Ухвала суду № 135006163, 20.03.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7488/25

Провадження № 1-кп/466/405/26

У Х В А Л А

про продовження строку тримання під вартою

20 березня 2026 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_5

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання прокурора Галицької окружної прокуратури м.Львова ОСОБА_3 про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строку тримання під вартою строком на 60 діб у кримінальному провадженні №12025141380000612, відомості про які 16.05.2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,-

в с т а н о в и в:

в провадженні Шевченківського районного суду м.Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

Прокурор Галицької окружної прокуратури м.Львва ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення застави, враховуючи, що строк тримання обвинуваченої під вартою завершується 21.03.2026 року.

В обгрунтування клопотання зазначає, що строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_5 завершується 21.03.2025 року, а тому виникла необхідність у продовженні вищевказаного строку, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується в умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_6 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Наголошує, що існують достатні підстави вважати, що обвинувачена ОСОБА_5 може переховуватись від правоохоронних органів та суду. Цей ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років позбавлення волі, згідно вимог чинного кримінального законодавства обумовлює застосування до обвинуваченої ОСОБА_5 реальної міри покарання у виді позбавлення волі у разі встановлення її винуватості. Обвинувачена, усвідомлюючи, що їй загрожує реальна міра покарання, може переховуватися від правоохоронних органів та суду; незаконно впливати на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, внаслідок чого є підстави вважати що ризики, передбачені ст.177 КПК України, які слугували підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є актуальними та не відпали.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав доводи, наведені у письмовому клопотанні.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт або визначити заставу.

Обвинувачена ОСОБА_5 підтримала свого захисника.

Вивчивши клопотання прокурора, заслухавши доводи та заперечення учасників процесу щодо заявленого клопотання, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу суд враховує вимоги п.п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Водночас, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважа- ючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).

Суд не відхиляє доводів на користь обвинуваченої, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченими процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.

Ризики, зазначені в клопотанні не зменшилися та продовжують мати місце на даний час.

Суд виходить із принципу забезпечення захисту інтересів суспільства, які переважують правило поваги до особистої свободи, оскільки життя людини є найвищою цінністю, а ОСОБА_5 обвинувачуються в умисному протиправному заподіянні смерті своєму сину- ОСОБА_6 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» №12369/86 від 26.06.1991 вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Із вказаного рішення Європейського суду вбачається, що попереднє ув`язнення може бути застосоване стосовно до особи, яка обвинува- чується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи із самої тяжкості обвинувачення.

Продовження застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти росії» від 24.03.2005 та «Ізмайлов проти росії» від 16.10.2008, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених процесуальних обов`язків.

Обвинуваченій ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова 17.05.2025 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Строк тримання обвинуваченої під вартою без визначення розміру застави продовжувався у встановленому порядку та завершується 31.03.2026 р.

Вирішуючи питання доцільності продовження обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років позбавлення волі.

Суд вважає, що з врахуванням тяжкості інкримінованого обвинуваченій кримінального правопорушення і суворості покарання, яке може бути призначено обвинуваченій судом в разі доведення її винуватості, зважаючи на принцип безпосередності дослідження доказів, існують обґрунтовані ризики можливості переховування обвинуваченої перебуваючи на волі, може перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, чинити тиск на свідків, експертів, може переховуватись від правоохоронних органів та суду, в тому числі з метою уникнення кримінальної відповідальності може залишити межі території України, репутація ОСОБА_5 істотно погіршена, у зв`язку з обвинуваченням її у вчиненні особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства, що спричинило смерть, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена має можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення.

З урахуванням наведених обставин, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченою ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тяжкість покарання передбаченого що застосування запобіжних заходів не пов`язаних з утриманням обвинуваченої під вартою, не попередить вчинення нею нових злочинів, не забезпечить її належної процесуальної поведінки та виконання нею процесуальних рішень суду, а тому з врахуванням вказаного вважає за необхідне продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 строк тримання під вартою.

У відповідності до п. 2 ч.4 ст.183 КПК України суд вправі при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину, який спричинив загибель людини.

Оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, суд вважає недоцільним визначення обвинуваченій застави.

Щодо заперечення обвинуваченої та її захисника відносно продовженя запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не спростовано обставин, які зазначені в клопотанні прокурора та на даний час не є такими, що можуть обґрунтувати належну процесуальну поведінку обвинуваченої.

З урахуванням наведеного клопотання прокурора підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 2, 7, 331, 369, 372, 376 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

клопотання прокурора Галицької окружної прокуратури м.Львва ОСОБА_3 про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строку тримання під вартою строком на 60 діб у кримінальному провадженні №12025141380000612, відомості про які 16.05.2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України - задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення застави, з 20 березня 2026 року по 18 травня 2026 року включно.

У задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_5 та її захисника про обрання обвинуваченій більш мягкого запбіжного заходу у виді домашньго арешту та визначення застави - відмовити

Для виконання копії ухвали скерувати у Державну установу «Львівська установа виконання покарання (№19) за місцем утримання обвинуваченої ОСОБА_5 .

Копії ухвали вручити обвинуваченій, захиснику, прокурору.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а особою, що перебуває під вартою, у той самий строк з моменту вручення їй ухвали.

Повний текст ухвали складено 20 березня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1