Рішення № 134973207, 12.03.2026, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/2107/25

Провадження № 2-др/368/7/26

ДОДАТКОВЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

за участю секретаря судового засідання Назаренко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик заяву представника відповідача в особі ТОВ «Київ-Антлантик Україна» адвоката Ялова Олексія Олексійовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ТОВ «Київ-Атлантик Україна», третя особа: ОСОБА_3 , АТ «Страхова компанія «Інго»» про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, -

в с т а н о в и в:

представник відповідача в особі ТОВ «Київ-Антлантик Україна» просить суд ухвалити додаткове рішення у справі №368/2107/25 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Київ-Атлантик Україна», третя особа: ОСОБА_3 , АТ «Страхова компанія «Інго»» про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Атлантик Україна» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 500,00 грн., обґрунтовуючи наступним.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 25.02.2026 у справі № 368/2107/25 позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Київ-Атлантик Україна», третя особа: ОСОБА_3 , АТ «Страхова компанія «Інго»» про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Київ-Атлантик Україна» (код ЄДРПОУ 22929481) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 75 000 (сімдесят п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Як передбачено ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Як передбачено ч.1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, як зазначав відповідач у відзиві на позов, попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач очікує понести в зв`язку із розглядом справи складає 50 000,00 грн.

Так, у зв`язку з розглядом справи № 368/2107/25 відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги від 10.01.2025, додатковою угодою № 4 від 17.12.2025, актом наданих послуг, детальним описом наданої правничої (правової) допомоги по справі № 368/2107/25, банківською випискою про зарахування коштів на рахунок, копії яких додалися.

Так, 10.01.2025 року між відповідачем (замовник за Договором) та адвокатом Яловим Олексієм Олексійовичем було укладено договір про надання правової допомоги, згідно якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень, серед іншого, представляє інтереси замовника в судах всіх юрисдикцій під час розгляду цивільних, господарських, адміністративних справ з усіма правами, які надано законом позивачу відповідачу.

17.12.2025 року сторони уклали додаткову угоду № 4 до Договору, якою узгодили доручення замовника адвокату про надання професійної правничої (правової) допомоги, а саме представництво інтересів замовника в якості відповідача у Кагарлицькому районному суді Київської області в межах провадження по справі №368/2107/25 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Київ-Атлантик Україна», третя особа: ОСОБА_3 , АТ «Страхова компанія «Інго»» про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

Пунктом 4 додаткової угоди №4 від 17.12.2025 передбачено, що сторони домовилися визначити фіксований розмір гонорару адвоката в сумі 50 000,00 грн. за виконання доручення. Як передбачено п. 6 додаткової угоди, замовник зобов`язується перерахувати адвокату гонорар в розмірі, визначеному у п. 4 цієї додаткової угоди, на підставі виставленого рахунку не пізніше трьох днів з моменту ухвалення Печерським районним судом міста Києва рішення у справі № 368/2107/25 або постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

Факт перерахування гонорару підтверджується випискою про зарахування коштів. Правнича допомога під час розгляду справи № 368/2107/25 надавалася адвокатом Яловим О.О., що підтверджується ордером. Деталізований опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, зазначено в детальному описі наданої правничої (правової) допомоги по справі № 368/2107/25 від 26.02.2026.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 8 ст. 141 ЦПК України суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, витрачений час, поведінку сторін, значення справи для сторони, а також принципи розумності та співмірності витрат.

Предметом розгляду у даній справі було стягнення з ТОВ «Київ-Атлантик Україна» 100 000 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, при цьому суд задовольнив позов частково та стягнув 75 000 грн. Справа мала істотне значення для відповідача як з майнової, так і з репутаційної та стратегічної точки зору.

Позов заявлено до Товариства як до роботодавця на підставі ст. 1172 ЦК України, тобто у зв`язку з виконанням працівником службових обов`язків. Встановлення обсягу відповідальності роботодавця у подібних правовідносинах має системне значення для господарської діяльності підприємства, яке використовує службовий транспорт та організовує роботу працівників у межах трудових функцій.

Крім того, справа стосувалася відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, що об`єктивно впливає на ділову репутацію товариства та оцінку його внутрішніх процедур контролю та управління ризиками. Між іншим, справу не можна віднести до категорії нескладних або типових. У межах її розгляду потребували правового аналізу питання застосування позовної давності з урахуванням положень ст.ст. 256-261, 267 ЦК України, змін законодавства щодо зупинення перебігу позовної давності у період дії воєнного стану та відповідної практики Великої Палати Верховного Суду щодо визначення моменту початку її перебігу.

Також досліджувалося співвідношення деліктної відповідальності роботодавця та обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, включаючи питання належного боржника у межах страхового покриття.

Окремого комплексного аналізу вимагало питання доведеності та розміру моральної шкоди з урахуванням критеріїв, визначених ст. 23 ЦК України, принципів розумності і справедливості та актуальної судової практики. Додатково оцінювався вплив добровільного часткового відшкодування шкоди на обсяг можливої відповідальності. У справі було досліджено матеріали кримінального провадження, документи щодо трудових відносин, страхового покриття та інші письмові докази, що свідчить про значний фактичний та правовий обсяг матеріалів. У межах розгляду справи представником відповідача було підготовлено мотивований відзив на позовну заяву з детальним аналізом норм матеріального та процесуального права, сформовано та подано письмові пояснення щодо застосування позовної давності, здійснено опрацювання судової практики Верховного Суду, проведено аналіз матеріалів кримінального провадження і медичних документів, забезпечено участь у судових засіданнях та сформовано комплексну правову позицію щодо кожної із заявлених позовних вимог.

Обсяг виконаної роботи та складність правових питань суттєво перевищують підготовку стандартних процесуальних документів у звичайній цивільній справі.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню за умови їх реальності, необхідності та розумності. У даному випадку витрати відповідача є реальними, підтвердженими належними доказами, безпосередньо пов`язаними з розглядом цієї справи та зумовленими її складністю, значенням і обсягом процесуальних дій. Заявлена до відшкодування сума витрат є співмірною ціні позову, характеру спору, кількості та складності підготовлених процесуальних документів, а також значенню справи для відповідача.

З огляду на викладене, витрати на професійну правничу допомогу відповідають критеріям розумності та співмірності, передбаченим ст. 141 ЦПК України, та підлягають розподілу судом з урахуванням результатів розгляду справи.

Враховуючи часткове задоволення позову, з позивача підлягає стягненню пропорційна сума витрат відповідача на правову допомогу в розмірі 12 500,00 грн. (50 000,00 * 0,25). Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21. У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту.

Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Хорошун О.В. в судове засідання не з`явилася, подавши до суду заяву, в якій просить розгляд даної заяви проводити за відсутності позивача та його представника та просить зменшити розмір витрат на правову допомогу в справі за заявою представника відповідача адвоката Ялова О.О., обґрунтовуючи наступним.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області в справі № 368/2107/25 від 25.02.2026 року позов ОСОБА_1 , представник позивача Хорошун Оксана Володимирівна до ТОВ «Київ-Атлантик Україна», третя особа: ОСОБА_3 , АТ «Страхова компанія «Інго»» про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення задоволено частково. 02.03.2026 року на електронну адресу представника позивача надійшла заява від представника відповідача ТОВ «Київ-Атлантик Україна» про ухвалення додаткового рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 12500 грн. Позивач у справі не може погодитися з поданою заявою, оскільки вона подана в порушення вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Правове обґрунтування позиції позивача. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Метою впровадження цього принципу пропорційності є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до позиції Верховного Суду, що висловлена у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу). Згідно з висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 слідує, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги ( договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). В питанні критеріїв виснувала Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15ц. Суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Крім того, Верховний Суд у справі № 922/2604/20 виснував про те, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги ( договору, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтам тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності. Відповідно до письмових матеріалів справи, 25.02.2026 Кагарлицьким районним судом Київської області ухвалено рішення, яким позов задоволено частково. Так, 10.01.2025 року між відповідачем (замовник за Договором) та адвокатом Яловим Олексієм Олексійовичем було укладено Договір про надання правової допомоги, згідно якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами. Пунктом 1.2. Договору передбачено, що адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень, серед іншого, представляє інтереси замовника в судах всіх юрисдикцій під час розгляду цивільних, господарських, адміністративних справ з усіма правами, які надано законом позивачу відповідачу. 17.12.2025 року сторони уклали додаткову угоду №4 до Договору, якою узгодили доручення замовника адвокату про надання професійної правничої (правової) допомоги, а саме представництво інтересів замовника в якості відповідача у Кагарлицькому районному суді Київської області в межах провадження по справі №368/2107/25 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Київ-Атлантик Україна», третя особа: ОСОБА_3 , АТ «Страхова компанія «Інго»» про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення (надалі Доручення). Пунктом 4 додаткової угоди №4 від 17.12.2025 передбачено, що сторони домовилися визначити фіксований розмір гонорару адвоката в сумі 50 000,00 грн. за виконання доручення. Адвокатом Яловим О.О. відповідачу надано професійну правничу допомогу на загальну суму 50000,00 грн. Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч. 3 ст. 134 ЦПК України). Відповідачем при поданні відзиву до суду було повідомлено суд, що ним понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн. В зв`язку з задоволенням позову частково представник відповідача просить стягнути з позивача 25 відсотків від даної правничої допомоги. Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За змістом ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на правничу допомогу. Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»). За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару. Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. В пунктах 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін. Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду, суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що: - не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21); - при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц); - суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц). Так, відповідно до п. 4.1 договору про надання правової допомоги від 10.01.2025 вартість надання правової допомоги за цим договором може визначатися сторонами у додатках/додаткових угодах до цього договору. Згідно п. 4. додатку № 1 від 17.12.2025 до договору про надання правової допомоги № від 10.01.2025 сторони визначили фіксований гонорар адвоката по справі № 368/2107/25 в розмірі 50000,00 грн. Сторони визначили, що гонорар перераховується адвокату протягом трьох днів з моменту ухвалення рішення Кагарлицьким районним судом Київської області в справі № 368/2107/25. Вважають, дані витрати на правничу допомогу є не співрозмірними з ціною позову та є не пропорційними заявленим вимогам. Положенням ч. 5 ст. 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22). Таким чином, враховуючи положення ст.141 ЦПК України, та зважаючи на підставу та предмет позову, докази, долучені до справи, клопотання Відповідача та їх зміст, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з огляду на кількість та тривалість судових засідань, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, вважаємо, що вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу понесені відповідачем підлягають зменшенню. Також звертають увагу суду на процесуальну поведінку сторони відповідача, яка являється недобросовісною в даній справі з огляду на те, що знаючи і розуміючи протиправність поведінки свого працівника, відповідач як роботодавець не вжив заходів щодо відшкодування шкоди завданої злочином його працівника та затягнув на роки цей процес.

Третя особа - ОСОБА_3 та його представник адвокат Соколовський В.Л. в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, заяв та клопотань не надходило.

Представник третьої особи в особі АТ «Страхова компанія «Інго»» в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, заяв та клопотань не надходило.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та на підставі наданих сторонами доказів, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В провадженні Кагарлицького районного суду Київської області перебула на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ТОВ «Київ-Атлантик Україна», третя особа: ОСОБА_3 , АТ «Страхова компанія «Інго»» про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

25 лютого 2026 р. у справі № 368/2107/25 за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ТОВ «Київ-Атлантик Україна», третя особа: ОСОБА_3 , АТ «Страхова компанія «Інго»» про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення було винесено рішення, згідно якого було стягнуто з ТОВ «Київ-Атлантик Україна» (код ЄДРПОУ 22929481) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 75 000 (сімдесят п`ять тисяч) грн. 00 коп., а у задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовлено. Також стягнуто з ТОВ «Київ-Атлантик Україна» (код ЄДРПОУ 22929481) на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 40 коп.

02.03.2026 р. через електронний суд представником відповідача в особі ТОВ «Київ-Атлантик Україна» адвокатом Яловим Олексієм Олексійовичем було подано заяву про ухвалення додаткового рішення, згідно якої просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Атлантик Україна» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 500,00 грн. (25 % від незадоволеної суми)

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 зазначеного Закону).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат:

1) їх дійсність;

2) необхідність;

3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) та постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс).

На підтвердження понесених ТОВ «Київ-Атлантик Україна» витрат на правову допомогу надано договір про надання правової допомоги № б/н від 10.01.2025, додаткову угоду № 4 від 17.12.2025 до договору про надання правової допомоги, в якій сторони визначили вартість послуг у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Київ-Атлантик Україна», третя особа: ОСОБА_3 , АТ «Страхова компанія «Інго»» про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення у сумі 50 000 грн.

Згідно детального опису наданої правничої допомоги по справі № 368/2107/25 відповідачу ТОВ «Київ-Атлантик Україна» адвокатом Яловим О.О. були надані:

1.29.12.2025 р. - детальне вивчення змісту позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Київ-Атлантик Україна», третя особа: ОСОБА_3 , АТ «Страхова компанія «Інго»» про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, з додатками.

2.29.12.2025 р. - формування правової позиції та стратегії захисту інтересів ТОВ "Київ-Атлантик Україна" як відповідача по справі №368/2107/25.

3.02.01.2026 р. - підготовка та подача до суду відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Київ-Атлантик Україна», третя особа: ОСОБА_3 , АТ «Страхова компанія «Інго»» про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

4.02.01.2026 р. - підготовка та подача до суду заяви про закриття провадження.

5.02.01.2026 р. - підготовка та подача до суду заяви про застосування строку позовної давності.

6.13.01.2026 р. та 02.02.2026 р. - участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку.

7.16.02.2026 р. - підготовка та подача до суду додаткових пояснень.

8.20.02.2026 р. та 25.02.2026 р. - участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку.

Відповідно до акта наданих послуг № 86 від 26.02.2026, клієнт оплачує адвокату винагороду за надані послуги в сумі 50 000,00 грн.

Згідно руху коштів Монобанку на рахунок ОСОБА_4 26.02.2026 р. від ТОВ «Київ-Атлантик Україна» надійшли кошти в сумі 50 000,00 грн.

Частинами першою, другою статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат:

1) їх дійсність;

2) необхідність;

3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд приймає до уваги те, що представник позивача заперечував проти задоволення заяви представника ТОВ «Київ-Атлантик Україна» адвоката Ялова О.О. про ухвалення додаткового рішення та, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення відповідних витрат, проте, в першу чергу з`ясуванню підлягає, чи підтверджується належними та допустимими доказами обсяг наданих адвокатом послуг, чи була фактично виконана адвокатом робота, вартість якої заявляється до стягнення з іншої сторони.

Відповідно до положень п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами розгляду справи позов ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ТОВ «Київ-Атлантик Україна», третя особа: ОСОБА_3 , АТ «Страхова компанія «Інго»» про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення задоволено на 75 %, відмовлено на 25 %.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу, яку представник відповідача ТОВ «Київ-Атлантик Україна» - адвокат Ялов О.ОС. просив стягнути з ОСОБА_1 є завищеним, оскільки такий розмір не відповідає складності справи, наданим адвокатом обсягом послуг та не відповідає критерію розумності.

Зважаючи на складність та конкретні обставини справи, необхідність надання адвокатом відповідача послуг під час розгляду справи в Кагарлицькому районному суді Київської області, а також їх характер, необхідність дотримання критерію співмірності та розумності розміру понесених стороною витрат, реальності адвокатських витрат, характер виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Атлантик Україна» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.

Зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Зважаючи на викладене, з метою усунення неповноти судового рішення, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення у справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 137, 141, 247, 259, 260, 270 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Заяву представника відповідача в особі ТОВ «Київ-Антлантик Україна» адвоката Ялова Олексія Олексійовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 368/2107/25 за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ТОВ «Київ-Атлантик Україна», третя особа: ОСОБА_3 , АТ «Страхова компанія «Інго»» про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Атлантик Україна» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене подавши безпосередньо до Київського апеляційного суду в 30-денний строк з дня винесення додаткового рішення суду.

Ознайомитись з повним текстом додаткового судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) додаткового судового рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту додаткового судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 17.03.2026 р.

Суддя І.І. Шевченко