Рішення № 135031515, 19.03.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/12389/25

2/212/964/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року місто Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді

Шевченко Л.В., секретаря судового засідання Чуприни Я.Е., з участю представника позивача Цвинди В.В., представника відповідача Лівицького О.М., розглянувши у судовому засіданні у залі суду міста Кривого Рогу цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку), -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом, у якому просить стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за постачання теплової енергії (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення будинку), яка обліковується за адресою: АДРЕСА_1 та виникла за період з 01.11.2021 по 31.08.2025 у розмірі основного боргу 11660,85 грн, плати за абонентське обслуговування у розмірі 814,41 грн, інфляційні втрати у розмірі 1954,59 грн, 3% річних у розмірі 519,74 грн, пені в сумі 625,94 грн. Обгрунтовуючи позов, посилався на норми Житлового кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правила користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. N 572 (зі змінами та доповненнями до неї), Постанову Кабінету Міністрів України № 630 от 21 липня 2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (яка втратила чинність з 01.05.2022), відповідно до яких є підстави як для виконання позивачем зобов`язань з надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в квартиру позивача, так і щомісячного здійснення оплати відповідачем за надані послуги. Позивач зазначає, що підприємство надавало послуги відповідачу, останній від їх отримання не відмовлявся. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачам надіслано копію позовної заяви з додатками разом з ухвалою про відкриття провадження, проте відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заяв із запереченнями розгляду справи в порядку спрощеного провадження, не направляв.

За заявою ОСОБА_1 розгляд справи відкладався, зокрема для надання можливості скористатися послугами адвоката.

08.01.2026 ОСОБА_1 повідомила суду, що її донька (також відповідач у справі) з вересня 2013 року до теперішнього часу не проживає за адресою по АДРЕСА_1 , оскільки вчиться в м. Аліканте (Іспанія) та надала витяг з муніципального реєстру мешканців міської ради Мутмачел (Іспанія), з перекладом. Втім, переклад не є офіційним.

02.03.2026 року представник відповідачів направив до суду клопотання про зобов`язання винити певні дії, а саме зобов`язати АТ «Криворізька теплоцентраль» зробити перерахунок боргу за новими уточненими даними, застосовуючи строк позовної давності та скасування пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

10.03.2026 року представником позивача було подано заперечення на клопотання відповідача про зобов`язання вчинити певні дії, аргументуючи це тим, що замість подання відзиву із належними запереченнями та власним розрахунком, відповідач звернувся з вищевказаним клопотанням, що фактично є перекладанням обов`язку доказування на іншу сторону.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити повністю, зазначив, що власник майна повинен сплачувати комунальні послуги. Будь-яких довідок чи заяв з приводу непроживання ОСОБА_3 відповідач не надавав.

Також, представник позивача вважав, що підприємством не пропущено строк позовної давності, оскільки він продовжувався неодноразово у зв`язку з карантином коронавірусної хвороби (COVID-19) та воєнним станом, а також просив суд не досліджувати докази, що додані до клопотання, оскільки фактично подане клопотання представника відповідача є вимогами зустрічного позову, який відповідач та його представник не подавали.

Представник відповідача Лівицький О.М. вважав, що підлягає застосуванню строк позовної давності, просив його застосувати.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд встановив, що згідно з рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011 було надано згоду на передачу окремих об`єктів теплопостачання від Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль, а саме - об`єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста.

Згідно Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 03 вересня 2013 року за № 532, ДП Криворізька теплоцентраль доручено прийняти функції забезпечення теплової енергією (опалення та гаряче водопостачання) від КПТМ Криворіжтепломережа у Довгинцевському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста, прийняти на балансовий облік об`єкти теплопостачання у зазначених районах міста в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" 16.03.2017 перетворено у Публічне акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з ч. 2 ст. 108 Цивільного кодексу України Публічне акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є правонаступником Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль".

Надалі, в результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту, які пов`язані зі зміною типу товариства відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 року № 514-VI, Публічне акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" змінено на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що зазначено у п.1.1. Статуту товариства (в новій редакції), затвердженого позачерговими Загальними зборами акціонерів від 21.10.2024.

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.

Таким чином, виконавцем послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання безпосередньо для квартири АДРЕСА_2 є позивач Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль".

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальніпослуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Положеннями ч. 6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов`язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору, а також норм і правил.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» право споживача на отримання вчасно та відповідної якості житло-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо кореспондує визначений ст. 7 цього Закону обов`язок споживача сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьоїстатті 20 цього Законуобов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 здійснено відключення від сиcтеми централізованого опалення. В квартирі відповідача встановлено автономне опалення, стояки централізованого опалення заізольовані, опалювальні прилади демонтовані. Товариством (позивачем) зняте теплове навантаження та припинено нарахування за централізоване опалення.

Правила надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022) (є чинними з 04.09.2019) регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначає засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг.

Цим же Законом визначено, що 4) вузол комерційного обліку - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом; 5) вузол обліку - комплекс пристроїв (у тому числі засобів вимірювальної техніки, що відповідають вимогам технічних регламентів), допоміжного обладнання та матеріалів до них, призначений для вимірювання спожитої теплової енергії та води, а також технічної реєстрації результатів такого вимірювання, включаючи засоби дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності); 6) вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів; 8) кінцевий споживач комунальної послуги (далі - споживач) - особа, яка здійснює кінцеве споживання комунальної послуги для власних потреб та є стороною договору про надання відповідної комунальної послуги як споживач (або є співвласником багатоквартирного будинку, об`єднання співвласників або управитель якого уклали відповідний договір про надання комунальної послуги в інтересах співвласників) згідно із Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Пунктом 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених остановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 830 (далі Правила) встановлено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами».

Відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу).

Пункт 2 Правил визначає, що опалювана площа (об`єм) приміщення - загальна площа (об`єм) приміщення без урахування площі лоджій, балконів, терас.

Пунктом 19 Правил визначено, що комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Якщо будівлю (будинок) оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку послуги відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік» теплової енергії та водопостачання, то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюються за сумою показань всіх вузлів комерційного обліку послуги у будівлі (будинку). За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги.

До встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії обсяг споживання теплової енергії у будівлі визначається відповідно до Методики розподілу (п.20 Правил).

Згідно з абзацом 4 пункту 24 Правил обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Пункт 38 Правил визначає, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Згідно з підпунктом 12 пункту 42 Правил споживач має право відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання); це право не звільняє споживача від зобов`язання відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення.

Підпунктом 13 пункту 45 Правил визначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення.

Позивач у позовній заяві вказує, що у для житлового трьохповерхового будинку АДРЕСА_3 (загальна опалювальна площа житлових/нежитлових приміщень становить 1383,80 кв. м) встановлюється процент частки від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення відповідно до положень Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіоном від 22.11.2018 № 315, зареєстрованим у Мінюсті 28.12.2018 № 1502/32954, якою, зокрема, визначено, що «місця загального користування» (далі - МЗК) це загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень; а опалюване приміщення це приміщення у будівлі/ будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Також вказаним наказом (Методикою) встановлено, що загальнобудинкові потреби - витрати на забезпечення спільних потреб будівлі/будинку комунальними послугами; а загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

В клопотанні представник відповідача ставить питання щодо зобов`язання позивача здійснити перерахунок оскільки розрахунки платежів вчинені з помилкою: загальна площа становить 1383,8 кв м, а у відповіді ДОмКом від 16.02.2026- 1405,9 кв.м.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що в нього відсутні дані чи зверталися відповідачі з заявою щодо перерахунку заборгованості.

Суд погоджується з позицією представника позивача, що вимоги про зобов`язання позивача вчинити певні діє це є вимогами зустрічного позову та зазначає, що згідно статті 49 ЦПК України відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. Відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Ознайомившись з матеріалами справи 11.12.2025, відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ані відзив, ані зустрічний позов не подавали. Представник ОСОБА_6 з матеріалами справи ознайомився 15.01.2026.

Суд встановив, що відповідачам за період з 01.11.2021 по 31.08.2025 нараховано за послуги з теплопостачання (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку) в сумі 11660,85 грн. (розрахунок містить заборгованість фактично з листопада 2021 по березень 2025).

Відповідно до частин першої-четвертої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦІПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зістаттею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд констатує, що згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 462/1232/23 (провадження № 61-16076св23), постанові Верховного Суду від 20.11.2024 № 463/6799/18 (61-4628св24).

Згідно статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до положень статті 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Судом встановлено, що Виконкомом Криворізької міської ради у період з 2021 року по 2025 рік приймались рішення про початок та кінець опалювального сезону у місті, про що свідчать акти про подачу тепла з початком опалювального сезону та віповідне відключення від теплопостачання по його закінченню (а. с.15-18).

Згідно наданих позивачем розрахунків, заборгованість відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за надані позивачем послуги за період з 01.11.2021 року по серпень 2025 року складає 11660,85 грн, на яку позивачем також нараховано інфляційні втрати у розмірі 1954,59 грн та 3% річних у розмірі 519,74 грн, пеню 625,94 грн, а також плата за абонентське обслуговування 814,41 грн (а. с.11-12).

З розрахунку вбачається, що останній платіж відповідачем здійснено в лютому 2025 року в сумі 328,12 грн (арк.с.9).

З особового рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 (наймач) з 23.07.1997, ОСОБА_3 з 22.10.2012 (арк.с.3). Дата реєстрації підтверджується і відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру від 31.10.2025 № 1959393, 1959376, 1959410 (арк.с.24-26).

Таким чином, позивачем надані належні докази, що підтверджують факт постачання теплової енергії. Тому, відповідач має зобов`язання зі сплати заборгованості за спожиту теплову енергію. Однак, доказів оплати вартості теплової енергії (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку) суду не надав.

Щодо застосування строку позовної давності.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 ЦК України)

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Ковід 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Таким чином, строк позовної давності для позивача розпочався 21 грудня 2021 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ 7: перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.»

Строк карантину неодноразово продовжувався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на дії України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої трусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій ти України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України карантин гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої трусом SARS-CoV-2.

Карантин в Україні безперервно діяв у період з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року.

На час дії установленого на території України карантину строки, визначені ст.ст. 257, 258 ЦК України, були продовжені Законом України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року.

Верховний Суд неодноразово надавав висновки щодо необхідності застосування пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а саме : у постанові від 31 травня 2021 року у справі № 926/1812/21, постанові від 22 вересня 2022 року у справі №920/724/21.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, затверджено Указ Президента від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Законом України від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, строки визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії».

Воєнний стан був введений 24.02.2022 і триває на даний час.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач звернувся з позовною заявою про стягнення заборгованості в межах строку позовної давності. Підстав для застосування строку позовної давності та відмови у зв`язку з цим в задоволенні позову суд не вбачає.

Отже, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача суми заборгованості по оплаті за надані послуги (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку) у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по своєчасній та у повному обсязі оплаті наданих позивачем послуг в сумі 11660,85 грн за період з 01.11.2021 по 31.08.2025.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідачів збитків від інфляції та 3% річних суд виходить з такого.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлений обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем, відповідно до положень ст. 625 ЦК України здійснено нарахування відповідачам за період з листопада 2021 року по серпень 2025 року інфляційних втрат у розмірі 1954,59 грн та 3% річних у розмірі 519,74 грн.

Статтею 64 Конституції України передбачена можливість введення в Україні воєнного або надзвичайного стану. При цьому можуть встановлюватися певні обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України, у тому числі на території Дніпропетровської області, який триває до теперішнього часу.

Постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.

На споживачів житлово-комунальних послуг міста Кривого Рогу не розповсюджується дія цієї постанови, оскільки Криворізька територіальна громада не віднесена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, можливі бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Верховний Суд зауважував, що закріплена у пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та 3 % річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові (постанова Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц).

Оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини 2 статті 625 ЦК України.

Таким чином, згідно з розрахунку доданого по позову, який здійснений позивачем, перевірений судом та не спростований відповідачем, з останніх підлягають стягненню 3% річних у сумі 519,74 грн, з інфляційних втрат в сумі 1954,59 гривень.

НА сайті АТ «Криворізька теплоцентраль» міститься повідомлення для споживачів такого змісту: «01.05.2021 набрав чинності Закон України від 03.12.2020 №1060 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» (далі по тексту Закон).

Законом запроваджені публічні договори про надання послуг з постачання теплової енергії.

01.10.2021 року на сайті АТ «Криворізька теплоцентраль» опубліковано текст публічного договору приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії.

Згідно положень Закону, договори приєднання будуть вважати укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті підприємства співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Тобто, з 01.11.2021 року договір приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії вважається укладеним зі споживачами, які не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

За такою моделлю договірних відносин плата виконавцю комунальної послуги складається з плати за послугу постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування. При цьому відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладення договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Абонентська плата, згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги», це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором для відшкодування витрат виконавця, пов`язаних з укладанням договору про надання комунальної послуги та здійснення розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами.

Плата за послугу з постачання теплової енергії це плата за теплову енергію, яка використана на опалення житлового будинку, згідно показників комерційного вузла обліку теплової енергії.

Розподіл теплової енергії у будинку здійснюється відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіоном від 22.11.2018 № 315, зареєстрованим в Мін`юсті 28.12.2018 за № 1502/32954 (далі по тексту Методика № 315).

Згідно Методики № 315 споживачам, квартири яких обладнані автономним опаленням, здійснюється нарахування за функціонування внутрішньобудинкової системи опалення та за опалення місць загального користування.

У житлових будинках, де відсутній комерційний вузол обліку теплової енергії, нарахування за послугу з постачання теплової енергії до набрання чинності Методики розподілу теплової енергії здійснюється за максимальним тепловим навантаженням будинку з урахуванням фактичної кількості годин постачання теплової енергії та фактичної середньомісячної температури зовнішнього повітря».

Текст Типового договору також міститься на сайті Підприємства.

Згідно до ст. 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 45 Типового договору, передбачено У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Встановлено, що у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку з оплати комунальних послуг позивачем здійснено нарахування пені за період з 01.11.2021 по травень 2025 року в розмірі 625,94 грн., яка підлягає стягненню з відповідачів.

Згідно Типового договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Плата за абонентське обслуговування підлягає стягненню з відповідачів у розмірі 814,41 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Крім того, відповідно до ч. 3 вказаної статті солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Також слід зазначити, що згідно з ч. 4 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Тобто співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).

Аналогічний за змістом правовий висновок висловлено ВС у постанові від 19 серпня 2020 року у справі № 703/2200/15-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 526,625 ЦК України ст. ст. 1, 9, 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення будинку) - задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , заборгованість за постачання теплової енергії (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку), яка обліковується за адресою: АДРЕСА_1 та виникла за період з 01.11.2021 по 31.08.2025 у розмірі основного боргу 11660,85 грн, плати за абонентське обслуговування у розмірі 814,41 грн, інфляційні втрати у розмірі 1954,59 грн, 3% річних у розмірі 519,74 грн, пені в сумі 625,94 грн., а всього 15575 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) грн 54 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 судовий збір по 1009, 33 грн. з кожної, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 судовий збір в сумі 1009,34 грн на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», а всього 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Залишити без розгляду клопотання представника відповідача про зобов`язання Позивача вчинити певні дії та здійснити перерахунок заборгованості.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 20.03.2026.

Відомості про позивача згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, місцезнаходження юридичної особи: вул. Електрична, 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50014.

Суддя Л. В. Шевченко