Рішення № 135016008, 20.03.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/36995/25

Провадження № 2/127/8639/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Воробйова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи позовну заяву тим, що 12.10.2019 року між АТ «ОТП Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір №2026594574, відповідно до умов якого банк надає позичальнику споживчий кредит, а останній зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним кредитним договором.

24.03.2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» укладений договір факторингу №24/03/23, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2026594574 від 12.10.2019 року.

Відповідач належним чином умови договору не виконував, кошти не сплачував, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 18875,19 грн., з яких: 11500,00 грн. -заборгованість за тілом кредиту, 7375,19 грн. - заборгованість за відсотками. Відповідач в добровільному порядку заборгованість за кредитом не погашає, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.12.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

У визначені судом строки, відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було, судову кореспонденцію надіслано судом на останнє відоме місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 . Конверт із судовою кореспонденцією повернувся на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Враховуючи викладене вище та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що 12.10.2019 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2026594574, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 5287,80 грн., з якої: 4897,80 грн. - на придбання товару у продавця та 390,00 грн. на сплату додаткових послуг банку - «СМС+довідка», строком до 12.03.2020 року (а.с. 21-23, 25).

Згідно з п. 1.3. кредитного договору, повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів на рахунок погашення боргових зобов`язань, реквізити якого визначені у Додатку №1 до кредитного договору.

Кредит надається шляхом перерахування за дорученням позичальника коштів на поточний рахунок продавця і на придбання товару (п. 1.4. договору).

Підписанням кредитного договору позичальник заявляє, гарантує та підтверджує що: банк надав йому в письмовій формі та в повноу об`ємі інформацію передбачену законодавством, що захищає права споживачів; банк надав позичальнику підписаний зі сторони банку оригінальний примірник кредитного договору зі всіма невід`ємними частинами та всіма додатками до кредитного договору, а також зобов`язався їх належно та неухильно виконувати (п. 1.5 кредитного договору).

Також пунктом 1.2. договору визначено, що протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка у розмірі 0,01% річних.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з вимогами ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Факт отримання та використання відповідачем кредитних коштів підтверджується випискою з рахунку (а.с. 13-14).

Згідно з розрахунком заборгованості АТ «ОТП Банк» станом на 24.03.2023 року у відповідача рахується борг за кредитним договором в розмірі 18875,19 грн. (а.с. 40-43).

24.03.2023 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» укладено договір факторингу №24/03/23, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. та зареєстрований в реєстрі за №265, відповідно до умов якого якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, що належить клієнту, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта на умовах, визначених цим договором (а.с. 28-30). Факт сплати ТОВ «Брайт Інвестмент» за вказаним договором підтверджується копією платіжної інструкції (а.с. 36).

Згідно з п. 6.2.3. договору факторингу, право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

Вказаний вище договір факторингу є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Доказів про неправомірність цього договору матеріали справи не містять. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до витягу з додатку №1 до договору факторингу, до ТОВ «Брайт Інвестмент» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №2026594574 на загальну суму боргу 18875,19 грн., яка складається з: 11500,00 грн. -заборгованість за тілом кредиту, 7375,19 грн. - заборгованість за відсотками (а.с. 17).

ТОВ «Брайт Інвестмент» звернулось до відповідача з вимогою про погашення заборгованості, в якій повідомило про набуття права вимоги та про необхідність погашення заборгованості в сумі 18875,19 грн. (а.с. 38), однак відповідачем вимога не виконана.

Отже, до позивача перейшло право кредитора за вищевказаним кредитним договором, що підтверджується дослідженими доказами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, судом встановлено, що сторони уклали кредитний договір. Відповідач неналежно виконує свої зобов`язання за цим договором.

Таким чином, суд вважає обґрунтованою вимогою позивача про стягнення з відповідача боргу за кредитним договором №2026594574 від 12.10.2019 року на загальну суму 18875,19 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати на оплату судового збору в розмірі 2422,40 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн., слід приймати до уваги викладене нижче.

За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Положенням п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Слід відзначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.

До суду на підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги №43115064 від 01.07.2025 року (а.с. 19-20), додаткову угоду до договору (а.с. 34); акт про підтвердження факту надання правничої допомоги від 17.11.2025 року (а.с. 12); детальний опис робіт (а.с. 18); свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 44); платіжну інструкцію про оплату (а.с. 37).

Відповідно до акт про підтвердження факту надання правничої допомоги, адвокатом було надано юридичну допомогу на загальну суму в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 року № 640/8316/20, від 21.10.2021 року у справі № 420/4820/19 тощо).

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, відповідно до вимог ст.137, 141 ЦПК України суд враховує, що дані витрати пов`язані із розглядом цієї справи, витрати відповідають обсягу наданих послуг та виконаних робіт, є неминучими (у зв`язку із виконанням умов договору про правову допомогу), докази про їх неспівмірність відсутні, відповідачем клопотання про їх неспівмірність не заявлялося, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 204, 207, 526, 527, 530, 536, 610, 611, 625, 628, 629, 638, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» заборгованість за кредитним договором №2026594574 від 12.10.2019 року в розмірі 18875,19 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят п`ять гривень 19 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» витрати на оплату судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», місцезнаходження: 49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 9, код ЄДРПОУ 43115064.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складений 20.03.2026 року.

Суддя: