Ухвала суду № 134968767, 19.03.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову

19 березня 2026 рокум. Ужгород№ 260/8121/25

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я.М., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ужгородської міської ради (пл. Поштова, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 33868924), Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, буд. 4, код ЄДРПОУ 41284929), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальність «ОДОЯ» (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Стрільнична, буд. 4, код ЄДРПОУ 45812309), про визнання протиправною і нечинною містобудівної документації, скасування як протиправних містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Ужгородської міської ради, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, у якому просить:

1. Визнати протиправною і нечинною містобудівну документацію на місцевому рівні «Детальний план території, обмеженої вулицями Загорською, Юрія Нікітіна, Черешневою, ОСОБА_2 та територією ТЦ «Нова Лінія», що затверджена рішенням Ужгородської міської ради від 13 червня 2025 року №2310.

2. Скасувати як протиправні містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_2 » від 24 липня 2025 року реєстраційний номер 116/03-03/25, затверджених наказом управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 23 липня 2025 року №92-М/25, реєстраційний номер в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва MU01:3486-2433-1374-7923.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви. Недоліки позовної заяви усунуто в строк, наданий судом.

Позивач подав уточнену позовну заяву, в якій позовні вимоги звернено до одного відповідача - Ужгородської міської ради.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку загального позовного провадження.

10 грудня 2025 року позивач подав до суду заяву, про зміну предмету позову, до якого також додав клопотання про залучення третьої особи до участі у справі.

Ухвалою суду від 17 грудня 2025 року задоволено заяви позивача про зміну предмету позову та залучення у справу співвідповідача, ухвалено подальший розгляд справи здійснювати із урахуванням зміненого предмету позову. Залучено до участі у справу в якості співвідповідача управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, буд. 4, код ЄДРПОУ 41284929).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року залучено до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Одоя».

Ухвалою суду від 16 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

18 березня 2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви зазначено, що спірний детальний план території є основою для видачі містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва та дозвільних документів на виконання будівельних робіт на земельній ділянці. Разом з тим, містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта будівництва є підставою для видачі дозвільних документів та виконання будівельних робіт.

Вказує, що на місцевості наразі Товариство виконує будівельні і підготовчі роботи без дозвільних документів. Певний обсяг підготовчих робіт вже Товариством виконані, що на переконання представника позивача, підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи.

3 цих підстав представник позивача вважає, що ефективний захист порушених прав позивача, за яким останній звернувся до суду, та їх ефективне відновлення будуть неможливими, якщо Товариство і надалі здійснюватиме будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:52:001:0579 за адресою м. Ужгород, вул. Загорська, поз.1, 2, 3, 4, 5 із зведення багатоквартирного житлового будинку протягом судового процесу. Неперервність таких робіт в результаті задоволення позову призведе також до збільшення капіталовкладень Товариства, а, отже, і до збільшення розміру його ймовірних збитків. Так, продовження Товариством будівельних робіт під час розгляду цієї справи призведе до збільшення збитків, які можуть понести Товариство, у разі визнання такої містобудівної документації нечинною. Тим самим подальше виконання Товариством будівельних робіт збільшить його збитки, що симетрично потребуватиме відшкодування коштом місцевого бюджету.

Відтак, просить на час розгляду адміністративної справи в суді:

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Одоя» та іншим особам використовувати для проектування чи видачі дозвільних документів на виконання будівельних робіт містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_2 », виданих згідно з наказом управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 23 липня 2025 року №92-М/25, реєстраційний номер 116/03-03/25, реєстраційний номер в ЄДЕССБ MU01:3486-2433-1374-7923;

- заборонити товариству з обмеженою відповідальністю «Одоя» та іншим особам виконувати будь-які підготовчі та будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:52:001:0579 площею 0,496 га за адресою м. Ужгород, вул. Загорська, поз.1, 2, 3, 4, 5, на підставі та з урахуванням містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_2 » як вихідних даних, виданих згідно з наказом управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 23 липня 2025 року №92-М/25, реєстраційний номер 116/03-03/25, реєстраційний номер в ЄДЕССБ МU01:3486-2433-1374-7923, та детального плану території, обмеженої вулицями Загорською, Юрія Нікітіна, Черешневою, Миколи Боб`яка та територією ТЦ «Нова Лінія», що затверджений рішенням Ужгородської міської ради від 13 червня 2025 року №2310.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, слід зазначити наступне.

У відповідності з частинами першою, другою, четвертою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Види забезпечення позову визначає стаття 151 КАС України, за змістом частини першої якої позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору (пункти 1, 2, 4 цієї частини статті).

Частиною другою цієї ж статті КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.

Як наслідок, уможливлюється виконання судового рішення на підставі принципу обов`язковості судових рішень, регламентованого в статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція), пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України», пункті 5 частини третьої статті КАС України, рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Рябих проти Росії» (§§51, 52), «Горнсбі проти Греції» (§40).

Суд враховує й те, що відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Своєю чергою, ЄСПЛ у рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Причому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з Рекомендацією №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У той же час, Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 (справа №705/4587/17) сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.

Суд зазначає, метою забезпечення адміністративного позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, а власне сам інститут забезпечення позову є наданням позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересі, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом.

Обидві підстави забезпечення позову, визначені частиною другою статті 150 КАС України (невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю) мають бути встановлені судом у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Названі підстави є оціночними, а відтак містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням таких заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Верховний Суд у постанові від 27 липня 2022 року у справі №640/14616/21 зазначив, що вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття позову суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Вирішуючи питання наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, Верховний Суд неодноразово зазначав, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі (постанови Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №640/17408/19, від 16 травня 2019 року у справі № 826/14303/18).

У справі №380/4885/22 (постанова від 02 квітня 2024 року) Верховний Суд зазначив, що правомірність або протиправність оскаржуваного рішення відповідача може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності доказів у їх сукупності, що буде здійснено під час вирішення спору по суті, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Суд наголошує, що сама лише незгода позивача із діями (рішенням) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії.

Станом на час розгляду питання про доцільність вжиття заходів забезпечення позову, оскаржувана містобудівна документація на місцевому рівні «Детальний план території, обмеженої вулицями Загорською, Юрія Нікітіна, Черешневою, Миколи Боб`яка та територією ТЦ «Нова Лінія»» від 13.06.2025 року №2310 та містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_2 » від 23.07.2025 року №92-М/25 не містять очевидних ознак протиправності і не свідчять про очевидність порушення прав позивача, а наведені у заяві про вжиття заходів забезпечення позову доводи потребують встановлення фактичних обставин справи та оцінки наявних у матеріалах справи доказів на предмет відповідності або невідповідності спірного дозволу чинному законодавству у сфері містобудівельної діяльності, що є неможливим на стадії розгляду заяви про забезпечення позову, а повинно досліджуватись під час судового розгляду адміністративної справи в порядку, визначеному КАС України.

Фактично зазначені заявником обставини у заяві про забезпечення позову беззаперечно підтверджують лише факт проведення будівельних робіт, але не спростовують необхідності з`ясування обставин, які потребують встановлення при розгляді справи по суті.

Таким чином, вказані заявниками ознаки протиправності оскаржуваного дозволу є передчасними та не можуть вважатись підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вони підлягають оцінці під час судового розгляду справи по суті вимог.

Тобто забезпечення позову в спосіб, визначений позивачем, призведе до фактичного ухвалення рішення та вирішення публічно-правового спору без розгляду адміністративної справи по суті. Однак, з системного аналізу наведених вище правових норм, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд позбавлений права прийняття рішення по суті позовних вимог без судового розгляду адміністративної справи в порядку, визначеному КАС України.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04 жовтня 2023 року у справі №380/8991/22, позивач не обґрунтував та не надав доказів того, що до ухвалення рішення у справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам, з метою захисту яких він звернувся до суду, або захист цих прав та інтересів стане неможливим після набрання законної сили рішенням в даній адміністративній справі або для їх поновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, з огляду на те, що виявлення факту будівництва об`єкта без необхідних документів є підставою для знесення з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке будівництво.

При цьому у заяві не доведено, що забезпечення позову у визначений ним спосіб, сприятиме виконанню завдань інституту забезпечення позову як елементу права на судовий захист, спрямованого на недопущення незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

На переконання суду у даному випадку відсутня очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі. Також судом не здобуто доказів того, що захист прав, свобод та інтересів заявника саме в межах спору стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а запропоновані способи забезпечення позову є неспівмірними із можливими негативними наслідками правам та інтересам інших осіб.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, Закарпатський окружний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову представника позивача - відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Я. М. Калинич