Ухвала суду № 134990944, 18.03.2026, Славутицький міський суд Київської області

У Х В А Л А

Справа №377/1191/25

Провадження №2-п/377/5/26

18 березня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої судді Малишенко Т.О., за участю секретаря судового засідання Приліпко К.М., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Славутицького міського суду Київської області від 23 лютого 2026 року у справі № 377/1191/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 - про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Славутицького міського суду Київської області від 23 лютого 2026 року, ухваленому у цивільній справі 377/1191/25, провадження № 2/377/113/26 за позовною заявою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 - про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» ЄДРПОУ 35234236 заборгованість договором про споживчий кредит № 3823482 від 27.03.2021 року, в сумі 22825,00 гривень та стягнуто судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2 422,40 гривень, витрати на правову допомогу в сумі 8000,00 гривень.

25 лютого 2026 року від відповідача ОСОБА_1 , до суду в системі «Електронний суд» надійшла заява про перегляд заочного рішення, в якій він, посилаючись на 267, 284-287 ЦПК України, просить скасувати заочне рішення Славутицького міського суду Київської області від 23 лютого 2026 року по цивільній справі № 377/1191/25 за позовною заявою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» призначити справу до розгляду.

Заява обґрунтована тим, що Славутицьким міським судом Київської області 23 лютого 2026 року Славутицьким міським судом Київської області ухвалено заочне рішення у справі № 377/1191/25 за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 - про стягнення заборгованості за кредитним договором.

03.01.2026 року відповідачем через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти задоволення позову та заявив про застосування строку позовної давності. Однак у заочному рішенні суд не зазначив про отримання мого відзиву та не надав оцінки доводам щодо спливу строку позовної давності.

Кредитний договір укладено 27.03.2021 року. Жодних платежів після цієї дати мною не здійснювалося. Позов подано 31.12.2025 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності. Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі. Така заява мною була подана.

Ухвалою судді від 06 березня 2026 року прийнято заяву про перегляд заочного рішення Славутицького міського суду Київської області від лютого 2026 року Славутицьким міським судом Київської області ухвалено заочне рішення у справі № 377/1191/25 за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 - про стягнення заборгованості за кредитним договором, та призначено розгляд заяви про перегляд заочного рішення на 18.03.2026 року.

Заявник (відповідач) ОСОБА_2 в призначене судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду даної заяви повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного документу в кабінет електронного суду, що знаходиться в матеріалах справи. До суду направив заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримав заяву про перегляд заочного рішення.

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в призначене судове засідання представника не направив, про дату, час і місце розгляду даної заяви повідомлені належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного документу в кабінет електронного суду, що знаходиться в матеріалах справи.

За правилом ч. 1 ст. 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вирішуючи заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Славутицького міського суду Київської області від 23 лютого 2026 року, ухваленому у цивільній справі 377/1191/25, провадження № 2/377/113/26 за позовною заявою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 - про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Тобто для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох наведених умов.

Крім того, для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення.

Лише за сукупності цих двох умов може бути встановлено наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об`єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто, повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання, а також причини неподання відзиву, і докази про це.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Як зазначено у пункті 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктами 2, 4 ч. 8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з матеріалів справи, 21листопада 2025 року до Славутицького міського суду Київської області від ТОВ « ФК «Кредит-Капітал» у системі «Електронний суд» надійшла позовна заява про стягнення заборгованості за договором позики, у якій представник позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 3823482 від 27.03.2021 року у розмірі 22825 гривень, а також понесені судові витрати які складаються із судового збору у сумі 2422,4 гривень та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 гривень.

Ухвалою судді від 31 грудня 2025 року, після виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, відкрито провадження у справі, та призначено судовий розгляд справи на 29.01.2026 року.

Дійсно 02.01.2026 року в системі «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив застосувати строки позовної давності.

08.01.2026 року відповідачу була надіслана судова повістка та копія ухвали про відкриття провадження. 20.01.2026 року судову повістку повернуто до суду не врученою.

Ухвалою суду від 29.01.2026 року відкладено розгляд справи на підставі ст. 223 ЦПК України до 23.02.2026 року.

02 лютого 2026 року відповідачу була надіслана судова повістка та копія ухвали про відкриття провадження та ухвала про відкладення. 09.02.2026 року судову повістку повернуто до суду не врученою.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 у призначене судове засідання не прибув, то суд за наявності умов, передбачених статтями 280-282 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 23 лютого 2026 року ухвалив заочне рішення у справі.

Таким чином, виходячи з приписів частини 6, пункту 2 частини 8 статті 128 ЦПК України, ОСОБА_3 був належним чином повідомлений про дату, час і місце судових засідань. Будь-яких доказів на підтвердження поважності причини неприбуття в судові засідання до суду не надходило.

Як вбачається з матеріалів справи, дійсно 02.01.2026 року в системі «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив застосувати строки позовної давності. (а.с. 53-54)

Відповідач не довел поважності причин неприбуття та неповідомлення про причини неявки в судові засідання у даній справі.

Разом з тим, лише з`ясування причин неявки та неподання відзиву на позовну заяву не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має надати докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та можуть призвести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни, що є обов`язковою умовою скасування заочного рішення згідно із статтею 288 ЦПК України.

В заяві про перегляд заочного рішення відсутні посилання відповідача на будь-які докази, які мають істотне значення для справи та не були досліджені судом при ухваленні заочного рішення. Доводи в поданій заяві зводяться до її незгоди з встановленими судом обставинами та наданою їм судом оцінкою.

Як убачається зі змісту кредитного договору від 27.03.2021 року між фізичною особою позичальником: ОСОБА_3 та ТОВ «Мілоан» договір № 3823482, згідно з умовами якого відповідач отримав 5000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором., яким суд надав належну оцінку під час ухвалення заочного рішення.

ОСОБА_3 отримав від Банку кошти, що не заперечує в своїй заяві про перегляд заочного рішення.

Відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, які додано позивачем до позову, в якому визначено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, а саме: тип кредиту; суму/ліміт кредиту; строк кредитування.

Таким чином, умовами договору, яким суд при ухваленні заочного рішення надав оцінку, сторони визначили порядок та випадки сплати комісійної винагороди банку.

Принцип свободи договору закріплений у ст. 627 КК України, якою встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Заявник ОСОБА_3 підписавши договір, отримавши кредитні кошти, доказів виконання умов договору суду не надав, а також станом на дату звернення до суду із заявою про скасування заочного рішення, до суду з позовом про визнання договору недійсним не зверталася.

Таким чином, оскільки умовами договору, підписаного сторонами, передбачено сплату комісійної винагороди банку, то несплачена сума такої винагороди стягнута за позовом банку.

Крім того, суд вважає, що відповідач порушує принцип ефективності судової системи та обов`язковість судових рішень. Відповідач у заяві не навів доказів, які мають істотне значення для справи та могли б змінити результат її розгляду.

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 Конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що йог інтереси є остаточно захищеними.

Крім того, ЄСПЛ наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» протии Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Щодо правових підстав для застосування позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року №540-ІХ « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19» (далі Закон №540-ІХ) розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12, яким передбачено, що строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Закон України від 30 березня 2020 року №540-ІХ набрав чинності 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на території України карантину, встановленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України « Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи те, що на всій території України було запроваджено карантин, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину, введення на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено та який діє на час розгляду справи, а перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану, то позивач звернувшись до суду з цим позовом 21 листопада 2025 року, просить стягнути кошти за договором від 27.03.2021 року, тобто у межах продовженого Законом № 540-ІХ строку давності, оскільки строк позовної давності не сплинув.

З урахуванням наведеного, оскільки станом на час розгляду справи заборгованість ОСОБА_3 перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не сплачено, при цьому суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача, є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування заочного рішення суду, оскільки жодна з підстав, наведених для скасування заочного рішення, і більш того їх сукупність, у заяві про перегляд заочного рішення відсутні і в судовому засіданні не встановлені, тому заяву відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення необхідно залишити без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись статтями 280-288 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Заяву відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Славутицького міського суду Київської області від 23 лютого 2026 року по цивільній справі 377/1191/25, провадження № 2/377/113/26 за позовною заявою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 - про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала підписана 18 березня 2026 року.

Суддя Т. О. Малишенко