Рішення № 135010998, 20.03.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1380/2026 Справа № 945/2430/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року м.Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

03.11.2025 року позивач ТОВ «Коллект Центр», в особі свого представника, звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитними договорами в загальній сумі 70710,00 грн, а також стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн, та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 07.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №100474727. За умовами договору ТОВ «Мілоан» надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 8000,00 грн, шляхом переказу на картковий рахунок позичальника. Умовами Договору передбачено, що позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 3600,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

08.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №4585205. За умовами договору ТОВ «Мілоан» надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 5000,00 грн, шляхом переказу на картковий рахунок позичальника. Умовами Договору передбачено, що позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 3750,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Договора укладені в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, який здійснив дії на укладення договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором. ТОВ «Мілоан» належним чином виконало свої зобов`язання за Договорами, надавши відповідачці кредитні кошти. Відповідачка всупереч умов Договорів грошові кошти не повернула, проценти за користування кредитом не сплачує.

17.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір № 17-01/2022-54, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором №100474727.

26.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір № 26-01/2022-83, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором №4585205.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами в тому числі за договорами №100474727 та №4585205.

Станом на час звернення до суду з вказаним позовом заборгованість за договорами №100474727 від 07.10.2021 року та №4585205 від 08.10.2021 року відповідачкою не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачується, у зв`язку із чим у відповідачки обліковується прострочена заборгованість за Договорами №100474727 від 07.10.2021 року та №4585205 від 08.10.2021 року у загальному розмірі 70710,00 грн з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) становить 13000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 55160,00 грн, заборгованість за комісіями - 2550,00 грн.

За такого, враховуючи невиконання відповідачкою свої зобов`язань по сплаті кредитних коштів за Договорами про споживчий кредит №100474727 від 07.10.2021 року та №4585205 від 08.10.2021 року, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 04.11.2025 року вищезазначену позовну заяву було передано на розгляд за підсудністю до Центрального районного суду м. Миколаєва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

05.12.2025 року матеріали справи передано для розгляду судді.

Ухвалою судді від 09.12.2025 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

05.02.2026 року представницею відповідачки - адвокатом Мельник А.С. подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає про необгрунтованість позову та наполягає на відмові в його задоволенні.

Представниця відповідачки зазначає, що відносно вказаних позовних вимог сплив строк позовної давності, оскільки, згідно умов догвору кредит надається строком на 30 днів з 08.10.2021 по 07.11.2021. Тобто позивач мав право звертатися до суду з 07.11.2021 р. по 07.11.2024 р., а позов був пред`явлений до суду в 2025 році. Крім того, позовна заява не містить дати її підписання, а отже позивач звернувся до суду з пропуском позовної давності, що має наслідком відмову в задоволенні позову.

Також представниця відповідачки зазначає, що позивачем не підтверджено факт невиконання умов кредитного договору позичальником, а також відсутній детальний розрахунок заборгованості, з якого було б зрозуміло виходячи з яких обставин формувалися суми грошових коштів, які просить стягнути позивач. В матеріалах справи відсутній графік погашення кредитних грошових коштів, а комісія за управління кредитом, яку проситься стягнути позивач є незаконною та не може стягуватися з відповідачки.

За такого, враховуючи вищевказане, сторона відповідачки вважає, що проценти за користування грошовими коштами не мають сплачуватися позивачу внаслідок пропущення строку позовної давності та внаслідок недоведення позивачем факту невиконання умов кредитного договору позичальником

Крім того, сторона відповідачки вказує, що виходячи з норм чинного законодавства та даної справи, стає вочевидь зрозумілим, що збільшення суми заборгованості у декілька разів, а то й у декілька десятків разів, не відповідає чинному законодавству і тому дуже велика практика суду, де вимоги мікрофінансових організацій стосовно відшкодування процентів за електронним кредитним договором не задоволені взагалі, або ж зменшення суми заборгованості ніж зазначають мікрофінансові організації в своїх позовах до суду. Це відбувається через те, що після настання строку виконання зобов`язань у повному обсязі позикодавець не має права продовжувати нараховувати проценти та неустойку, а має право лише на стягнення сум, передбачених ст. 625 ЦК України.

За такого, враховуючи викладені у відзиві заперечення, представниця відповідачки - адвокат Мельтник А.С. просить відмовити у задоволенні позову ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості договором в розмірі 70710.00 грн. в повному обсязі.

11.02.2026 року від представника позивача - адвоката Ткаченко М.М. надійшла відповідь на відзив, в якій заперечення сторони відповідачки, викладені у відзиві, вважала безпідставними та необгрунтованими, виходячи з наступного.

Сторона позивача вважає, що у розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Крім того, сторонами погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від кредитора, ні від позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідачка погодилася на зазначені умови. Отже, нею було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Таким чином, Кредитором нараховано заборгованість відповідно до умов укладеного договору.

Крім того, представниця позивача стверджує, що з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка тривалий час продовжувала строк кредитування на підставі п. 2.3.2 а) Договору шляхом сплати відповідних сум, а також, що строк кредитування автоматично продовжувався у зв`язку із наявною заборгованістю на підставі п. 2.3.2 б) Договору.

Також, сторона позивача звертає увагу, що умови договору про автоматичну пролонгацію строку кредитування жодним чином не завдає шкоди позичальнику, оскільки поряд із обов`язком сплачувати відсотки в період автоматичного продовження строку кредитування, позичальник набуває і право правомірно користуватись кредитом та правомірно не повертати його протягом такого строку

Отже, з даних умов договору вбачається, що прострочення зобов`язання та відповідальність за таке прострочення виникають у позичальника після дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування. При цьому, протягом періоду, на який пролонговано договір, позичальник має правомірно не сплачувати кредитору борг та таке користування коштами не вважається простроченням.

Також сторона позивача стверджує, що відповідачкою було укладено Кредитні договори за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням кредитного договору Позичальниця отримала від Кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомилася з усіма умовами Договору та правильно зрозуміла суть фінансової послуги. Під час укладання Договору, відповідачка усвідомлювала всі ризики, пов`язані з укладенням даного договору, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору. Зокрема, відповідачці було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок її зміни та порядок нарахування відсотків. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим.

Щодо нарахування комісії представниця позивача вказала, що така комісія за надання кредиту була також відображена і в тексті Кредитного договору, який був підписаний відповідачкою, що свідчить про обізнаність останньої щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за Кредитним договором. Відтак, враховуючи все вищезазначене в сукупності, є всі належні правові підстави вважати, що включення до тексту Кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачкою комісії за надання кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії від позивача є цілком обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству України, що регулює відносини, що склалися між позивачем та відповідачкою.

Щодо спливу строку позовної давності, сторона позивача, посилалася на п. 12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України, згідно яких під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину та на п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України, відповідно до яких у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, представниця позивача вважала, що з 12.03.2020 по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24.02.2022 року та по 04.09.2025 року перебіг строків позовної давності зупинено. Отже, строки позовної давності не були пропущені позивачем, а, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні.

11.02.2026 року представницею позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" - адвокатом Ткаченко М.М. подано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 13.02.2026 року задоволено клопотання про витребування доказів, яке подане позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" - адвокатом Ткаченко М.М., та витребувано у АТ КБ«Приватбанк» такі докази: ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки НОМЕР_1 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки; докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 8000,00 грн, які 07.10.2021 року були на неї перераховані, а саме виписки за номером картки № НОМЕР_1 за період із 07.10.2021 по 12.10.2021; інформацію, чи відкривалась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банківська картка № НОМЕР_1 (віртуальна чи фізична картка) та надати повний номер банківської картки № НОМЕР_1 ; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період з 07.10.2021 по 12.10.2021; інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_4 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Витребувати у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» такі докази: ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки НОМЕР_5 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки; докази зарахування на картку № НОМЕР_5 кредитних коштів у сумі 5000,00 грн., які 08.10.2021 року були на неї перераховані, а саме виписки за номером картки № НОМЕР_5 за період із 08.10.2021 по 13.10.2021; інформацію, чи відкривалась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банківська картка № НОМЕР_5 (віртуальна чи фізична картка) та надати повний номер банківської картки № НОМЕР_5 ; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_5 за період з 08.10.2021 по 13.10.2021; інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_4 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

17.03.2026 року від АТ «Приватбанк», на виконання вимог ухвали суду від 13.02.2026 року, надійшла витребувана судом інформація.

19.03.2026 року від АТ «Універсал Банк» надійшла інформація, витребувана судом ухвалою від 13.02.2026 року.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Так, за ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Щодо укладення Договору про споживчий кредит №100474727 від 07.10.2021 року.

Судом встановлено, що 07.10.2021 року в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», ОСОБА_1 подала Анкету-заяву на кредит №100474727.

07.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №100474727 (далі - Договір позики).

Відповідно до п.1.1. Договору позики,Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору позики, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 8000,00 грн. (п.1.2. Договору позики).

Відповідно до п.1.3. Договору позики, Кредит надається строком на 30 днів з 07.10.2021 (строк кредитування).

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 06.11.2021 (п.1.4. Договору позики).

Відповідно до п. 1.5.1 Договору позики, комісія за надання кредиту: 1600.00 грн, яка нараховується за ставкою 20.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п.п.1.5.2, 1.6. Договору позики, проценти за користування кредитом: 3600,00 грн, які нараховуються за ставкою 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до пункту 2.1. Договору позики, кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок.

Згідно із пунктом 3.3.2. Договору позики, Позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.6. та п. 2.4. цього Договору.

За змістом п. 6.3. Договору позики, Позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід`ємною частиною цього договору; не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив ТОВ «Мілоан» (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо); вся інформація надана ТОВ «Мілоан», в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід`ємною частиною цього договору.

Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати сума кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту.

Факт перерахування на картковий рахунок НОМЕР_1 кредитних коштів підтверджується квитанцією АТ КБ «Приватбанк» №1786335272 про перерахування коштів за допомогою системи «LIQPAY» у розмірі 8000,00 грн 07.10.2021 року за договором №100474727.

Крім того, листом АТ КБ «Приватбанк», який надійшов до суду 17.03.2025 року підтверджено належність ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_1 . Також, банком надано виписку по вказаному вище картковому рахунку відповідачки, з якої вбачається перерахування їй 07.10.2021 року грошових коштів у розмірі 8000,00 грн.

За такого, Позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором про споживчий кредит №100474727 від 07.10.2021 року, надавши позичальниці кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору позики.

Щодо укладення Договору про споживчий кредит №4585205 від 08.10.2021 року.

Судом встановлено, що 08.10.2021 року в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», ОСОБА_1 подала Анкету-заяву на кредит №4585205.

08.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №4585205 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. ДоговоруКредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 грн. (п.1.2. Договору).

Відповідно до п.1.3. Договору Кредит надається строком на 30 днів з 08.10.2021 (строк кредитування).

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 07.11.2021 (п.1.4. Договору).

Відповідно до п. 1.5.1 Договору, комісія за надання кредиту: 950.00 грн, яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п.п.1.5.2, 1.6. Договору, проценти за користування кредитом: 3750,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок.

Згідно із пунктом 3.3.2. Договору, Позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.6. та п. 2.4. цього Договору.

За змістом п. 6.3. Договору, Позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід`ємною частиною цього договору; не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив ТОВ «Мілоан» (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо); вся інформація надана ТОВ «Мілоан», в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід`ємною частиною цього договору.

Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати сума кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту.

Факт перерахування кредитних коштів на рахунок відповідачки підтверджується квитанцією від 08.10.2021 року ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС», з якої вбачається, що 08.10.2021 року на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_5 перераховано від ТОВ «Мілоан» кошти у сумі 5000,00 грн, за договором 4585205.

Факт належності карткового рахунку № НОМЕР_5 ОСОБА_1 підтверджується листом АТ «Універсал Банк». Крім того, АТ «Універсал Банк» надано виписку по вказаному вище картковому рахунку, з якої вбачається, що 08.10.2021 року на рахунок ОСОБА_1 надійшли грошові кошти у сумі 5000,00 грн.

За такого, Позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором про споживчий кредит №4585205 від 08.10.2021 року, надавши позичальниці кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору позики.

17.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу №17-01/2022-54, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, зокрема за Договором про споживчий кредит №100474727 від 07.10.2021 року, що був укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , що підтверджується реєстром боржників до Договору факторингу №17-01/2022-54 від 17.01.2022 р. (порядковий номер в реєстрі 490)

26.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу №26-01/2022-83, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, зокрема за Договором про споживчий кредит №4585205 від 08.10.2021 року, що був укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , що підтверджується реєстром боржників до Договору факторингу №26-01/2022-83 від 26.01.2022 року (порядковий номер в реєстрі 2753).

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, згідно умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за Договорами про споживчий кредит №100474727 від 07.10.2021 року та №4585205 від 08.10.2021 року.

Згідно Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 10.01.2023 року до Договору Факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023 року, складеного між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Вердикт Капітал», Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників, відповідно до якого Фактор прийняв право вимоги по Боржниках кількістю 207307.

Згідно з Витягом з Додатку №3 до Договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023 року, підписаного уповноваженими представниками ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Вердикт Капітал», до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договорами про споживчий кредит №100474727 від 07.10.2021 року та №4585205 від 08.10.2021 року на загальну суму заборгованості 70710,00 грн з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) становить 13000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 55160,00 грн, заборгованість за комісіями - 2550,00 грн.

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання Договорів факторингу №17-01/2022-54 від 07.01.2022 року, №26-01/2022-83 від 26.01.2022 року та Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 року недійсними або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цих договорів.

За такого, враховуючи вищевказане, право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договорами про споживчий кредит №100474727 від 07.10.2021 року та №4585205 від 08.10.2021 року перейшло до ТОВ «Коллект Центр», що дає останньому право на стягнення з відповідачки в судовому порядку неповернуту нею суму позики.

Щодо укладення договору в електронній формі.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України « Про електронну комерцію»).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею ( стаття 11 Закону України " Про електронну комерцію).

Частиною 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України " Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договора про споживчий кредит №100474727 від 07.10.2021 року та №4585205 від 08.10.2021 року, укладені сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовими ідентифікаторами «R28469» та «S32635» відповідно, що узгоджується з вимогами законодавства. Такі договора прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Таким чином, встановлено, що договора між первісним кредитором та відповідачкою ОСОБА_1 укладені в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідачка через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подала заявки на отримання кредитів за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредитів, після чого первісний кредитор надіслав відповідачці за допомогою засобів зв`язку на вказаний нею номер телефону одноразові ідентифікатори у вигляді смс-коду, які заявниця використала для підтвердження підписання кредитних договорів.

Судом встановлено, що без здійснення вказаних дій відповідачкою Договора про споживчий кредит №100474727 від 07.10.2021 року та №4585205 від 08.10.2021 року не були б укладеними сторонами, отже ці правочини, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладеними в письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що Договора про споживчий кредит №100474727 від 07.10.2021 року та №4585205 від 08.10.2021 року укладені сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитних договорів.

Щодо стягнення заборгованості по тілу кредита та процентів.

Так, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Мілоан» Договора про споживчий кредит №100474727 від 07.10.2021 року та №4585205 від 08.10.2021 року, які підписані в електронній формі відповідачкою, відповідно до яких останній надано кредит у загальній сумі 13000,00 грн на умовах повернення, строковості та платності.

Договора позики є дійсними, у судовому порядку не оскаржувалися.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова ВП ВС від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18)).

За такого, оскільки матеріали справи містять докази перерахування первісним кредиторм ТОВ «Мілоан» на карткові рахунки ОСОБА_1 кредитних коштів у сумах 8000,00 грн та 5000,00 грн за Договорами позики №100474727 від 07.10.2021 року та №4585205 від 08.10.2021 року відповідно, а також беручи до уваги те, що стороною відповідачки не заперечувався та не спростовувався факт отримання чи повернення цих коштів, суд доходить висновку, що майнове право позивача, як правонаступника первісного кредитора, по отриманню наданого та не повернутого тіла кредитів підлягає захисту, а тому заборгованість за тілом кредитів у загальній сумі 13 000,00 грн підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Щодо стягнення суми процентів, суд зазначає наступне.

Сторона відповідачки заперечувала проти стягнення суми нарахованих процентів, оскільки вважала, що проценти нараховані після закінчення строку кредитування. При цьому, сторона відповідачки вважала, що такі проценти повинні нараховуватися на підставі ст. 625 ЦК України, як неустойка.

Судом досліджені надані позивачем розрахунки та встановлено, що за Договором №100474727 від 07.10.2021 року первісним позивачем в період з 07.10.2021 року по 06.11.2021 року (строк кредитування) проценти нараховувалися у відповідності до п.1.5.2. Договору позики, а саме в загальній сумі 3600,00 грн (по 120 грн) за ставкою 1.50% від фактичного залишку кредиту за кожень день строку користування кредитом.

В подальшому в період з 07.11.2021 року по 23.02.2022 року первісним кредитором та позивачем проценти нараховувалися у відповідності до п.п.1.6., 2.3.1.2. Договору позики, а саме в загальній сумі 25560,00 грн, за ставкою 5.00% від фактичного залишку кредиту за кожень день строку користування кредитом.

Загальна сума нарахованих процентів за Договором №100474727 від 07.10.2021 року за період з 07.10.2021 року по 23.02.2022 року складає 29160,00 грн.

Аналогічно здійснено і розрахунок за Договором №4585205 від 08.10.2021 року, а саме: в період з 08.10.2021 року по 07.11.2021 року (строк кредитування) проценти нараховувалися у відповідності до п.1.5.2. Договору позики, а саме: в загальній сумі 3750,00 грн (по 125 грн) за ставкою 2.50% від фактичного залишку кредиту за кожень день строку користування кредитом, а в період з 08.11.2021 року по 23.02.2022 року первісним кредитором та позивачем проценти нараховувалися у відповідності до п.п.1.6., 2.3.1.2. Договору позики, а саме в загальній сумі 22250,00 грн, за ставкою 5.00% від фактичного залишку кредиту за кожень день строку користування кредитом.

Загальна сума нарахованих процентів за Договором №4585205 від 08.10.2021 року за період з 08.10.2021 року по 23.02.2022 року складає 26000,00 грн.

Згідно п.2.3.1.2. Договорів позики №100474727 від 07.10.2021 року та №4585205 від 08.10.2021 року позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

За такого, враховуючи вищевказаний пункт, відповідачкою погоджено умови пролонгації кредиту. При цьому, доказів вчинення дій відповідачкою щодо повернення кредитних коштів, а отже відсутність підстав для пролонгації кредиту, суду не надано.

Суд зазначає, що надані позивачем розрахунки складені відповідно вимог до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Оскільки нормативно-правовими актами, в тому числі актами Національного Банку України, не затверджено зразок «Розрахунку заборгованості кредитним договором», тому розробка такого документу такого типу віднесена до компетенції кожної фінансової установи.

За таких обставин, долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості є формою, встановленою фінансовою установою, мета якого фіксування кредитної заборгованості позичальника.

Враховуючи правовий висновок Верховного Суду у постанові від 17.12.2020 по справі 278/2177/15-ц, суд визнає надані позивачем розрахунки заборгованості належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України.

Крім того, суд враховує, що відповідачкою, яка не погоджується з розрахунками заборгованості позивача, не наданого власних контррозрахунків заборгованості, підтверджених відповідними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами 1-3 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За такого, оскільки сторонами погоджено сплату процентів та умови пролонгації, суд вважає, що підстави застосування ст. 625 ЦК України в даному випадку відсутні, а отже право позивача, щодо отримання від відповідачки суму процентів за користування кредитними коштами підлягає захисту, а тому вимога щодо стягнення з ОСОБА_1 суму заборгованості за процентами у загальному розмірі 55160,00 грн підлягає задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості по комісії за надання кредиту.

Судом встановлено, що в Договорах про споживчий кредит №100474727 від 07.10.2021 року та №4585205 від 08.10.2021 року сторони правочину погодили сплату комісії за надання кредиту, в сумі 1600,00 грн, яка нараховується за ставкою 20,00 відсотків від суми кредиту одноразово та 950,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Разом з тим, суд погоджується з доводами сторони відповідачки про неправомірність нарахованої комісії, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862 сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12.04. 2022 у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21.04.2021 у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21.07.2021 у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволені вимоги про стягнення з відповідачки комісії за надання кредитів в загальному розмірі 2550,00 грн, оскільки надання грошових коштів за укладеними договорами позики, відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України, є обов`язком банку.

Щодо застосування строків позовної давності.

Сторона відповідачки у відзиві на позовну заяву просила застосувати строки позовної давності, мотивуючи це тим, що, згідно умов догвору кредит надається строком на 30 днів з 08.10.2021 по 07.11.2021. Тобто позивач мав право звертатися до суду з 07.11.2021 р. по 07.11.2024 р., а позов був пред`явлений до суду в 2025 році.

Так, відповідно до ст. ст. 256, 257, 258, 261 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, зобов`язання з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливу строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) у своїх рішеннях надав тлумачення позовної давності, як законного права правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Позовна давність забезпечує юридичну визначеність правовідносин сторін та остаточність судових рішень, запобігаючи порушенню прав відповідача. Питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача, причин унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову, вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, а тому перед застосуванням позовної давності належить з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право не було порушено, суд відмовляє в позові у зв`язку з його необґрунтованістю. В разі встановлення судом порушеного права, але позовна давність за такими вимогами сплила, про що заявила інша сторона, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, як самостійної підстави, за відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, на які посилався позивач.

Як вбачається з Договорів позики №100474727 від 07.10.2021 року та №4585205 від 08.10.2021 року, строк дії договорів 30 днів, тобто до 06.11.2021 року та 07.11.2021 року відповідно.

За зобов?язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, перебіг строку позовної давності за позовною заявою про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Договорами позики №100474727 від 07.10.2021 року та №4585205 від 08.10.2021 року розпочався з дня закінчення терміну повернення коштів за кредитними договорами, тобто з 07.11.2021 р. та 08.11.2021 р. і закінчується 07.11.2024 року та 08.11.2024 року відповідно.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 03.11.2025 року.

Разом з тим, 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року. Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено в подальшому на всій території України, згідно з постанов Кабінету міністрів України.

Постановою КМУ від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 воєнний стан було запроваджено з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено по теперішній час.

15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX, відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257, 258, 259, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Отже, строк позовної давності відповідно до п.19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, враховуючи те, що строк позовної давності закінчувався в листопаді 2024 році, а також те, що на всій території України запроваджено карантин до 30 червня 2023 року, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину, введення на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, який було неодноразово продовжено та який діє й на час розгляду справи, а перебіг позовної давності, визначений Цивільним кодексом України, зупиняється на строк дії такого стану, то строк в який позивач звернувся з даним позовом не виходить за строки позовної давності.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частиною 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На час розгляду справи судом відповідачкою не надано альтернативного розрахунку заборгованості за договором позики, а також даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за Договорами позики №100474727 від 07.10.2021 року та №4585205 від 08.10.2021 року у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідачки від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до статті 617 ЦК України.

Відтак, оскільки відповідачкою прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами Договорів про споживчий кредит №100474727 від 07.10.2021 року та №4585205 від 08.10.2021 року та враховуючи неправомірне нарахування комісії за надання кредиту, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» щодо стягнення з відповідачки заборгованості за вказаними вище Договорами позики у загальному розмірі 68160,00 грн, з яких: 13000,00 грн -заборгованість за тілом кредиту та 55160,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0570390023 від 30.10.2025 року.

За такого, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме: у сумі 2335,04 грн(68160 х 2422,40/ 70710).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України.

Позивач у позові просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь понесені витрати на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн.

В обґрунтування витрат на правничу допомогу позивачем надано договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, укладений між ТОВ «Коллект центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги №2094 від 01.09.2025 р., відповідно до якої сторони погодили надання правових послуг на загальну сумі 25 000,00 грн та витяг з акту №14 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 року, яким сторони погодили надання правових послуг Адвокатського об`єднання у відповідності до заявки на надання юридичної допомоги.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок викладено у постанові ВС від 12.01.2026 року у справі №642/716/22.

В даній справі судом враховано незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних затрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Крім того, суд враховує, що суть надання позивачу адвокатом правничої допомоги зводилась до написання та направлення позовної заяви до суду та направлення відповіді на відзив, розгляд справи проведено без участі сторін у справі.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 25000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідачки становить надмірний тягар для останньої, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідачки, повинен становити 4 000,00 грн.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов протиУкраїни", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим доводам, факторам та обставинам, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для ухвалення судового рішення.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки заборгованість за Договорами позики №100474727 від 07.10.2021 року та №4585205 від 08.10.2021 року у загальній сумі 68160,00 грн та судових витрат, які складаються з судового збору у розмірі 2335,04 грн і витрат на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 77-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договорами про споживчий кредит №100474727 від 07.10.2021 року та №4585205 від 08.10.2021 року у загальній сумі 68160,00 грн (шістдесят вісім тисяч сто шістдесят гривень 00 копійок), з яких: 13000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 55160,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на судовий збір у сумі 2335,04 грн (дві тисячі триста тридцять п`ять гривень 04 копійки) та витрати на правову допомогу у сумі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306 код ЄДРПОУ: 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О.В. Саламатін