Рішення № 13501286, 14.01.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" січня 2011 р.Справа № 5/2034-10 Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В. при секретарі судового засідання Малінковському Г.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом про захист прав інтелектуальної власності компанії NIKE International Ltd. (One Bowerman Drive, Beaverton, Oregon, 97005-6453, U.S.A.), інтереси якої представляє ОСОБА_5. м. Київ

до фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Хмельницький

про стягнення заборгованості за завдані збитки у розмірі 28305 грн.

Представники сторін:

позивача Компанець Є.М. представник за довіреністю ВКТ № 173711 від 19.01.2009р.

відповідача не зявився

У судовому засіданні 14.01.2011 р. за згодою позивача відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідач - фізична особа підприємець ОСОБА_2, в установленому порядку повідомлена про час та місце проведення судового розгляду до господарського суду не прибула, витребувані судом документи не надала, що у відповідності до ст.75 ГПК України не позбавляє суд можливості розглянути позов за наявними в матеріалах справи та отриманими судом доказами.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

3 червня 2010р. від представника NIKE International Ltd. за довіреністю ОСОБА_5. до господарського суду області надійшла позовна заява про захист прав інтелектуальної власності у вигляді стягнення заборгованості за завдані збитки у розмірі 28305 грн. до фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Хмельницький.

Отримані господарським судом Хмельницької області позовні матеріали про захист інтелектуальної власності до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 м. Хмельницький у своїй сукупності не містили належних та допустимих доказів та підтвердження сплати Компанією NIKE International Ltd. чи/або її представником державного мита у встановлених порядку та розмірі, як це регламентовано Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито”;

- доказів надсилання підприємцеві-відповідачеві копій доданих до позовної заяви документів, оскільки у п.16 додатку до позовної заяви представник підтверджував надіслання відповідачу лише копії позовної заяви, про що додатково свідчить і сам Додаток 16 ;

- доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розмір яких згідно постанови Кабінету Мiнiстрiв України №825 від 05 серпня 2009 р. "Про затвердження РОЗМІРІВ витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ” оплати складає : 236 (двісті тридцять шість) гривень, що викликало необхідність повернення позовної заяви ухвалою суду від 8 червня 2100р. за № 5/01-08/1366.

Окрім того судом розяснено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення (ч.3 ст. 63 ГПК України).

У відповідності до статті 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки господарським судом Хмельницької області згідно пп. 4, 6, 10 ст. 63 ГПК України представнику NIKE International Ltd. за довіреністю ОСОБА_5. повернуто позовну заяву до фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Хмельницький про захист прав інтелектуальної власності у вигляді стягнення заборгованості за завдані збитки у розмірі 28305 грн. без порушення провадження у справі, в задоволенні клопотання по вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти фізичної особа-підприємця ОСОБА_2 в сумі 28305 грн. на підставі ст.ст. 66, 67 ГПК України та витребування доказів в порядку ст.ст. 38, 65 ГПК України відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 20.07.2010р. (колегія суддів у складі: Вечірко І.О. головуючий, судді Зарудяна Л.О. і Ляхевич А.А.): зазначену ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін, а апеляційну скаргу Найк Інтернешнл Лтд без задоволення; з мотивувальної частини тієї ж ухвали виключено посилання на пункт 6 статті 63 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У прийнятті зазначених судових рішень господарські суди виходили, зокрема, з відсутності доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Найк Інтернешнл Лтд просив скасувати оскаржувані ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій і передати справу до місцевого господарського суду для розгляду по суті. Скаргу з посиланням на положення Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС), Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 “Про державне мито” (далі Декрет), Кримінально-процесуального кодексу України (далі КПК України) та ГПК України мотивовано порушенням та неправильним застосуванням названими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 4 жовтня 2010р. касаційну скаргу NIKE International Ltd. прийнято до провадження з призначенням розгляду на 2 листопада 2010р., за наслідками якого касаційну скаргу Nike International Ltd. (Найк Інтернешнл Лтд) задоволено частково : ухвалу господарського суду Хмельницької області від 08.06.2010 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 20.07.2010 зі справи № 5/01-08/1366 скасовано, справу передано до господарського суду Хмельницької області для розгляду питання про прийняття позовної заяви.

Згідно статті 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, а тому позовну заяву прийнято до розгляду, з порушенням провадження у справі.

Звертаючись до суду (вх. № 01-08/1366 від 03.06.2010р.) позивач зазначив, що він у встановленому порядку зареєстрував словесні та зображувальні торговельні марки: NІКЕ (свідоцтво України № 743), (свідоцтво України № 37120), (свідоцтво України № 7915), що підтверджується виписками з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг (додаток № 8). Зазначені торговельні марки Позивача (далі - ТМ NІКЕ) зареєстровані для товарів 9, 14, 18, 25, 28 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг, серед яких є взуття.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» іноземні особи та особи без громадянства мають рівні з особами України права, передбачені цим законом, відповідно до міжнародних договорів України чи на основі принципу взаємності.

Позивач використовує вищезазначені торговельні марки на своїй продукції, в тому числі і на території Україні.

Єдиною офіційною особою на території України, що має виключне право дозволяти та забороняти використання ТМ NІКЕ є Позивач. Право на використання цих торговельних марок в Україні має компанія ТОВ "Дельта - Спорт" (як офіційний дистриб'ютор Позивача в Україні).

У квітні 2009 року Позивачу стало відомо, що у м. Хмельницькому на ринку ТОВ «Ринок Сардонікс»(м. Хмельницький, вул. Геологів, 10), на торговому місці № 19, сектор 1 фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - Відповідач) здійснює зберігання з метою продажу, пропонування для продажу, продаж фальсифікованої продукції (спортивне взуття - кросівки) з незаконним використанням торговельних марок, права на які належать Позивачу. Позивач не надавав Відповідачу права на використання зазначених торговельних марок.

23.04.09р. представником Позивача здійснено закупку одного зразка товарів з метою проведення дослідження щодо виявлення ознак фальсифікації. За результатами проведеного дослідження закупленого зразка продукції з використанням ТМ NІКЕ встановлено, що зразок є фальсифікованим.

29.04.09р. Відповідача було письмово повідомлено про незаконність використання ТМ NІКЕ у спосіб зберігання з метою продажу, пропонування для продажу, продаж фальсифікованої продукції з ТМ NІКЕ та проханням припинити розповсюдження фальсифікату. Письмове повідомлення вручено Відповідачу особисто під підпис (додаток №3).

У зв'язку з неприпиненням розповсюдження фальсифікованої продукції з ТМ NІКЕ Позивач письмово звернувся до УМВС України в Хмельницькій області з проханням провести перевірку діяльності Відповідача та в разі виявлення незаконного використання ТМ NІКЕ притягнути дану особу до відповідальності.

Із листа УМВС України в Хмельницькій області від 05.06.09р. № 1650 (додаток № 5) Позивачу стало відомо, що 03.06.09р. була здійснена перевірка Відповідача, яка здійснювала свою діяльність у кіоску АДРЕСА_2. У ході проведеної перевірки (в т.ч. контрольної закупівлі) було виявлено та вилучено 33 пари спортивного взуття з використанням ТМ NІКЕ, яке було направлено на дослідження представнику Позивача.

За результатами проведеного дослідження (висновок спеціаліста від 10.06.09р. додаток № 4) надані на дослідження зразки продукції з використанням ТМ NІКЕ, є фальсифікованими, що підтверджується ознаками, виявленими дослідженням.

10.06.09р. до УМВС України в Хмельницькій області Позивачем подано заяву № 13925 МВС про порушення прав на ТМ NІКЕ та завдання матеріальних збитків.

Також відповідно до запиту СВ Хмельницького МВ УМВСУ в Хмельницькій області від 09.07.09р. № 19/2861 Позивачу стало відомо про те, що додатково (до виявлених раніше 33 пар) було виявлено ще 11 пар спортивного взуття із незаконним використанням ТМ NІКЕ (додаток № 6).

Таким чином, перевіркою правоохоронних органів встановлено, що Відповідач зберігала, пропонувала до продажу та продала 45 пар спортивного взуття, маркованого ТМ NІКЕ.

19.06.09р. за фактом незаконного використання, зокрема, ТМ NІКЕ відносно Відповідач порушена кримінальна справа № 19/2861 за ч. 1 ст. 229 КК України (незаконне використання торговельної марки).

10.07.09р. в порядку досудового слідства Позивача було визнано цивільним позивачем по згаданій кримінальній справі.

24.09.09р. постановою Хмельницького міськрайонного суду гр. ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 229 ч. 1 КК України у зв'язку із передачею її на поруки трудовому колективу та провадження по кримінальній справі закрито на підставі ст. 7-1 КПК України (додаток № 7). Цивільний позов Позивача залишено без розгляду.

У постанові зазначено, що «ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що, ...не маючи дозволу ... здійснювала реалізацію взуття ... чим завдала шкоди фірмі NІКЕ international Ltd. В судовому засіданні ОСОБА_2 вину визнала повністю...».

Отже, судом встановлено, що Відповідач незаконно використовувала ТМ NІКЕ, які належать Позивачу, чим завдала йому матеріальних збитків.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду, в порядку ст. 81 КК України, не визначена доля речових доказів - фальсифікованої продукції, вилученої у Відповідача (факт фальсифікації оригінальної продукції підтверджено висновком судової експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 21.08.09 р. № 6234/6509).

Однак постановою Хмельницького міськрайонного суду від 05.05.10 р. вирішено знищити згадану фальсифіковану продукцію (додаток № 10). В той же час постановою Хмельницького міськрайонного суду від 05.05.10р. не вирішено питання про відшкодування завданих Позивачу збитків.

Разом з тим, згідно з ст. 28 КПК України закриття справи з підстав, зазначених у статті 7-1 КПК України, не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду. Особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

Згідно з п. 5 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі - Закон) власник торговельної марки має виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди позначення, що є схожим із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, для яких зареєстрована торговельна марка, якщо внаслідок такого використання це позначення і торговельну марку можна сплутати.

Відповідно до п. 4 ст. 16 Закону використанням торговельної марки визнається, зокрема нанесення її на будь-який товар, для якого торговельна марка зареєстрована, упаковку, в якій міститься такий товар, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж.

Зазначене підтверджується п. 47 Постанови Президії Вищого Господарського Суду України від 10.06.2004 р. № 04-5/1107 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», у якому зазначено, що «Відповідно до пункту 4 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»зберігання товару з нанесеним знаком з метою пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення) визнаються використанням знака, тобто складають правомочності власника свідоцтва на знак. Зберігання ж продукції зі знаком, що використовується без дозволу його власника, визнається порушенням прав на знак, якщо воно здійснюється з метою введення такої продукції в господарський оборот.»

У той же час відповідно до ст. 20 Закону на вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки. Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16, ст. 432 ЦК України, ст. 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", способами захисту прав та інтересів власника торговельної марки, зокрема є відшкодування збитків (майнової шкоди).

В результаті незаконного використання Відповідачем ТМ NІКЕ без дозволу Позивача шляхом зберігання з метою пропонування для продажу, пропонування до продажу, продажу фальсифікованої продукції - спортивного взуття, споживачі були введені в оману щодо якості та виробника цієї продукції, а Позивач зазнав збитків.

Також Позивач вважає, що Відповідач свідомо здійснював зберігання, пропонування до продажу, продаж фальсифікованої продукції з незаконним використанням ТМ NІКЕ без дозволу Позивача та умисно поширював неправдиві відомості про товари Позивача, чим завдав шкоди їх діловій репутації.

Таким чином, використовуючи без дозволу вищезазначені торговельні марки Відповідач завдав Позивачам матеріальних збитків у розмірі 28305 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сума збитків підтверджується згаданим висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (копії останніх сторінок висновку - додаток № 9, оригінал висновку знаходиться в матеріалах кримінальної справи № 19/2861 у Хмельницькому міськрайонному суді).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

До складу майна (об'єкти цивільних прав) відносяться також майнові права на торговельні марки (ст. 177, 190, 495 ЦК України). Одним з способів відшкодування шкоди, відповідно до ст. 1192 ЦК України, є відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

За абз. 2 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", "як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку з заподіянням шкоди майну".

Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками зокрема є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) та витрати, які зробила особа для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.7 ст. 225 ГК України склад збитків, що підлягають відшкодуванню у внутрішньогосподарських відносинах, визначається відповідними суб'єктами господарювання - господарськими організаціями з урахуванням специфіки їх діяльності.

Таким чином, розрахунок збитків зроблено на підставі мінімальної роздрібної ціни (629 грн.) на спортивні кросівки, наданої листом офіційного дистриб'ютора Позивача в Україні від 10.07.09р. № 10/07 (додаток № 11). До розрахунку включені товари контрольної закупки та ті, що зберігалися в торговельних приміщеннях (контейнерах) і були вилучені співробітниками МВС України.

Розрахунок матеріальних збитків здійснено, відповідно до ст. 22 ЦК України, на підставі упущеної вигоди (доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено), а саме шляхом множення кількості закупленої (в ході контрольної закупки) та вилученої в ході перевірки продукції на суму, яку би отримали Позивачі, реалізуючи оригінальну продукцію.

Спортивне взуття «NIKE»: загалом -45 пар.

Сума завданих збитків складає: 45 пар * 629 грн. = 28305 грн. Розрахунок збитків наведено також окремо (додаток № 13).

За загальним правилом збитки покладаються на сторону, дії або бездіяльність якої викликали потребу у судовому захисті прав та інтересів, а тому є одним із негативних наслідків для правопорушника.

Частиною 2 ст. 13 Цивільного кодексу України встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до ст. 20 Закону Україна "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг" будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені ст. 16 цього закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Позивачем здійснені необхідні дії щодо попередження порушника про незаконне використання ТМ NІКЕ у досудовому порядку (згаданим листом-повідомленням від 29.04.09 р.), а зважаючи на неприпинення з боку Відповідача порушення прав (реалізації фальсифікованої продукції з незаконним використанням ТМ NІКЕ), Позивач, з метою недопущення поширення порушення прав на території ТОВ «Ринок Сардонікс»вжив ряд дій юридичного характеру стосовно Відповідача (звернення через представника в Україні до правоохоронних органів, юридичне супроводження на досудовому та судовому слідстві справи по захисту порушених прав Позивачів тощо) з метою відновлення порушених прав.

Однак, звільнення від кримінальної відповідальності Відповідача у зв'язку із передачею її на поруки трудовому колективу не призвело до відновлення прав Позивачів, фактично Відповідач не поніс відповідальності передбаченої законодавством (в.т.ч. збитки), спірні правовідносини (порушення прав інтелектуальної власності) продовжують існувати.

В даному випадку господарський суд, до якого звернувся Позивач, має дослідити всі докази, встановити міру вини Відповідача та відповідно суму завданих збитків.

Згідно з презумпцією винуватості, саме Відповідач має довести що його вини (протиправної поведінки) у незаконному використанні торговельних марок Позивача немає, а відповідно немає потреби компанії у відновленні свого права шляхом вчинення дій юридичного характеру.

Таким чином, виходячи з наведених норм, спори, предметом яких є захист прав інтелектуальної власності на торговельні марки, виникають саме з вини особи, яка порушує права на торговельні марки Позивача.

Позиція Позивача стосовно правомірності наведеного розрахунку збитків підтримана постановою ВГСУ від 27.01.09 р. у справі № 4/89 (додаток № 13).

У зв'язку з вимогою Позивача про стягнення з Відповідача грошових коштів шляхом їх перерахування на рахунок представника Позивача (ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_4") вважаємо за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Оскільки Позивач не має в Україні банківських рахунків, своєю довіреністю він надав право на представлення своїх інтересів на території України фізичним особам ОСОБА_6, ОСОБА_5., ОСОБА_7 та співробітникам юридичної фірми ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_4", а також право на одержання присудженого майна та/або грошей (пункт 2 довіреності).

Зважаючи на вищезазначене, в разі задоволення позовних вимог Позивача вважаємо, що стягнення коштів шляхом перерахування на рахунок представника Позивача (ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_4") відповідає нормам законодавства України.

Позиція Позивача стосовно правомірності перерахування коштів на рахунок ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_4" також підтримана згаданою постановою ВГСУ.

Відсутність оплати держмита та витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пояснюється наступним.

Згідно із ст. 28 КПК України цивільний позивач при розгляді цивільного позову в кримінальній справі або позову про відшкодування матеріальних збитків, завданих особою, щодо якої справу закрито з підстав, зазначених у статтях 7 і 7-1 цього Кодексу, звільняються від сплати державного мита.

Відповідно до положень Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ та їх розмірів (ч. II), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.05 р. № 1258, для позивачів у господарських справах, у встановленому порядку звільнених від сплати державного мита, визначено нульову ставку витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів.

Зважаючи на вищезазначене, відповідно до ст. 16, 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", ст.ст. 16, 19, 22, 432, 1166, 1192 ЦК України та керуючись відповідними нормами ҐПК України, Позивач просив суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1; Ід. № НОМЕР_1) на користь компанії NІКЕ international Ltd (Найк Інтернешнл Лтд.: Уан Бовермен Драйв, Бівертон, Орегон, 97005-6453, США) матеріальні збитки в сумі 28305 грн. шляхом перерахування даної суми на рахунок представника позивача - ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_4" (м. Київ, вул. Червоноармійська, 72): код ЄДРПОУ 20040094, р/р 2600001284649, МАО 322313 у ВАТ "Укрексімбанк" м. Київ; Свід. Платн. ПДВ №37387522, ІПН 2004009261034.

В якості додатків до позовної заяви представником представлено :

1. Засвідчена копія довіреності компанії NІКЕ international Ltd.;

2. Засвідчена копія довідки з ЄДРПОУ щодо СПД ОСОБА_2;

3. Засвідчена копія повідомлення ОСОБА_2;

4. Засвідчена копія висновку спеціаліста від 10.06.09 р.;

5. Засвідчена копія листа УДСБЕЗ УМВС України в Хмельницькій обл. від 05.06,09 р. № 1650;

6. Засвідчена копія листа СВ Хмельницького МВ УМВСУ в Хмельницькій обл. від 09.07.09 р. № 19/2861;

7. Засвідчена копія постанови Хмельницького міськраионного суду від 24.09.09 р.;

8. Засвідчені копії виписок з Держреєстру стосовно ТМ № 743, 37120, 7915;

9. Засвідчені копії останніх сторінок висновку судової експертизи КНДІСЕ від 21.08.09 р.;

10. Засвідчена копія постанови Хмельницького міськраионного суду від 05.05.10 р.;

11 Засвідчена копія листа компанії Делта-Спорт від 10.07.09 р. № 10/07;

12. Розрахунок завданих збитків;

13. Засвідчена копія постанови ВГСУ від 27.01.09 р. у справі № 4/89;

14. Заява про вжиття заходів до забезпечення позову;

15. Клопотання про витребування доказів.

16. Чек, що підтверджує надсилання копії позовної заяви Відповідачу.

В Заяві про вжиття заходів до забезпечення позову (додаток № 14) позивач додатково відмітив, до дана заява подається відповідно до статей 66-68 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та в зв'язку з поданням позовної заяви Позивачем.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, яка подала позов, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до пп. 2, 3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 02-5/611 від 23.08.94р. забезпечення позову розглядається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, а умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у Відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Виходячи із значного розміру заявленої шкоди є достатні підстави вважати, що в разі задоволення позову про стягнення з Відповідача збитків, виконання такого рішення суду буде утрудненим, оскільки за час тривалого судового процесу, Відповідач може вчинити дії направлені на зменшення своїх «активів»(відчуження коштів, майна тощо).

Статтею 67 ГПК України встановлено, що одним з видів заходів до забезпечення позову є накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Зі змісту згаданих роз'яснень Вищого арбітражного суду України можна дійти висновку, що при стягненні грошових коштів слід застосовувати накладення арешту на грошові кошти. В той же час арешт на майно слід застосувати в разі відсутності грошових коштів у Відповідача або неможливості їх стягнути.

Оскільки, до позовної заяви додані всі докази, необхідні для розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову та наведене правове обґрунтування, а також враховуючи вчинення протиправних дій та їх визнання Відповідачем, який незаконно використав ТМ NІКЕ, є підстави для розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду стосовно відшкодування Відповідачем нанесених Позивачу збитків.

В разі ж відсутності заходів до забезпечення позову, Відповідач може позбавитися наявних грошових сум (як готівкових, так і на рахунках в фінансових установах) з метою уникнення цивільно-правової відповідальності за вчинене правопорушення, що призведе до неможливості виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Таким чином, у даному разі наявні всі, передбачені законодавством підстави для вжиття заходів до забезпечення позову у спосіб накладення арешту на грошові суми, що належать Відповідачу.

Враховуючи усе вищенаведене, керуючись ст. ст. 1, 4-2, 22, 28, 32, 33, 34, 36, 37, 65, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, Позивач просив суд розглянути дану заяву в порядку підготовки справи до розгляду та накласти арешт на грошові кошти, що належать Відповідачу (фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, що проживає за адресою : АДРЕСА_1; Ід. № НОМЕР_1) у сумі 28305 грн.

В КЛОПОТАННІ про витребування доказів (додаток № 15) заявник відмітив, що дане клопотання подається відповідно до ст.ст. 38, 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та в зв'язку з поданням позовної заяви Позивачем.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається, зокрема на висновки судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 21.08.09р. № 6234/6509 щодо підтвердження контрафактності товарів, суми збитків та постанови Хмельницького міськрайонного суду від 24.09.09р. (№1п-758/09) та 05.05.10р. якими звільнено гр. ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ст. 229 ч. 1 КК України і закрито кримінальну справу на підставі ст. 7-1 КПК України, а також прийняття рішення про знищення контрафактної продукції.

Всі ці докази містяться в матеріалах кримінальної справи № 1п-758/09 яка знаходиться в Хмельницькому міськрайонному суді.

Позивач вважає, що матеріали кримінальної справи № 1п-758/09 необхідні для вирішення спору.

Крім того, Позивачем подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову. Статтею 67 ГПК України встановлено, що одним з видів заходів до забезпечення позову є накладання арешту на майно або грошові суми, що належать Відповідачеві.

Зі змісту роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. N 02-5/611 можна дійти висновку, що при стягненні грошових коштів слід застосовувати накладення арешту на грошові кошти.

В той же час арешт на майно слід застосувати в разі відсутності грошових коштів у Відповідача або неможливості їх стягнути.

Оскільки при вжитті заходів до забезпечення позову у спосіб накладення арешту останній накладається перш за все на грошові кошти, тому необхідні відомості про наявність у Відповідача таких коштів, зокрема, на рахунках у банках.

Слід зазначити, що відповідно до п. 3.6 Порядку обліку платників податків, затвердженого наказом ДПА України від 19.02.98р. № 80 «фінансові установи зобов'язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків і зборів (обов'язкових платежів) до органу державної податкової служби, в якому обліковується платник податків».

Згідно з довідкою ЄДР від 27.05.10 р. № 6014774 (додана до позовної заяви) Відповідач, як фізична особа-підприємець, зареєстрована в м. Хмельницькому.

Відомості про рахунки громадянина є особистими та не можуть бути отримані Позивачем. Отже, згадані відомості є такими, що можуть бути отримані лише на запит уповноваженого органу {в даному разі - суду).

Зважаючи на викладене та керуючись ст.ст. 22, 28, 32, 38, 65 ГПК України, Позивач додатково просив суд розглянути клопотання про витребування доказів в порядку підготовки справи до розгляду ;

витребувати із Хмельницького міськрайонного суду матеріали кримінальної справи № 1 п-758/09 для дослідження оригіналів письмових доказів;

направити запит до Державної податкової інспекції м. Хмельницькому (29000 м. Хмельницький, вул. Театральна, 12) з метою встановлення наявності у ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ід. № НОМЕР_1) рахунків в банківських установах та коштів на них.

Прибулий до суду повноважний представник позивача повністю витребуваних судом документів не надав, що за відсутності відповідача потребувало відкладення розгляду справи на іншу дату.

Цією ж ухвалою від 29 листопада 2010р. господарський суд витребував з Хмельницького міськрайонного суду матеріали кримінальної справи № 1-п-758/09 по обвинуваченню ОСОБА_2 м. Хмельницький за ст. 229 ч.1 КК України, в межах якої згідно постанови суду від 24.09.2009р. Хмельницький міськрайонний суд керуючись ст.ст. 7-1, 10, 248 КПК України, ст. 47 КК України постановив ОСОБА_2 звільнити від кримінальної відповідальності за ст.229 ч.1 КК України у звязку із передачею її на поруки трудовому колективу ПП „Фасад”, та провадження по справі закрито зі скасуванням міри запобіжного заходу ОСОБА_2 у вигляді підписки про невиїзд.

В послідуючому на адресу суду 07.12.2010р. позивачем надіслано клопотання (вх. № 01-24/12325) про долучення до матеріалів справи завіреної копії довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 30.11.10р. щодо Відповідача, яка підтверджує, що на час порушення провадження у справі, відповідач мав статус суб'єкта підприємництва. Окрім того, повідомлено, що інформація про банківські рахунки громадянина (в даному випадку відповідача) є банківською таємницею, що не може бути отримана позивачем, а тому позивач не володіє такою інформацією і не може надати її до суду, однак буде заявляти клопотання про витребування такої інформації в порядку ст. 38 ГПК України.

Також надіслано клопотання (вх. № 01-24/12324 від 07.12.2010р.), у якому позивач повідомив, що інформація про банківські реквізити (рахунки) громадянина є банківською таємницею та не може бути отримана позивачем. Згадана інформація може бути надана лише на запит уповноваженого органу (в цьому разі - суду), а тому позивач звертається до суду з клопотанням про витребування такої інформації у компетентного органу, посилаючись на п. 3.6 Порядку обліку платників податків, затвердженого наказом ДПА України від 19.02.98 р. № 80 "фінансові установи зобов'язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунку платника податків і зборів (обов'язкових платежів) до органу державної податкової служби, в якому обліковується платник податків".

Згідно із довідкою Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 30.11.10 р. (подана до суду) відповідач, як фізична особа-підприємець, зареєстрована в м. Хмельницькому.

Інформація про наявність рахунків у відповідача (та коштів на них) необхідна для вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову та подальшого виконання відповідної ухвали (у разі накладення арешту на кошти відповідача), а також для правильного відображення реквізитів відповідача в резолютивній частині рішення (у разі задоволення позову), що сприятиме подальшому виконанню рішення суду. У зв'язку з цим позивач просив направити запит до Державної податкової інспекції у м. Хмельницький (29000, м. Хмельницький, вул. Театральна, 12) з метою встановлення наявності у ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ід. № НОМЕР_1) рахунків у банківських установах та коштів на них.

09.12.2010р. на адресу господарського суду надійшов лист, у якому Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області повідомив, що кримінальна справа № 1-п-758/09 по обвинуваченню ОСОБА_2 м. Хмельницький розглянута 24.09.2009р. та повернута до прокуратури м. Хмельницького.

У судовому засіданні повноважним представником позивача надані додаткові пояснення (вх.№01-24/13075), у яких позивач зазначив наступне.

Розрахунок збитків позивача здійснено шляхом множення кількості вилученого у відповідача фальсифікованого товару на роздрібну ціну за якою оригінальні товари позивача реалізуються в Україні.

Судовою експертизою об'єктів інтелектуальної власності № 6234/6509 підтверджено суму завданих позивачу збитків. Разом з цим, позивач вважає за необхідне надати додаткові пояснення стосовного механізму розрахунку завданих збитків.

Позивач посилався на ст. 22 ЦК України збитками, зокрема є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Згідно з п. 1.2. ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що: "Дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність, або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16. пункту 4.2. статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами".

Застосування позивачем під час розрахунку збитків ціни оригінального товару підтверджується в п. 32 постанови Президії Вищого Господарського Суду України від 10.06.2004 р. № 04-5/1107 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", згідно з положенням якої для розрахунку збитків господарським судам слід виходити із показників, які звичайно характеризують доходи суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав (зокрема роздрібна ринкова ціна примірників).

Позивач стверджував, що згідно з позицією Верховного суду України (копія ухвали від 01.10.09 року з Єдиного державного реєстру судових рішень України, додається) наявність збитків, завданих порушенням прав інтелектуальної власності, у формі недоотриманих доходів, залежить від встановлення факту наявності фальсифікованої продукції (кількості) та її продажу (ціни).

Отже, для розрахунку збитків, завданих внаслідок незаконного використання належних позивачу торговельних марок, застосовано механізм який повністю відповідає законодавству України і судовій практиці Верховного суду України та Вищого господарського суду України, а саме шляхом множення кількості виявленої фальсифікованої продукції на ціну оригінальної продукції.

Зважаючи на викладене позивач просив долучити до матеріалів справи надані додаткові пояснення та врахувати їх під час прийняття рішення у справі. Окрім того, надано до матеріалів справи копію ухвали Верховного суду України від 01.10.09 р.

У судове засідання 28.12.2010р. відповідач не прибув, повноважного представника у судове засідання не направив, вимоги ухвали суду від 29.11.2010р. не виконав, про не прибуття та не виконання вимог суду не проінформував.

Заявлені позивачем клопотання (вх. № 01-24/12325 від 07.12.2010р.) про долучення до матеріалів справи довідки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та клопотання (вх. № 01-24/12324 від 07.12.2010р.) про витребування доказів, відповідають нормам ст.ст. 22-31, 38 ГПК України, тому судом прийняті та задоволені.

Додаткові пояснення (вх. №01-24/13075 від 28.12.2010р.) позивача стосовно механізму розрахунку завданих збитків, судом згідно ст. 22 ГПК України прийняті та долучені до матеріалів справи.

За наслідками розгляду справи в засіданні 28 грудня 2010р. вислухавши повноважного представника позивача, враховуючи неявку відповідача, необхідність надання додаткових доказів по справі та з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, суд вважав за належне розгляд справи відкласти.

Цією ж ухвалою суд керуючись ст.ст. 22 -31, 38, 65, 77, 86 ГПК України, повторно зобов'язав відповідача надати оригінал свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, докази добровільної ліквідації спірної заборгованості та відзив на позов з дотриманням вимог ст.59 ГПК України.

Окрім того суд витребував з прокуратури м. Хмельницького матеріали кримінальної справи № 1-п-758/09 по обвинуваченню ОСОБА_2 м. Хмельницький за ст. 229 ч.1 КК України, в межах якої згідно постанови суду від 24.09.2009р. Хмельницький міськрайонний суд керуючись ст.ст. 7-1, 10, 248 КПК України, ст. 47 КК України постановив ОСОБА_2 звільнити від кримінальної відповідальності за ст.229 ч.1 КК України у звязку із передачею її на поруки трудовому колективу ПП „Фасад”, та провадження по справі закрито зі скасуванням міри запобіжного заходу ОСОБА_2 у вигляді підписки про невиїзд.

З метою розгляду по суті клопотання про накладення арешту на кошти відповідача суд зобовязав Державну податкову інспекцію у м. Хмельницький (29000, м. Хмельницький, вул. Театральна, 12) до дня судового засідання надати суду інформацію щодо наявності у ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ід. № НОМЕР_1) рахунків у банківських установах та коштів на них.

За повідомленням установи (вх. 01-24/220/11 від 12.01.2011р.) у відповідності до особової справи та АІС «Реєстр платників податків»рахунки у банківських установах в ПП ОСОБА_2 (ід. № НОМЕР_1) відсутні, що потребує відмови в задоволенні клопотання позивача щодо вжиття заходів до забезпечення позову (додаток № 14).

Розглянувши подані стороною документи і отримані судом матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача та зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Позивач - компанія NIKE International Ltd. (One Bowerman Drive, Beaverton, Oregon, 97005-6453, U.S.A.), у встановленому порядку зареєстрував словесні та зображувальні торговельні марки: NІКЕ (свідоцтво України № 743), (свідоцтво України № 37120), (свідоцтво України № 7915), що підтверджується виписками з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг (додаток № 8). Зазначені торговельні марки Позивача (далі - ТМ NІКЕ) зареєстровані для товарів 9, 14, 18, 25, 28 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг, серед яких є взуття.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» іноземні особи та особи без громадянства мають рівні з особами України права, передбачені цим Законом, відповідно до міжнародних договорів України чи на основі принципу взаємності.

Іноземні та інші особи, що проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України, у відносинах з Установою реалізують свої права через представників, зареєстрованих згідно з Положенням про представників у справах інтелектуальної власності, яке затверджується Кабінетом Міністрів України. іноземні особи та особи без громадянства мають рівні з особами України права, передбачені цим законом, відповідно до міжнародних договорів України чи на основі принципу взаємності.

Позивач використовує вищезазначені торговельні марки на своїй продукції, в тому числі і на території Україні.

Єдиною офіційною особою на території України, що має виключне право дозволяти та забороняти використання ТМ NІКЕ є Позивач. Право на використання цих торговельних марок в Україні має компанія ТОВ "Дельта - Спорт" (як офіційний дистриб'ютор Позивача в Україні).

У відповідності до ст. 492 Цивільного кодексу України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Згідно ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб; ( Абзац четвертий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )

Як визначено ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

В квітні 2009 року Заявнику стало відомо, що в м. Хмельницькому на ринку ТОВ «Ринок Сардонікс»(м. Хмельницький, вул. Геологів, 10), на торговому місці № 19, сектор 1 фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.) здійснює зберігання з метою продажу, пропонування для продажу, продаж фальсифікованої продукції (спортивне взуття - кросівки) з незаконним використанням торговельних марок, права на які належать Заявнику.

Заявник не надавав ФОП ОСОБА_2 права на використання зазначених торговельних марок.

29.04.09 р. ФОП ОСОБА_2 було письмово повідомлено про незаконність використання ТМ NIKE у спосіб зберігання з метою продажу, пропонування для продажу, продаж фальсифікованої продукції з ТМ NIKE та проханням припинити розповсюдження фальсифікату. Письмове повідомлення вручено ФОП ОСОБА_2 особисто під підпис.

У зв'язку з неприпиненням розповсюдження фальсифікованої продукції ТМ NIKE Заявник письмово звернувся до УМВС України в Хмельницькій області з проханням провести перевірку діяльності ФОП ОСОБА_2 та в разі виявлення незаконного використання ТМ NIKE притягнути дану особу до відповідальності.

З листа УМВС України в Хмельницькій області від 05.06.09р. № 1649 Заявнику стало відомо, що 03.06.09р. співробітниками міліції була здійснена перевірка ФОП ОСОБА_2, яка здійснювала свою діяльність в кіоску АДРЕСА_2. У ході проведеної перевірки (в т.ч. контрольної закупівлі) було виявлено та вилучено 33 пари спортивного взуття з використанням ТМ NIKE, яке було направлено на дослідження представнику Заявника.

За результатами проведеного дослідження (висновок спеціаліста від 10.06.09р.) надані на дослідження зразки продукції з використанням торговельної марки NIKE, а також відповідних знаків для товарів і послуг, є фальсифікованими, що підтверджується ознаками виявленими дослідженням.

10.06.09 р. до УМВС України в Хмельницькій області Заявником подано заяву № 13925 МВС про порушення прав на ТМ NIKE та завдання матеріальних збитків.

Також відповідно до запиту СВ Хмельницького МВ УМВСУ в Хмельницькій області від 09.07.09р. № 19/2861 Заявнику стало відомо про те, що додатково (до виявлених раніше 33 пар) було виявлено ще 11 пар спортивного взуття з незаконним використанням ТМ NIKE (додаток № 6).

Таким чином, перевіркою правоохоронних органів встановлено, що ФОП ОСОБА_2 зберігала, пропонувала до продажу та продала 44 пари спортивного взуття, маркованого ТМ NIKE.

19.06.09р. за фактом незаконного використання, зокрема, ТМ NIKE відносно ФОП ОСОБА_2 порушена кримінальна справа № 19/2861 за ч. 1 ст. 229 КК України (незаконне використання торговельної марки).

10.07.09р. в порядку досудового слідства Заявника було визнано цивільним позивачем по згаданій кримінальній справі.

24.09.09р. постановою Хмельницького міськрайонного суду гр. ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 229 ч. 1 КК України у зв'язку передачею її на поруки трудовому колективу та провадження по кримінальній справі закрито на підставі ст. 7-1 КПК України.

У постанові зазначено, що «ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що, ... не маючи дозволу ... здійснювала реалізацію взуття ... чим завдала шкоди фірмі NIKE International Ltd. В судовому засіданні ОСОБА_2 вину визнала повністю...».

Отже, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 незаконно використовувала ТМ NIKE, які належать Заявнику, чим завдала йому матеріальних збитків. Сума збитків (28305 грн.) підтверджується висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 21.08.09 р. № 6234/6509 (оригінал висновку знаходиться матеріалах кримінальної справи № 19/2861 Хмельницького міськрайонного суду).

Закриття справи за ст. 7-1 КПК України не є реабілітуючою обставиною.

Відповідно до ст. 28 КПК України закриття справи з підстав, зазначених ст. 7-1 КПК України, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Згідно з п. 5 ст. 16 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” (далі - Закон) власник торговельної марки має виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди позначення, що є схожим із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, для яких зареєстрована торговельна марка, якщо внаслідок такого використання це позначення і торговельну марку можна сплутати.

Відповідно до п. 4 ст. 16 Закону використанням торговельної марки визнається, зокрема нанесення її на будь-який товар, для якого торговельна марка зареєстрована, упаковку, в якій міститься такий товар, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж.

У той же час відповідно до ст. 20 Закону на вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки. Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 495 Кодексу майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:

1) право на використання торговельної марки;

2) виключне право дозволяти використання торговельної марки;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

2. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частинами 2, 4 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" свідоцтво надає власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом, зокрема :

нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;

застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. { Абзац четвертий пункту 4 статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 254-VI ( 254-17 ) від 10.04.2008 }

Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

У відповідності до пункту 5 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом :

зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг;

зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги;

позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати

Цивільним кодексом України закріплено право на захист цивільних прав та інтересів, відповідно до статті 15 якого кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За статтею 16 Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. ( Пункт 1 статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )

Порушенням прав власника свідоцтва вважається також використання без його згоди в доменних іменах знаків та позначень, вказаних у пункті 5 статті 16 цього Закону. { Пункт 1 статті 20 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 254-VI ( 254-17 ) від 10.04.2008 }

2. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.

Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати.

Вимагати поновлення порушених прав власника свідоцтва може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію. ( Абзац третій пункту 2 статті 20 в редакції Закону N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )

За статтею 21, якою закріплено способи захисту прав, захист прав на знак здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку.

2. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у зв'язку з застосуванням цього Закону.

Суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори про:

встановлення власника свідоцтва;

укладання та виконання ліцензійних договорів;

порушення прав власника свідоцтва. ( Стаття 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003, в редакції Закону N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги повноважного представника компанії NIKE International Ltd. (One Bowerman Drive, Beaverton, Oregon, 97005-6453, U.S.A.), відповідають фактичним обставинам справи та чинному законодавству, підтверджено належними і допустимими доказами, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача судових витрат по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1; Ід. № НОМЕР_1) на користь компанії NІКЕ international Ltd (Найк Інтернешнл Лтд.: Уан Бовермен Драйв, Бівертон, Орегон, 97005-6453, США) матеріальні збитки в сумі 28305 грн. (двадцять вісім тисяч триста пять гривень) шляхом перерахування даної суми на рахунок представника позивача - ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_4" (м. Київ, вул. Червоноармійська, 72): код ЄДРПОУ 20040094, р/р 2600001284649, МАО 322313 у ВАТ "Укрексімбанк" м. Київ; Свід. Платн. ПДВ №37387522, ІПН 2004009261034. Видати наказ.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (адреса: 29000, АДРЕСА_1; Ід. № НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095 через відділення державного казначейства (на рахунок 31112095700002 УДК у м. Хмельницькому, код 23565225, банк отримувача ГУ ДКУ у Хмельницькій області) 283,05 грн. (двісті вісімдесят три гривні пять коп.) державного мита та в доход Державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22050003, символ звітності 264, банк ГУ ДКУ у Хмельницькій області (на рахунок 31211264700002 УДК у м. Хмельницькому, код 23565225, МФО 815013) 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати накази.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяІ.В. Грамчук

Виготовлення повного тексту рішення завершено 19 січня 2011р.