Ухвала суду № 135012324, 19.03.2026, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Справа №552/4372/23

Провадження № 4-с/552/13/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2026 року суддя Київського районного суду м. Полтави Кузіна Ж.В. розглянувши скаргу ОСОБА_1 на рішення,дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби,-

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2026 року до суду надійшла скарга ОСОБА_1 на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, а саме просить визнати неправомірними дії Київського ВДВС у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо закінчення виконавчого провадження № 776912402 за постановою від 25.04.2025 року. Скасувати постанову щодо закінчення виконавчого провадження № 77691402 від 25.04.2025 та відновити виконавче провадження.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, права та обов`язки виконавців передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Водночас загальні права та обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження визначені в частині першій статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частинами першою - другою статті 449 ЦПК України встановлено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

Аналогічні норми містить частина п`ята статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що законодавцем передбачено право особи на оскарження дій чи рішень органу виконавчої служби у 10-денний строк саме з моменту, коли така особа дізналася про порушення своїх прав діями або бездіяльністю посадових осіб органу виконавчої служби (приватним виконавцем), за винятком випадків оскарження постанови виконавця про відкладення провадження виконавчих дій.

За порівняльного аналізу змісту термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", слід дійти висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку суд врахуває, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності.

Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо).

Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 918/333/13-г, від 23 червня 2022 року у справі № 914/2265/20, від 06 серпня 2025 року у справі № 756/1800/24, від 01 грудня 2025 року у справі № 2-180/06, від 03 грудня 2025 року у справі № 2-612/2006.

Верховний Суд у постанові від 05 листопада 2025 року у справі № 345/245/25 зазначив, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. Під час вирішення питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця необхідно виходити з того, що у ЦПК України не міститься переліку поважних причин пропуску строку, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга залишається без розгляду та повертається заявникові.

Строк звернення до суду зі скаргою на дії державного, приватного виконавця є не строком позовної давності, а процесуальним строком, а тому у разі його пропуску, скарга може бути розглянута по суті лише після вирішення питання про його поновлення, оскільки відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 904/3734/20 зазначив, що передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у передбачений законом строк або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено саме з поважних причин.

В іншому випадку дії суду матимуть наслідком порушення права інших учасників спору, зокрема виконавця, дії якого оскаржуються, а також загальних засад судочинства (диспозитивності, рівності перед законом і судом та змагальності сторін).

Судом установлено, що ОСОБА_1 обізнана про перебування на виконанні Київського ВДВС у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виконавчого провадження № 77691402 з примусового виконання виконавчого листа Київського районного суду м. Полтави від 27.03.2025 № 552/4372/23 про усунення перешкод у користуванні житлом ОСОБА_1 кв. АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ТОВІ «Фармацевтична компанія «Провізор» демонтувати встановлені з порушенням державних будівельних норм кондиціонери, усунувши наслідки демонтажу шляхом ремонту.

Оскільки заявнику було відомо про існування спірного виконавчого провадження, що підтверджується також і оскарженням дій державного виконавця шляхом звернення до Міністерства юстиції України, про що на її звернення вона отримала відповідь від 22.01.2026 року.

З даною скаргою ОСОБА_1 звернулась 19 .03.2026 року шляхом направлення поштою 16.03.2026 року.

З огляду на вищевказані обставини та відсутність поданого разом зі скаргою клопотання про поновлення строку, заявником допущено пропуск строку на звернення зі скаргою, передбаченого пунктом "а" частини першої статті 449 ЦПК України.

ОСОБА_1 не заявляла клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження дій та рішень державного виконавця.

Дотримання строку звернення скаржника зі скаргою є однією з умов реалізації права на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця під час виконання судового рішення.

За встановлених обставин справи та вимог закону, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду.

Керуючись ст.449 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на рішення,дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ж.В.Кузіна