Рішення № 135017034, 20.03.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/24091/24

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №063350014857 від 12.11.2024 про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії - переходу на пенсію за Законом України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перевести ОСОБА_1 на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 та здійснювати виплату пенсії з урахуванням проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У листопаді 2024 року позивач звернулась до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про переведення її на пенсію Законом України «Про державну службу» з урахуванням періодів роботи з березня 1985 року по червень 1990 року та з червня по серпень 1990 року, та перерахувати розмір її пенсії з урахуванням додатково наданих нею довідок, які позивач додала до заяви. Проте отримала відмову в задоволенні її вимог заяви у формі рішення від 12.11.2024 №063350014857, з яким не погоджується, оскільки на думку позивача пенсійним органом безпідставно не враховано їй періоди роботи на посадах державного службовця, отже вказане рішення порушує її право на належне пенсійне забезпечення, є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

17.01.2025 ГУ ПФУ в Житомирській області надіслало відзив на позовну заяву вх. №9941/25, в якому просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування відзиву зазначає, що згідно матеріалів електронної пенсійної справи на дату звернення, позивачка отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 13348,84 грн, з 05.11.2024, за попереднім розрахунком при переведені на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015, розмір пенсії позивачки зменшується та становитиме 11030,25 грн.

Пунктом 4 розділу ХV Прикінцевих Положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення щодо виплати пенсії позивачці у попередньому розмірі.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відзив на позовну заяву не надало, про причини неподання відзиву не повідомило, тому суд, у відповідності до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

05.11.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням періодів роботи з березня 1985 року по червень 1990 року та з червня по серпень 1990 року, яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів (а.с.13).

12.11.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області розглянуто за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 05.11.2024 та відмовлено у переведенні з пенсії за віком, призначеної згідно з Законом №1058-IV, на пенсію за віком, передбачену Законом №889-VІІІ та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення №063350014857 від 12.11.2024 про відмову у перерахунку пенсії, в зв`язку з відсутністю правових підстав (а.с.15).

Підставою для прийняття вказаного рішення слугувало те, що за матеріалами електронної пенсійної справи на дату звернення, позивач отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 13348,84 грн, з 05.11.2024, за попереднім розрахунком при переведені на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015, розмір пенсії зменшується та становитиме 11030,25 грн. Зменшення розміру пенсії і слугувало підставою для прийняття рішення про відмову в переведенні на інший вид пенсії.

Про зміст рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області позивача було повідомлено листом від 13.11.2024 (а.с.14).

Вважаючи таке рішення пенсійного органу протиправним, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Стосовно зарахування до стажу державної служби позивача спірних періодів роботи на посадах державної служби, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" з 01.05.2016 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 28.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, пунктами 10, 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Форми довідок про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджено Постановою Правління Пенсійного фонду України №1-3 від 17.01.2017, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за №180/30048.

Згідно з частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вказаних норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №590/6970/16-а.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок №622).

Згідно з пунктом 4 Порядку №622 пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби; розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року.

Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців.

За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому, для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 року на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Згідно із пунктом 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283) (в редакції, чинного до 01.05.2016) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи (пункт 4 Порядку №283).

Згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 15.08.1983 у позивача наявний стаж 20 років на посадах державного службовця станом на 01.05.2016.

Зокрема згідно записів трудової книжки №4-5 у період з 22.03.1985 по 18.06.1990 позивач працювала на посаді секретаря Корольовського райкому комсомолу м.Житомира.

Також, відповідно до записів трудової книжки №6-7 у період з 18.06.1990 по 21.08.1990 позивач працювала на посаді інструктора Корольовського райкому компартії України м.Житомира.

У подальшому, у період з 03.05.2001 по 04.08.2017 позивач працювала на посадах державної служби в Житомирській облдержадміністрації з присвоєнням їй відповідних рангів.

Зокрема, відповідно до наказу від 03.05.2001 №13 позивач призначена на посаду провідного спеціаліста служби у справах неповнолітніх Житомирської ОДА з присвоєнням їй 12 рангу державного службовця. Пункт 3 зазначеного наказу свідчить, що станом на 03.05.2001 стаж державної служби позивачки становив 05 років 04 місяці 29 днів.

Отже, загальний стаж державної служби позивачки становить 21 рік 07 місяців 30 днів, а станом на 01.05.2016 становив 20 років 04 місяці 07 днів.

Враховуючи те, що позивачка у спірні періоди з 22.03.1985 по 18.06.1990 працювала на посаді секретаря Корольовського райкому комсомолу м. Житомира та у період з 18.06.1990 по 21.08.1990 працювала на посаді інструктора Корольовського райкому компартії України м. Житомира, 03.05.2001 прийняла присягу державного службовця, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави, їй присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання, суд доходить висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було протиправно не зараховано позивачці до стажу державної служби вище зазначені періоди роботи.

Як установлено судом, ОСОБА_1 первинно було призначено пенсію за віком, згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Реалізовуючи своє право на перехід з одного виду пенсії на інший, позивач звернулася до ГУ ПФУ в Житомирській області з відповідною заявою, яку, з урахуванням принципу екстериторіальності, було розглянуто ГУ ПФУ в Харківській області та відмовлено в переведенні з пенсії за віком, згідно Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ, про що винесено рішення, яке оскаржується.

Суд зазначає, що підставою для відмови позивачці у переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-XII слугувала на думку пенсійного органу «недоцільність» такого переведення.

Разом з цим, відповідно до Закону №1058-IV пенсіонер, який має право на різні види пенсії, може самостійно обирати один із них за власним бажанням.

Отже, якщо особа виявила бажання на переведення її на інший вид пенсії, пенсійний орган, за наявності такого права у пенсіонера та встановивши "недоцільність" такого переведення, може роз`яснити пенсіонеру наслідки такого переведення, однак не може відмовити пенсіонеру у переведенні на інший вид пенсії, якщо пенсіонер наполягає на цьому.

Варто зазначити, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У цій справі суд також уважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява №37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Отже, критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №420/14943/21.

За встановлених у справі обставин, суд вважає, що рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 12.11.2024 №063350014857 не відповідає вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, як таке, що не містить належного обґрунтування та законних підстав для відмови позивачу у переведенні на пенсію відповідно до Закону №3723-XII, що в свою чергу вказує на протиправність такого рішення та наявність підстав для його скасування.

Пенсійний орган розглянув заяву позивача та відмовив у переведенні її на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з мотивів відсутності законодавчих підстав.

Тобто, предметом розгляду у даній справі є наявність у позивача права на переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

Пенсійним органом ще не ухвалювалось рішення щодо розрахунку розміру пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату, а тому відсутні підстави вважати, що право позивача у зазначеній частині при здійсненні такого переведення буде порушене.

Відповідно, питання щодо розрахунку пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перехід.

Отже, дослідивши матеріали справи та з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 77, 139, 143, 243-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, м.Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.11.2024 №063350014857 про відмову в перерахунку пенсії, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні із пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з 05.11.2024 - дня подачі заяви про перехід на інший вид пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 1211,20 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Гурін

20.03.26