Рішення № 13498002, 10.01.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" січня 2011 р.Справа № 26/172-10-4481                     

Господарський суд Одеської області у складі :

судді                                        Никифорчука М.І.

при секретареві                    Войтенко С.М.

за участю представників сторін :

від прокурора: Процик Д.В. посвідчення №89 від 16.06.2010р.;

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

від 3-ї особи: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Прокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області;

до відповідача : приватного підприємства „Ранчо”;

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відділ Державного комітету України із земельних ресурсів у Комінтернівському районі Одеської області;

про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та стягнення шкоди завдану державі шляхом самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 110690,58 грн., -

в с т а н о в и в :

Прокурор Комінтернівського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області до приватного підприємства „Ранчо” про зобов'язання приватного підприємства «Ранчо»звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 48,52 га розташовану на землях запасу на території Любопільської сільської ради Комінтернівського району за межами населеного пункту та стягнення шкоди завдану державі шляхом самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 110690,58 грн. посилаючись на наступне.

Як зазначає позивача у позові, приватне підприємство «Ранчо»самовільно зайняло земельну ділянку загальною площею 48,52 га на території Любопільської сільської ради. Зайняття зазначеної земельної ділянки розташованої поза межах населеного пункту відбулося внаслідок діяльності по вирощуванню сільськогосподарської продукції.

Відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження по розпорядженню землями, розташованими за межами населених пунктів, відноситься до компетенції органів виконавчої влади. В зв'язку з тим, що дана земельна ділянка, знаходиться за межами населеного пункту, то розпорядження зазначеною земельною ділянкою відноситься до компетенції Комінтернівської РДА Одеської області.          Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Також, ст.126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Як зазначає позивач у позові, в 2009 році, ПП «Ранчо»в особі директора Смолярчука Д.Г. уклав договір оренди земельної ділянки площею 66,11 га з Любопільською сільською радою, однак вказана сільська рада не вважається правомочним суб'єктом, який має право розпоряджатися вказаною земельною ділянкою.

На думку позивача, вказаний договір оренди земельної ділянки не зареєстрований відповідно до земельного законодавства в ОРФ ДП «Центр державного земельного кадастру». Тобто, вказаний договір не можливо вважати правовстановлюючим документом на земельну ділянку, що свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки.

Статтею 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до роз'яснень Державного комітету України із земельних ресурсів, Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони навколишнього середовища України щодо застосування терміну «самовільне зайняття земельної ділянки»від 11.11.2008 р. за № 14-17-4/12991, не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або у користування (оренду). Даний перелік є вичерпним. У разі використання земельної ділянки за наявності будь-яких інших рішень зазначених органів (наприклад, про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, про погодження місця розташування об'єкту тощо), дані дії слід кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки.

Факт зайняття спірної земельної ділянки підтверджується актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 6 липня 2010 року за № 001617, №001618, №001614, №001613, №001615, №001616, відповідними протоколами про адміністративне правопорушення, приписом про усунення порушень діючого законодавства, постановою про закриття провадження по адміністративній справі та довідкою Любопільської сільської ради.

Як зазначає позивач у позові, відповідач, вказану земельну ділянку загальною площею приблизно 48,52 га використовує, але не має документів, які б посвідчували право користування або право власності на неї, що свідчить про самовільне зайняття Відповідачем земельної ділянки загальною площею 48,52 га.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, та відшкодування збитків.

Відповідно до ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель та споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок проводиться за рішенням суду.

Розмір шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, визначається згідно постанови Кабінету Міністрів України за № 963 від 25.07.2007р. "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу".

Згідно здійсненого інспектором розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ПП «Ранчо», розмір заподіяної державі шкоди склав 110690,58 грн.

Відповідно до п. 6.1 Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 110 від 12.09.2007 р., шкода (збитки), заподіяні державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, підлягають відшкодуванню протягом п'ятнадцяти днів з моменту вручення          (направлення поштою) порушнику земельного законодавства розрахунку розміру заподіяної шкоди (збитків), а в разі оскарження або опротестування розміру заподіяної шкоди (збитків) - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.          

Згідно ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу; від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Стаття 36-1 Закону України „Про прокуратуру" передбачає, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) юридичних осіб, що вчиняються у відносинах з державою; формою представництва прокурором інтересів держави є звернення до суду з позовом про захист інтересів держави та про визнання незаконними правових актів.

На думку позивача, у зв'язку з тим, що Відповідач до теперішнього часу вищевказану земельну ділянку не звільнив, чим порушує економічні державні інтереси - права власності Українського народу на землю, це і є підставою та обумовлює необхідність представництва прокуратурою Комінтернівського району Одеської області в суді інтересів держави в особі Комінтернівської РДА Одеської області.

Під час розгляду справи 29.11.2010 р. прокурором наданий письмовий розрахунок щодо заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, згідно якого :

Відповідно до розрахунку, який проведений на підставі акту перевірки вимог земельного законодавства № 001615 земельної ділянки площею 13,9 га Любопільської сільської ради - розмір заподіяної шкоди складає 31723,69 грн.

Відповідно до розрахунку, який проведений на підставі акту перевірки вимог земельного законодавства № 001613 земельної ділянки площею 6,0 га Любопільської сільської ради - розмір заподіяної шкоди складає 13693,68 грн.

Відповідно до розрахунку, який проведений на підставі акту перевірки вимог земельного законодавства № 001614 земельної ділянки площею 5,1 га Любопільської сільської ради - розмір заподіяної шкоди складає 11639,63 грн.

Відповідно до розрахунку, який проведений на підставі акту перевірки вдаїог земельного законодавства № 001618 земельної ділянки площею 3,7 га Любопільської сільської ради - розмір заподіяної шкоди складає 8444,44 грн.

Відповідно до розрахунку, який проведений на підставі акту перевірки вимог земельного законодавства № 001617 земельної ділянки площею 5,8 га Любопільської сільської ради - розмір заподіяної шкоди складає 13237,22 грн.

Відповідно до розрахунку, який проведений на підставі акту перевірки вимог земельного законодавства № 001616 земельної ділянки площею 14 га Любопільської сільської ради - розмір заподіяної шкоди складає 31951,92 грн.

На підставі викладеного загальний розмір заподіяної шкоди складає - 110690,58 грн. (31723,69 грн. + 13693,68 грн. + 11639,63 грн. + 8444,44 грн. + 13237,22 грн. + 31951,92 грн.)

На підставі викладеного прокурор просить позов задовольнити.

Представник відповідача у жодне судове засідання ( з трьох що відбулись) не з’явився, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений ( повідомлення у справі ), відзив на позов не надав, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи від нього не поступало і тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами згідно правил ст. 75 ГПК України.

Вислухавши представника прокуратури, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Згідно вимог статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема : письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як убачається з матеріалів справи, вищеприведені прокурором обставини підтверджуються вищеприведеними доказами які не викликають у суду сумніву.

Зворотнього відповідач в порядку ст. 33 ГПК України не довів.

Приведений прокурором розрахунок суми стягнення суд приймає до уваги та вважає правильним.

Аналізуючи вищеприведене господарський суд вважає, що вимоги позивача є цілком обґрунтованими, доведеними, і тому позов підлягає задоволенню в повному обсягу.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов прокурора Комінтернівського району Одеської області - задовольнити повністю.

Зобов'язати приватне підприємство «Ранчо»(67571, Одеська область, Комінтернівський район, с. Фонтанка, вул. Незалежності буд. 13, ідентифікаційний код 33317006) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 48,52 га розташовану на землях запасу на території Любопільської сільської ради Комінтернівського району за межами населеного пункту протягом місяця з дня набрання даним рішенням законної сили.

Стягнути з приватного підприємства «Ранчо» (67571, Одеська область, Комінтернівський район, с. Фонтанка, вул. Незалежності буд. 13, ідентифікаційний код 33317006) до Державного бюджету України (Головне Управління Державного казначейства України в Одеській області, банк –Головне Управління Державного казначейства України в Одеській області, МФО №828011, ЄДРПОУ 23213460, рахунок №31114095700008, КБК 22090200, символ звітності банку 095) державне мито у сумі 85 (вісімдесят п’ять) грн.

Стягнути з приватного підприємства «Ранчо»(67571, Одеська область, Комінтернівський район, с. Фонтанка, вул. Незалежності буд. 13, ідентифікаційний код 33317006) до державного бюджету - Оплату витрат з інформаційно - технічного забезпечення розгляду справ у судах по коду бюджетної класифікації 22050003, (символ звітності 264) рахунок № 31213264700008, Банк одержувача –ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, одержувач –ГУДКУ у Одеській області , код ЄДРПОУ 23213460 –у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку на подання апеляційної скарги з дня його підписання, якщо не буде подано апеляційну скаргу.

Суддя

Повне рішення складено 14 січня 2011 року.