Постанова № 13496863, 10.12.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 грудня 2010 р. № 2-а- 12974/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д. ,

при секретарі - Бутенко С.В.,

за участі: представника позивача - Білоконь О.Ю.,

представника відповідача - Онопрієнко Л.М.,

прокурора - Гірмаш О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемвест" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова, за участю прокуратури Київського району м. Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова, в якому просить суд, з урахуванням уточнень, скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 0002812302/2 від 14.09.2010 року, № 0002812302/1 від 18.08.2010 року, № 0002812302/0 від 21.07.2010 року, № 0002822302/2 від 14.09.2010 року, № 0002822302/1 від 18.08.2010 року, № 0002822302/0 від 21.07.2010 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова проводилась планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «ЛЕМВЕСТ»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 р. За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова було складено акт № 4241/23-5/30589951 від 12.07.2010 р., на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення. В ході перевірки встановлені порушення ч.1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216.ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обмовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ЛЕМВЕСТ» з ТОВ «ВЕК-ЕКСПО», СТОВ «СКАД», ТОВ ТД «МИР ПЛЮС» та ТОВ «ПРОМИСЛОВА ГРУПА АВІТЕК», порушення п. 5.1. п.п. 5.2.1. п.5.2. ст. 5, з урахуванням п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 з урахуванням п.1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» через заниження податку на прибуток в перевіряємому періоді в сумі 7227063 грн., у тому числі за 1 квартал 2009 року у сумі 1101748 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 893631 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 2302709 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 1910466 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 1018509 грн., порушення п.п. 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» через заниження податку на додану вартість всього у сумі 5761 633 грн., у тому числі: за січень 2009 р. в сумі 311692 грн., за лютий 2009 р. в сумі 432880 грн., за березень 2009 р. 101826 грн., за квітень 2009 р. в сумі 178830 грн., за травень 2009 р. 263251 грн., за червень 2009 р. в сумі 297475 грн., за липень 2009 р. 516957 грн., за серпень 2009 р. 432840 грн., за вересень 2009 р. в сумі 792532 грн., за жовтень 2009 р. в сумі 692891 грн., за листопад 2009 р. в сумі 424606 грн., за грудень 2009 р. в сумі 537490 грн., за січень 2010 р. в сумі 313167 грн., за лютий 2010 р. в сумі 406509 грн., за березень 2010 р. 58688 грн. Підприємство у встановленому законом порядку оскаржувало зазначені висновки акту планової виїзної перевірки та податкові повідомлення - рішення, однак ДПІ у Київському районі м. Харкова висновки та зазначені податкові повідомлення-рішення були залишені без змін. Обґрунтовуючи свій позов, позивач вважає, що донарахування податків ДПІ у Київському районі м. Харкова зроблено, виходячи з висновків про не підтвердження витрат ТОВ «ЛЕМВЕСТ» по взаємовідносинам з ТОВ «ВЕК-ЕКСПО», СТОВ «СКАД», ТОВ ТД «МИР ПЛЮС» та ТОВ «ПРОМИСЛОВА ГРУПА АВІТЕК». Але всі вимоги, що передбачені ст. 203 ЦК України, при укладанні угод з ТОВ «ВЕК-ЕКСПО», СТОВ «СКАД», ТОВ ТД «МИР ПЛЮС» та ТОВ «ПРОМИСЛОВА ГРУПА АВІТЕК» щодо купівлі-продажу продукції було дотримано. Правочини спрямовані на настання правових наслідків. Діяльність підприємства спрямована на отримання прибутку та соціальних результатів від здійснення господарської діяльності. За результатами придбання та продажу товару підприємство здійснило первинний облік, а саме включило до валових витрат та валових доходів витрати та доходи від придбання товарів, сплатило до бюджету податки в повному обсязі. Всі ці дії підприємство здійснило відповідно до законодавства України. Підстав для визнання в діях підприємства заниження податкових зобов'язань та спроби заволодіння державним майном, а отже таких, що порушували публічний порядок, немає. Планова перевірка згідно податкового законодавства здійснювалась на підставі первинних документів. В результаті проведення перевірки не було виявлено розбіжності даних в первинних документів та податковій звітності, про що зроблено запис в акті, а отже фактів порушення податкового законодавства не виявлено. Крім того, в компетенцію інспекторів ДПІ не входить оцінка документів та визнання їх недійсними. Отже, висновки в акті ДПІ у Київському районі м. Харкова зробила помилково. Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства повинні викладатись в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документа, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів. П.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за даними перевірки витрати не підтверджені. Позивач вважає визначення такого порушення помилковим, оскільки згідно п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) під час проведення перевірки ТОВ «ТД «РОСРЕСУРС» було надано договори купівлі-продажу, накладні на закупівлю товару. Висновки щодо заниження податку на прибуток у 2 кварталі 2007 року періоді у сумі 7227063 грн. є необґрунтованими. В ході перевірки Державною податковою інспекцією в Київському районі м. Харкова було зроблено висновок про порушення п.п. 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». ДПІ у Київському районі м. Харкова зроблено висновки щодо неправомірного віднесення сум до податкового кредиту. Позивач проти таких висновків заперечує, обґрунтовуючи це тим, що в ході здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЛЕМВЕСТ» включало до складу податкового кредиту тільки ті суми, які підтверджені податковими накладними. На підставі наданих податкових накладних ТОВ «ЛЕМВЕСТ» здійснювало бухгалтерський облік, та надавало звіти до ДПІ у Київському районі м. Харкова. Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку. Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначений в п.3.2 ст. З Закону про ПДВ. Позивач вважає вищенаведені суми включені товариством до податкового кредиту правомірно.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, вважав його безпідставним та необґрунтованим, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, вислухавши прокурора, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «ЛЕМВЕСТ» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова було складено акт № 4241/23-5/30589951 від 12.07.2010 р., на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення № 0002812302/2 від 14.09.2010 року, № 0002812302/1 від 18.08.2010 року, № 0002812302/0 від 21.07.2010 року, № 0002822302/2 від 14.09.2010 року, № 0002822302/1 від 18.08.2010 року, № 0002822302/0 від 21.07.2010 року.

В ході перевірки встановлені порушення ч.1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216.ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обмовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ЛЕМВЕСТ» з ТОВ «ВЕК-ЕКСПО», СТОВ «СКАД», ТОВ ТД «МИР ПЛЮС» та ТОВ «ПРОМИСЛОВА ГРУПА АВІТЕК», порушення п. 5.1. п.п. 5.2.1. п.5.2. ст. 5, з урахуванням п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5, п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 з урахуванням п.1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» через заниження податку на прибуток в перевіряємому періоді у сумі 7227063 грн., у тому числі за 1 квартал 2009 року у сумі 1101748 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 893631 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 2302709 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 1910466 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 1018509 грн., порушення п.п. 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» через заниження податку на додану вартість всього у сумі 5761 633 грн., у тому числі: за січень 2009 р. в сумі 311692 грн., за лютий 2009 р. в сумі 432880 грн., за березень 2009 р. 101826 грн., за квітень 2009 р. в сумі 178830 грн., за травень 2009 р. 263251 грн., за червень 2009 р. в сумі 297475 грн., за липень 2009 р. 516957 грн., за серпень 2009 р. 432840 грн., за вересень 2009 р. в сумі 792532 грн., за жовтень 2009 р. в сумі 692891 грн., за листопад 2009 р. в сумі 424606 грн., за грудень 2009 р. в сумі 537490 грн., за січень 2010 р. в сумі 313167 грн., за лютий 2010 р. в сумі 406509 грн., за березень 2010 р. 58688 грн.

Як встановлено судом, СГТОВ «СКАД»; ТОВ «ВЕК-ЕКСПО»; ТОВ «ПГ АВІТЕК»; ТОВ «ТД «МИР ПЛЮС») є контрагентами позивача ТОВ «ЛЕМВЕСТ», постачальниками продукції лому чорних металів. Були укладені договори: з ТОВ «ТД «МИР ПЛЮС» № 23/02-1 від 09.02.10 р.; з ТОВ «СКАД» № 01/012-09 від 03.01.09 р., № 18/08-08 від 18.08.08 р.; з ТОВ «ВЕК-ЕКСПО» № 3/08-1 від 03.08.08 р., № 04/02-01 від 04.02.09 р., №02/07-м від 02.07.09 р., № 25/09-м від 25.09.09 р.; з ТОВ «ПГ АВІТЕК» №26/06-мк від 26.06.09 р., №5/10-мк від 05.10.10 р..

Відповідно до ст. 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміють діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а субєкти підприємництва підприємцями. Довідка з ЄДРПОУ ТОВ «ЛЕМВЕСТ» включає перелік господарської діяльності даного товариства, яка постійно велася підприємством, що підтверджується господарськими договорами, дослідженими податковим органом. Також позивачем надано копію ліцензії, що надає право ТОВ «ЛЕМВЕСТ» займатися переробкою відходів чорних металів. ТОВ «ЛЕМВЕСТ» надало до суду копії технічних паспортів на транспортні засоби, які є власністю позивача, за допомогою яких позивач здійснював перевезення лому чорних металів. За договором оренди № 1/11-10 від 01.11.2010 року позивач орендував площадку для здійснення своєї діяльності.

В даному випадку нікчемність правочину прямо не встановлена законом, сторони за договором не заперечують його дійсність, тому такий правочин може бути визнаний нікчемним лише у судовому порядку (ч. 3 ст. 215 ЦКУ). Укладені нами правочини відповідають обовязковим загальним вимогам, що передбачені статтею 203 Цивільного Кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Оскільки при укладенні договору не порушено жодної з перелічених умов, такий правочин не може тягнути за собою його нікчемність.

Обставин, які б свідчили про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору не встановлено.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на незаконність укладених договорів між позивачем та СГТОВ «СКАД»; ТОВ «ВЕК-ЕКСПО»; ТОВ «ПГ АВІТЕК»; ТОВ «ТД «МИР ПЛЮС», оскільки вони укладені у письмовій формі, підписані сторонами, між ними погоджені всі істотні умови та досягнута домовленість щодо їх виконання, тобто повністю відповідають вимогам ч.1 ст. 205, ч.2 ст. 207, ч.1 ст. 208, ст. 218, ч.3 ст. 639 ЦК України, ст.ст. 179, 180 ГК України.

Відповідачем не надано до суду доказів про те, що зазначені договори визнані недійсними.

Відповідно до вимог ст.ст. 202,203,215 ЦК України, правочином є дія особи, яка повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою, шостою ст. 203 Цивільного Кодексу України.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 18.12.94р. № 334/94-ВР із змінами та доповненнями до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг)” під час проведення перевірки було надано договори купівлі-продажу, податкові накладні, акти виконаних робіт, отже витрати є підтвердженими.

Пункт 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових. Серед таких обмежень, витрати, які були виключенні відповідачем до складу валових ТОВ «ЛЕМВЕСТ», відсутні. Крім того, п.5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не дозволяє встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення до складу валових витрат платника податку крім тих обмежень, що зазначені в цьому Законі.

Також, судом встановлено, що під час проведення перевірки ТОВ «ЛЕМВЕСТ» було надано договори купівлі-продажу, накладні на закупівлю товару. Відповідно до п. 7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Таким чином суд дійшов висновку, що витрати є підтвердженими та висновки акту щодо заниження податку на прибуток є необґрунтованими.

Відповідно до вимог п. 1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток, затвердженого наказом ДПА України від 29 березня 2003 р. за № 143 зі змінами та доповненнями: дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності). Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства.

Відповідно до вимог п. 3. 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України, дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках підписами відповідальних посадових осіб (керівник, головний бухгалтер), печаткою.

Дані Декларацій з податку на прибуток та ПДВ, які були надані до ДПІ у Московському районі м. Харкова та дані наведені в цих деклараціях відповідають документам, наданим позивачем, тому податкове повідомлення-рішення ДПІ Київського району м. Харкова №0002812302/2 від 14.09.2010 року, рішення-повідомлення № 0002812302/1 від 18.08.2010 р., рішення-повідомлення № 0002812302/0 від 21.07.2010 р. про сплату 7227 063, 00 грн. підлягають скасуванню.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону. Згідно п. п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), непідтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 1.2.6 цього пункту). ТОВ «ЛЕМВЕСТ» надало до суду належним чином завірені, копії податкових накладних, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Таким чином суд дійшов висновку про підтвердженість податкового кредиту, та висновки щодо заниження податку на додану вартість є необґрунтованими.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити стосовно розміру штрафу, який застосовано ДПІ до ТОВ «ЛЕМВЕСТ», за занижений податок на прибуток, наступне. Штрафна санкція складає 5910 066,5 грн., при розмірі суми за основним платежем 7227 063, 00 грн., 00 грн. Відповідно до п.6.1.3. Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001 р., «У разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. В даному випадку сума штрафної санкції значно перевищує 50 % суми недоплати, визначеної відповідачем.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що штрафні фінансові санкції застосовані неправомірно.

Щодо посилання відповідача на те, що в ході проведення перевірки встановлено відхилення податкового кредиту між позивачем і його контрагентами, внаслідок не декларування податкових зобов'язань, не знаходження контрагентів за попередньою адресою, відсутність у контрагентів виробничих, торгівельних, складських приміщень, суд зазначає наступне.

При цьому, слід зазначити, що до висновку про порушення позивачем положень Законів України „Про оподаткування прибутку підприємств” та «Про податок на додану вартість», відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності іншої особи, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за її дії. Крім того, згідно ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідальність за нарахування, утримання та сплату податку несе платник податку. Відповідальність за податковими зобов'язаннями та податковим кредитом контрагентів чинним законодавством України не передбачена.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході вирішення питання щодо законності прийнятого субєктом владних повноважень рішень суд відповідно до вимог ст.2 КАС України зобовязаний перевірити чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає не доведеними відповідачем, належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та наявними правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемвест" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова, за участю прокуратури Київського району м. Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 0002812302/2 від 14.09.2010 року.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 0002812302/1 від 18.08.2010 року.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 0002812302/0 від 21.07.2010 року.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 0002822302/2 від 14.09.2010 року.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 0002822302/1 від 18.08.2010 року.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 0002822302/0 від 21.07.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемвест" судові витрати в розмірі 3.40 (три гривні сорок копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 15.12.2010 року.

СуддяМ.Д. Кухар