Ухвала суду № 134983179, 11.03.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/27933/25-Е

Провадження № 2-з/522/52/26

УХВАЛА

11 березня 2026 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Шенцева О.П., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про визнання прав іпотекодержателя,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулося до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання прав іпотекодержателя, в якій просить визнати за ним право іпотекодержателя на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , а саме на: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 121,7 кв.м., житловою площею 49,9 кв.м., (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 681140651101), на умовах передбачених Іпотечним договором 11.10.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В., зареєстрованого в реєстрі за №2263; внести запис до державного реєстру іпотек про обтяження іпотекою зазначеного нерухомого майна та внести відповідний запис в Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про обтяження вказаного приміщення.

Представник позивача Акціонерного товариства «Сенс Банк» звернувся до суду із заявою про забезпечення вищезазначеної позовної заяви шляхом накладення арешту та заборони реєстраційних дій на відчуження, передачу в іпотеку чи заставу банку, продаж, перерозподіл часток, внесення до статутного капіталу юридичної особи, реконструкцію, виділення, поділ часток, об`єднання часток, зміну площі об`єкту будь кому і в будь який спосіб чи вчиняти будь-які дії щодо продажу відчуження, передачу в іпотеку чи заставу банку, продажу, перерозподілу часток, внесення до статутного капіталу юридичної особи, реконструкцію, виділення, поділу часток, об`єднання часток, зміни площі об`єкту будь-кому і в будь-який спосіб щодо нерухомого майна а саме: належної ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 121,7 кв.м., житловою площею 49,9 кв.м., (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 681140651101). В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача посилається на те, що 11.10.2007 між Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» правонаступником якого було Акціонерне товариство «АльфаБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі Іпотекодержатель, Кредитор, Банк) та ОСОБА_1 (далі Іпотекодавець, Боржник, Позичальник) було укладено договір кредиту № 2007/38-27/40, відповідно до якого Кредитор надає Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 575 000,00 гривень, зі сплатою 14,25 % річних та з кінцевим терміном повернення заборгованості до 10 жовтня 2022 року. У якості забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту № 2007/38-27/40 від 11.10.2007 між Акціонерно комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір від 11.10.2007, відповідно до умов якого в іпотеку банку передано майно, а саме майнові права на незакінчену будівництвом квартиру будівельний номер АДРЕСА_2 адресою: місто Одеса, Гагарінське плато, 5/1 (п`ять дріб один), надалі за текстом предмет іпотеки. Згідно п. 1.9. Іпотечного договору, після завершення будівництва та прийняття в експлуатацію нерухомого майна, зазначеного в п. 1.1. цього договору, а також після оформлення та реєстрації в установленому чинним законодавством України порядку права власності на нього за Іпотекодавцем, збудована нерухомість продовжує бути предметом іпотеки. При цьому, нотаріус за повідомленням Іпотекодержателя та за рахунок Іпотекодавця реєструє обтяження іпотекою вже збудованої нерухомості, а сторони протягом трьох робочих днів укладають договір про внесення змін до цього договору, в якій змінюють опис предмета іпотеки: замість майнових прав відповідне нерухоме майно із зазначенням його реєстраційних даних, оціночної вартості, із посиланням на відповідний правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності Іпотекодавця на це нерухоме майно. Зазначеною додатковою угодою можуть бути передбачені інші умови за згодою сторін (наприклад зміни пов`язані з можливими змінами в процесі будівництва характеристик нерухомості, зокрема, площі, планування приміщень тощо). Зазначений договір про внесення змін є підставою для перереєстрації заборони відчуження предмета іпотеки, що накладається згідно з п. 1.10 цього Договору. Згідно п. 2.1.9. Іпотечного договору, Іпотекодавець зобов`язаний протягом трьох днів після оформлення та реєстрації права власності Іпотекодавця на нерухоме майно, зазначене в п. 1.1. цього договору, укласти з Іпотекодержателем договір про внесення змін, визначений в п. 1.9. цього договору. Однак, як стало відомо позивачу з Інформаційної довідки від 21.05.2024, 16.07.2015 ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 видане Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області, на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 121,7 кв. м., житловою площею 49,9 кв.м., (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 681140651101), проте всупереч Іпотечного договору не повідомила Іпотекодержателя про такі обставини та не звернулась до банку для внесення змін до Іпотечного договору. Інформація про іпотеку та заборону відчуження вказаного нерухомого майна в державних реєстрах відсутня. Таким чином на даний час склалась ситуація, за якої передане в іпотеку майно зазнало суттєвих змін, та може бути вільно відчужене новими власниками будь-якій третій особі чи особам. ОСОБА_1 діяла недобросовісно та з метою ухилення від виконання зобов`язань, а тому існує обґрунтований ризик втрати предмета іпотеки. Враховуючи вищевикладені обставини, позивач вважає, що вищевказане майно може бути відчужене відповідачем третім особам, що суттєво ускладнить виконання можливого рішення суду, а тому, з метою унеможливлення відчуження вказаного майна, для забезпечення позову та можливості реального виконання рішення суду, банк вимушений звернутись до суду з даною заявою.

Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову, зміст та вимоги позовної заяви, додані до неї документи, приходить до наступного висновку.

Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Отже, забезпечення позову це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Також відповідно до пункту 20 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» у якому зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).

Згідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення заборони відчуження, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Перевіривши матеріали справи і заяву про забезпечення позову та оцінивши надані докази, а також враховуючи, що заява подана з додержанням вимог статті 151 ЦПК України, а заходи забезпечення позову у вигляді заборони та заборони вчиняти певні дії є видом забезпечення позову, передбаченими ст. 150 ЦПК України і відповідає предмету позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи, з урахуванням чого суд вважає можливим задовольнити заяву про забезпечення позову, у зв`язку із чим накласти арешт та заборону реєстраційних дій на відчуження, передачу в іпотеку чи заставу банку, продаж, перерозподіл часток, внесення до статутного капіталу юридичної особи, реконструкцію, виділення, поділ часток, об`єднання часток, зміну площі об`єкту будь кому і в будь який спосіб чи вчиняти будь-які дії щодо продажу відчуження, передачу в іпотеку чи заставу банку, продажу, перерозподілу часток, внесення до статутного капіталу юридичної особи, реконструкцію, виділення, поділу часток, об`єднання часток, зміни площі об`єкту будь-кому і в будь-який спосіб щодо нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 121,7 кв.м., житловою площею 49,9 кв.м., (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 681140651101), оскільки в провадженні суду перебуває зазначена справа та між сторонами виник спір та предметом спору є право іпотекодержателя на майно. Спір між сторонами в досудовому порядку не вирішено, крім того є велика вірогідність того, що майно може бути відчужено на користь третіх осіб чи вчинені будь-які інші дії, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по зазначеному спору, також слід зазначити, що заборона вчиняти певні дії є видом забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, у зв`язку з чим невжиття цих заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Також слід звернути увагу, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснень Верховного Суду, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову по справі.

Підстав для застосування зустрічного забезпечення суд не вбачає.

Відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно із ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149, 150, 151, 153, 154, 157, 260, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника Акціонерного товариства «Сенс Банк» про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт та заборону реєстраційних дій на відчуження, передачу в іпотеку чи заставу банку, продаж, перерозподіл часток, внесення до статутного капіталу юридичної особи, реконструкцію, виділення, поділ часток, об`єднання часток, зміну площі об`єкту будь кому і в будь який спосіб чи вчиняти будь-які дії щодо продажу відчуження, передачу в іпотеку чи заставу банку, продажу, перерозподілу часток, внесення до статутного капіталу юридичної особи, реконструкцію, виділення, поділу часток, об`єднання часток, зміни площі об`єкту будь-кому і в будь-який спосіб щодо нерухомого майна а саме: належної ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 121,7 кв.м., житловою площею 49,9 кв.м., (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 681140651101).

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання суддею. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя: