Рішення № 135017035, 19.03.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/24294/24

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №064350007854 від 16.10.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на шість років, згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити, нарахувати та виплатити пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на шість років, згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 24.08.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років, звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", подавши усі необхідні документи, однак отримав рішення про відмову у призначенні пенсії з посиланням на відсутність необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки. Позивач посилається на протиправність не врахування пенсійним органом до періоду його проживання у зоні гарантованого добровільного відселення періоду проходження ним військової служби з 31.05.1992 по 09.06.1993 через відсутність інформації про віднесення населених пунктів до зони гарантованого добровільного відселення, а також навчання у період з 01.09.1987 по 27.12.1991, оскільки згідно його диплому він навчався на денній формі навчання у Житомирському сільськогосподарському інституті, а м.Житомир не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Однак позивач наголошує, що у період навчання він продовжував проживати в с.Кримне, Камінь-Каширського району, Волинської області, яке згідно Постанови Кабінету Міністрів УРСР №106 відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Таким чином, позивач вважає, що має право на зниження пенсійного віку на 6 років. Вказана відмова слугувала підставою для звернення позивача із цим позовом до суду. Оскільки позивач має страховий стаж не менше 15 років та прожив у зоні гарантованого добровільного відселення більше семи років, то на його думку він набув право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

09.01.2025 на адресу суду від ГУ ПФУ в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву вх. №1393/25 відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти заявлених вимог та просить відмовити в позові. В обґрунтування відзиву відповідач вказав, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 16.10.2024 №064350007854 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до норм статті 55 Закону №796-ХІІ у зв`язку з тим, що у заявника на дату звернення необхідний період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 недостатній для призначення пенсії.

Відповідно до довідки Броницького старостинського округу №2 виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради Камінь-Каширського району Волинської області від 04.09.2024 №1418, диплому Житомирського сільськогосподарського інституту ТВ №920692 від 04.01.1992, військового квитка НОМЕР_1 від 31.05.1992 період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення становить 02 роки 04 місяці 27 днів (з 26.04.1986 по 31.08.1987, з 28.12.1991 по 30.05.1992, з 10.06.1993 по 27.01.1994), в тому числі, станом на 01.01.1993 становить 01 рік 09 місяців 09 днів (з 26.04.1986 по 31.08.1987, з 28.12.1991 по 30.05.1992).

До періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період навчання з 01.09.1987 по 27.12.1991, оскільки позивач навчався на денній формі навчання в Житомирському сільськогосподарському інституті та період проходження військової служби з 31.05.1992 по 09.06.1993, оскільки територія (м.Житомир), на якій розташовано дану освітню установу, в якій навчалася позивач, не входить до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи (постанова Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106).

Так, за результатами розгляду заяви про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку від 08.10.2024 та доданих до неї документів підтверджений період проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 становить 01 рік 09 місяців 09 днів, що не дає право на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію на 6 років відповідно до Закону №796-ХІІ.

Оскільки наданими позивачем документами не підтверджено постійне проживання/роботу у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) упродовж не менше 3 років станом на 01.01.1993, тому підстави для застосування до особи положень статті 55 Закону №796-XII щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні.

Отже право на зниження пенсійного віку на 6 років документально не підтверджено.

Рішення про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку є правомірним та вмотивованим, а позов є необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.

14.01.2025 на адресу суду від ГУ ПФУ в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву вх. №2380/25 відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти заявлених вимог та просить відмовити в позові. В обґрунтування відзиву відповідач вказав, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, за принципом екстериторіальності, розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду заяви прийнято рішення №064350007854 від 16.10.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, у зв`язку з тим, що у заявника на дату звернення необхідний період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 недостатній для призначення пенсії.

Про зміст рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області листом від 18.10.2024 №0600-0212-8/131868 повідомлено позивачу (а.с.8).

Оскільки наданими позивачем документами не підтверджено постійне проживання/роботу у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) упродовж не менше 3 років станом на 01.01.1993, тому підстави для застосування до особи положень статті 55 Закону №796-XII щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні.

Згідно наданих документів станом на 01.01.1993 підтверджений період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення становить 01 рік 09 місяців 09 днів, що не дає право на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію на 6 років відповідно до Закону №796-ХІІ.

Оскільки наданими позивачем документами не підтверджено постійне проживання/роботу у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) упродовж не менше 3 років станом на 01.01.1993, тому підстави для застосування до особи положень статті 55 Закону №796-XII щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні. Отже право на зниження пенсійного віку на 6 років документально не підтверджено.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є правомірним та вмотивованим, а позов є необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 08.10.2024, вважаючи, що має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до змісту статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням положення ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.54).

До заяви було додано усі необхідні, на думку позивача, документи для призначення пенсії (а.с.55).

Проте, позивачем було отримано від ГУ ПФУ в Житомирській області повідомлення про відмову у призначенні пенсії від 18.10.2024 №0600-0212-8/131868 в якому повідомлялось, що у зв`язку з розглядом даної заяви та наданих до неї документів 16.10.2024 винесено рішення №064350007854 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до норм статті 55 Закону №796-ХІІ у зв`язку з тим, що у заявника на дату звернення необхідний період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 недостатній для призначення пенсії (а.с.53).

У рішенні про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку зазначено, що за результатом розгляду документів, доданих до заяви, підтверджений період проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення становить 02 роки 04 місяці 27 днів (з 26.04.1986 по 31.08.1987, з 28.12.1991 по 30.05.1992, з 10.06.1993 по 27.01.1994), в тому числі станом на 01.01.1993 становить 01 рік 09 місяців 09 днів (з 26.04.1986 по 31.08.1987, з 28.12.1991 по 30.05.1992), що не дає право на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію на 6 років відповідно до Закону №796-ХІІ.

Позивач вважає таке рішення протиправним, та звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до абзацу першого частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років, але не менше 15 років страхового стажу.

Отже, пенсії за статтею 55 Закону №796-XII надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV та за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку.

Тобто, для призначення пенсії за статтею 55 Закону №796-XII перевіряється наявність у особи мінімально допустимих для призначення пенсії пенсійного віку та страхового стажу, встановлених статтею 26 Закону №1058-IV, зменшених на відповідну кількість років за умовами статті 55 Закону №796-XII.

При цьому частиною 1 статті 55 Закону №796-XII граничною межею страхового стажу встановлено не менше 15 років страхового стажу.

Наведені положення частини 1 статті 55 Закону №796-XII щодо страхового стажу не менше 15 років відповідають положенням частини 1 статті 26 Закону №1058-IV, де зазначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Наведені положення частини 1 статті 55 Закону №796-XII у їх взаємозв`язку з положеннями частини 1 статті 26 Закону №1058-IV означають, що призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років здійснювалося по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року стаття 26 Закону №1058-IV підвищує страховий стаж в залежності від року у якому особа звернулася за призначенням пенсії.

Стосовно наявності у позивача необхідного періоду проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення, суд зазначає наступне.

Зокрема, частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи по 31 грудня 2017 року мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років. Зокрема, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсійний вік знижується на 3 роки (за проживання (роботу) з моменту аварії по 31.07.1986) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Закон №796-ХІІ).

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені статтею 55 Закону №796-ХІІ.

Зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до абзацу п`ятого п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.

Водночас застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 щонайменше 3 роки.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії, тобто з 26.04.1986 по 31.07.1986.

Відповідно до положень статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Перелік населених пунктів, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджений постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами), документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 №122, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження, а потерпілим від Чорнобильської катастрофи, є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Частинами 3, 4 статті 15 Закону №796-ХІІ встановлено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до довідки Броницького старостинського округу №2 виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради Камінь-Каширського району Волинської області від 04.09.2024 №1418 (а.с.43), диплому Житомирського сільськогосподарського інституту ТВ №920692 від 04.01.1992 (а.с.48), військового квитка НОМЕР_1 від 31.05.1992 (а.с.49-50) період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення становить 02 роки 04 місяці 27 днів (з 26.04.1986 по 31.08.1987, з 28.12.1991 по 30.05.1992, з 10.06.1993 по 27.01.1994), в тому числі станом на 01.01.1993 становить 01 рік 09 місяців 09 днів (з 26.04.1986 по 31.08.1987, з 28.12.1991 по 30.05.1992).

Згідно з наданим посвідченням серії НОМЕР_2 від 05.12.1993, позивач має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії (на звороті а.с.33).

Позивач стверджує, що у період з 23.08.1970 по 09.06.1993 він проживав у с.Кримне, Камінь-Каширського району, Волинської області, яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів УРСР №106 відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Однак, вказані твердження позивача не відповідають дійсності.

Як свідчать матеріали справи, а саме диплом Житомирського сільськогосподарського інституту ТВ №920692 від 04.01.1992 (а.с.48), у період з 01.09.1987 по 27.12.1991 позивач навчався на денній формі навчання у Житомирському сільськогосподарському інституті, оскільки територія м. Житомира, на якій розташовано дану інститут, у якому навчався позивач, не входить до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи (Постанова Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106), то до періоду його проживання у зоні гарантованого добровільного відселення правомірно не зараховано пенсійним органом період його навчання у м.Житомир з 01.09.1987 по 27.12.1991.

Посвідчення особи, яка постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС 3 категорії не є документом на підставі якого призначається пенсія.

За результатами розгляду поданих документів станом на 01.01.1993 підтверджений період проживання (роботи) ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 31.08.1987, з 28.12.1991 по 30.05.1992 становить 01 рік 09 місяців 09 днів, що не дає право на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію на 6 років відповідно до Закону №796-ХІІ (а.с.55).

Оскільки наданими позивачем документами не підтверджено постійне проживання/роботу у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) упродовж не менше 3 років станом на 01.01.1993, тому підстави для застосування до особи положень статті 55 Закону №796-XII щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні.

За результатами розгляду судової справи суд приходить до висновку, що рішення органу Пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії позивачу за статтею 55 Закону №796-XII зі зменшенням пенсійного віку на 6 років, є правомірним, тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не стягує судові витрати із відповідачів на користь позивача у зв`язку із відмовою у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 77, 139, 143, 243-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл.Соборна, 3, м.Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Гурін

19.03.26