Рішення № 13499740, 21.12.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

21 грудня 2010 року

справа № 5020-7/168

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватфарм»

(проспект Хіміків, 66, м. Черкаси, 18018)

до відповідача –Публічного акціонерного товариства «Фармація»

(вул. М. Музики, буд. 52-А, м. Севастополь, 99007)

про стягнення 41 247,02 грн.,

Суддя С. М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – не з’явився (заява),

Від відповідача –Афендульєва Т.М. – юрисконсульт, довіреність № 704 від 28.10.2010 (копія довіреності у справі).

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ватфарм»звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Публічного акціонерного товариства «Фармація»про стягнення 41 247,02 грн. заборгованості, у тому числі 39 156,91 грн. основного боргу, 1 044,09 грн. пені, 858,49 грн. індексу інфляції та 3 % річних у розмірі 187,53 грн.

Представник відповідача у засіданні суду, яке відбулось 07.12.2010, надав суду відзив від 06.12.2010, в якому відповідач основний борг у сумі 39 156,91 грн. визнав у повному обсязі, проте вказав, що при розрахунку пені, індексу інфляції та 3 % річних позивачем допущені помилки і тому, згідно з розрахунком відповідача, пеня склала 894,95 грн., індекс інфляції - 784,84 грн., 3 % річних - 175,13 грн., а всього сума позову склала 41 011,83 грн.

Також, у цьому ж відзиві відповідач, у зв’язку з тяжким фінансовим становищем ПАТ «Фармація», просив суд розстрочити виконання рішення суду на січень-березень 2011 року.

Позивач явку свого представника у засідання суду не забезпечив, однак, 20.12.2010, до розгляду справи у судовому засіданні, на адресу суду надійшла заява від позивача № 516 від 15.12.2010, в якій позивач підтримав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 39 156,91 грн., а в частині стягнення пені, індексу інфляції та 3 % річних погодився з контррозрахунком ПАТ «Фармація»та просив суд стягнути з відповідача кошти в сумі 41 011,83 грн., у тому числі 39 156,91 грн. основного боргу, 894,95 грн. пені, 784,84 грн. індексу інфляції та 3 % річних у розмірі 175,13 грн.

Також, у цій заяві позивач проти надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду заперечував, вказавши на те, що відповідач не виконує свої зобов’язання по сплаті заборгованості тривалий час.

Представник відповідача у засіданні суду з позовними вимогами погодився в частині стягнення з відповідача 41 011,83 грн. та просив надати ПАТ «Фармація»розстрочку виконання рішення суду на січень-березень 2011 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд -

В С Т А Н О В И В :

09.07.2010 між сторонами був укладений договір № 39п із протоколом розбіжностей.

Відповідно до п. 1.1. цього договору продавець (позивач) зобов’язувався поставити товари медичного призначення (надалі товар), а покупець (відповідач) прийняти та оплатити їх в строк визначений у даному договорі.

Згідно з п. 2.3. договору покупець оплачує поставлений товар за ціною, що вказана у видатковій накладній на кожну партію товарів, що поставляються по цьому договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що покупець оплачує поставлений товар за ціною, зазначеній у видатковій накладній на кожну партію товарів з відстрочкою платежу 45 календарних днів з дня отримання товару. Строк оплати є обов’язковим для покупця з моменту підписання видаткової накладної.

На виконання умов вказаного договору, позивач свої зобов’язання виконав у повному обсязі та поставив відповідачу товари медичного призначення на загальну суму 44 928,71 грн., що підтверджено видатковими накладними, наявними у матеріалах справи.

Однак, за даними позивача, відповідач, на виконання умов вищезазначеного договору, сплатив лише заборгованість у сумі 5 771,80 грн., що підтверджено відповідними платіжними дорученнями.

Таким чином решта заборгованості відповідача перед позивачем склала 39 156,91 грн., яка у добровільному порядку ПАТ «Фармація»сплачена не була.

Вищевикладене свідчить про наявність зобов’язання у відповідача перед позивачем.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Згідно з п. 6.6. договору та протоколом розбіжностей щодо цього пункту, у разі, якщо прострочення покупцем платежу за отриманий товар триває більш чотирнадцяти календарних днів з дня настання терміну платежу і доведення справи з вини покупця по стягненню боргу в судовому порядку, продавець має право крім стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та пені, вимагати, а покупець зобов’язаний сплатити 3 % річних від простроченої суми заборгованості за весь період прострочення.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, згідно з розрахунком позивача, відповідачу було нараховано 1 044,09 грн. пені, проте, враховуючи контррозрахунок відповідача щодо стягнення пені, з відповідача підлягає до стягнення 894,95 грн. пені, а відносно стягнення пені в сумі 149,14 грн. –суд відмовляє.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином відповідачу, згідно розрахунку позивача, було нараховано 858,49 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 187,53 грн., однак, враховуючи контррозрахунок відповідача щодо сум індексу інфляції та 3 % річних, з ПАТ «Фармація»підлягають стягненню 784,84 грн. індексу інфляції та 3 % річних у сумі 175,13 грн., а відносно стягнення 73,65 грн. індексу інфляції та 3 % річних у розмірі 12,40 грн., судом повинно бути відмовлено.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 41 011,83 грн., у тому числі 39 156,91 грн. основного боргу, 894,95 грн. пені, 784,84 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 175,13 грн., документально встановлений, підтверджений матеріалами справи, та визнаний відповідачем у відзиві від 06.12.2010 на позовну заяву.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково.

Також, як було зазначено вище, відповідач, у вищевказаному відзиві на позовну заяву, посилаючись на тяжке фінансове становище, просив надати йому розстрочку виконання судового рішення на січень-березень 2011 року.

Проте, відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки, як було вказано вище, позивач у заяві від 15.12.2010 № 516 проти надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення заперечував, та у зв’язку з тим, що рішення суду не набрало законної сили, суд не знаходить законних підстав для задоволення клопотання відповідача про надання йому розстрочки виконання рішення суду, у зв’язку з чим відмовляє у його задоволенні.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представника відповідача про складення повного рішення 27.12.2010.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1). Позов задовольнити частково.

2). Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фармація»(вул. М. Музики, буд. 52-А, м. Севастополь, 99007, ідентифікаційний код 16515077, р/р 2600200015733 в СФ ПАТ «Укрексімбанк»м. Севастополь, МФО 384986, або з інших рахунків) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватфарм»(проспект Хіміків, 66, м. Черкаси, 18018, ідентифікаційний код 00306756, р/р 260080003981 у філії ПАТ «Укрексімбанк» м. Черкаси, МФО 354789, або на інші рахунки) 41 011,83 грн. заборгованості, у тому числі 39 156,91 грн. основного боргу, 894,95 грн. пені, 784,84 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 175,13 грн., а також 410,11 грн. державного мита та 234,65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3). В іншій частині у позові відмовити.

4). Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Ватфарм» (проспект Хіміків, 66, м. Черкаси, 18018, ідентифікаційний код 000306756, р/р 260080003981 у філії ПАТ «Укрексімбанк»м. Черкаси, МФО 354789, або на інші рахунки) з Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 31113095700007 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509, код платежу 22090200, код ЄДРПОУ 24035598) 10,03 грн. зайве сплаченого державного мита, перерахованого за платіжним доручення № 12294 від 10.11.2010, оригінал якого міститься у матеріалах господарської справи № 5020-7/168 (арк. справи 7).

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя С. М. Альошина

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 27.12.2010.