Постанова № 13502458, 11.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2011                                                                                           № 41/391

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Попікової О.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Півень Д.О. – представник, дов. № Д07/2010/03/02-1 від 02.03.2010 року;

від відповідача - не з’явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належно;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 29.10.2010

у справі № 41/391 ( )

за позовом                               Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до                                                   Житлово-будівельний кооператив "Політехнік-3"

про                                                   стягнення 138535,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Політехнік-3» (надалі відповідач) 100173,60 грн. основного боргу за Договором № 510309 від 20.01.2000р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, укладеного між позивачем (постачальником) та відповідачем (абонентом). На зазначену заборгованість на підставі п. 3 Додатку № 4 до Договору № 510309 від 20.01.2000р. відповідачеві нарахована пеня в сумі 488,44 грн., а також відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України 29828,35 грн. - інфляційних нарахувань та 8044,84 грн. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 193 Господарського кодексу України та статті 625 Цивільного кодексу України з огляду на те, що позивач на виконання умов згаданого договору виконав роботу щодо надання послуг на постачання теплової енергії у гарячій воді, а відповідач прийняв згадані послуги в повному обсязі, однак оплатив частково, внаслідок чого за період з 01.09.2007р. по 01.08.2010р. у останнього виникла заборгованість у розмірі 100173,60 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2010 року у даній справі позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 75173,60 грн. – основного боргу, 385,48 пені, 19951,60 грн. - інфляційних втрат та 7846,57 грн. - 3 % річних, розстрочивши виконання рішення на 11 місяців. Рішення мотивовано приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 625, 629 Цивільного кодексу України з огляду на доведеність факту заборгованості з боку відповідача у період з 01.09.2007р. по 01.08.2010р. за поставлену теплову енергію у гарячій воді згідно Договору № 510309 від 20.01.2000р., у зв’язку з чим, суд визнав правомірними та обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 385,48 пені, 19951,60 грн. - інфляційних втрат та 7846,57 грн. - 3 % річних. При цьому, суд першої інстанції, враховуючи, що після порушення провадження у даній справі, відповідачем було частково сплачено суму заборгованості, припинив провадження в частині стягнення 25000,00 грн.

Позивач - АЕК «Київенерго в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» не погоджуючись із рішенням Господарського суду м. Києва від 29.10.2010р. у даній справі просить його скасувати в частині відмови в стягненні інфляційних втрат у розмірі 9876,75 грн. та розстроченні виконання рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині повністю. Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-          апелянт посилаючись на приписи статті 625 Цивільного кодексу України наголошує на тому, що вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції є правом кредитора, при цьому, він самостійно визначає періоди, за які він бажає здійснити розрахунок;

-          також, зазначає про порушення судом І інстанції статті 84 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом не вказано на підставі яких саме нормативно-правових актів позивачем було не вірно розраховано суму інфляційних втрат;

-          поряд з цим, заявник зауважує на безпідставності застосування судом першої інстанції розстрочки виконання рішення у зв’язку з відсутністю у боржника необхідних коштів, при цьому, жодних інших обставин для розстрочення виконання рішення відповідачем не зазначено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2010 року було прийнято апеляційну скаргу АЕК «Київенерго в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до провадження та призначено розгляд справи на 07.12.2010р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/7 від 07.12.2010р. «Про зміну складу колегії суддів», в зв’язку з виробничою необхідністю (зайнятістю судді Вербицької О.В. в іншому судовому засіданні) було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 41/391 колегії суддів у складі: Попікова О.В. - головуючий суддя, судді: Кондратова І.Д., Калатай Н.Ф.

У судовому засіданні 07.12.2010 року, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 11.01.201р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/ від 11.01.2011р. «Про зміну складу колегії суддів», в зв’язку з виробничою необхідністю (зайнятістю судді калатай Н.Ф. в іншому судовому засіданні) було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 41/391 колегії суддів у складі: Попікова О.В. - головуючий суддя, судді: Гольцова Л.А., Ропій Л.М.

У судовому засіданні 11.01.2011р. представник позивача усно підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 32018.

Подане відповідачем через канцелярію Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку із знаходженням на лікарняному голови правління ЖБК "Політехнік-3", апеляційною інстанцією відхиляється, як безпідставне.

Враховуючи наявність в матеріалах справи мотивованої апеляційної скарги та у зв’язку із тим, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття судового рішення, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді І інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.01.2000 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (постачальник) та Житлово – будівельним кооперативом «Політехнік - 3» (абонент), був укладений Договір № 510309 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання – протягом року, в кількості і обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору (п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Відповідач в свою чергу, зобов’язувався додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбаченні в Додатку № 4 до Договору. Додержуватись умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбаченні в Додатку № 7 до Договору.

Умовами договору, зокрема Додатком № 4 до Договору сторони погодили, що розрахунки за відпущену теплову енергію відповідачу проводяться виключно у грошовій формі. Сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому, в разі, якщо абонент розраховується за показникам приладів обліку, йому пред’являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно Додатку № 1 до Договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичним показниками.

Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в Районному відділі теплозбуту № 2 за адресою: вул. Красногвардійська, буд. № 38 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу - доручення, куди включенні вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно вимог статті 905 Цивільного кодексу України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (стаття 275 Господарського кодексу України).

Приписами ч.ч. 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно було встановлено судом І інстанції, позивач свої зобов’язання виконав належним чином, а саме: в період з 01.09.2007р. по 01.08.2010р. позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на суму 428904,77 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи табуляграмами, обліковими картками за даний період.

Відповідач в свою чергу, власні зобов'язання за Договором № 510309 від 20.01.2000р. щодо сплати наданих позивачем послуг у встановлені Договором строки належним чином не виконав, внаслідок чого у нього за період з 01.09.2007р. по 01.08.2010р. виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 100173, 60 грн.

На момент подачі позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 100173, 60 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час провадження в суді першої інстанції було частково погашено суму заборгованості, що підтверджується залученою позивачем довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплоенергію.

Згідно згаданої довідки залишок заборгованості відповідача перед позивачем станом на вересень 2010р. становить 75173,60 грн.

Будь-яких інших доказів сплати відповідачем іншої суми коштів за спожиту теплоенергію, як і доказів погашення відповідачем в добровільному порядку заборгованості за використану теплову енергію, останнім надано не було і під час апеляційного провадження.

Наведені обставини визнаються апеляційною інстанцією доведеними та підтверджуються матеріалами справи.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту пункту 1.1 та Додатку № 4 до Договору вбачається, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості поставленої електричної енергії, проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за поставлену продукцію повністю не розрахувався.

Відповідно до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем жодних належних доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем не надано.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів сплати боргу та аргументованих заперечень проти вимог позивача з боку відповідача, колегія суддів відзначає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення 75173,60 грн. основного боргу за надані послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді згідно Договору № 510309 від 20.01.2000р., підлягають задоволенню.

Зважаючи на сплату відповідачем після порушення провадження у даній справі 25000,00 грн., суд першої інстанції правомірно припинив провадження в частині стягнення 25000,00 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи підтвердження матеріалами справи того факту, що зобов'язання відповідача з оплати наданих послуг виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем Договору № 510309 від 20.01.2000р., а відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме: не сплатив вартість наданих послуг у повному обсязі та у встановлений договором строк, апеляційна інстанція визнає правомірним та обґрунтованим стягнення з відповідача збитків від інфляції та трьох відсотків річних.

Апеляційна колегія суддів погоджується з перерахунком суми інфляційних втрат та 3% річних, зробленим місцевим господарським судом, згідно з яким за період з вересня 2007р. по серпень 2010р. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 19951,60 грн. - інфляційних втрат та 7846,57 грн. – 3% річних.

При цьому, доводи апеляційної скарги щодо невірного перерахунку судом першої інстанції суми інфляційних втрат, заявленої позивачем у своєму розрахунку, визнаються апеляційною інстанцією помилковими, оскільки судом першої інстанції було вірно перераховано суму інфляційних втрат з урахуванням п. 3 Додатку № 4 до Договору та в межах періодів заявлених позивачем.

Стосовно заявленої позовної вимоги щодо стягнення з відповідача пені, апеляційна інстанція також погоджується з перерахунком здійсненим місцевим судом, з огляду на наступне:

Згідно вимог статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежне виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 3.5 Додатка № 4 до Договору № 521216 від 01.10.2003р. у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 Додатку № 4) енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Отже, Господарський суд міста Києва дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача 385,48 грн. пені за прострочення з боку відповідача зобов’язання за Договором № 510309 від 20.01.2000р. щодо оплати наданих позивачем послуг.

Разом з тим, апеляційна інстанція не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення, з огляду на наступне:

Відповідно до вимог ч. 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

При цьому, слід зауважити наступне: відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу і порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Однак, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, тощо.

На необхідність встановлення зазначених обставин також вказано у п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996р. № 02-5/333.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свою заяву обґрунтовує своїм складним фінансовим становищем, зумовленим світовою економічною кризою та значними матеріальними витратами по технічному обслуговуванню внутрішньо-будинкових теплових мереж.

Жодних доказів на підтвердження наявності скрутного фінансового становища ЖБК «Політехнік - 3», останнім до заяви про розстрочення виконання рішення надано не було.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 року було зобов’язано відповідача надати докази на підтвердження скрутного фінансового становища його підприємства, які можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення.

Проте, відповідачем до матеріалів справи не було надано жодних належних та допустимих доказів в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують неможливість виконання рішення (копії балансу, звіту про фінансові результати господарської діяльності тощо).

І відповідно, з огляду на вимоги статті 121 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна колегія суддів визнає помилковим висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні п. 1 ч. 1 статті 104 ГПК України, а саме: в частині розстрочення виконання рішення. Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2010 року у справі №41/391 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Політехнік -3» (02154, м. Київ, бульвар Русанівський, 1, код ЄДРПОУ 22885306) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 75173 (сімдесят п’ять тисяч сто сімдесят три) грн. 60 коп. основного боргу, 385 (триста вісімдесят п’ять) грн. 48 коп. пені, 19 951 (дев’ятнадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят одна) грн. 60 коп. інфляційних втрат, 7 846 (сім тисяч вісімсот сорок шість) грн. 57 коп. 3 % річних, 1283 (одна тисяча двісті вісімдесят три) грн. 57 коп. державного мита та 218 (двісті вісімнадцять) грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 25000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити».

3. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4. Справу № 41/391 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді