Ухвала суду № 135025469, 19.03.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/1171/26

Провадження №: 2-з/755/47/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2026 р. м.Київ

Дніпровський районний суд міст Києва в складі: головуючого судді - Коваленко І.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Голубничого Олега Ігоровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

21.01.2026 ОСОБА_1 в особі представника Голубничого О.І. звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ майна подружжя.

Згідно заявлених вимог позивач просить суд:

«Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю не перебуваючи у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі в період з березня 2006 року по 11.04.2009 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок поділу спільного майна, половину вартості 100% частки в статутному капіталі ТОВ «ФРАКТАЛЬНІСТЬ» у сумі, що становить 5 619 200,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати».

20.01.2026 року визначено суддю, якій передано позовну заяву для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Одночасно з позовною заявою представник позивача подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все належне ОСОБА_2 майно, де б воно не знаходилось та з чого б не вкладалось в межах суми 5 619 200,00 гривень.

Свою заяву обґрунтовує тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. На його думку вимога про накладення арешту на все майно, що належить відповідачу, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось в межах суми 5 619 200,00 гривень є співмірною із позовною вимогою про стягнення грошових коштів з відповідача у тому ж розмірі, є виправданою та законною і заявляється з метою недопущення будь-якого відчуження наявного у відповідача майна та, відповідно, унеможливлення виконання потенційного судового рішення про їх стягнення.

18.03.2026 року визначено суддю, якій передано позовну заяву для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Частиною 1 статті 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно правил частин 5 та 6 вказаної статті залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Заява про забезпечення позову розглянута без повідомлення учасників справи.

Суд, вивчивши доводи поданої заяви та матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Тобто, законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2ст.149 ЦПК України).

В постанові N 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" Пленум Верховного Суду України звернув увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вживаючи заходи забезпечення позову, суд повинен перевірити аргументованість заяви про забезпечення позову і застосовувати такі заходи у разі, коли є реальна небезпека, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, в тому числі, якщо внаслідок цього заявнику може бути завдано шкоди.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

За своєю правовою природою правовий інститут забезпечення позову покликаний гарантувати особам, які беруть участь у справі, реальну можливість ефективного захисту свого права шляхом дійсного виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Саме тому такі заходи покликані забезпечити можливість охорони матеріально-правових інтересів позивача від потенційних недобросовісних дій інших учасників, направлених на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі з метою запобігання труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Зважаючи на наведені положення, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має дослідити, чи є реальним спір між сторонами, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи запропонований вид забезпечення є співмірним із заявленими вимогами та чи забезпечує він досягнення мети, задля якої ставиться питання про забезпечення позову. Єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є виключно ризик ускладнення/унеможливлення виконання рішення суду у справі або ефективного поновлення прав та інтересів позивача. При цьому жодного питання по суті спору, в тому числі й щодо обґрунтованості позовних вимог, суд на даній стадії не вирішує.

Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України та мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, сторона позивача посилалась на те, що у позивача наявні всі підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створить перешкоди до виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (Висновок Верховного Суду у постанові від 07 червня 2022 року у справі №127/25378/21).

Отже, з`ясувавши обсяг позовних вимог, відповідність заходу забезпечення позову, який просить застосувати позивач, заявленим позовним вимогам, а також оцінивши співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду, суд вважає, що заходи забезпечення позову, обрані позивачем, є неспівмірними з вимогами позовної заяви та позивачем заявлено недостатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення даного позову.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Голубничого Олега Ігоровичапро забезпечення позову шляхом накладання арешту є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 149, 150, 260 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволені заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Голубничого Олега Ігоровичапро забезпечення позову шляхом накладання арешту - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: