01.2008 р. по 15.04.2008 р.; зобов'язання Товариства внести зміни та доповнення до установчих документів та здійснити державну реєстрацію цих змін та доповнень.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що він 10.01.2008 р. звернувся до відповідача з заявою про вихід з 15.04.2008 р. зі складу учасників Товариства та вимогою про виділ в натурі належної йому частки в рухомому та нерухомому майні, але на момент пред'явлення позову відповідачем не було визначено та виділено частку позивача в майні товариства, що призвело до порушення корпоративних прав позивача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.01.2010р. позов задоволено: визначено вартість частки майна ТОВ “Пол і К”, що підлягає сплаті ОСОБА_2 у зв'язку з його виходом зі складу учасників вказаного Товариства, у розмірі 8687600 грн.; стягнуто з ТОВ “Пол і К” на користь ОСОБА_2 вартість частки майна ТОВ “Пол і К” у зв'язку з його виходом зі складу учасників товариства в сумі 8687600 грн.; стягнуто з ТОВ “Пол і К” на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті державного мита у розмірі 1700 грн. і витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 118 грн.; стягнуто з ТОВ “Пол і К” до Державного бюджету України витрати по держмиту в сумі 23800 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.04.2010р. рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2010 р. у справі № 15/76-08-1663 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2010р., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пол і К" задоволено частково; рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2010 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.04.2010 у справі № 15/76-08-1663 скасовано; справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.08.2010р. прийнято справу до провадження (суддя Желєзна С.П.) та призначено до розгляду.

В процесі розгляду справи №1615/76081663 гр. ОСОБА_2 позовні вимоги були уточнені. Так, згідно із заявою про уточнення та доповнення позовних вимог, яка надійшла до господарського суду Одеської області 20.09.2010р., позивач просив суд визначити з урахуванням дійсних (ринкових) цін, що діяли на день подачі ним заяви про вихід з товариства (11.01.2008р.), а також за виключенням витрат, що були понесені товариством внаслідок незаконних господарських угод та операцій, здійснених з порушенням корпоративних прав даного учасника, тобто без його участі, вартість належної йому до виплати частки у звязку з заявленим ним виходом з 15.04.2008 року з ТОВ „Пол і К” як учасника, що володів часткою у розмірі 50% у статутному фонді (капіталі) ТОВ „Пол і К”, а також стягнути з ТОВ „Пол і К”, директор (виконавчий орган) якого ухилився від проведення на вимогу позивача зборів учасників для розгляду заяви про вихід з товариства і визначення належної позивачу до виплати майнової частки, а також від виплати у встановлений законом строк до одного року з дати подачі заяви про вихід з ТОВ „Пол і К”, тобто до 12.01.2009 року, 9 000000 грн. у якості відшкодування (виплати) належної позивачу частки у майні ТОВ „Пол і К” як учаснику, що володів часткою у розмірі 50% від загального розміру статутного фонду (капіталу) товариства і 11.01.2008 року подав заяву про вихід з 15.04.2008 року зі складу учасників товариства. При цьому, позивач просив провести стягнення вказаної суми боргу з урахуванням індексу інфляції за період прострочки з 12.01.2009р. по 20.09.2010 року та стягнути з ТОВ „Пол і К” вартість належної позивачу майнової частки у сумі 10158248 гривень; стягнути з ТОВ „Пол і К” також 3 % річних у сумі 455 670 грн. за 616 днів прострочки виплати вартості належної йому частки у майні товариства.

06.09.2010р. позивач надав суду пояснення по справі у звязку з необхідністю виконання вказівок постанови Вищого господарського суду України від 22.06.2010р., просивши призначити судово-оцінювальну експертизу майна товариства та з метою забезпечення позову накласти арешт на кошти і рахунки ТОВ „Пол і К”, що знаходяться в обслуговуючих ТОВ банках, а також заборону на відчуження, надання в статутні фонди інших субєктів підприємницької діяльності, надання третім особам в заставу (іпотеку), лізинг, оренду, довірче управління, факторинг та укладання і здійснення інших угод відносно нерухомого майна, а саме: - нежитлові будівлі загальною площею 6028,3 кв.м, що складаються в цілому з літ. „Г”, „Д”, „Е” і знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю „Пол і К” ( 65012, м. Одеса, пров. Мукачевський, 5; код ЄДРПУ 25040391) на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 17 травня 2006р., виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради від 06.05.2006р. № 367, які значаться в іпотеці у гр-на ОСОБА_7

- нежитлові будівлі загальною площею 1288,9 кв.м. що в цілому складаються з нежилих будівель: літ. „А”, „Б”, „В”, „Г”, „Е”, „Д”, „Ж”, відображених в технічному паспорті від 22.10.2004р., та які знаходяться в АДРЕСА_2 і належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальність „Пол і К” ( 65012, м. Одеса, пров. Мукачевський, 5; код ЄДРПУ 25040391) на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 01 квітня 2005р., які значаться в іпотеці ДП „Трансшип”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.10.2010р. провадження у справі №1615/76081663 було зупинено та призначено по справі комплексну судову оціночно-економічну експертизу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.11.2010р. поновлено провадження у справі №1615/76081663 з метою розгляду клопотань позивача про відвід судді Желєзної С.П. та призначення даної справи до колегіального розгляду.

19.11.2010р. у задоволенні заяви гр. ОСОБА_2 про відвід судді Желєзної С.П. відмовлено.

24.11.2010р. прийнято справу №1615/76081663 до колегіального розгляду у складі

колегії суддів: головуючий суддя Желєзна С.П., суддя Рога Н.В. та суддя Власова С.Г.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.12.2010р. клопотання гр. ОСОБА_2 про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково; накладено арешт на нежитлові будівлі загальною площею 6028,3 кв. м., що складаються в цілому з літ. „Г”, „Д”, „Е” і знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю „ПОЛ і К” на підставі свідоцтва про право власності сер. САА № 444846 від 17.05.2006р., виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради до розгляду господарським судом спору, який виник між сторонами у справі № 1615/76081663 по суті; накладено арешт на нежитлові будівлі загальною площею 1288,9 кв.м., що в цілому складаються з нежилих будівель під літ. „А”, „Б”, „В”, „Г”, „Е”, „Д”, „Ж”, і знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та належать Товариству з обмеженою відповідальністю „ПОЛ і К” на підставі свідоцтва про право власності від 01.04.2005р., виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради до розгляду господарським судом спору, який виник між сторонами у справі №16 15 / 76 08 1663 по суті; в частині клопотання гр. ОСОБА_2 про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти і рахунки ТОВ „Пол і К”, знаходяться в обслуговуючих товариство банках (за винятком права на здійснення обов'язкових та невідкладних платежів) відмовлено. Ухвала винесена на підставі ст.ст. 66,67 ГПК України.

Ухвала суду вмотивована тим, що позивач обгрунтовано посилається на ті обставини, що наявність у відповідача правовстановлюючих документів на обєкти нерухомості дозволяє останньому розпоряджатися зазначеним майном, здійснити його відчуження та зменшити активи ТОВ „ПОЛ і К”, що призведе до неможливості виплати позивачу належної йому частки майна Товариства у зв'язку з його виходом зі складу учасників. Невжиття господарським судом Одеської області заходів по забезпеченню позову може зробити неможливим виконання рішення у випадку задоволення позову, враховуючи можливість відчуження корпоративних прав та майна Товариства з обмеженою відповідальністю „Пол і К” в подальшому.

Не погодившись з ухвалою суду, ТОВ „Пол і К” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладеного судом арешту на обєкти нерухомого майна, які є власністю ТОВ „Пол і К”, а саме: на нежитлові будівлі загальною площею 6028,3кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та на нежитлові будівлі загальною площею 1288,9кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Свої вимоги скаржник мотивує наступним: судом першої інстанції не здійснено належну оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів, оскільки не враховано, що реальне виконання цієї ухвали може мати наслідком порушення прав та законних інтересів інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу; судом першої інстанції неповно зясовано обставини, що мають значення для справи; недоведені обставини, які суд першої інстанції вважає встановленими; висновки, зроблені господарським судом, не відповідають обставинам справи.

В доповненні до апеляційної скарги відповідач зазначає наступне: в оскаржуваній ухвалі всупереч приписам процесуального закону та рекомендаційним розясненням Вищого господарського суду України відсутнє обгрунтування неможливості або ускладненості виконання рішення суду у випадку невжиття заходів до забезпечення позову; жодного відповідного доказу позивачем не надано та в матеріалах справи таких доказів не існує; клопотання позивача, яке задоволено судом, грунтується на припущеннях; застосований судом захід до забезпечення позову не знаходиться у звязку з предметом позову, за яким з ТОВ „Пол і К” стягуються грошові кошти; вартість частки позивача в майні ТОВ ще не визначена судом і має спиратись на висновок судово-економічної експертизи, яка тільки призначена ухвалою від 13.12.2010р.; позивач не заявляв вимог щодо поділу майна чи виділення йому частки у майні ТОВ, його вимоги мають грошовий характер; тільки у випадку відсутності коштів у ТОВ позивач набуває права змінити спосіб виконання рішення суду та звернути стягнення на майно; накладення арешту на майно ТОВ не є співмірним та адекватним заходом забезпечення позову, не забезпечує збалансованість інтересів сторін; арештоване майно знаходиться в іпотеці у ДП „ Трансшип” та гр. ОСОБА_7, на нього вже накладений арешт ухвалами господарського суду Одеської області від 19.01.2009р. по справі № 17-15/03-09-3 та від 20.01.2009р. по справі № 17-15/04-09-4; ухвалою господарського суду від 18.03.2008р. по справі № 21/10-08-239 також накладений арешт на теж саме нерухоме майно та провадження в ній зупинено 07.08.2008р. до завершення розгляду даної справи, ця ухвала є чинною до набрання законної сили рішенням в даній справі.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить суд оскаржувану ухвалу залишити в силі з підстав її законності та обгрунтованості, посилаючись на можливість розпорядження відповідачем нерухомим майном, за рахунок якого позивач може отримати відшкодування належної йому частки в майні ТОВ, та відсутність перешкод для накладення арешту в межах даної справи у звязку з відсутністю доказів виконання ухвали про забезпечення позову від 18.03.2008р. у справі № 21/10-08-239.

У засіданні суду апеляційної інстанції представники сторін підтримали наведені позиції по суті питання, що є предметом розгляду суду апеляційної інстанції.

Клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи від 05.01.2011р. судом розглянуто та відхилено у звязку із спливом встановленого ч.2 ст.102 ГПК України процесуального строку для розгляду апеляційної скарги на ухвалу від 13.12.2010р. Колегією суддів при цьому взято до уваги неподання доказів наявності перешкод для ознайомлення ОСОБА_2 з додатками до доповнень до апеляційної скарги ТОВ „Пол і К” в матеріалах справи протягом 05.01- 06.01.2011р. з метою підготовки до судового засідання, призначеного на останній день 15-денного строку для розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції , та реалізації належних позивачу процесуальних прав у відповідності з ч.2 ст.22 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Ст. 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретними заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Аналогічна правова позиція наведена і у п.1.1, 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову”, де зазначено що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Водночас необхідно зазначити, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Така ж правова позиція викладена і у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. №9 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. (п.п. 3, 6 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” з наступними змінами та доповненнями).

Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали від 13.12.2010р., суд першої інстанції вжив заходи до забезпечення позову стосовно майна ТОВ “ПОЛ і К” за заявою гр. ОСОБА_2, визнавши мотиви заявленого клопотання підставними, зокрема, зазначивши, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду Одеської області у даній справі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду виходячи з наступного .

Звертаючись до суду з позовом, позивач вимагав та вимагає наразі стягнення з відповідача грошових коштів згідно з визначеною судовою експертизою вартістю частини майна ТОВ, що належить до сплати ОСОБА_2 у звязку з виходом з ТОВ „Пол і К” за його заявою від 10.01.2008р. з 15.04.2008р. Тобто вартість його частки в майні ТОВ на час постановлення оскарженої ухвали не визначена, є спірною та її визначення судом має враховувати висновок судової оціночно-економічної експертизи та спиратись на його оцінку як доказу по справі за правилами ст.ст. 42,43 ГПК України. Проте питання забезпечення позову про стягнення грошових коштів вирішено судом 13.12.2010р. виходячи з уточнених позовних вимог позивача від 20.09.2010р. про стягнення 9 000 000 грн. в відшкодування належної йому частки з нарахованими інфляційними збитками та 3% річних, усього 10613918 грн., при цьому сума стягнення заявлена позивачем виходячи з власних розрахунків та не грунтується на проведенні оцінки майна ТОВ, тобто на належних доказах.

Після вжиття заходів до забезпечення позову 13.12.2010р. господарський суд першої інстанції ухвалою призначив судову оціночно-економічну експертизу, на вирішення якої поставив питання, зокрема, визначення вартості частки майна ТОВ „Пол і К” станом на 15.04.2008р., що підлягає виплаті учасникові ОСОБА_2 у звязку з його виходом зі складу учасників ТОВ. Також на вирішення експертів поставлено питання визначення дійсної (ринкової) вартості всього майна ТОВ „Пол і К” станом на 15.04.2008р.

За цих обставин, колегія суддів констатує, що судом першої інстанції не забезпечена адекватність та співмірність застосованих заходів забезпечення позову заявленим вимогам, оскільки вартість майна, на яке накладений арешт, ще не встановлена, частка ОСОБА_2 в майні в грошовому еквіваленті підлягає визначенню за рішенням суду і в цьому розмірі може бути стягнута на задоволення позовних вимог.

Як вбачається з оскарженої ухвали, арешт нерухомого майна, що належить відповідачу, застосований без застереження в ухвалі суду щодо його накладення в межах заявлених позовних вимог, при цьому арештоване нерухоме майно безпосередньо предметом позовних вимог не виступає, вимог щодо цього майна не заявлено, зокрема, стосовно його поділу або виділення частки позивача в майні ТОВ в натурі.

Виходячи з викладеного, вжиття господарським судом першої інстанції заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно слід визнати передчасним та не повязаним з предметом позовних вимог.

Крім вказаного вище, необхідно враховувати, що арешт майна відповідача полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби в обмеженні права користування ним або його вилученні та передачі на зберігання іншим особам ( п.5. 6. 1. Інструкції про проведення виконавчих дій; ст.55 ЗУ „ Про виконавче провадження), тобто ймовірно може спричинити перешкоди у здійсненні господарської діяльності ТОВ „Пол і К”.

За змістом заявлених ОСОБА_2 позовних вимог у випадку задоволення позову господарський суд ухвалить рішення про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі визначеної судом вартості частки позивача у майні ТОВ. Виключно у разі відсутності грошових коштів у ТОВ „Пол і К”, встановленої державним виконавцем в процесі виконавчого провадження, позивач набуває права ініціювати зміну способу виконання рішення суду та звернення стягнення на майно ТОВ „Пол і К” в порядку ст.121 ГПК України.

Таким чином, накладання арешту на майно відповідача не відповідає як вид забезпечення позову позовним вимогам і є помилковим.

Крім того, колегія суддів відзначає, що в межах справи господарського суду Одеської області № 21/10-08-239 ухвалою від 18.03.2008р. за клопотанням ОСОБА_2 вже був накладений арешт на те ж саме майно, що й оскаржуваною ухвалою, що підтверджується матеріалами справи і не заперечується позивачем; ця ухвала є чинною і наразі, а провадження у справі № 21/10-08-239 зупинено ухвалою від 07.08.2008р. до завершення розгляду даної справи № 16-15/76-08-1663.

Посилання позивача на ту обставину, що ця ухвала не виконана, відхиляється судовою колегією як такі, що стосуються питання виконання судового рішення, яким має опікуватись сам позивач. Чинність згаданого арешту не спростована ОСОБА_2, отже на даний час підстави вважати, що майно ТОВ „Пол і К” може зникнути на момент виконання рішення суду відсутні.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції задовольнив клопотання ОСОБА_2 про забезпечення позову в редакції його усної заяви в судовому засіданні 13.12.2010р. про накладання арешту на нерухоме майно, що підтверджується також і змістом протоколу судового засідання від 13.12.2010р. При цьому в задоволенні клопотання позивача про задоволення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти і рахунки ТОВ „Пол і К” суд відмовив ( пункт 4 резолютивної частини ухвали), виходячи з його клопотання в письмових поясненнях від 06.09.2010р.

Беручи до уваги, що в цій частині ухвала від 13.12.2010р. сторонами справи не оскаржена, у суду апеляційної інстанції відсутні процесуальні підстави для її перегляду в апеляційному порядку та надання правової оцінки обгрунтованості та законності відповідного висновку суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Одеської області про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, належне ТОВ „Пол і К”, та задоволення відповідного клопотання ОСОБА_2 підлягає скасуванню як винесена при неправильному застосуванні і порушенні норм процесуального права з прийняттям нового рішення за клопотанням ОСОБА_2 про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача про відмову у його задоволенні.

Керуючись ст.ст.99,101-103-105,106 ГПК України , колегія суддів:-

Постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 13.12.2010р. про вжиття заходів забезпечення позову скасувати (пункти 1-3 резолютивної частини ухвали).

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Мишкіна М.А.

Суддя: Будішевська Л.О.

Суддя: Гладишева Т.Я.