Ухвала суду № 134982572, 17.03.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1232/26

1-кс/583/303/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2026 р. м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі :

слідчої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 6 в м. Охтирка клопотання старшого слідчого СВ Охтирського РВП ГУ НП в Сумській області капітана поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні № 12026200460000169 від 04 березня 2026 року відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Алтинівка Кролевецького району Сумської області, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, непрацевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого 12 вересня 2025 року Охтирським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 34000,00 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на один рік шість місяців, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 19 квітня 2006 року Ковпаківським ВМ СМВ УМВС України в Сумській області,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України,

УСТАНОВИВ:

Старший слідчий СВ Охтирського РВП ГУНП в Сумській області капітан поліції ОСОБА_4 17 березня 2026 року звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , мотивуючи свої вимоги тим, що він підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307 КК України, тобто в незаконному збуті наркотичних засобів, та ч. 2 ст. 307 КК України, тобто у незаконному збуті наркотичних засобів, вчиненому повторно.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , у точно не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 10.03.2026, у невстановленому на даний час досудовим розслідуванням медичному закладі із надання послуг по замісній підтримуючий терапії для наркозалежних осіб отримав наркотичний засіб «Метадон-ЗН», частину якого, в порушення заборони на обіг наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, вирішив збути за грошові кошти мешканцям м. Охтирка, Сумської області з метою власного збагачення.

Реалізуючи свій злочинний намір, 10.03.2026, приблизно о 10 год. 30 хв., ОСОБА_5 , діючи навмисно, з корисливою метою, усвідомлюючи протиправний характер та суспільну небезпечність своїх дій, знаходячись по пров. Лікарняному, м. Охтирка, Сумської області, за попередньою домовленістю зустрівся з ОСОБА_7 , який передав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 200 грн., на що останній передав йому дві пігулки наркотичного засобу «Метадон-ЗН», при цьому достовірно знаючи, що ці пігулки є наркотичним засобом.

Згідно висновку експерта №СЕ-19/119-26/3956-НЗПРАП від 14.03.2026, в складі наданих на дослідження двох пігулок виявлений метадон, який відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, масою метадону (безводної основи) 0,0406 г.

Таким чином, ОСОБА_5 за грошові кошти в сумі 200 грн. незаконно збув ОСОБА_7 наркотичний засіб метадон загальною масою в двох пігулках 0,0406г.

Крім того, 15.03.2026, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 у медичному закладі ТОВ «АКСІОМА-МЕДІКАЛ» за адресою: м. Харків, вул. Енергетична, буд.1, по програмі із замісної підтримуючої терапії для наркозалежних осіб отримав 10 таблеток наркотичного засобу «Метадон-ЗН», частину якого в порушення заборони на обіг наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, вирішив збути за грошові кошти мешканцям м. Охтирка, Сумської області з метою власного збагачення.

Реалізуючи свій злочинний намір, 15.03.2026, приблизно о 14 год. 50 хв., ОСОБА_5 , діючи навмисно, з корисливою метою, усвідомлюючи протиправний характер та суспільну небезпечність своїх дій, повторно, знаходячись на пров. Лікарняному в м. Охтирка, Сумської області за попередньою домовленістю зустрівся з ОСОБА_7 , який передав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 300 грн., на що той віддав три пігулки наркотичного засобу «Метадон-ЗН», при цьому достовірно знаючи, що вони є наркотичним засобом.

Згідно висновку експерта №СЕ-19/119-26/4208-НЗПРАП від 16.03.2026, у складі наданої на експертизу однієї таблетки виявлено метадон, який відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, масою метадону (безводної основи) 0,0224г.

Таким чином, ОСОБА_5 за грошові кошти в сумі 300 грн. незаконно збув ОСОБА_7 наркотичний засіб метадон, повторно.

Дане клопотання погоджено 16 березня 2026 року прокурором Охтирської окружної прокуратури ОСОБА_3

15.03.2026 о 14 год. 58 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України /а.с. 18-20/.

16.03.2026 слідчим СВ Охтирського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України /а.с. 33-34/.

В клопотанні слідчого ставиться питання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою у зв`язку з тим, що він підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від 6 до 10 років з конфіскацією майна, ОСОБА_5 має судимість за вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12.09.2025 за ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 368 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 34 000 гривень з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на один рік шість місяців, тому може переховуватися від органу досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, переховувати чи знищити докази своєї причетності до вчинення злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме своєю відмовою у прибутті за викликами до слідчого, прокурора чи суду або несвоєчасним прибуттям, вчинити інше кримінальне правопорушення.

На думку слідчого причетність ОСОБА_5 до злочинів, передбачених частинами 1, 2 ст. 307 КК України, у вчиненні яких йому повідомлено про підозру, об`єктивно підтверджується копіями матеріалів кримінального провадження, зокрема рапортами, протоколом про результати контролю за вчиненням злочину з додатками, висновками експертів, письмовими поясненнями свідка /а.с. 3-14, 26-30, 37-38/, долучених до клопотання.

Інші більш м`які запобіжні заходи неможливо призначити ОСОБА_5 , оскільки ніхто не заявляв клопотань про передачу його на поруки або визначення застави, домашній арешт не зможе забезпечити виконання ним своїх обов`язків, так як він буде вільним у пересуванні.

В судовому засіданні слідчий ОСОБА_4 своє клопотання підтримав.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання та вказав, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна. Крім того ОСОБА_5 має судимість, на даний час відбуває покарання, тобто продовжує вчиняти кримінальні правопорушення; на досудовому слідстві встановлено, що він збув наркотичний засіб за гроші, тобто має місце корисливий мотив. На даний час слідством встановлюються свідки у кримінальному провадженні, ОСОБА_5 може впливати на них, може переховуватися від слідства та суду, оскільки розуміє яке покарання йому буде призначено, якщо його винуватість буде доведена, також може знищити чи переховати докази, так як він перебуває на замісній підтримуючий терапії та отримує наркотичні засоби не тільки за місцем проживання, а і м. Харкові, що є порушенням закону. При застосуванні до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу суду слід врахувати характер кримінальних правопорушень, кількість епізодів, корисливий мотив, вчинення злочинів під час відбування покарання. Для застосування запобіжного заходу як особисте зобов`язання повинна бути довіра до цієї особи, про застосування поруки або застави клопотань не надходило, при домашньому арешту навіть цілодобовому особа може втекти, оскільки електронні засоби не завжди фіксують місце перебування особи через перебої електропостачання та мобільного зв`язку. Проте при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за правовою кваліфікацією частини 1,2 ст. 307 КК України необхідно визначити розмір застави з урахуванням майнового становища підозрюваного. Програма замісної підтримуючої терапії діє для наркозалежних осіб в умовах СІЗО.

Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні проти клопотання слідчого заперечив та пояснив, що до нього можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Підтвердив факт продажу наркотичного засобу свідку, також не заперечує того факту, що він перебуває на обліку у лікаря нарколога, перебуває на замісній терапії, працює неофіційно різноробочим, виховує малолітню дитину доньку ОСОБА_8 , 2014 року народження, проживає за місцем своєї реєстрації разом з батьками, цивільною дружиною та дитиною.

Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні проти клопотання слідчого заперечив та вказав, що ОСОБА_5 можливо застосувати більш м`який запобіжний захід такий як цілодобовий домашній арешт, тому як відсутні ризики, на які вказує слідчий, ОСОБА_5 частково визнає винуватість, має стійкі соціальні зв`язки, виховує доньку, проживає в житлі, що належить його батькам, вважає, що в даному кримінальному провадженні мала місце провокація.

Суд, заслухавши пояснення слідчого, враховуючи думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, які заперечують проти задоволення клопотання, дійшов висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста, у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» наявність «обгрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обгрунтованим», залежить від усіх обставин.

Суд зазначає, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами, тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим таких дій.

Відповідно до частин 1-3 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді взяття під варту не може бути застосований, окрім як, зокрема, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки /п.5 ч. 2 ст. 183 КПК/. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті, зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочинів за ознаками частин 1, 2 ст. 307 КК України, які відноситься згідно статті 12 КК України до тяжких, відповідальність за які передбачена у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна; має судимість, перебуває на обліку у лікаря нарколога, проживає з батьками, має малолітню дитину, офіційних доходів не має, проживає за місцем своєї реєстрації.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3-4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховуватися обвинуваченого /підозрюваного/ від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Осаковський проти України».

Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Також необхідно врахувати, що в умовах воєнного стану питання щодо забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого набуває особливого значення, оскільки здійснення правосуддя в особливих умовах ускладнюється наявністю певних перешкод, які не існують у мирний час та вимагає від учасників судового розгляду відноситись до виконання своїх обов`язків та реалізації наданих прав з більшою відповідальністю і зобов`язує суд діяти більш ефективно та організовано.

Так, при розгляді даного клопотання слідча суддя враховує, що в кримінальному провадженні наявні вагомі докази, наведені вище, на підставі яких є всі підстави дійти висновку про обґрунтовану підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України.

Суд зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинуваченого винуватим чи невинуватим у вчиненні злочинів, суд вважає, що вказані обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , дають підстави для висновку, що з боку обвинуваченого існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення.

Суд вважає встановленим існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду.

Ризик того, що ОСОБА_5 може переховуватись від суду, пов`язаний з тим, що він обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 6 до 10 років з конфіскацією майна, у зв`язку з чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, він може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання. Зазначений ризик існує, з огляду на те, що ОСОБА_5 не має офіційних законних джерел доходу, власного житла, що дає суду підстави дійти висновку, що в разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу він може змінити своє місце перебування, тим самим ухилитися від суду.

Ризик незаконного впливу на свідків, які ще не допитані судом, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 фактично мешкає в одному населеному пункті, в зв`язку з чим може вчинити дії, пов`язані з незаконним впливом на них шляхом насильницьких дій, залякування, вмовляння або підкупу з метою надання недостовірних показань.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК (у виключних випадках). Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

Ураховуючи засаду змагальності кримінального провадження, сторона обвинувачення на власний розсуд визначає коло свідків для доведення своєї правової позиції. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, позбавлений можливості втручатися у дискрецію сторони обвинувачення у побудову тактики і стратегії підтвердження або спростування обставин, які мають значення для кримінального провадження. Відтак, ризик впливу на свідків існує на етапі досудового розслідування при зібранні доказів.

За таких умов ОСОБА_5 , не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з певними особами, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб уникнути кримінальної відповідальності.

Ризик продовження ОСОБА_5 вчинення кримінальних правопорушень підтверджено його поведінкою під час відбування покарання за вироком суду від 12 вересня 2025 року, що свідчить про те, що він не виправдав довіру суду при призначенні йому покарання, не пов`язаного з позбавленням волі.

Ризик перешкоджання іншим чином підтверджується тим, що обвинувачений, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи, або вчинити інші обманні дії, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про :

1/ наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2/ наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3/ недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першої цієї статті.

До того ж, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд поряд з цим також враховує особу підозрюваного, його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків що ОСОБА_5 є судимою особою, проживає з батьками, нічим не займається, продовжує злочинну діяльність, так як є судимим 12 вересня 2025 року Охтирським міськрайонним судом Сумської області за ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 368 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 34 000 гривень з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на один рік шість місяців.

В судовому засіданні слідчий та прокурор довели, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, які існують, як існує і обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_5 злочину за ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України.

ОСОБА_5 нічим не займається, не має засобів для матеріального забезпечення, продовжує вчиняти злочини. Ці факти дають підстави суду зробити висновок, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, здійснювати вплив на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та продовжувати вчиняти інші злочини.

Вирішуючи питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З огляду на викладене, слідча суддя вважає, що клопотання слідчого, погоджене з прокурором, необхідно задовольнити, а до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, оскільки більш м`які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків, а також забезпеченню спробам переховування від органу досудового слідства та суду, вчиненню інших злочинів.

Крім того відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Оскільки, злочини, передбачені ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , не підпадають під перелік, визначений ч. 4 ст. 183 КПК України, то в даному випадку необхідно призначити заставу в мінімальному розмірі, визначеному п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, та в разу її сплати покласти на підозрюваного обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 176 -178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити клопотання старшого слідчого СВ Охтирського РВП ГУ НП в Сумській області капітана поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 .

Застосувати у кримінальному провадженні № 12026200460000169 від 04 березня 2026 року підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком шістдесят днів, обчислюючи цей строк з 14 години 58 хвилин 15 березня 2026 року, часу затримання підозрюваного, і до 13 травня 2026 року включно.

Визначити строк дії цієї ухвали до 24 години 00 хвилин 13 травня 2026 року.

Визнати ОСОБА_5 заставодавцем, визначити йому заставу у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560,00 грн /шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят гривень 00 копійок/ і в разі сплати на депозитний рахунок за реквізитами: Одержувач:ТУ ДСА України в Сумській області, Код: 26270240, Назва банку: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р UA 558201720355249001000008869, Призначення платежу: застава, № ухвали суду, прізвище, ім`я, по батькові платника застави, покласти такі обов`язки:

1) прибувати до слідчого СВ Охтирського районного відділу поліції ГУ НП в Сумській області, прокурора та суду за першою вимогою;

2) не відлучатися з місця фактичного проживання АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) пройти курс лікування від наркотичної залежності.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою /заставодавцем/. Підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, яким здійснюється досудове слідство у кримінальному провадженні № 12026200460000169 від 04 березня 2026 року.

Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику, слідчому, прокурору.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали проголошено 19 березня 2026 року об 11 годині 30 хвилин.

Слідча суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_1