Рішення № 135002108, 20.03.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 189/1575/25

2/212/358/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу, у складі: головуючого судді - Борис О.Н., за участі секретаря судового засідання Годунової В.Г., в порядку ст. 247 ЦПК України за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

В травні 2025 року до Покровського районного суду міста Кривого Рогу з Покровського районного суду Дніпропетровської області надійшли матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (далі - ТОВ «ВІН ФІНАНС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, для розгляду за підсудністю.

На підставі Протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 30.05.2025 матеріали вказаної справи були передані у провадження судді Борис О.Н.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 18.08.2018 року між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Дінеро» (до перейменування - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») було укладено договір кредитної лінії № L9136131 (в інформаційно-телекомунікаційній системі номер договору також значиться як: AG6067220). Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, внаслідок чого загальний розмір заборгованості за договором склав 15 182,00 грн, з яких: 7500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 580,00 грн - заборгованість за відсотками, 3712,00 грн - заборгованість за штрафами, 3390,00 грн - заборгованість за комісією. 06.11.2018 року ТОВ «ФК «Дінеро» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (після перейменування - ТОВ «ВІН ФІНАНС») уклали Договір відступлення права вимоги, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним договором у сумі 15 182,00 грн. Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просив суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості у загальному розмірі 22 817,36 грн, яка складається з суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 15 182,00 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 6 270,23 грн, суми 3% річних у розмірі 1 365,13 грн, а також судові витрати, що складається з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 10 червня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 14 липня 2025 року розгляд справи було відкладено, у зв`язку із неявкою сторін у справі.

07 серпня 2025 року на підставі ухвали суду розгляді справи було відкладено за заявою відповідача.

Ухвалою суду від 30 вересня 2025 року задоволено клопотання представника позивача, витребувано з АТ «ТАСКОМБАНК» інформацію у справі.

30 жовтня 2025 року на підставі ухвали суду розгляд справи відкладено за заявою відповідача.

26 листопада 2025 року, 19 грудня 2025 року та 12 лютого 2026 року на підставі ухвал суду розгляд справи було відкладено за заявою представника відповідача.

20 березня 2026 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю прибуття у судове засідання.

Представник позивача у судове засідання не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується відомостями щодо доставлення копій процесуальних документів у справі до Електронного кабінету позивача в системі «Електронний суд». Так, сторона позивача неодноразово викликалась у судове засідання для розгляду даної справи, понад вісім разів, однак жодного разу не з`явилась. Стороні позивача було повідомлено про призначення судових засідань у справі, що підтверджується відповідними довідками про направлення електронних документів, а саме ухвали суду про відкриття провадження у справі, ухвали суду про відкладення розгляду справи, повісток про виклик до суду, які містяться в матеріалах справи. Про причину неявки сторона позивача жодного разу суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи від позивача до суду не надходило.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю прибуття у судове засідання.

Також у судовому засіданні від 05.03.2026 представником відповідача було повідомлено суд, що ним було направлено адвокатський запит для отримання інформації про здійснення відрахувань із заробітної плати відповідача за Кредитним договором. Станом на день розгляду справи вказані відомості стороною відповідача до суду надано не було.

Суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вищевказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи те, що кожна із сторін справи була забезпечена можливістю надати усі наявні докази у справі, подати усі необхідні заяви по суті справи, навести власні аргументи та заперечення, тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи та вирішення спірних правовідносин за наявними у справі доказами.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 18.08.2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» (далі - первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № L9136131 (номер Договору в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця) (далі - кредитний договір), що підтверджується копією Спеціальних умов Договору позики №AG6067220 від 27.08.2018, копією Спеціальних умов Договору позики №AG6067220 від 18.08.2018, копією Додаткової угоди №АМ2226361 до Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії №AG6067220 від 18.09.2018 року, копією Додаткової угоди №АМ6993460 до Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії №AG6067220 від 03.09.2018 року, копією загальних умов договору кредитної лінії, та копією Паспортів споживчого кредиту. (а.с. 46-55)

Кредитний договір був укладений в електронній формі шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджується також Довідкою про ідентифікацію ТОВ «Дінеро» про отримання відповідачем грошових коштів за Кредитним договором № L9136131 від 18.08.2018 на загальну суму 7500,00 грн, шляхом введення Otp-паролів, направлених на фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , а саме: 18.08.2018 (дата банківського переказу) на суму 4000,00 грн; 03.09.2018 - на суму 1200,00 грн; 27.08.2018 - на суму 1000,00 грн; 18.09.2018 - на суму 1300,00 грн. У довідці зазначені особисті дані особи відповідача, надання останнім для укладання вказаного Кредитного договору. (а.с. 38)

Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальник, не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів в наслідок чого виникла заборгованість. Згідно детального розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості за Кредитним договором склав 15 182,00 грн, з яких: 7500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 580,00 грн - заборгованість за відсотками, 3712,00 грн - заборгованість за штрафами, 3390,00 грн - заборгованість за комісією. (а.с. 43)

Відповідно до. п. 6.5, п. 6.5.1 загальних положень договору кредитної лінії, позичальник з цим погоджується, що кредитодавець має право на уступку прав, претензій та/або зобов`язань, що виникають з цього договору, будь-яким третім особам (надалі іменуються як «Правонаступники») у тому числі з моменту стягнення боргів.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Дінеро», у відповідача перед первісним кредитором наявна заборгованість за Кредитним договором № L9136131 від 18.08.2018 року, яка у загальному розмірі становить 15182,00 грн. (а.с. 43)

06.11.2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено Договір відступлення права вимоги №06112018-DG, на підставі якого, ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» (кредитор) передало ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за Кредитним договором вказаними у Реєстрах боржників. (а.с. 19-29)

Згідно відомостей з Реєстру боржників від 18.02.2019 року, відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором кредитної лінії №L9136131, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора відносно до відповідача за договором кредитної лінії № L9136131 від 18.08.2018. (а.с. 32-33)

Станом на дату укладення вказаного Договору відступлення права вимоги, сума заборгованості Відповідача перед новим кредитором - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за кредитним договором становила 15 182,00 грн, що підтверджується Випискою з рахунку від 18.02.2019 по Кредитному договору від 18.08.2018. (а.с. 30-31)

В період з 09.04.2022 по 07.04.2025 року по кредитному договору №L9136131 від 18.08.2018, заборгованість відповідача за Кредитним договором склала 22 817,36 грн, яка складається з загальної суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 15 182,00 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 6 270,23 грн, суми 3% річних у розмірі 1 365,13 грн.

Також на підтвердження перейменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» в матеріалах справи міститься копія відповідного Наказу №55-к від 25.07.2024 року та Протоколу №1706 Загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» увід 25.07.2024 року. (а.с. 44-45)

Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Згідно зі ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ст. 652 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п. 6 частини 1 цієї статті Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст. 514, ч. 1 ст. 1084 ЦК України).

Так, позивачем у позові зазначено, що 18.08.2018 року між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Дінеро» було укладено договір кредитної лінії № L9136131 (в інформаційно-телекомунікаційній системі номер договору також значиться як: AG6067220). Всупереч умов кредитного договору та вимог закону відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів за договором та сплати відсотків, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем за Кредитним договором № L9136131 від 18.08.2018 року утворилась заборгованість.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Дінеро», у відповідача перед первісним кредитором наявна заборгованість за Кредитним договором № L9136131 від 18.08.2018 року, яка у загальному розмірі становить 15182,00 грн. (а.с. 43)

06.11.2018 року ТОВ «ФК «Дінеро» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (після перейменування - ТОВ «ВІН ФІНАНС») уклали Договір відступлення права вимоги, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним договором у сумі 15 182,00 грн.

Станом на дату укладення вказаного Договору відступлення права вимоги, сума заборгованості Відповідача перед новим кредитором - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за кредитним договором становила 15 182,00 грн. (а.с. 30-31)

Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, факт укладання договору, видачі кредиту, невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторін.

Вимогами ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (ч. 1 ст. 84 ЦПК України).

З урахуванням наведеного, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд був зобов`язаний власні процесуальні дії належним чином обґрунтувати (мотивувати), враховуючи при цьому, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Процес доведення полягає в обґрунтуванні того, що певні дії або події неодмінно мають своїми наслідками настання інших дій або подій, при цьому обставини вважатимуться встановленими за умови, що настання таких наслідків не є вірогідним, а є обов`язковим за таких обставин та за таких умов.

У постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 вказано, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

У наданому до суду клопотанні про витребування доказів позивач стверджує, що первісний кредитор ТОВ «ФК «Дінеро» здійснював перекази кредитних коштів через АТ «ТАСКОМБАНК».

На підтвердження цих обставин позивач до позовної заяви не долучив первинних документів, які є належними та допустимими доказами цієї обставини, проте заявив клопотання, в якому просив суд витребувати у АТ «ТАСКОМБАНК» (01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, буд. 30) інформацію чи є номер телефону НОМЕР_1 фінансовим номером телефону за рахунком, що належить гр. ОСОБА_1 ; інформацію про перерахування у загальній сумі 7500 грн на рахунок, що належить гр. ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) через транзакції: 18.08.2018 - 4000 грн, 03.09.2018 - 1200 грн, 27.08.2018 - 1000 грн, 18.09.2018 - 1300 грн.

Ухвалою суду від 30 вересня 2025 року зазначене клопотання було задоволено у повному обсязі.

У відповідь на ухвалу суду АТ «ТАСКОМБАНК» листом від 16.10.2025 за № 6306/47.7.-БТ повідомило, що станом на 06.10.2025 відсутня інформація про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), відповідно, рахунки в АТ «ТАСКОМБАНК» на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) не відкривались, банківські платіжні картки не видавались. Номер телефону НОМЕР_1 клієнтам АТ «ТАСКОМБАНК» не належить. Зважаючи на вищевикладене, АТ «ТАСКОМБАНК» не може надати інформацію щодо перерахування грошових коштів в загальній сумі 7 500,00 гривень на рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ). (а.с. 77)

Крім того, долучена позивачем до позовної заяви довідка про ідентифікацію не є первинним документом, який підтверджує дійсність фінансової операції, оскільки лише відображає загальні дані щодо відповідача та дати заявок на кредит і банківських переказів, однак не підтверджує здійснення таких переказів первісним кредитором, крім того, вказана довідка не має підпису відповідача. Позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували, що первісний кредитор ТОВ «ФК «Дінеро» виконав зобов`язання щодо видачі грошових коштів на картковий рахунок відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання ТОВ «ФК «Дінеро» своїх зобов`язань за Кредитним договором № L9136131 від 18.08.2018 року щодо надання відповідачу кредиту у загальному розмірі 7500,00 грн, шляхом безготівкового переказу, що виключає наявність у ОСОБА_1 обов`язку з повернення узгодженої суми кредиту та сплати інших платежів за кредитним договором.

Отже, з наданих позивачем доказів неможливо встановити факт як виникнення кредитних зобов`язань між сторонами справи, так і отримання відповідачем кредитних коштів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про недоведеність ТОВ «ВІН ФІНАНС» як у правонаступником ТОВ «ФК «Дінеро» заявлених позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором № L9136131 від 18.08.2018 року у загальному розмірі 22817,36 грн, у зв`язку з чим суд залишає позовні вимоги без задоволення, у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

У зв`язку із залишенням позовних вимог без задоволення, заявлена позивачем вимога щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Також на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 207, 526, 610, 611, 612, 628, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст. 4, 12, 76, 81, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження юридичної особи: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складений та підписаний 20 березня 2026 року.

Суддя: О. Н. Борис