Рішення № 134988423, 19.03.2026, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 462/4598/25

Провадження 2/465/177/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі головуючої судді Кушнір Б.Б.,

за участі: секретаря судового засідання Арбуза Р.В.,

представника позивача Симбірцева Є.В.,

представника відповідача Кісь О.Р.

розглянувши у відкритому судовому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВТРАНСЛОГІСТИК» до ОСОБА_1 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ФОП ОСОБА_2 , про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київтранслогістик» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Позовні вимоги мотивує тим, що постановою Гощанського районного суду Рівненської області від 12 жовтня 2021 року у справі №557/1318/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди за ст. 124 КУпАП, зокрема, встановлено, що 28 липня 2021 року приблизно о 02:00 год на 291+600 км автодороги М-06 «Київ-Чоп» ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «BOVA FLD 12300A» VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , в порушення п.п.2.3(б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції. Внаслідок чого ОСОБА_1 допустив зіткнення з іншим транспортним засобом - вантажним автомобілем марки «INTERKARGO TRACK», VIN: НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_3 (на момент ДТП був на посаді водія автотранспортних засобів у ТОВ «Київтранслогістик»), який рухався попереду у попутному напрямку. Від удару автомобіль позивача за інерцією зіткнувся з дорожнім знаком та з`їхав у кювет. Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди обидва транспортні засоби отримали значні механічні пошкодження, заподіяно матеріальні збитки.

Транспортний засіб «INTERKARGO TRACK» д.н.з. НОМЕР_4 , належить на праві приватної власності ТОВ «КИЇВТРАНСЛОГІСТИК», та в результаті ДТП отримав суттєві пошкодження. Загальна сума матеріального збитку, що завдана транспортному засобу «INTERKARGO TRACK», VIN: НОМЕР_3 д.н.з. НОМЕР_4 становить 978 570,00 гривень. Після ДТП часткове відшкодування збитків було здійснене страховою компанією «БРОКБІЗНЕС», в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , зокрема, позивачу виплачено страхове відшкодування у розмірі 130 000,00 грн. Таким чином, з 978 570,00 грн. завданої шкоди 130 000,00 грн. було покрито страховим відшкодуванням, і залишок шкоди становить 848 570,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

26.06.2025 ухвалою Залізничного районного суду м. Львова справу передано до Франківського районного суду м. Львова.

25.07.2025 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у справі визначено головуючою суддю Кушнір Б.Б.

28.07.2025 ухвалою Франківського районного суду м. Львова вищезазначену позовну заяву залишено без руху.

30.07.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_4 надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 31.07.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Підготовче судове засідання неодноразово відкладалось за клопотанням представників сторін, зокрема, ухвалою суду від 02.10.2025 для витребування додаткових доказів.

Ухвалою суду від 28.11.2025 підготовче судове засідання закрито та справу призначено до розгляду.

11.12.2025 на виконання вимог ухвали суду надійшла витребувна судом інформація від РСЦ ГСЦ МВС України.

В судовому засіданні 17.12.2025 суд протокольною ухвалою повернувся в підготовче судове засідання, а також ухвалою від 17.12.2025 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ФОП ОСОБА_2 та запропоновано третій особі подати пояснення по суті справи.

Ухвалою суду від 09.01.2026 витребувано від ФОП ОСОБА_2 інформацію щодо перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 та докази на підтвердження вказаної інформації, однак, така ухвала не виконана, причини невиконання суду не відомі.

Ухвалою суду від 23.01.2026 закрито підготовче судове засідання та справу призначено до розгляду.

03 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» представник відповідача адвокат Кісь Олена Романівна подана додаткові пояснення, зазначає, що дійсно 28 липня 2021 року приблизно о 02 год.00 хв. на 291 км + 600 м автодороги «Київ-Чоп», позивач, будучи найманим працівником ФОП ОСОБА_2 (а саме водієм автобуса) допустив зіткнення з транспортним засобом «INTERCARGO TRACK» д.н.з НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався попереду в попутному напрямку. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Постановою Гощанського районного суду Рівненської області від 12 жовтня 2021 року позивача визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення. У постанові суду зазначено, що ОСОБА_1 перебував на посаді водія ПП ОСОБА_5 , а відтак дана обставина встановлена судом. Після даної дорожньо-транспортної події власник транспортного засобу ФОП ОСОБА_2 прибув на місце ДТП та забрав належний йому транспортний засіб. Надалі ОСОБА_1 було звільнено з попереднього місця роботи, а саме ФОП ОСОБА_2 . Упродовж чотирьох років жодних претензій щодо відшкодування шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки ТзОВ «Київтранслогістик» до ФОП ОСОБА_2 не надсилали. Відповідач вважає, що позивач звернувся з позовом до неналежного відповідача, оскільки транспортний засіб, з участю якого було вчинено ДТП, належить ФОП ОСОБА_2 . Обов`язок відшкодувати завдану шкоду, коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача незалежно від наявності вини. До вказаних додаткових пояснень представником відповідача долучено до матеріалів справи заяву про застосування позовної давності, в якій зазначено про пропуск трьохрічного строку позовної давності на звернення з даним позовом, який представник позивача обчислює з моменту вчинення вчинення ДТП - 28.07.2021.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, просив такий задоволити, зазначивши, що позов подано до належного відповідача, оскільки матеріали справи не містять доказів перебування в трудових відносинах з третьою особою на момент вчинення ДТП. Щодо заяви про застосування позовної давності, то з посиланням на Перехідні положення ЦК України, вважає, що строк позовної давності на звернення з даним позовом не пропущено.

Представник відповідача заперечив щодо позову та просив відмовити у даному позові. Зазначає, що доказом перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з ПП «Гунько» є постанова суду, інші докази - відсутні, однак, на момент вчинення ДТП відповідач виконував транспортні перевезення та перебував у трудових відносинах з ПП Гунько. Підтримала заяву про застосування позовної давності.

Суд, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій статті 16 ЦК України.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Судом встановлено, що постановою Гощанського районного суду Рівненської області від 12 жовтня 2021 року у справі №557/1318/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди за ст. 124 КУпАП, зокрема, встановлено, що 28 липня 2021 року приблизно о 02:00 год на 291+600 км автодороги М-06 «Київ-Чоп» ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «BOVA FLD 12300A» VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , в порушення п.п.2.3(б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції. Внаслідок чого ОСОБА_1 допустив зіткнення з іншим транспортним засобом - вантажним автомобілем марки «INTERKARGO TRACK», VIN: НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_3 (на момент ДТП був на посаді водія автотранспортних засобів у ТОВ «Київтранслогістик»), який рухався попереду у попутному напрямку. Від удару автомобіль позивача за інерцією зіткнувся з дорожнім знаком та з`їхав у кювет. Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди обидва транспортні засоби отримали значні механічні пошкодження, заподіяно матеріальні збитки.

Постановою Гощанського районного суду Рівненської області встановлено, що вина ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху підтверджується зібраними доказами. Зокрема, в судовому засіданні були досліджені: протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 279364 від 28.07.2021, усні пояснення потерпілого ОСОБА_3 , надані 07.09.2021 у суді, які повністю підтвердили обставини, викладені в протоколі; а також схемою місця ДТП, з якої вбачається, що ДТП сталася на 291+600 км дороги М-06 «КиївЧоп» із зазначенням місця розташування транспортних засобів «BOVA FLD 12300А» д.н.з. НОМЕР_2 та «INTERKARGO TRACK» д.н.з. НОМЕР_4 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, перелік яких зафіксовано в зазначеній схемі. Зазначена постанова суду в установленому порядку не оскаржувалася і набрала законної сили 10.12.2021.

Транспортний засіб «INTERKARGO TRACK» д.н.з. НОМЕР_4 , належить на праві приватної власності ТОВ «КИЇВТРАНСЛОГІСТИК», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .

Як наслідок ДТП, транспортний засіб «INTERKARGO TRACK» д.н.з. НОМЕР_4 , отримав суттєві пошкодження. Зокрема, були пошкоджені такі елементи та вузли автомобіля, що потребують відновлювального ремонту або заміни:

- Задня частина кузова і рама значні деформації від удару (порушена геометрія рами, зім`ято елементи кузова вантажного відсіку); орієнтовна вартість рихтування рами та відновлення кузова 200 000 грн.;

- Задній бампер і захисний пристрій зруйновані внаслідок удару ззаду; підлягають заміні; вартість 30 000 грн.;

- Задні ліхтарі та електропроводка розбиті/пошкоджені при зіткненні; заміна і відновлення 5 000 грн.;

- Кабіна водія (передня частина) деформована при наїзді на дорожній знак і з`їзді у кювет (пошкоджено передній бампер, капот, крила, панель кабіни, стійки);

- Ремонт із заміною пошкоджених панелей та агрегатів 180 000 грн.;

- Передній бампер та решітка радіатора розбиті при ударі об дорожній знак; підлягають заміні; вартість 20 000 грн.;

- Передні фари розбиті; заміна двох блок-фар 10 000 грн.;

- Радіатор системи охолодження пошкоджений (пробитий); заміна радіатора та заправка рідини 15 000 грн.;

- Двигун та навісне обладнання отримали пошкодження (внаслідок удару та різкої зупинки, можливі внутрішні пошкодження двигуна, витік технічних рідин); орієнтовний ремонт двигуна (заміна мастила, ремонт піддону тощо) 250 000 грн.;

- Передня підвіска і рульове керування пошкоджені при наїзді на перешкоду; відновлення (заміна погнутих важелів, налаштування геометрії) 50 000 грн.;

- Малярні роботи фарбування відновлених та замінених кузовних елементів, матеріали 30 000 грн.;

- Інші витратні матеріали та додаткові роботи дрібні комплектуючі, рідини, проведення діагностики тощо 41 570 грн.

Загальна сума матеріального збитку, що завдана транспортному засобу «INTERKARGO TRACK», VIN: НОМЕР_3 д.н.з. НОМЕР_4 становить 978 570,00 гривень. Вказане підтверджується звітом про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ № 03С/08/21 від 10.11.2021.

Після ДТП часткове відшкодування збитків було здійснене страховою компанією «БРОКБІЗНЕС», в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 . Так страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» виплатила Позивачу страхове відшкодування у розмірі 130 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 243851 від 02.12.2021 та № 243891 від 03.12.2021. Таким чином, з 978 570,00 грн. завданої шкоди 130 000,00 грн. було покрито страховим відшкодуванням, і залишок шкоди становить 848 570,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Заперечуючи проти заявлених у справі вимог, представник відповідача вказувала, що позов подано до неналежного відповідача, оскільки на момент ДТП відповідач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 та вчинив ДТП саме на автомобілі, який належить підприємцю, що підтверджується судовим рішенням. Також просила застосувати до спірних правовідносин наслідки звернення з позовом поза межами строку позовної давності.

Положення цивільного законодавства свідчать про зобов`язання учасників цивільних правовідносин діяти в межах закону, не порушуючи права інших осіб у спосіб передбачений законом, добросовісно здійснюючи свої права та обов`язки.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Згідно з ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Положеннями ч. 1 ст. 990 ЦК України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором і страхового акту (аварійного сертифіката).

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закони України Про страхування, «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на момент спричинення шкоди - 28.11.2021).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Крім того, частиною 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).

Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених зазначеним Законом випадках - Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ)) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за вказаним Законом не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Разом з тим принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).

Судом встановлено, що на час ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля BOVA FLD 12300A, д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , була застрахована у «БРОКБІЗНЕС». Матеріалами справи підтверджено, що страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» виплатила Позивачу страхове відшкодування у розмірі 130 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 243851 від 02.12.2021 та № 243891 від 03.12.2021. Таким чином, з 978 570,00 грн. завданої шкоди, 130 000,00 грн. було покрито страховим відшкодуванням, і залишок шкоди становить 848 570,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Отже, заявлена до стягнення сума становить різницю між фактичним розміром шкоди, визначеним звітом, і виплаченим страховим відшкодуванням.

Однак до матеріалів справи сторонами не долучено полісу обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, який вчинив ДТП, що позбавляє суд можливості перевірити чи виплата страхового відшкодування в розмірі 13 000 грн, відбулась в межах виплати страхового ліміту, та визначити розмір франшизи за вказаним полісом.

Також позивачем до матеріалів справи не долучено жодного доказу, який би підтверджував факт понесених витрат на відновлення чи ремонт пошкодженого в ДТП транспортного засобу, зважаючи, що ДТП мало місце 28.07.2021, а з позовом позивач звернувся 25.06.2025.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачу як потерпілій особі різниці між фактичним розміром шкоди, завданої його автомобілю у ДТП, і страховою виплатою, яка виплачена потерпілому, суд виходить з наступного.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ №03С/08/21, складеному 10.11.2021 ПП Галавтоекспертиза на замовлення ПАТ СК Українська Страхова Група, вартість відновлювального ремонту автомобіля «INTERKARGO TRACK», VIN: НОМЕР_3 д.н.з. НОМЕР_4 становить 1 117 680,45 грн., ринкова вартість КТЗ на момент пошкодження визначена в розмірі 978 570,00 гривень, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику внаслідок пошкодження КТЗ визначена в розмірі 978 570 гривень.

Таким чином, як вбачається з вказаного звіту, вартість відновлювального ремонту КТЗ перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, відтак є економічно недоцільним.

Разом з цим, вказаним вище звітом не встановлено вартість автомобіля позивача після ДТП.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2022 року у справі №205/7747/18 (провадження №61-8812св12), від 25 листопада 2021 року у справі № 204/5314/18 (провадження № 61-17280св20), від 02 грудня 2021 року у справі № 753/17190/18 (провадження № 61-4879св21).

Отже, порядок відшкодування завданої позивачу шкоди повинен відбуватися у спосіб, визначений статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Враховуючи викладене, помилковими є твердження позивача, що суму збитків становить ринкова вартість автомобіля на час ДТП, а не різниця між вартістю цього автомобіля до та після ДТП.

Установлено, що звітом про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ від 10.11.2021, не визначено вартість автомобіля позивача після ДТП.

Клопотань про призначення судової експертизи щодо визначення вартості автомобіля позивача після ДТП, сторонами не подано. Також матеріали справи не містять жодних доказів, якими б підтверджувалась вартість пошкодженого транспортного засобу позивача після ДТП.

Відтак, суд під час розгляду справи, з врахуванням статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позбавлений можливості визначити суму завданої шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо стягнення з ОСОБА_1 848 570 грн. на користь позивача, у рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Слід також зазначити, що відповідно до статті 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Відтак зазначена норма визначає, що саме законом встановлюється випадки, коли право особи припиняється внаслідок його нездійснення.

Зміст суб`єктивного цивільного права становлять такі юридичні правомочності, як реалізація особою права на дії; можливість вимагати певної поведінки від інших; можливість захисту порушеного права в юрисдикційному порядку (зокрема, у досудовому та судовому порядку).

Під здійсненням цивільного права слід розуміти реалізацію тих можливостей, які становлять зміст суб`єктивного цивільного права. Здійснення цивільного права відбувається шляхом вчинення фактичних та юридичних дій, що свідчить про свободу поведінки учасників цивільних правовідносин при реалізації своїх прав та обов`язків на власний розсуд.

Що стосується доводів представника відповідача про те, що відповідач на момент вчинення ДТП перебував в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 , відтак, не може бути належним відповідачем у справі, що є окремою підставою для відмови в позові, то суд зазначає наступне.

Постановою Гощанського районного суду Рівненської області від 12 жовтня 2021 року у справі № 557/1318/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) за ст. 124 КУпАП.

Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зазначив, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, встановлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Відповідно до ч. 6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Суд зазначає, що мотивувальна частина постанови Гощанського районного суду Рівненської області від 12 жовтня 2021 року у справі № 557/1318/21 не містить висновків, що відповідач ОСОБА_1 вчинив ДТП під час виконання ним трудових (службових) обов?язків. Також такі докази не зазначаються судом як такі, що долучені до матеріалів справи про адмінправопорушення. Постанова містить вказівку на місце праці ОСОБА_1 лише у вступній частині, як анкетні дані правопорушника.

Належність транспортного засобу BOVA FLD 12300A, д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 на момент вчинення ДТП, ФОП ОСОБА_2 не підтверджує факт вчинення ДТП під час виконання відповідачем своїх трудових обов?язків.

Матеріали справи не містять жодних доказів перебування відповідача в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 як на момент вчинення ДТП, так і до чи після такої транспортної пригоди.

З огляду на викладе, доводи представника відповідача суд вважає такими, що підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд не вирішує питання застосування позовної давності, про пропуск якої заявлено представником відповідача, оскільки в позові відмовлено через його необґрунтованість.

Також у постанові ВП ВС від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16 (12-143гс18) сказано, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними… «Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог».

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в позові відмовлено, відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 14, 15, 16, 22, 23, 509, 988, 990, 1166, 1187, 1194 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 206, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд -

ухвалив:

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВТРАНСЛОГІСТИК» до ОСОБА_1 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ФОП ОСОБА_2 , про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київтранслогістик», ЄДРПОУ 40264854, місцезнаходження 04071, м. Київ, вул. Верхний Вал, буд. 62В.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ФОП ОСОБА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , місцезнаходження АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.03.2026.

Суддя Кушнір Б.Б.