Постанова № 13503372, 11.01.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2011 р.

Справа № 4/76-10-2265

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мацюри П.Ф.

суддів: Е. І. Андрєєвої, Г. П. Разюк ;

при секретарі судового засідання: Подуст Л.В.

за участю представників:

позивача –Зонтов Ю.В.

відповідача –Ротар І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця"

на рішення господарського суду Одеської області від 18 червня 2010 року та додаткове рішення від 02.07.2010 р.

у справі №4/76-10-2265

за позовом Публічного акціонерного товариства "Лізингова компанія "УКРТРАНСЛІЗИНГ"

до відповідача Державного підприємства "Одеська залізниця"

про стягнення 105426192,82 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 18 червня 2010 року у справі №4/76-10-2265 (суддя Літвінов С.В.) позов Публічного акціонерного товариства "Лізингова компанія "УКРТРАНСЛІЗИНГ" задоволено частково стягнуто з Державного підприємства “Одеська залізниця” на користь Публічного акціонерного товариства "Лізингова компанія "УКРТРАНСЛІЗИНГ" 24194190,73 грн.- основного боргу, 8122840,76 грн.- індекс інфляціїї, 2102091,79 грн. - 3% річних, 25500 грн.-державне мито, 236 грн. - витрати по сплаті ІТЗ судового процесу.

02 липня 2010 року господарським судом Одеської області у справі №4/76-10-2265 (суддя Літвінов С.В.) додатковим рішенням стягнуто з Державного підприємства “Одеська залізниця” на користь Публічного акціонерного товариства "Лізингова компанія "УКРТРАНСЛІЗИНГ" 14580669,55 грн. - пені.

Приймаючи рішення та додаткове рішення суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ПАТ "Лізингова компанія "УКРТРАНСЛІЗИНГ" є правомірними та обґрунтованими, оскільки матеріали справи свідчать про те, що ДП “Одеська залізниця” порушило свої договірні зобов’язання перед позивачем за договорами фінансового сублізингу та графіками сплати лізингових платежів, не сплачуючи вчасно лізингові платежі за відповідні предмети лізингу (передані відповідачу за актами приймання передачі, копії яких додані до позовної заяви), в результаті чого у ДП “Одеська залізниця” перед позивачем виникла заборгованість.

Відповідач із судовими рішеннями не згодний, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення від 18.06.2010 р. та додаткове рішення від 02.07.2010 р., прийняти нове рішення яким позивачу в частині позовних вимог про стягнення з відповідача індексу інфляціїї, 3% річних та пені відмовити в повному обсязі, в частині стягнення основного боргу позовні вимоги задовольнити в розмірі 24186190,73 грн. При цьому позивач посилається на неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до прийняття незаконного рішення. За доводами скаржника господарським судом першої інстанції були допущені арифметичні помилки при вирахуванні основної суми заборгованості, яка підлягає сплаті з урахуванням часткової сплати боргу, що призвело до необгрунтованого стягнення з ДП “Одеська залізниця” 8000 грн. Скаржник стверджує, що позивач в порушення договорів здійснив перерахування боргу з лізингового платежу. За умовами договору коефіцієнт може бути визначений лише у дату фактичного платежу. Наслідком цього стало необгрунтоване завищення суми боргу на яку нараховується пеня, 3% річних і індекс інфляції. В порушення умов договору позивач суму боргу визначив шляхом додавання боргу за поточний місяць до існуючого боргу за попередній місяць, а не здійснив розрахунок боргу за перший місяць ( окремого зобов'язання) до моменту його погашення. Внаслідок цього, на думку відповідача господарським судом першої інстанції передчасно було зроблено висновок про задоволення позовних вимог ( в частині стягнення пені, 3% річних, індексу інфляції) без перевірки та з'ясування правильності нарахування пені, індексу інфляції та 3% річних, чим порушив вимоги ст.43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності.

26 липня 2010 року за вх. №1715, від представника позивач надійшов відзив на апеляційну скаргу ДП “Одеська залізниця”, з якого вбачається що позивач не погоджується з апеляційної скаргою ДП “Одеська залізниця”, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. При цьому позивач стверджує, що методика розрахунку пені, 3% річних та індексу інфляції, що застосована позивачем і перевірена судом першої інстанції є вірною і відповідає умовам договору, а запропонована скаржником власна методика розрахунку є хибною.

У судових засіданнях Одеського апеляційного господарського суду сторони не могли дійти згоди щодо суми пені, 3% річних та індексу інфляції, а також згоди стосовно методики їх нарахування.

02 вересня 2010 року сторони заявили клопотання про надання можливості провести між сторонами звірку взаєморозрахунків, з огляду на це, відповідною ухвалою суду сторони зобов'язувалися провести звірку взаєморозрахунків і складені та підписані між сторонами акти звірки взаєморозрахунків надати до суду.

Вимоги вище зазначеної ухвали сторонами по справі не були виконанні.

Між тим, встановлення точної методики нарахування пені, 3% річних та індексу інфляції має суттєве значення для перегляду оскаржуваного рішення місцевого господарського суду від 18.06.2010 р. та додаткового рішення від 02.07.2010р., оскільки від цієї методики залежить сума заборгованості, що стягується.

При розгляді справи виникла необхідність призначити судову фінансово - бухгалтерську експертизу, оскільки для встановлення правильності методики розрахунків пені, 3% річних та індексу інфляції, на думку суду, необхідні спеціальні знання в галузі бухгалтерського обліку.

09 вересня 2010 року ухвалою господарського суду апеляційної інстанції по справі була призначена судова фінансово -бухгалтерська експертиза, та провадження по справі було зупинено до закінчення проведення фінансово-бухгалтерської експертизи.

03.12.2010р. за вх.№668л апеляційний господарський суд отримав від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз висновок судово-економічної експертизи по даній справі.

В апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

Відповідно до ч.3 ст. 79 ГПК України провадження по справі було поновлено.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції між ДП “Одеська залізниця” і ВАТ „Укртранслізинг" були укладені наступні договори фінансового сублізингу: 18.06.2007р. № 45/ОД/Ш-07-834/НЮ, № 50/ОД/ЮЦ-07-835/НЮ, № 54/ОД/П-07-836/НЮ, № 51/ОД/П-07-837/НЮ, № 53/ОД/П-07-838/НЮ, № 52/ОД/П-07-839/НЮ, № 41/ОД/П-07-840/НЮ, № 46/ОД/Т-07-С42/НЮ, № 27/ОД/Т-07-843/НЮ, 12.07.2007 р. № 88/ОД/Л-07-972, 15.08.2007 р. № ОДЯСЦ-07-1152/НЮ, 16.08.2007 р. № ОД/Т-07-1168/НЮ, 23.08.2007 р. № ОД/Е-07-1221/НЮ, 13.09.2007 р. № ОД/П-07-1309/НЮ, 17.09.2007 р. № ОД/П-07-1319/НЮ, 25.09.2007 р. № ОД/П-07-1357/НЮ, 20.09.2007 р. № ОД/П-07-1338/НЮ, № ОД/П-07-1339/НЮ, 11.10.2007 р. № ОД/П-07-1424/НЮ, № ОД/П-07-1425/НЮ, згідно умов яких відповідачеві було передано Предмети лізингу, найменування яких визначено в Додатках № 1 до відповідних договорів.

На виконання вимог Закону України „Про акціонерні товариства” від 17.09.08р. № 514-VI позивач змінив назву підприємства з Відкритого акціонерного товариства –лізингова компанія "УКРТРАНСЛІЗИНГ" на Публічне акціонерне товариство "Лізингова компанія "УКРТРАНСЛІЗИНГ".

Відповідно до умов п. 1.1. Договорів майно передається Сублізингодавцем і приймається у сублізинг Сублізингоодержувачем в строкове платне володіння і користування на умовах, визначених цими договорами.

Умовами договорів, а саме п. 1.7. (1.8.) за користування предметом сублізингу передбачений лізинговий платіж - сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню Сублізингодавцю в день розрахунку, відповідно до графіку нарахування платежів.

В лізинговий платіж входять суми, скориговані на коефіцієнт коригування і еквівалентні відшкодуванню вартості предмета лізингу, а також винагороди Сублізингодавця, включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання предмета лізингу, податків, інші витрати тощо.

У відповідності до п. 1.8. (1.9.) “Коефіцієнт коригування”- розрахункова величина, одержувана з відношення: К= “Курс2”/ “Курсі”, де “Курсі”- курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату підписання договору. “Курс2”- курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, коли фактично здійснюється Лізинговий платіж.”

Згідно з п. 3.3. (3.2.) спірних договорів загальна їх ціна визначається виходячи з підписаних сторонами графіків лізингових платежів, які підписуються сторонами та є невід'ємною частиною відповідних договорів.

Величина лізингових платежів, що підлягають оплаті, зафіксована в графіках до спірних договорів.

Згідно з вимогами п 3.4. (3.3.) договорів, лізингові платежі за користування предметом лізингу по графікам здійснюються Сублізигоодержувачем до закінчення лізингового періоду не пізніше 10 числа поточного місяця, відповідно до графіків і мають бути скоригованими на коефіцієнт коригування (К) сумами лізингових платежів.

У відповідності до умов п. 3.10. (3.9.) спірних договорів Сублізингоодержувач не має права .затримувати лізингові платежі, строк сплати яких настав.

Згідно п. 3.6. (3.5.) вказаних договорів “Лізингові платежі, що надійшли від Лізингоодержувача зараховуються Лізингодавцем у наступному порядку:

в рахунок оплати прострочених лізингових платежів;

в рахунок оплати поточних лізингових платежів.”

Як вбачається з матеріалів справи та установлено господарським судом першої інстанції, на виконання умов договорів фінансового сублізингу позивачем було передано відповідачу відповідні предмети лізингу, що підтверджено актами приймання-передачі, а також те, що між сторонами підписано графіки нарахування та сплати лізингових платежів. Водночас, в порушення умов договорів фінансового сублізингу та графіків сплати лізингових платежів, відповідач лізингові платежі в обумовлені строки, не оплатив, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості по спірним договорам.

Так станом на 17.05.2010 року основна заборгованість відповідача перед ВАТ „Укртранслізинг" становила 80620590,73грн.

Відповідач в судовому засіданні господарського суду першої інстанції надав копії платіжних доручень про часткову сплату основного боргу в розмірі 56434400грн.

Таким чином , враховуючи часткову сплату суми, борг склав 24186190,73 грн.

На теперішній час Договори фінансового сублізингу є чинними, зобов'язання за цими Договорами є діючими та підлягають виконанню відповідно до їх умов. У відповідності з п. 12.1. Договорів вони набрали чинності з моменту їх підписання Сторонами та діють до моменту повного та належного виконання Сторонами всіх умов. У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України „Про фінансовий лізинг” від 16.12.1997 року відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу про лізинг, найм (оренду), купівлю - продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлені цим Законом.

Статтею 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Також необхідно зазначити, що в висновках судово-економічної експертизи №10849/10850 по матеріалам справи №4/76-10-2265, зазначено, що при співставленні даних, відображених у регістрах бухгалтерського обліку ПАТ “Укртрвнслізинг”, щодо нарахування та сплати лізингових платежів встановлено, що ДП “Одеська залізниця” в недотримання вимог ст.526 ЦК України не належним чином виконувало зобов'язання щодо сплати лізингового платежу відповідно до умов договору.

Звідси, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості , з огляду на проведений позивачем аналіз положень законодавства та обґрунтований розрахунок заборгованості по кожному із договорів, враховуючи висновки зазначеної є доведеними, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню, враховуючи часткову сплату відповідачем суми основної заборгованості в розмірі 24194190,73 грн.

На підставі приписів Закону України від 22.11.1996 р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за просрочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином, як вже зазначалося, п.9.2 договорів сублізингу було визначено, що в разі прострочення сплати платежів за ДФСЛ Сублізингоодержувач сплачує на користь Сублізингодавця пеню виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов’язань.

Як вже зазначалося вище, у позовній заяві ПАТ “Укртранслізинг” також просило стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, 3% -річних, та інфляційних витрат.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Одеська залізниця поряд з іншими вимогами клопоче про зменшення розміру штрафних санкцій, обгрунтовуючи це важким фінансовим становищем, необхідністю погашати кредити за іншими зобов'язаннями та впливу світової кризи на розвиток господарської діяльності в галузі.

Судова колегія апеляційного суду враховуючи положення ст. ст. 233 Господарського та 83 Господарсько процесуального кодексів України, лист ВАСУ від 24 січня 1997 р. №01-8/23 “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів” вважає, що заявлені вимоги та прийняття рішення про стягнення пені у розмірі більш як 14 міл. гривень в сукупності з іншими санкціями у вигляді інфляційних та річних, перевищують суму основного боргу є значними та нерозмірними наслідкам правопорушення, у значній частині основний борг погашений, а тому підлягають зменшенню на половину.

У зв'язку з проведенням експертизи, з висновками якої згодний представник позивача, підлягає частковому зменшенню стягнення інфляційних, пені та 3% річних.

З розрахунків зроблених під час проведення експертизи по справі вбачається, що 3% річних складають 2098272,71 грн, втрати від інфляції 7784788,30 грн.

Різниця в сумі згідно позовної заяви та згідно проведеної експертизи виникла у зв'язку з тим, що ПАТ “Укртранслізинг” здійснював розрахунок наростаючим підсумком, а не помісячно до повного погашення заборгованості за певний місяць.

Судом першої інстанції при визначені основного боргу з урахуванням часткового погашення боргу була допущена арефметична помилка у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміненю.

Таким чином підлягають зменшенню суми до стягнення: борг до 24186190,73грн., індекс інфляції до 7784788,30 грн., 3% річних до 2098272,71 грн., та пеня до 7290334 грн.

Апеляційний господарський суд не погоджується з твердженнями апелянта про те, що лізинговий платіж повинен коригуватися на коефіцієнт у момент фактичного виконання, оскільки дослідження матеріалів справи та висновків проведеної судово-економічної експертизи по справі встановлено, що заборгованість ДП “Одеська залізниці” перед ПАТ “Укртранслізинг” визначається, як сума несплачених лізингових платежів з урахуванням коефіцієнта коригування, у зв'язку з чим заперечення ДП “Одеська залізниця” викладені у скарзі документально та нормативно не підтверджуються.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ДП “Одеська залізниця”, зменшення суми стягнень та зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства “Одеська залізниця” задовольнити частково

2. Рішення господарського суду Одеської області від 18 червня 2010 року та додаткове рішення від 02.07.2010 р. по справі №4/76-10-2265 змінити.

3. Зменшити стягнення з Державного підприємства "Одеська залізниця" (м. Одеса, вул. Пантелемонівська, 19) код ЄДРПОУ 0171315 на користь Публічного акціонерного товариства "Лізингова компанія "УКРТРАНСЛІЗИНГ" код 30674235 (м. Київ, вул. Щорса, 32-Г, оф. 8) до 24186190,73 грн.- основного боргу, індексу інфляції до 7784788,30 грн., 3% річних до 2098272,71 грн., 7290334 грн.-пені.

4. Стягнути з відповідача Державного підприємства "Одеська залізниця" (м. Одеса, вул. Пантелемонівська, 19) код ЄДРПОУ 0171315 на користь Публічного акціонерного товариства "Лізингова компанія "УКРТРАНСЛІЗИНГ" код 30674235 (м. Київ, вул. Щорса, 32-Г, оф. 8) державне мито 25500 грн., витрати по сплаті ІТЗ судового процесу 236 грн.

5. Зобов’язати господарський суд Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Судді:

П. Ф. Мацюра

Е. І. Андрєєва

Г. П. Разюк