Ухвала суду № 134991836, 19.03.2026, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/491/25

Провадження №1-кп/548/77/26

У Х В А Л А

(повний текст)

19.03.2026 м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Хорол кримінальне провадження № 12024170590000427 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України,

В С Т А Н О В И В:

у провадженні Хорольського районного суду Полтавської області знаходиться кримінальне провадження № 12024170590000427 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.

Під час судового засідання прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів. Строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 02 квітня 2026 року. В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, тому розуміючи невідворотність покарання, яке йому загрожує, може свідомо уникати відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення. Окрім того, ОСОБА_4 офіційно неодружений, не має утриманців, непрацевлаштований, не має постійного місця проживання, що свідчить про слабкість його соціальних зв`язків. Впродовж 2021-2022 років він неодноразово обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень за статтею 126-1, частини другої статті 125, частини першої статті 185 КК України, провадження в яких закривалися судом за нереабілітуючими підставами, що свідчить про схильність до вчинення обвинуваченим умисних кримінальних правопорушень проти власності та насильницького характеру проти життя та здоров`я особи. Окрім того, ризик передбачений пунктом другим частини першої статті 177 КПК України продовжує існувати оскільки, свідки є знайомими обвинуваченого, тривалий час мали з ним спільний побут, надали викривальні показання під час досудового розслідування. Також свідок ОСОБА_6 в своїх показах у судовому засіданні 11.06.2025 висловив побоювання за своє життя зі сторони обвинуваченого. Враховуючи наведені обставини, ризики передбачені пунктами 1-4 частини першої статті 177 КПК України не зменшились, продовжують існувати, а тому продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 є найбільш відповідним у даному випадку, виправданим та обгрунтованим, а більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 заперечувала щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки відсутнє належне обґрунтування про існування реальних ризиків, передбачених відповідними пунктами 1,2,5 статті 177 КПК для продовження тримання під вартою, відсутні у матеріалах справи докази вини ОСОБА_4 у вчиненні даного злочину.

Вказала, що обвинувачений ОСОБА_4 не визнає провину у вчиненні кримінального правопорушення, наміру вчиняти інші кримінальні правопорушення він не має; свідки були допитані на досудовому розслідуванні, частини з них у судовому засіданні; речові докази вилучені та знаходяться під арештом. Відповідно до Рішення Семенівського районного суду Полтавської області ОСОБА_4 є батьком малолітнього сина, який потребує батьківського піклування (а. с. 100).

Захисник просила змінити запобіжний захід обвинуваченому на домашній цілодобовий арешт за адресою: АДРЕСА_1 , з покладанням обов`язків, передбачених статтею 194 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 просив замінити йому тримання під вартою на домашній арешт в певний час доби, для того щоб він міг працювати.

Прокурор заперечив, щодо можливості зміни запобіжного заходу на більш м`який, обґрунтовуючи тим, що обвинувачений не має постійного місця проживання, стійких соціальних зв`язків, стороною захисту не надано жодних документів, що засвідчують право користування, володіння будинком за адресою: АДРЕСА_1 , тому місце можливого цілодобового арешту є сумнівним.

Потерпіла ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву, в якій просила розгляд справи провести без її участі.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до такого висновку.

Згідно із частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно із частиною третьою статті 331 КПК України за наявності клопотань під час судового засідання суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Ухвалою судді Хорольського районного суду Полтавської області від 03.02.2026 щодо ОСОБА_4 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб до 02.04.2026 включно.

У клопотанні прокурор зазначає, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені пунктом першим, другим, третім, четвертим частини першої статті 177 КПК України. Зокрема, ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до п`ятнадцяти років, є особою раніше несудимою, неодружений, не має постійного місця проживання, що свідчить про слабкість його соціальних зв`язків. Таким чином, на даний час продовжує існувати ризик, передбачений пунктом першим частини першої статті 177 КПК України.

У разі зміни запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, перебуваючи на волі ОСОБА_4 матиме можливість незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні шляхом вмовляння, чи висловлювання погроз з метою схилити останніх змінити свої покази на його користь чи відмовитися їх давати, зважаючи на те, що свідки є знайомі обвинуваченого, вели з ним спільний побут, і саме вони повідомили про вчинення ОСОБА_4 злочину. Свідок ОСОБА_6 у своїх показаннях у судовому засіданні 11.06.2025 висловив побоювання за своє життя зі сторони обвинуваченого. Аналогічні побоювання висловила в судовому засіданні 25.09.2025 свідок ОСОБА_8 .

Окрім того, впродовж 2021-2022 років ОСОБА_4 неодноразово обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень за статтею 126-1, частини другої статті 125, частини першої статті 185 КК України, провадження в яких закривалися судом за нереабілітуючими підставами, що свідчить про схильність до вчинення обвинуваченим умисних кримінальних правопорушень проти власності та насильницького характеру проти життя та здоров`я особи. Таким чином, на даний час продовжують існувати ризики, передбачені пунктами другим, третім частини першої статті 177 КПК України.

Встановлено, що будь-яких засобів для існування, офіційних джерел доходів, постійного чи тимчасового місця роботи, заощаджень, постійних соціальних зв`язків обвинувачений ОСОБА_4 не має, що може слугувати підтвердженням існування ризику, передбаченого пунктом четвертим статті 177 КПК України.

Одночасно при вирішенні питання про продовження застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 , суд враховує обставини, передбачені статтею 178 КПК України, зокрема, відомості про особу обвинуваченого та тяжкість покарання, передбаченого за вчинення кримінального правопорушення за частиною першою статті 115 КК України, а саме позбавлення волі від 7 до 15 років.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

З огляду на вищевикладене, врахувавши сукупність наявних доказів обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, можливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі, наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки даний запобіжний захід є співрозмірним із тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та існуючим ризикам, відповідає особі обвинуваченого, є виправданим та достатнім засобом, здатним забезпечити гарантії його належної процесуальної поведінки та виключає собою можливість застосування щодо останнього більш м`якого запобіжного заходу, а тому виправдовує таке втручання у його права та інтереси. Отже, підстав для задоволення клопотання ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 про застосування більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначати розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України. Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке спричинило загибель людини, то підстав для визначення розміру застави в даному кримінальному провадженні немає.

Керуючись статтями 114-116, 176-178, 182, 183, 331 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою тривалістю 60 днів у державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)», а саме: з 19 березня 2026 року до 17 травня 2026 року включно.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відмовити.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про застосування домашнього арешту у певний період доби відмовити.

Копію ухвали про продовження запобіжного заходу вручити обвинуваченому негайно після її проголошення.

Копію ухвали направити до Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» для виконання.

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складений 19.03.2026.

Головуючий ОСОБА_1