Рішення № 135011701, 19.03.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/7025/25

Провадження № 2/362/1143/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участю секретаря Тельнової О.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без фіксування технічними засобами в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «Бізнес позика» - Мишевської Н.М. надійшла позовна заява до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором № 389922-КС-001 від 04.09.2021 року в розмірі 99 844,02 грн, з яких: 11493,85 грн. сума прострочених платежів по тілу кредиту; 88023,18 грн сума прострочених платежів по процентах, сума прострочених платежів за комісією 326,99 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Бізнес позика» понесені судові витрати у розмірі 2422, 40 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 04.09.2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 було укладено Договір № 389922-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 Договору, ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 17 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 17 000,00 грн., шляхом перерахування на банківську карту Позичальника № НОМЕР_1 .

Також, 14.11.2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 389922-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до умов додаткової угоди, ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику додатково кредит в сумі 5000,00 грн. Також, 25.01.2022 року, сторони уклали Додаткову угоду №2 до Договору № 389922-КС-001 про надання кредиту в сумі 6000,00 грн. У подальшому, 13.12.2022 Позивач та Відповідач уклали Додаткову угоду №3, відповідно до якої погодили, що термін дії договору становить до 31.10.2023 року. Також, 17.03.2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №4 до Договору № 389922-КС-001 про надання кредиту, відповідно до якої Сторони погодили, що термін дії договору становить до 02.08.2024 року. Крім того, 27.06.2023 року Позивач та Відповідач уклали Додаткову угоду №5, відповідно до якої сторони погодили термін дії договору до 01.10.2024 року.

Відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором № 389922-КС-001 про надання кредиту, лише частково сплатив кошти на загальну суму 22 038,91 грн. Станом на 08.08.2025 року утворилась заборгованість в розмірі 99 844,02 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 11 493,85 грн., суми прострочених платежів по процентах 88 023,18 грн., суми прострочених платежів за комісією 326,99 грн.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23.09.2025 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадженнябез виклику сторін. Витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: інформацію стосовно випуску банківської карти №НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) нам ім`я ОСОБА_2 , виписку про рух коштів по рахунку(а.с. 127-129).

14.11.2025 року представник відповідача подала відзив на позовну заяву. Зазначила, що відповідач не заперечує з приводу того, що між нею та ТОВ «Бізнес Позика» могли мати правовідносини щодо отримання кредиту в минулому. Однак, відповідач заперечує проти заявленого розміру позовних вимог в сумі 99 844,03 грн., оскільки вказана сума є неспівмірною з фактично отриманим кредитом, більша частина вимог складається з прострочених відсотків, комісій та штрафів, які є незаконними та підлягають зменшенню або скасуванню. Позивачем не доведено правомірності нарахування таких платежів. Також, позивачем не надано доказів щодо видачі відповідачу коштів на її банківську карту, банківської виписки з реквізитами операції, отримання саме позивачем доступу до особистого кабінету, документу з кваліфікованим електронним підписом. Додані до позовної заяви документи не підтверджують факту укладення кредитного договору відповідачем. У задоволенні вимог у частині штрафів, пені та відсотків просить відмовити та зменшити розмір стягнення до фактичної суми тіла кредиту (а.с.134-138).

02.12.2025 року, 03.12.2025 року, 04.12.2025 року позивач подав додаткові пояснення, зазначив, що викладена відповідачем позиція у відзиві на позовну заяву є непослідовною та мінливою, відповідач категорично не заперечує та визнає факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, здійснення платежів за договором, наявності заборгованості. До позовної заяви були додані візуальні форми послідовності дій клієнта щодо укладення кредитного договору та додакових угод, в яких детально відображені усі дії сторін щодо укладення кредитного договору та додаткових угод в електронній формі у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Зокрема, 04.09.2021 року позивач направив відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір № 389922-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Відповідач прийняла пропозицію щодо укладення даного договору, на умовах визначених офертою. Позивачем направлено ОСОБА_2 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-2938 на мобільний номер телефону позивача, зазначений нею в анкеті в особистому кабінеті, який боржником було введено/відправлено. Таким чином, 04.09.2021 року між сторонами було укладено договір № 389922-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Аналогічним чином, шляхом обміну електронними повідомленнями були укладені додаткові угоди до кредитного договору. Номер банківської картки для перерахування кредитних коштів був вказаний позичальником під час укладення кредитного договору в його особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця, до матеріалів справи долучено витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи на веб-сайті кредитодавця «анкета клієнта», відповідно до якого позичальником зазначено відповідний номер банківської картки для перерахунку коштів. Під час укладення кредитного договору відповідч проходила відео-верифікацію, під час якої зазначила свої персональні дані та підтвердила вільне волевиявлення на укладення кредитного договору. У випадку відмови від укладення заявником договору чи не підписання його шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, оферта вважається не акцептованою і втрачає силу. Позивач не є банківською установою, не відкриває банківські рахунки, перерахування та зарахування коштів здійснюється посередниками ТОВ «Бізнес Позика» на підставі відповідних договорів. Позивач не має відношення до банківського рахунку відповідача, крім того, що на такий рахунок здійснюється перерахування коштів. Номер банківської картки відповідача, зазначеної в реквізитах сторін, на яку було здійснено перерахування кредитних коштів, було зазначено у кредитному договорі та в анкетних даних в особистому кабінеті. Відповідач здійснила часткове погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 22 038,91 грн., таким чином нею вчинено конклюдентні дії щодо визнання договору та правомірності вимог позивача. Розрахунок заборгованості грунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи. Відповідач не надав контрозрахунку заборгованості. Уклавши кредитний договір шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», відповідач добровільно погодилась на умови кредитного договору, зазначеного в ньому, а саме, типу кредиту, процентної ставки, комісії. Із заявою про розірвання договору та/або визнання кредитного договору недійсним, Позичальник не зверталась. Проценти за кредитним договором поза межами строку дії договору, не нараховувались. Порушення позичальником графіку платежів правомірно призвело до подорожчання загальної вартості кредиту. Встановлення у кредитному договорі процентів, які нараховуються на залишок заборгованості за кредитним договором, відповідає принципу свободи договору (а.с. 146-178, 216-229, 235-244).

02.12.2025 відповідач подала заперечення на додаткові пояснення позивача, зазначає, що позивачем не доведено факту укладення електронного кредитного договору з нею, погодження умов договору, отримання кредитних коштів, факту ідентифікації, доказів правомірності заявлених процентів та комісій. Розрахунок заборгованості є незаконним, явно завищеним, не підтверджений документально, суперечить вимогам ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», не відповідає принципу добросовісності та пропорційності, а тому підлягає перевірці, загальна сума боргу майже в 9 разів перевищує тіло кредиту. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог, а у разі визнання договору дійсним - зменшити суму стягнення заборгованості до розміру фактичного тіла кредиту, з урахуванням здійснених платежів (а.с.139-145).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, просив проводити розгляд справи за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримує (а.с. 19, 178, 228, 244).

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, належним чином повідомлялася про відкриття провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві, відповіді на відзив та підтверджені доданими доказами, доводами, наведеними у відзиві на позовну заяву, які надавались відповідачем та які були досліджені судом, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення та часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 04.09.2021 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_2 укладено договір № 389922-КС-001 про надання кредиту, який Позичальник підписала за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора G-2938 (а.с. 22-24).

Відповідно до п. 1 даного договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 6 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правилами надання споживчих кредитів.

Строк кредиту: 24 тижні, строк дії договору: до 19.02.2022 року, процентна ставка: в день 1,08048257, фіксована. Комісія за надання кредиту: 900,00 грн. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 15 000,00 грн.

Сторонами в п. 3 Договору погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.

Пунктом 7 договору визначено, що Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє усі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір.

Підписанням цього договору Позичальник підтверджує, що до укладення договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема, передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», Паспорт споживчого кредиту, ч. 2 ст. 12 «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також примірник Правил (у формі електронного документа), що розміщені на сайті Кредитодавця.

14.11.2021 року Сторони уклали Додаткову угоду №1 до договору № 389922-КС-001 про надання кредиту від 04.09.2021 року, яка підписана Позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-4435, відповідно до якої збільшено кредит на 5 000,00 грн. Загальна сума отриманого та неповернутого Позичальником кредиту складає 10 124,99 грн. Строк кредиту продовжено на 71 день. Термін дії договору продовжено до 01.05.2022 року. Комісія за зміну умов договору складає 750,00 грн. (а.с. 25-27).

25.01.2022 року позивач та відповідач уклали Додаткову угоду №2 до договору № 389922-КС-001 про надання кредиту від 04.09.2021 року, яка підписана Позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-6573, відповідно до якої збільшено кредит на 6 000,00 грн. Загальна сума отриманого та неповернутого Позичальником кредиту складає 14 293,85 грн. Строк кредиту продовжено на 72 дні. Термін дії договору продовжено до 12.07.2022 року. Комісія за зміну умов договору 900,00 грн. (а.с. 28-30).

13.12.2022 року ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_2 уклали Додаткову угоду №3 до договору № 389922-КС-001 про надання кредиту від 04.09.2021 року, яка підписана Позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-1810, відповідно до якої позичальник підтвердив наявність заборгованості перед кредитодавцем за договором, станом на 13.12.2022 року в розмірі 35 604,60 грн. Сторони домовились, що кредитодавець списує частку заборгованості, заборгованість позичальника становить 30 004,60 грн. (а.с. 31-33).

17.03.2023 року сторони уклали Додаткову угоду №4 до договору № 389922-КС-001 про надання кредиту від 04.09.2021 року, яка підписана Позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6262, відповідно до якої позичальник підтвердив наявність заборгованості перед кредитодавцем за договором, станом на 17.03.2023 року в розмірі 39 939,66 грн. Сторони домовились, що кредитодавець списує частку заборгованості, заборгованість позичальника становить 37 139,66 грн. (а.с. 34-36).

27.06.2023 року позивач та відповідач уклали Додаткову угоду №5 до договору № 389922-КС-001 про надання кредиту від 04.09.2021 року, яка підписана Позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-0947, відповідно до якої позичальник підтвердив наявність заборгованості перед кредитодавцем за договором, станом на 27.06.2023 року в розмірі 49 248.14 грн. Сторони домовились, що кредитодавець списує частку заборгованості, заборгованість позичальника становить 43648,14 грн., термін дії договору становить до 01.10.2024 року (а.с. 37-40).

До матеріалів справи долучено правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», затверджені наказом директора ТОВ «Бізпозика» від 22.06.2021 року №10-ОД, а також витяг з анкети клієнта ОСОБА_3 (а.с. 58, 79-97).

Відповідно до платіжної інструкції від 04.09.2021 року, 14.11.2021 року, 25.01.2022 року на номер платіжної картки НОМЕР_2 перераховано кошти за кредитним договором № 389922-КС-001 про надання кредиту від 04.09.2021 року, отримувачем за яким є ОСОБА_2 в сумі 6 000,00 грн., 5 000,00 грн., 6000,00 грн. (а.с. 59-61).

Відповідно до отриманої інформації від АТ КБ «ПриватБанк» від 16.12.2025 року, що була отримана відповідно до ухвали суду від 23.09.2025 року, повідомлено, що на ім`я ОСОБА_4 емітовано карту НОМЕР_1 , 04.11.2021 року, 14.11.2021 року, 25.01.2022 року на картковий рахунок відповідача було здійснено зарахування коштів в сумі 6000,00 грн., 5000,00 грн., 6000,00 грн. відповідно.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 389922-КС-001 про надання кредиту від 04.09.2021 року, станом на 08.08.2025 року утворилась заборгованість в розмірі 99 844,02 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 11 493,85 грн., суми прострочених платежів по процентах 88 023,18 грн., суми прострочених платежів за комісією 326,99 грн. (а.с. 45, 62-78).

Предметом судового розгляду є стягнення заборгованості за договором позики, укладеним в електронній формі.

Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

ЦК України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

За правилом ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч.2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 року №127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Так, на підтвердження укладення кредитного договору № 389922-КС-001 про надання кредиту від 04.09.2021 року, додаткових угод, позивачем надано хронологію дій щодо укладення даного договору (а.с. 46-57).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

З огляду на викладене вище, враховуючи факт підписання відповідачем електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, суд приходить до висновку, що укладення договору № 389922-КС-001 від 04.09.2021 року узгоджується із ст.ст.6, 627 ЦК України та ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору. Також із вищевикладеного слідує, що ОСОБА_1 із запропонованими умовами ТОВ «Бізнес Позика» ознайомилась, погодилась, оскільки, за протилежного, не відбулося би накладання електронного підпису.

Правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» перебувають в загальному доступі, розміщенні на офіційному сайті фінансової установи та в розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення кредитного договору із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст. 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ «Бізнес Позика» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного кредитного договору, додаткових угод.

Факт перерахування коштів на картковий рахунок відповідача підтверджується квитанціями, випискою по рахунку. Таким чином, факт видачі та отримання відповідачу кредиту в розмірі 6000,00 грн., 5000,00 грн., 6000,00 грн., є доведеним належними докази.

Тому суд відхиляє доводи відповідача про ненадання позивачем доказів щодо видачі позичальнику кредиту на банківську карту.

Суд звертає увагу, що відповідач, зазначаючи про відсутність доказів укладення кредитного договору, з огляду на отримання нею коштів та укладення в подальшому додаткових угод, застосовує концепцію «негативного доказу» (постанова Верховного Суду від 27.05.2020 року у справі № 2-879/13), оскільки належних доказів щодо зазначених тверджень ОСОБА_1 не надано. Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Отже, сторона відповідача, висловлюючи заперечення проти певних обставин та не надаючи доказів, які підтверджують ці доводи, не може перекладати на позивача обов`язок їх доведення.

Таким чином, позивачем доведено належними доказами укладення з відповідачем кредитного договору № 389922-КС-001 від 04.09.2021 року, відповідних додаткових угод та отримання кредитних коштів.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує, заборгованість не погашає, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_1 суми прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 11 493,85 грн.

Щодо нарахування та стягнення з відповідачки на користь позивача процентів за надання кредиту, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до умов договору № 389922-КС-001 про надання кредиту від 04.09.2021 року, процентна ставка в день становить 1,08048257, фіксована.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 389922-КС-001 про надання кредиту від 04.09.2021 року, відповідач на виконання умов договору здійснила часткову оплату процентів за договором на загальну суму 14 309,75 грн., сума заборгованості по відсотках становить 88 023,18 грн. Заборгованість по тілу кредиту становить 11 493,85 грн.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 року у справі № 679/1103/23.

Умовами кредитного договору визначено, що процентна ставка в день становить 1,08048257, фіксована, орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 7323,80%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за додатковою угодою №1 визначена в розмірі 5433,22%, орієнтовна реальна річна процентна ставка за додатковою угодою №2 становить 5178,38%. У додатковій угоді №3 визначено, що орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 564,88%, з 13.12.2022 року по 10.01.2023 року діє пільгова ставка 0,5402413% в день, з четвертого дня прострочення платежу і до 10.01.2023 року процентна ставка становитиме 1, 08048257 % в день. %. У додатковій угоді №4 визначено, що орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 329,26%, з 17.03.2023 року по 14.04.2023 року діє пільгова ставка 0,8103619% в день, з четвертого дня прострочення платежу і до 14.04.2023 року процентна ставка становитиме 1, 08048257 % в день. У додатковій угоді №5 визначено, що орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 269,65%, що з 27.06.2023 року по 19.09.2023 року діє пільгова ставка 0,5402413% в день, з четвертого дня прострочення платежу і до 19.09.2023 року процентна ставка становитиме 1, 08048257 % в день.

Вимога про нарахування та сплату вищезазначених відсотків в розмірі 88 023,18 грн., без урахування частково здійсненої оплати процентів на загальну суму 14 309,75 грн., з огляду на розмір тіла кредиту (11 493,85 грн.), є явно завищеним, майже у 8 разів перевищує тіло кредиту та є таким, що не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

За таких обставин, з огляду на суттєву неспівмірність заявленого позивачем розміру заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом та тілом кредиту, що не є справедливим та, з урахуванням положень п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд приходить до висновку про зменшення з відповідача процентів і встановлення їх в розмірі 11 493,85 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає до стягненню на користь позивача становитиме 22 987,70 грн., з яких 11 493,85 грн. - заборгованість за кредитом, 11 493,85 грн. - проценти.

Щодо нарахування та стягнення комісії за договором, суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 1 договору, комісія за надання кредиту становить 900,00 грн.

Отже, пункт 1 укладеного між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 договору про надання кредиту № 389922-КС-001 від 04.09.2021 року не містить зазначення переліку банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту.

Оскільки надання кредиту це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.

Однак, позивачем не надано доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору про надання кредиту № 389922-КС-001 від 04.09.2021 року.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин положення договору про надання № 389922-КС-001 від 04.09.2021 року про сплату позичальником на користь Товариства комісії за надання кредиту в розмірі 326,99 грн. є нікчемними, а позовна вимога про стягнення комісії в розмірі 326,99 грн., є необґрунтованою.

Таким чином, суд повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного наданого доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 22 987,70 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, то суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 557,63 грн.

Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 15, 16, 526, 530, 536, 610-615, 1048-1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», статтями 4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89,141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором №389922-КС-001 про надання кредиту від 04.09.2021 року в розмірі 22 987,70 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 557,63 грн. судового збору по справі.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Текст рішення складено 19.03.2026 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко