Рішення № 135029055, 19.03.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/22976/23

провадження № 2-др/753/37/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.

за участю:

секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дарницького районного суду міста Києва заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Клюска Руслана Валерійовича про ухвалення додаткового рішення

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

09.12.2024 року Дарницький районний суд м. Києва за результатом розгляду справи по суті ухвалив рішення, яким позов ОСОБА_1 до ТОВ «Дебт Форс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, було задоволено, визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. від 12.06.2021 року, за реєстровим номером № 75225, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дебт Форс» заборгованості за кредитним договором №014/0853/82/126385 від 10.12.2007 року за період з 08.04.2021 року по 25.05.2021 року в розмірі 114 929, 85 грн., плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 650,00 грн., а всього у розмірі 115 579,85 грн.

У мотивувальній частині рішення було зазначено, що суд не вирішив питання про розподіл судових витрат, яке буде вирішено в окремому судовому засіданні з ухвалення додаткового рішення, відповідно до вимог ст. 270 ЦПК України.

13.12.2024 року представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Клюско Р.В. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування посилається на те, що позивачка понесла витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 13 325,00 грн., з яких 8 320,00 грн. за написання позову, 2 080,00 грн. - підготовка відповіді на відзив, 2 925,00 грн. - представництво інтересів у судовому засіданні. З огляду на викладене, просить суд ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з відповідача на користь позивачки 13 325,00 грн. (а.с. 121-134).

23.02.2026 року представник відповідача ТОВ «Дебт Форс» директор М.І. Костюченко звернувся до суду із запереченнями на заяву позивачки про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування зазначає, що попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну допомогу, який позивачка зазначила у позові становив 8 320,00 грн., що на 5 005,00 грн. менше ніж сума зазначена у її заяві про ухвалення додаткового рішення. Водночас, на виконання вимог ч. 4 ст. 141 ЦПК України, позивачка не довела, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Також зазначає, що про наявність таких витрат стало відомо вже після ухвалення рішення у справі. Позивачкою не заявлено таких витрат у судових дебатах, що є порушенням встановленої законом процедури. Водночас заявлену суму витрат у розмірі 13 325,00 грн. вважає завищеною, оскільки справи про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню вважаються справами незначної складності і не потребують такого обсягу правничої допомоги. Крім того зазначає про відсутність платіжних документів оплати послуг адвоката, а також про те, що заява про ухвалення додаткового рішення не була направлена відповідачу з додатками. З огляду на викладене просить відмовити позивачці у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі (а.с. 143-156).

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 09.02.2026 року заяву про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду (а.с. 136).

У судовому засіданні сторони та їх представники присутніми не були.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, відповідно до вимог ч. 4 ст. 270 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, заяви та клопотання сторін, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Згідно із п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При цьому, суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц та від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.

Таким чином, суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Наведений підхід до вирішення питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу є сталим та неодноразово викладався у постановах Верховного Суду, зокрема від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20), від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленим у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У позовній заяві, на виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивачкою ОСОБА_1 зазначено, що вона очікує понести витрати у зв`язку із розглядом справи, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 320,00 грн. Крім того, було зазначено, що у разі надання позивачу інших видів професійної правничої допомоги у даній справі будуть складені додаткові акти щодо наданих послуг, копії яких будуть подані до суду у визначені ЦПК України строки (а.с. 1-3).

У відзиві на позов, на виконання вимог п. 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК України, відповідачем не зазначено, що він очікує понести витрати у зв`язку із розглядом справи (а.с. 52-56). Окрім того, представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про зменшення витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 57-59).

На підтвердження витрат, які понесла позивачка на професійну правничу допомогу, до суду надано: договір про надання правничої допомоги № 22 від 20.09.2023 року (а.с. 23-24, 125-128), акт надання послуг № 56 від 13.12.2023 року на суму 8 320,00 грн. (а.с. 25, 129), акт надання послуг № 4 від 28.02.2024 року на суму 2 080,00 грн. (а.с. 130), акт надання послуг № 9 від 24.10.2024 року на суму 2 925,00 грн (а.с. 131).

З огляду на викладене, суд вважає доведеними витрати позивачки, пов`язані з розглядом справи у розмірі належними та допустимими доказами у розмірі 13 325,00 грн. (8 320,00 + 2 080,00 + 2 925,00).

На підтвердження витрат, які поніс відповідач на професійну правничу допомогу, доказів не надано.

Заперечення відповідача щодо ненадання позивачкою платіжних документів та інших доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Як убачається з наявних у справі доказів, акти про надані послуги з правничої допомоги були подані позивачкою як разом із позовною заявою, так і додатково - разом із заявою про ухвалення додаткового рішення. Вказана заява також була направлена на адресу відповідача, на виконання вимог закону.

Крім того, до закінчення судових дебатів, зокрема у позовній заяві, позивачкою було зазначено застереження про те, що розмір витрат на правничу допомогу може бути збільшений, що відповідає вимогам процесуального закону та свідчить про належне повідомлення суду і сторін про можливість зміни їх розміру.

Інші доводи відповідача з посиланням на положення ч. 4 ст. 141 ЦПК України щодо нібито завищеного розміру витрат на професійну правничу допомогу у сумі 13 325,00 грн. порівняно із раніше заявленою сумою 8 320,00 грн, суд не приймає до уваги з огляду на їх необґрунтованість.

Суд враховує, що збільшення розміру заявлених витрат саме по собі не свідчить про їх необґрунтованість, за умови підтвердження таких витрат належними та допустимими доказами, а також за наявності попереднього повідомлення про можливість їх зміни. У даному випадку такі умови дотримані, а тому підстав для зменшення заявлених до стягнення витрат на підставі ч. 4 ст. 141 ЦПК України суд не вбачає.

Водночас суд вважає частково обґрунтованими заперечення відповідача та його представника щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Заявлений позивачем розмір витрат у сумі 13 325,00 грн. суд оцінює як завищений, оскільки до розрахунку включено витрати на участь адвоката у судовому засіданні 20.08.2024 року у розмірі 2 925,00 грн., яке фактично було проведено за відсутності учасників справи та їх представників, що підтверджується матеріалами справи. Окрім того, вартість послуг адвоката з участі у судовому засіданні, яка зазначена у позові, становить 2 250,00 грн., що є меншою сумою, ніж та, що вказана в акті надання послуг № 9 від 24.10.2024 року.

За таких обставин суд вважає за необхідне врахувати принцип розумності та співмірності судових витрат і визначити їх розмір з урахуванням фактичного обсягу наданої правничої допомоги.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правничу допомогу у розмірі 10 400,00 грн.(8 320,00 + 2 080,00), що на думку суду, буде необхідним і достатнім в даному конкретному випадку та не становитиме надмірний тягар для сторони відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 137, 141, 270 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Клюска Руслана Валерійовича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення у справі яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 400 (десять тисяч чотириста) гривень 00 копійок.

Додаткове рішення суду набирає законної сили через тридцять днів з моменту його підписання.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його підписання.

Учасник справи, якому копію додаткового рішення суду не було вручено в день його підписання, має право на поновлення строку для апеляційного оскарження, якщо скаргу подано протягом тридцяти днів з моменту отримання його копії.

У разі апеляційного оскарження, додаткове рішення суду набирає законної сили з моменту прийняття апеляційним судом судового рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, закриття апеляційного провадження, залишення апеляційної скарги без розгляду або без задоволення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», код ЄДРПОУ 43577608, адреса місцезнаходження: 02095, Україна, місто Київ, вулиця Княжий Затон, будинок 9, приміщення 369, 1.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя: Л.М. Осіпенко