Рішення № 135004811, 20.03.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/2258/26

Провадження № 2-о/645/77/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року місто Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Сілантьєвої Е.Є.,

за участю секретаря судових засідань Хілінського М.І.,

розглянувши в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Харкові заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Козаренко Н.Ю. звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в селі Мартова Печенізького району Харківської області, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Горлівка Донецької області, Україна.

В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: селище Лісівка Селидівського району Донецької області, є рідною дочкою громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження: село Мартова Печенізького району Харківської області, РНОКПП НОМЕР_1 , яка ІНФОРМАЦІЯ_5 померла в місті Горлівка Донецької області. Факт родинних зв`язків заявника - ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 ») з померлою ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 16.04.1960, відповідно до якого її батьки - ОСОБА_4 , 1936 року народження, та ОСОБА_5 , 1937 року народження, 16.04.1960 одружилися, та після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка - « ОСОБА_3 », прізвище дружини - « ОСОБА_3 », та Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 16.01.1961, відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_4 та ОСОБА_2 народилася донька - ОСОБА_6 в селищі Лісівка Селидівського району Сталінської області (наразі - Донецької області). Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 09.04.2019, яке видане Горлівським міським відділом записів актів цивільного стану Державної реєстраційної палати Міністерства юстиції Донецької народної республіки, про що здійснено запис акту про смерть за №501. Причиною смерті ОСОБА_2 є гостра серцево - судинна недостатність та атеросклеротичний кардіосклероз, що підтверджується довідкою про причину смерті (до форми № 106/у №856, яка видається для поховання) від 09.04.2019. 09.04.2019 здійснено поховання померлої ОСОБА_2 на дільниці 20, ряд № НОМЕР_5 , місце НОМЕР_6 на кладовищі «Жовтневе», яке розташоване в м. Горлівка по вулиці Мещерякова, що підтверджується свідоцтвом про поховання ДНР серії НОМЕР_7 від 09.04.2019, виданого Державним підприємством «РИТУАЛ». Поряд з цим, як зазначалося вище, заявник, повідомляє суду, що дошлюбним прізвищем останньої було прізвище « ОСОБА_3 », та прізвище « ОСОБА_7 » є післяшлюбним її прізвищем, що підтверджується довідкою від 19.06.2002 №56, виданою відділом реєстрації актів цивільного стану Фрунзенського районного управління юстиції м. Харкова (код ЄДРПОУ 04059237), відповідно до якої 29.08.1992 у ВРГАС Фрунзенського РУЮ м. Харкова зареєстровано одруження громадян ОСОБА_8 і ОСОБА_6 , про що здійснено запис акту №465, та 15.12.1999 у ВРАГС Фрунзенського РУЮ м. Харкова зареєстровано розірвання зазначеного шлюбу, про що здійснено запис за №611, та після розірвання цього шлюбу присвоєні прізвища йому « ОСОБА_7 , їй - « ОСОБА_7 ». Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану на території, що контролюється Україною, неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, документи про смерть видані органами, які на території України не створюють правових наслідків. Тому заявник звернулась до суду для встановлення факту, що має юридичне значення в судовому порядку.

Ухвалою суду від 19.03.2026 р. відкрито провадження з розгляду заяви про встановлення факту смерті в порядку окремого провадження та призначено судове засідання.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, від представника заявниці адвоката надійшла заява про розгляд справи без участі заявниці та участі її представника.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, повідомлений про час та місце слухання справи належним чином, заперечень щодо встановлення факту смерті не надав.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі, враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка селища Лісівка Селидівського району Донецької області є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження та свдоцтвами про одруження.

Так, відповідно до копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 16.04.1960, ОСОБА_4 , 1936 року народження, та ОСОБА_5 , 1937 року народження, уклали шлюб та після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка - « ОСОБА_3 », прізвище дружини - « ОСОБА_3 ».

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 16.01.1961, батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Як вбачається з довідки від 19.06.2002 №56, виданою відділом реєстрації актів цивільного стану Фрунзенського районного управління юстиції м. Харкова, 29.08.1992 у ВРГАС Фрунзенського РУЮ м. Харкова зареєстровано одруження громадян ОСОБА_8 і ОСОБА_6 , про що здійснено запис акту №465, та 15.12.1999 у ВРАГС Фрунзенського РУЮ м. Харкова зареєстровано розірвання зазначеного шлюбу, про що здійснено запис за №611, та після розірвання цього шлюбу присвоєні прізвища йому « ОСОБА_7 , їй - « ОСОБА_7 ».

Таким чином, судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 , є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , яке видане Горлівським міським відділом записів актів цивільного стану Державної реєстраційної палати Міністерства юстиції Донецької народної республіки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Горлівка, Донецька Народна Республіка. Вказаний документ виданий незаконно утвореними органами ДНР.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи. А згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду за результатами розгляду листа Віце-прем`єр-міністру України - Міністру з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 07 квітня 2021 року № 22/4-1801-21 відповідно до ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з метою забезпечення апеляційних та місцевих судів методичною інформацією з питань правозастосування було надано роз`яснення щодо особливостей розгляду судами справ про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, згідно з якими, положення цивільного процесуального закону не вимагають від осіб, які звертаються із заявою до суду про встановлення відповідного факту, подання до суду письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів. Звернуто увагу, що згідно з ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів. З огляду на наведене, роз`яснено, що під час розгляду судами справ про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України вимога щодо отримання письмової відмови органів реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 317 КПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Відповідно до положень частини 2 статті 49 ЦК України актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи. А згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» розширено перелік територій, щодо яких поширюється дія статті 317 ЦПК. На сьогодні до них належать території, на яких введено воєнний чи надзвичайний стан, або тимчасово окуповані території України, визначені такими відповідно до законодавства.

Враховуючи, що Указом Президента України воєнний стан встановлено із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року на території України, цей спрощений порядок розширюється на встановлення юридичних фактів, що відбулись на всій території України (як мінімум до закінчення воєнного стану). Здебільшого такий спосіб стосується зони воєнних дій та тимчасово окупованих територій, оскільки на таких територіях не функціонують відповідні органи, які можуть зафіксувати факт смерті.

Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

Положення ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачають, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті в певний час або про оголошення її померлою.

Форма лікарського свідоцтва про смерть, що видається закладами охорони здоров`я або судово-медичною установою та вимоги і підстави його заповнення встановлені Інструкцією щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма №106/о), затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545.

Зокрема, Інструкцією серед іншого встановлено, що: лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і записів у медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результату розтину (пункт 2.2.); у разі, якщо смерть настала внаслідок дії зовнішніх факторів (травми, асфіксії, дії крайніх температур, електричного струму, отруєнь тощо), після штучного аборту, проведеного поза межами медичного закладу, смерті на виробництві, при раптовій смерті дітей першого року життя та інших осіб, які не перебували під медичним наглядом, померлих, особа яких не встановлена, а також у тих випадках, коли є підозра на насильницьку смерть, лікарське свідоцтво про смерть видається судово-медичним експертом після розтину (пункт 2.3.); забороняється видача лікарського свідоцтва про смерть заочно, без особистого встановлення лікарем факту смерті. У виняткових випадках свідоцтво про смерть може бути видано лікарем, який встановив смерть тільки на підставі огляду трупа (при відсутності ознак або підозри на насильницьку смерть) та даних медичної документації про наявність у померлого при житті хвороб, які в своєму перебігу могли призвести до настання смерті (пункт 2.4.).

Таким чином, діюче законодавство України передбачає державну реєстрацію факту смерті або на підставі лікарського свідоцтва про смерть, або на підставі рішення суду. При цьому видача лікарського свідоцтва про смерть заочно, тобто без встановлення лікарем факту смерті, забороняється.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (у редакції станом на час розгляду справи), Селідівська міська територіальна громада, що входить до Донецької області, є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 р. будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч. 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17, від 07 вересня 2022 року у справі № 759/5313/21 та від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що надані заявником письмові докази не створюють правових наслідків, однак, посвідчують факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянки України, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 на території м. Горлівка Донецької області, Україна.

Відповідно до ст. 315 Цивільно-процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Пунктом 7 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/5 від 18.10.2000 року, передбачено, що підставою для реєстрації факту смерті може бути рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

На підставі викладеного, суд вважає, що заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77, 79, 80, 247, 259, 263, 264, 273, 293, 315, 317 ЦПК України, ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", суд

ухвалив :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території- задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка народилася в селі Мартова Печенізького району Харківської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України в м. Горлівка Донецької області.

Рішення суду підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_8 , виданий Фрунзенським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, 24.03.1998, РНОКПП НОМЕР_9 ;

Представник заявника: адвокат Козаренко Наталя Юріївна, яка діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4166, видане на підставі рішення №51 Донецької обласної КДК адвокатури від 14.12.2011, договору №16032026 про надання правової допомоги від 18.03.2026 та Ордеру про надання правової допомоги серії АН №1937524 від 18.03.2025, адреса робочого місця: АДРЕСА_2 ; PHOКПП НОМЕР_10 ;

Заінтересована особа: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного Стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, адреса фактичного місцезнаходження юридичної особи: 61057, м. Харків, пров. Л. Гурченко, буд. 3-Е, адреса зареєстрованого місцезнаходження юридичної особи: 61058, Харківська обл., місто Харків, вулиця Сумська, 61, 61057, ЄДРПОУ 23320813.

Повний текст судового рішення складено 20 березня 2026 року.

Суддя - Е.Є. Сілантьєва