Рішення № 13497451, 05.01.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" січня 2011 р.

Справа № 10/173-10-4559

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»

до відповідачів: 1) Державне підприємство «Одеська залізниця»; 2) Відкрите акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Октябрська»

про стягнення 2323,36 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Маценко О.В. за довіреністю від 30.12.2010р. №08-3376

від відповідача (1): Гордієнко М.В. за довіреністю від 04.01.2011р. №31

від відповідача (2): не з’явився

Суть спору: ВАТ «Західенерго»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці (відповідач-1) та з ВАТ «ЦЗФ «Октябрська» (відповідач-2) вартості недостачі вантажу в сумі 2323,36 грн.

Відповідач-1 надав до суду відзив на позов від 19.11.2010р. №14/2, який залучений судом до справи 22.11.2010р., та згідно з яким, відповідач-1 просить суд звільнити залізницю від матеріальної відповідальності за недостачу вантажу в повному обсязі, з посиланням при цьому на те, що відповідно до вимог ст.ст. 31, 32 Статуту залізниць України, п.п.5,6 Правил перевезень вантажів у вагонах відкритого типу відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування та здійснювати навантаження з додержанням Технічних умов. Згідно з актом про технічний стан вагону №341 від 14.06.2010р. виявлено технічну несправність вагону №66210188 старого походження, яка стала можливою внаслідок використання раніше даного вагону в процесі перевезення вантажів, а у п.3.9. Роз’яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 встановлено, якщо під завантаження наданий технічно несправний вагон, відправник зобов'язаний відмовитися від його використання, а якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу вантажу, відноситься на вантажовідправника. Окрім того, всупереч вимогам ст. 114 Статуту залізниць України, позивач невірно зробив розрахунок наявних збитків по даній справі.

Відповідач-2 надав до суду відзив на позов від 13.12.2010р. за вх. №33470, згідно з яким, просить суд відмовити позивачу у задоволені позову до відповідача-2, з посиланням при цьому на те, що перевізник прийняв вантаж до перевезення, не скориставшись при цьому своїм правом перевірити дані, які зазначені у залізничній накладній та взяв на себе обов’язок збереження вантажу до видачі його одержувачеві, а дані, які викладені в актах загальної форми та комерційному акті свідчать про наявність поглиблень на поверхні вантажу, що свідчить про втрату вантажу під час перевезення і відповідно до вимог ст.111 Статуту залізниць України є підставою для відповідальності перевізника. Також відповідач-2 посилається на те, що вантажовідправник не являється зобов’язаною стороною за договором поставки, який укладений між ВАТ «Західенерго»та ДП «Вугілля України», а тому і підстави для виникнення господарських зобов’язань на підставі цього договору у відповідача-2 відсутні. Окрім того, відповідач-2 повідомив суд про те, що не має можливості надати дані про вартість вугілля у зв’язку з їх відсутністю, оскільки відповідач-2 не являється власником вугільної продукції, а є лише вантажовідправником даного концентрату.

Ухвалою від 13.12.2010р. строк вирішення спору у даній справі продовжений господарським судом на 15 днів до 05.01.2011р. у зв’язку із задоволенням відповідного клопотання позивача.

На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 05.01.2011р.

На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представників позивача і відповідача -1 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, суд встановив:

13.06.2010р. зі станції відправлення Родинська Донецької залізниці ВАТ «ЦЗФ «Октябрська» (відправник, відповідач-2) на адресу ВАТ «Західенерго»(одержувач, позивач) відправлений вантаж (вугілля кам’яне марки Г-газове) у кількості 594300 кг, в т.ч. у піввагоні №66210188 в кількості 64300 кг, що підтверджується залізничною накладною на маршрут або групу вагонів №52678718.

Відповідні відмітки у вказаній накладній свідчать, що вантаж завантажений у піввагон засобами відправника (відповідач-2), навалом, нижче рівня бортів. Вантаж розміщено і закріплено згідно з розділом 2 параграфами 1-3,5,6.8,9 ТУ та п.1,2,4,5.2.,6.3.7,8 ч.1, гл.1 додатку 14 до СМГС правильно, вантаж укатаний катком.

Разом з тим господарським судом встановлено, що під час перевезення цього вантажу на станції Знам’янка Одеської залізниці складений акт загальної форми №15809 від 14.06.2010р., згідно з яким, при прибутті потягу, його огляду з наглядової вишки та зважуванні вагону №66210188 виявлено різницю у вагах 4700 кг, а також встановлено, що на поверхні вантажу наявні поглиблення, що деформовані кришки 2,3,4,5,6 люків праворуч по ходу потягу, наявні зазори між кришками люків та поперечними балками шириною 30 мм на всю довжину кришок люків, деформації кришок люків застарілого походження вкриті іржею. На момент прибуття вантажу теча вантажу відсутня. Наявні сліди старої течі вантажу на поперечних балках. Згідно висновку оглядовика вагонів Савченко після усунення зазорів в люках вагон може слідувати за призначенням, про що складений акт про технічний стан вагону. Зазор в люках закладений за допомогою дошки та паклі у фастівському парку. Двері заварені, інші люка щільно закриті. Вагон відчеплений на перевірку на знеструмленій колії.

Одночасно на станції Знам’янка Одеської залізниці складений акт про технічний стан вагону №341 від 14.06.2010р., згідно з яким, встановлено, що деформовані кришки 2-6 люків праворуч по ходу потягу; що наявні зазори між кришками люків та поперечними балками шириною 30 мм на всю довжину кришки люка; що деформація старого походження, покрита іржею; що виникла ця деформація під час експлуатації вагону; що вантажовідправник до завантаження несправність міг бачити, але заходів щодо її усунення не вжиті; що внаслідок такої несправності можлива втрата вантажу.

Після огляду вагону на знеструмленій колії станцією Знам’янка Одеської залізниці складений акт загальної форми №15824 від 15.06.2010р., згідно з яким, виявлено, що завантаження вантажу рівномірне, вище бортів на 100 мм; що на поверхні вантажу наявні поглиблення ліворуч по ходу потягу на 2-5 люками довжиною 6000 мм, шириною 1200 мм, глибиною 1000 мм, із скосом до підлоги; що теча вантажу відсутня, що захисне маркування відсутнє; що наявний доступ до вантажу; що зазори в 2-6 люках праворуч по ходу потягу закладені дошкою та паклею; що каток застосовувався; що об’єм кузова 73 м. куб.; що двері заварені, інші люка щільно закриті; що вагон зданий під охорону; що вагон відчеплений на вагову перевірку.

Також 15.06.2010р. на станції Знам’янка Одеської залізниці складений комерційний акт АА №054952/497/15, в якому встановлено, що навантаження рівномірне, нижче бортів 100 мм. На поверхні вантажу наявне воронкоподібне заглиблення праворуч по ходу потягу, над 2-5 люками, довжиною 6000 мм, шириною 1200 мм, глибиною 1000 мм, скосом до підлоги вагону. Просипання вантажу відсутнє. Маються старі залишки просипання вантажу. Щілини 2-6 люків праворуч по ходу потягу між кришками люків і поперечними балками шириною 30 мм, довжиною на всю довжину кришок люків, закладені дошками і паклею. В вагоні двері заварені, інші люка щільно закриті. Об’єм кузова 73 м. куб. Каток застосовувався. На поверхні вантажу захисне маркуавння відсутнє. Зважування вагона здійснене 15.06.2010р. на 150-тоних вагонних вагах ст. Знам’янка Одеської залізниці (держповірка вагів 05.03.2010) та виявлено, що брутто 82300 кг, тара з бруса 21800 кг, нетто 60500 кг, що складає різницю ваги проти документу в сторону зменшення на 3800 кг. Зважування проводилось двічі, недостача підтвердилась. Вантаж, якого не вистачає у вагоні вміститись міг.

За залізничною накладною №42615627 (досилка) вагон з вантажем відправлений зі станції Знам’янка Одеської залізниці на станцію призначення Ладижин Одеської залізниці.

При надходженні вантажу на станцію призначення Ладижин Одеської залізниці, вантаж одержувачу виданий згідно комерційного акту. В свою чергу вантажоодержувач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з вантажовідправника (відповідач-2) та з перевізника (відповідач-1) вартості недостачі вантажу в сумі 2323,36 грн.

Розрахунок вартості недостачі вантажу, який здійснений позивачем, свідчить, що маса відповідальної недостачі вантажу, із врахуванням норми недостачі у розмірі 1% маси нетто вантажу, становить 3160 кг, а іі вартість – 2323,36 грн., виходячи із вартості вантажу в сумі 580,54 грн. за 1 тону, із врахуванням приплати по зольності –4,5% в сумі 82,55 грн., по вологості –1,04% в сумі 19,08 грн. та ПДВ.

При цьому вартість вантажу в сумі 580,54 грн. визначена позивачем на підставі Специфікації №06/10-Л від 31.05.2010р. до договору поставки №02-10/2-ЕНП від 01.03.2010р., який укладений між ДП «Вугілля України» (постачальник) і ВАТ «Західенерго»(покупець).

Поряд з цим, розрахунок вартості недостачі вантажу, який здійснений відповідачем-1 на вимогу суду, свідчить, що маса відповідальної недостачі вантажу, із врахуванням норми недостачі у розмірі 1% маси нетто вантажу, становить 3157 кг, а її вартість 2077,48 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

В силу вимог ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між відповідачем-2 (вантажовідправник) і відповідачем-1 (перевізник) договору перевезення вантажу на користь позивача (вантажоодержувач).

Також вказана залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у піввагон №66210188 здійснювалося відправником (відповідач-2), а відповідно до вимог ч.3 ст.308 ГПК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 ЦК України, вантажовідправник зобов’язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов’язку вантажовідправника підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування містяться і у ст.32 Статуту залізниць України, згідно з якою, навантаження вантажу здійснюється відправником з виконанням Технічних умов.

При цьому, однією із умов забезпечення транспортабельності та збереження вантажу під час його перевезення є також технічна справність вагону, а в силу вимог ст.31 Статуту залізниць України подавати під завантаження справні, придані для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках –продезінфіковані вагони та контейнери зобов’язана залізниця.

Разом з тим, господарський суд вважає, що у випадках, коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон, відправник повинен відмовитись від його використання. Аналогічна позиція міститься і у п.3.9. Роз’яснень Президії ВГСУ від 29.09.2008р. №04-5/225 «Про внесення змін та доповнень до роз’яснень президії ВГСУ від 29.05.2002р. №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею».

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Водночас у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Із наявної у матеріалах справи залізничної накладної вбачається, що розміщення і закріплення вантажу здійснено вантажовідправником згідно з параграфами 1-3,5,6.8,9 ТУ правильно, але під час перевезення цього вантажу, виявлено технічну несправність вагону, а саме, деформацію кришок 2-6 люку праворуч по ходу потягу, наявність зазорів між кришками люків і поперечними балками шириною 30 мм на всю довжину кришки люка, про що свідчить акт про технічний стан вагону №341 від 14.06.2010р., який складений на станції Знам’янка Одеської залізниці, та в якому також встановлено, що деформація люка старого походження, вкрита іржею, а несправність виникла в процесі експлуатації вагону і цю несправність міг бачити вантажовідправник при завантаженні вагону, але заходів по усуненню несправності не вжив.

Разом з тим, матеріалами справи встановлені також обставини щодо недостачі вантажу у вагоні у кількості 3800 кг та обставини щодо наявності ознак втрати вантажу під час його перевезення, а саме, наявність воронкоподібних поглиблень на поверхні вантажу праворуч по ходу потягу над 2-5 люками довжиною 6000 мм, шириною 1200 мм, глибиною 1000 мм, із скосом до підлоги вагону та наявність щілини ліворуч по ходу потягу між кришками 2-6 люків і поперечними балками шириною 30 мм. Про такі обставини свідчать відповідні акти загальної форми та комерційний акт.

З огляду на встановлені обставини справи, господарський суд вважає, що недостача вантажу у вагоні виникла саме внаслідок його технічної несправності, а тому й відповідальність за цю недостачу слід покласти як на перевізника –за подачу під завантаження вантажу технічно несправного вагону, так і на вантажовідправника –за відсутність відмови від використання технічно несправного вагону у рівних частинах по 50% від загальної вартості недостачі вантажу з кожного.

Обставини, які встановлені у комерційному акті щодо відсутності маркування вантажу, господарський суд до уваги не приймає, оскільки вантажовідправником застосований такий захід забезпечення схоронності вантажу, як покриття плівкою, що підтверджується відповідними відмітками вантажовідправника у залізничній накладній (параграф 9 розділу 2 Технічних умов розміщення у рухомому складі вантажів мілких фракцій), а відповідно до вимог п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Мінтрансу України 20.08.2001р.№542 та зареєстрованих в Мінюсті України 10.09.2001р. за №796/5987, з метою забезпечення схоронності всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Як вище встановлено господарським судом вартість недостачі вантажу в сумі 2323,36 грн. визначена позивачем, виходячи із вартості товару в сумі 580,54 грн. за 1 тону, яка встановлена у Специфікації №06/10-Л від 31.05.2010р. до договору поставки №02-10/2-ЕНП від 01.03.2010р. між ДП «Вугілля України»(постачальник) і ВАТ «Західенерго»(покупець), а маса відповідальної недостачі вантажу 3160 кг визначена позивачем, із врахуванням норми недостачі вантажу у розмірі 1% маси нетто вантажу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

З огляду на вищевикладені вимоги Статуту залізниць України, а також виходячи з того, що вартість вантажу визначена позивачем на підставі документу посередника (Специфікація №06/10-Л від 31.05.2010р. до договору поставки №02-10/2-ЕНП від 01.03.2010р. між ДП «Вугілля України»і ВАТ «Західенерго»), господарський суд зобов’язав як позивача, так і відповідача-2 (вантажовідправник) надати до суду документи, що засвідчують кількість і вартість відправленого вантажу, про що виніс відповідні ухвали.

Між тим, ані позивач, ані відповідач-2 (вантажовідправник) витребуваних судом документів не надали, а тому господарський суд вважає, що за відсутністю вищевказаних документів, задоволення позовних вимог в частині стягнення вартості недостачі вантажу з відповідача-1 (перевізник) є неможливим, оскільки відповідно до ст.ст.114,115 Статуту залізниць України залізниця несе обмежену відповідальність виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника, а тому документи посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, не можуть визнаватися належними доказами вартості та ціни відвантаженої продукції. Аналогічна позиція викладена, як у п.2.7. Роз’яснень Президії ВГСУ від 29.09.2008р. №04-5/225 «Про внесення змін та доповнень до роз’яснення президії ВГСУ від 29.05.2002р. №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею», так і в п. 13 Оглядового листа ВГСУ від 29.11.2007р. №01-8/917 «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України інших норм транспортного законодавства».

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 1161,68 грн. шляхом стягнення вартості недостачі вантажу в розмірі 50% від загальної вартості недостачі вантажу (2323,36 грн.) лише з вантажовідправника (відповідач-2) та відмову у задоволені позову про стягнення вартості недостачі вантажу з перевізника (відповідач-1).

Посилання відповідача-2 на те, що вантажовідправник не являється зобов’язаною стороною за договором поставки, який укладений між ВАТ «Західенерго»та ДП «Вугілля України», господарський суд до уваги не приймає, з огляду на підставу позовних вимог у даному позові, а саме неналежне виконання відповідачами договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача-2 у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Октябрська» (85043, Донецька область, м. Беліцкоє, вул. Красноармейська, 1, код ЄДРПОУ 90178549, р/р 26000301391 у відділенні ВАТ «Ощадбанк України»м. Добропіля, МФО 394158) на користь Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»(79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15, код ЄДРПОУ 05470928, р/р 2600930153 в Ладижинському відділенні Промінвестбанку, МФО 302485) вартість недостачі вантажу в сумі 1161 (одна тисяча сто шістдесят одна) грн. 68 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 51 (п’ятдесят) грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя Смелянець Г.Є.

Повне рішення складено 05 січня 2011 року.