Ухвала суду № 135025436, 19.03.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/23673/25

Провадження №: 4-с/755/2/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Гаврилової О.В.,

за участю секретаря - Гречаної Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича, стягувач - Акціонерне товариство «Сенс Банк», -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича, стягувач - Акціонерне товариство «Сенс Банк», подана представником - адвокатом Зачепіло З.Я. 03 листопада 2025 року.

Згідно заявлених вимог, скаржник просить суд:

«1. Визнати незаконними та протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича пор накладення арешту на рахунки ФОП № НОМЕР_1 відкритий АТ КБ «Приватбанк» та ФОП № НОМЕР_2 відкритий в платіжній установі NovaPay, за виконавчими провадженнями № АСВП: НОМЕР_5 ідентифікатор доступу: НОМЕР_6 та № АСВП: НОМЕР_3 ідентифікатор доступу: НОМЕР_4.

2. Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича зняти арешт, накладений на рахунок ФОП № НОМЕР_1 відкритий АТ КБ «Приватбанк» та ФОП № НОМЕР_2 відкритий в платіжній установі NovaPay, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і призначений для отримання прибутку від здійснення підприємницької діяльності.»

Вимоги скарги мотивовано тим, що 02 жовтня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павлюком Н.В. були відкриті виконавчі провадження НОМЕР_5 та НОМЕР_3 на підставі заяви стягувача АТ «Сенс Банк» за виконавчим листом №755/14625/24, виданим 03 березня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва щодо боржника ОСОБА_1 . Цього ж числа скаржник дізнався, що в межах реалізації вказаного рішення приватним виконавцем були заблоковані всі його особисті рахунки. Скаржник вказує на те, що рахунки ФОП № НОМЕР_1 відкритий АТ КБ «Приватбанк» та ФОП № НОМЕР_2 відкритий в платіжній установі NovaPay, призначені для здійснення підприємницької діяльності, а їх блокування унеможливлює отримання скаржником прибутку від здійснення підприємницької діяльності та використання коштів для погашення заборгованості, а також унеможливлює сплату податків і зборів як ФОП.

Вказану скаргу було передано в провадження судді Яровенко Н.О. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2025.

14.01.2026 керівником апарату суду винесено розпорядження №94 «Щодо проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями».

26.01.2026 скаргу було передано в провадження судді Гаврилової О.В. на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2026.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 січня 2026 року поновлено скаржнику строк звернення до суду зі скаргою, скаргу прийнято до розгляду та призначено справу до судового розгляду.

11 березня 2026 року до суду надійшли заперечення на скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Н.В., подані представником - адвокатом Рудницьким Ю.І. через систему «Електронний суд», в яких приватний виконавець просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання скарги, залишити скаргу без розгляду, а в разі поновлення строку на подання скарги відмовити у її задоволенні в повному обсязі через її безпідставність та необґрунтованість. По суті скарги в запереченнях зазначено, що скаржник стверджує, що приватний виконавець неправомірно наклав арешт на рахунки ФОП, оскільки вони призначені для здійснення підприємницької діяльності, і це позбавляє його права на підприємництво та оплату праці (посилаючись на ст. 42, 43 Конституції України та ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»). Проте, наявність статусу ФОП не відокремлює майно та кошти цієї особи від її статусу як звичайної фізичної особи. Стягнення за боргами фізичної особи може бути звернено на кошти, що знаходяться на рахунках, відкритих нею як ФОП, і навпаки (якщо немає спеціальних законодавчих обмежень). Виконавець не може самостійно визначити статус рахунку. Саме банк має право повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту рахунку, який має спеціальний режим. Якщо банк (у даному випадку АТ КБ «Приватбанк» та NovaPay) виконав постанову та наклав арешт, це означає, що дані рахунки за своєю юридичною природою не належать до тих, звернення стягнення на які прямо заборонено законом. Крім того, скаржником не додано до скарги жодного належного та допустимого доказу (довідок з банків, виписок по рахунках, листів від фінансових установ), які б беззаперечно підтверджували, що вказані ним рахунки мають виключно спеціальний режим використання, на який закон забороняє накладати арешт (наприклад, виключно для виплати заробітної плати працівникам або сплати податків). Звичайний підприємницький поточний рахунок ФОП не є рахунком із спеціальним режимом у розумінні ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження». Тому приватний виконавець діяв строго в межах та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України, виконуючи обов`язкове судове рішення.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, були повідомлені про день, час та місце розгляду справи належним чином.

Представник приватного виконавця направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, від інших учасників справи заяв чи клопотань до суду не надійшло.

За змістом 1, 2 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності учасників справи.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК, суд розглянув справу за відсутності учасників справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши доводи скарги та заперечень приватного виконавця, дослідивши матеріали скарги, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

За змістом ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

Що стосується доводів заперечень приватного виконавця з приводу пропуску скаржником строку звернення до суду зі скаргою, суд зауважує, що за результатами розгляду клопотання скаржника про поновлення строку на подачу скарги, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 січня 2026 року поновлено скаржнику строк звернення до суду зі скаргою з наведенням відповідного обґрунтування, тому підстави для залишення скарги без розгляду відсутні.

Згідно до вимог статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судовий контроль за виконанням судових рішень, зокрема, право сторони виконавчого провадження на звернення до суду зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльність державного виконавця регламентовано розділом VII ЦПК України.

Відповідно до положень статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Судом установлено, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Н.В. знаходиться зведене виконавче провадження НОМЕР_3 (постанова від 02.10.2025 про об`єднання виконавчих проваджень НОМЕР_5 та НОМЕР_3) з примусового виконання виконавчих листів №755/14625/24, виданих 03.03.2025 Дніпровським районним судом міста Києва, про стягнення з Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованості за Кредитним договором № 501368319 від 11 жовтня 2021 року на загальну суму 249451 (двісті сорок дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят одна) грн 60 коп та судового збору в сумі 3742 грн. 51 коп.

Так 02.10.2025 відкрито виконавче провадження НОМЕР_5 за виконавчим листом про стягнення судового збору в сумі 3742 грн 51 коп, цього ж числа накладено арешт на кошти боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/ основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 4 484,76 грн.

Також 02.10.2025 відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 за виконавчим листом про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 501368319 від 11 жовтня 2021 року на загальну суму 249451 (двісті сорок дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят одна) грн 60 коп, цього ж числа накладено арешт на кошти боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/ основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 274 764,76 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIIІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIIІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За нормою ч. 1 ст. 74 Закону № 1404-VIIІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною першою ст. 18 Закону № 1404-VIIІ передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Положенням ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIIІ визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно- правовими актами.

Згідно зі ст. 10 Закону № 1404-VIIІ заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. (п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIIІ).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 52 Закону № 1404-VIIІ виконавець звертає стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки/електронні гаманці виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках/електронних гаманцях і на рахунках/електронних гаманцях, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи. Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.

Звернення стягнення на кошти та інше майно фізичних осіб - підприємців здійснюється за правилами, визначеними цією статтею. (ч. 7 ст. 52 Закону № 1404-VIIІ)

Згідно положень абзацу 2 ч. 2 ст. 59 Закону № 1404-VIIІ виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

За змістом п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VIIІ підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що банківські установи надсилали приватному виконавцю документи, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із Законом, як і доказів звернення скаржника до приватного виконавця з відповідними повідомленнями.

Більше того, до скарги не долучено жодного доказу, як на підтвердження того, що скаржник є фізичною особою - підприємцем, так і на підтвердження того, що вказані у скарзі рахунки № НОМЕР_1 та ФОП № НОМЕР_2 належать скаржнику.

При цьому скаржником також не надано доказів та не повідомлено обставин погашення заборгованості, примусове стягнення якої здійснюється в межах зведеного виконавчого провадження НОМЕР_3.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Іванов проти України» (остаточне від 15.01.2010) визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу, внаслідок тривалого невиконання рішення суду. При цьому в рішенні Суду зазначено: «…51. право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін… Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок …».

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ч.3, 4 ст.12 ЦПК України)

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Разом із тим, в матеріалах справи відсутні докази протиправності вчинення приватним виконавцем дій при винесенні постанов про арешт коштів боржника від 02.10.2025, останні повною мірою відповідають положенням Закону України «Про виконавче провадження», як ї дій приватного виконавця по їх винесенню.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича, стягувач - Акціонерне товариство «Сенс Банк», є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 р. за №489/20802, статтями 2-5, 76-81, 89, 258-260, 353, 354, 447-451 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволені скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича, стягувач - Акціонерне товариство «Сенс Банк» - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: