Рішення № 13498660, 09.11.2010, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

09.11.2010р. Справа № 14/204

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, вул. АДРЕСА_1

до Закритого акціонерного товариства "Карлівський завод сухого молока", вул. Івана Франка, 4, м. Карлівка, Полтавська область, 39500

про стягнення 51220,40 гривень

Суддя Іваницький О.Т.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, підприємець

від відповідача: представник не з'явився (повідомлений належним чином)

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості в сумі 51220,40 гривень, яка виникла внаслідок невиконання умов Договору № 02-10/07 від 02.10.2007 р.

В судовому засіданні 09.11.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до положень ч. 1 - ч. 4 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України). Повне рішення складене згідно із вимогами ч. 1 - ч. 2, ч. 6 ст. 84 ГПК України 15.11.2010 р.

Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримує, вважає їх обґрунтованими, підтвердженими наданими по справі матеріалами та доказами і просить суд їх задовольнити.

Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи, а. с. 18), поважності причин його неявки не повідомив, вимог п. 4 ухвали суду від 04.10.2010 року про порушення провадження у справі не виконав, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч. 4 п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами і доповненнями), у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши позивача,

ВСТАНОВИВ:

2 жовтня 2007 р. між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 м. Кременчук (надалі Позивач) та Закритим акціонерним товариством "Карлівський завод сухого молока", м. Карлівка (надалі Відповідач) було укладено Договір підряду № 02-10/07 (надалі Договір) (а. с. 3 - 6).

Згідно із п. 1.1. Договору, Підрядник (Позивач у справі) зобов'язується виконати монтажні роботи по підключенню силового електричного обладнання фріонової компресорної. Замовник (Відповідач у справі) зобов'язується надати фронт робіт, передати проектну документацію, прийняти закінчені роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 1.2. Договору, обсяги, види та ціна виконання робіт, а також ціна матеріалів і обладнання, передбачених п. 1.1. цього Договору, визначаються:

- Проектно-кошторисною документацією (додаток № 1);

- договірною ціною (додаток № 2).

Пунктом 2.1. Договору визначено, що загальна ціна даного Договору визначається проектно-кошторисною документацією, що є невід'ємною частиною Договору, і до неї включається ціна матеріалів, обладнання, вартість їх поставки та ціна виконання монтажних робіт.

Згідно із п. 2.2. Договору, договірна ціна по даному Договору складає 424510,00 грн., в т.ч. ПДВ 70751,67 гривень.

Відповідно до п. 4.1. Договору, передача виконаних робіт Підрядником (Позивач у справі) і прийняття робіт Замовником (Відповідач у справі) оформлюється актом, підписаним уповноваженими представниками Сторін.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що Акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2В та КБ-3 готує Підрядник (Позивач у справі) і передає Замовнику (Відповідач у справі), а Замовник протягом 5 робочих днів перевіряє достовірність акта в частині фактично виконаних робіт і використаних матеріалів, їх відповідності показникам якості, і при відсутності явних чи прихованих недоліків підписує його.

Позивачем були виконані передбачені Договором роботи, вони були прийняті Відповідачем, що підтверджується Актами виконаних підрядних робіт від 29.02.2008 р. (а. с. 7 - 10) та від 26.07.2008 р. (а. с. 11 - 12).

Згідно із п. 2.8. Договору, після підписання Сторонами акта приймання виконаних робіт, передбаченого п. 2.6. даного Договору, Замовник (Відповідач у справі) протягом 10-ти робочих днів здійснює остаточний розрахунок з Підрядником (Позивач у справі) по Договору.

Виконані Позивачем роботи були оплачені відповідачем частково. Неоплаченим залишились роботи в сумі 51220,40 гривень, що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків від 31.12.2008 р. (а. с. 13).

Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі матеріалами і доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 837 ЦК України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 839 ЦК України передбачено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до частини 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути заборгованість в сумі 51220,40 гривень.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 512,20 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про судове рішення" від 10.12.1996 р. № 02-5/422 (із змінами і доповненнями), у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Карлівський завод сухого молока", вул. Івана Франка, 4, м. Карлівка, Полтавська область, 39500 (р/р 26005010470980 у філії "ПРРУ" банка "Фінанси та Кредит", ТОВ м. Комсомольськ, МФО 331564, код ЄДРПОУ 33231846) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, вул. АДРЕСА_1 (НОМЕР_1 в ПОЛТ ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 331401, код ЄДРПОУ 21050723) суму боргу в розмірі 51220,40 гривень, судові витрати по розгляду справи - державне мито в сумі 512,20 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯІваницький О.Т.

Повне рішення складено 15.11.2010 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.