Рішення № 134968387, 19.03.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/29413/25

категорія 113080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати протокол від 14.07.2025 року №61 комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 9 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 подав заяву до комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Комісія 14.07.2025 відмовила у наданні відстрочки. Позивач вважає неприйняття відповідачем до уваги висновку ЛКК №482 від 25.04.2025 за формою первинної облікової документації №080-4/о та висновку ЛКК №482 від 25.04.2025 - протиправним, оскільки саме ці медичні документи підтверджують необхідність ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді. Акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду було подано разом із іншими підтвердними документами для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Протокол №61 від 14.07.2025 прийнятий без належного обґрунтування та без оцінки наданих позивачем документів.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач проти позову заперечив. У відзиві на позовну заяву вказав, що військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворим батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), у випадках, передбачених пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), про відсутність інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд за хворим батьком чи матір`ю дружини (чоловіка). Про що позивач не вказав, що у нього є сестра ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є працездатною та зобов`язана та може здійснювати постійний догляд. Відповідач зазначає, що не можливо підтвердити факт постійного стороннього догляду позивача ОСОБА_1 за матір`ю ОСОБА_4 .

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій заперечив проти доводів відповідача та просив позовні вимоги задовольнити.

До суду надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою суду відмовлено ОСОБА_1 у забезпеченні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

04.07.2025 позивач засобами поштового зв`язку АТ Укрпошта подав на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про надання відстрочки відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 ЗУ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

До заяви додав:

- Копію відповіді з Білогородської сільської ради;

- Копію акту №160 від 27 травня 2025 року про встановлення факту здійснення особою постійного догляду;

- Копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ;

- Копію паспорта ОСОБА_2 ;

- Копію картки платника податків ОСОБА_2 ;

- Копію паспорта ОСОБА_1 :

- Копію картки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 ;

- Копію військового квитка на ім`я ОСОБА_1 ;

- Копію висновку №482 про наявність порушення функцій організму яку невиліковні хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціально\ послуги з догляду на непрофесійній основі від 25.04.2025 року;

- Копію висновку ЛКК № 482 від 25.04.2025 року.

За результатами розгляду заяви з доданими до неї документами, комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 було ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призову, про що було винесено протокол засідання комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_6 № 61 від 14 липня 2025 року.

Про прийняте рішення позивача проінформовано повідомленням від 14.07.2025 №6115227.

Причиною відмови вказано:

1) поданий Висновок №482 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі надається для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

2) в поданому Висновку №482 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, встановлена невідповідність назви закладу охорони здоров`я на штампі та печатці. В поданому Висновку №482 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, встановлена невідповідність адреси закладу охорони здоров`я та контактних даних з даними, отриманими з відкритих джерел. подано Висновок ЛКК №482 від 25 квітня 2025 року, не за формою, затвердженою МОЗ.

3) повідомлення Білогородської сільської ради Бучанського району Житомирської області за вих.№Д-670/07-20 від 28.05.2025 р. підписане ОСОБА_5 . Згідно отриманих даних з відкритих джерел, зокрема, https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/04358477/, уповноваженою особою Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області та керівником є Овсієнко Антон Михайлович. Крім того, повідомлення Білогородської сільської ради Бучанського району Житомирської області за вих.№Д-670/07-20 від 28.05.2025 р. скріплене печаткою «Для довідок №2», а не гербовою печаткою.

4) не подано засвідчену в установленому порядку копію довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №859016 від 08.03.2024 р., зазначену в Акті №160 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 27 травня 2025 року.

5) з поданого Акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 27.05.2025 р., встановлено невідповідність ПІБ особи, яка здійснює догляд.

Позивач, вважаючи, що відмова у наданні йому відстрочки від мобілізації є протиправною, звернувся до суду зданим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу (далі Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України Про оборону України, Про Збройні Сили України, Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону №2232-XII).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ) в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово було продовжено. Востаннє Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні (затверджено Законом України від 23.07.2024 №3891-ІХ) строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 12.08.2024 на 90 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, строк якої також неодноразово продовжувався та діє станом на дату розгляду справи.

На момент розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.

За приписами частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Статтею 23 Закону №3543-XII визначені категорії військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Зокрема, згідно з пунктом 9 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560 в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яким, серед іншого, врегульовано процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до пунктів 58, 59 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Пунктом 57 Порядку №560 передбачено, що для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Як установлено пунктом 60 Порядку №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень комісій при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) належить розгляд заяви та документів, що підтверджують право на відстрочку військовозобов`язаного; за результатами вивчення поданих документів рішення про надання/ про відмову у наданні відстрочки оформляється протоколом з викладенням мотивів прийняття такого рішення.

Предметом оскарження у цій справі є прийняте комісією з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлене протоколом №61 від 14.07.2025 комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу в частині відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до абзацу 9 частини 1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_1 .

З додатку №5 до Порядку №560 "Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" вбачається, що документами, які підтверджують право на відстрочку за пунктом 9 частини 1 статті 23 цього Закону є:

- для особи, яка потребує постійного догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

- для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);

- для особи, яка зайнята постійним доглядом за батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб та свідоцтво про народження дружини (чоловіка), документи, що підтверджують неможливість здійснення постійного догляду дружиною (чоловіком) або іншим працездатним членом сім`ї (висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу іншого працездатного члена сім`ї в постійному догляді або свідоцтво про смерть такого члена сім`ї, або витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або рішення суду про визнання безвісно відсутнім або рішення суду про оголошення його померлим), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

З наведеного правового регулювання вбачається, що нормами Порядку №560 для отримання відстрочки на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону передбачено надання висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №120/1909/23, суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.

Як встановлено судом, та не заперечується відповідачем, позивач разом із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації надав копію висновку ЛКК №482 від 25.04.2025 та висновок №482 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 25.04.2025.

Зі змісту висновку №482 від 25.04.2025 (форма 080-4/о) вбачається, що мати позивача ОСОБА_2 , пройшла лікарсько-консультаційну комісію ТОВ «Медичний центр «Ван Медікал» та згідно висновку ЛКК за станом здоров`я не здатна до самообслуговування та потребує постійної сторонньої допомоги/стороннього догляду.

Наведені висновки містять підписи голови та членів комісії, печатку цієї комісії, довідка видана за формою 080-4/о згідно з наведеним наказом Міністерства охорони здоров`я від 09.03.2021 №407, який є чинним на дату видачі довідки.

Відповідно до висновку №482 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 25.04.2025 ОСОБА_2 рекомендовано соціальні послуги догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №120/1909/23, суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.

Щодо осіб, які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров`я, які мають право приймати, зокрема: 1)висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 №667.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 120/1909/23, від 13.06.2024 року у справі № 520/21316/23.

Отже, наведене вище вказує на те, що висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг, може бути доказом того, що особа, яка за станом здоров`я не здатна до самообслуговування і потребує постійно стороннього догляду.

Щодо доводів про невідповідність назви закладу охорони здоров`я на штампі та печатці суд зазначає, що на штампі вказано назву закладу охорони здоров`я англійською мовою, а на печатці українською мову, що відповідає відомостям щодо підприємства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд зауважує, що невідповідність адреси закладу охорони здоров`я та контактних даних з даними, отриманими з відкритих джерел не може бути підставою для відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оскільки юридична особа може мати філії або представництва.

Відповідачем не підтверджено, що заклад охорони здоров`я не здійснює діяльність за вказаною у висновку адресою.

Висновку №482 є дійсним та нечинним не визнавався та протиправно не взятий до уваги відповідачем при розгляді заяви позивача.

За приписами пункту 61 Порядку №560 військовозобов`язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та не отримують компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються за встановленням факту здійснення постійного догляду із заявою у довільній формі на ім`я керівника виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, районної у м.Києві військової адміністрації за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання особи, зазначеної у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за якою здійснюється догляд. У заяві повинні бути зазначені такі відомості про військовозобов`язаного, який здійснює постійний догляд: прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті); відомості про особу, за якою здійснюється постійний догляд (прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті). Військовозобов`язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, до заяви, зазначеної в абзаці першому цього пункту, додають документи, визначені у підпунктах 9 і 14 додатка 5 (крім акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8). Районні, міські держадміністрації (військові адміністрації), виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад для розгляду документів щодо встановлення факту здійснення військовозобов`язаним постійного догляду за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», утворюють постійно діючу комісію із встановлення факту здійснення особою постійного догляду. Комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду здійснює розгляд заяви протягом десяти календарних днів з дати її подання. До складу комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду можуть входити депутати місцевої ради, представники виконавчих органів місцевого самоврядування, громадських організацій загальною чисельністю не менше ніж п`ять осіб. За результатами роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду складає та надає військовозобов`язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Саме такий акт з відповідним пакетом документів і було подано відповідачу, однак той відмовив у задоволенні заяви позивача.

Судом із матеріалів справи встановлено, що згідно з актом про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 27.05.2025 №160 ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , яка потребує постійного догляду.

Актом про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 27.05.2025 №160 підтверджено факт здійснення постійного догляду ОСОБА_1 за ОСОБА_2 .

Відповідач зазначив, що повідомлення Білогородської сільської ради Бучанського району Житомирської області за вих.№Д-670/07-20 від 28.05.2025 р. підписане ОСОБА_5 . Згідно отриманих даних з відкритих джерел, зокрема, https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/04358477/, уповноваженою особою Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області та керівником є ОСОБА_6 . Крім того, повідомлення Білогородської сільської ради Бучанського району Житомирської області за вих.№Д-670/07-20 від 28.05.2025 р. скріплене печаткою «Для довідок №2», а не гербовою печаткою.

Суд не відхиляє вказані доводи відповідача, оскільки вказане повідомлення не є підтвердженням факту здійснення постійного догляду позивачем за своєю матір`ю, а є лише відповіддю на заяву позивача від 16.05.2025, разом із якою позивачу направлено Актом про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 27.05.2025 №160.

В свою чергу, акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 27.05.2025 №160 складено членами комісії та містить підписи членів комісії. Склад комісії затверджено розпорядженням Білогородського сільського голови Бучанського району Київської області від 28.05.2024 №119. Судом не виявлено невідповідності ПІБ особи, яка здійснює постійний догляд.

Крім того, Порядок №560 не містить вимог щодо обов`язкового засвідчення печаткою акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду. Суд наголошує, що визначальним є саме об`єктивні обставини, що свідчать про наявність чи відсутність у позивача права на відстрочку, а не наявність чи відсутність допущених, на думку відповідача, недоліків у поданих документах.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що позивач не вказав, що у нього є сестра ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є працездатною та зобов`язана та може здійснювати постійний догляд.

Водночас суд зауважує, що системний аналіз положень пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", пункту 61 Порядку №560 та Додатку №5 до цього порядку дозволяє дійти висновку, що законодавець не встановлює обмежень в наданні відстрочки від призову на час мобілізації в залежності від наявності у батьків позивача інших осіб, які можуть їх утримувати. Таке обмеження стосується виключно випадків здійснення постійного догляду за батьком чи матір`ю дружини (чоловіка).

Тому наявність у матері іншої дитини не позбавляє позивача права на одержання відстрочки від призову.

До того, суд зауважує, що спірне рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні позивачу відстрочки не ґрунтувалося на тому, що позивач має сестру, яка може здійснювати догляд за матір`ю.

За наведених фактичних обставин у справі, суд дійшов висновку, що позивач надав необхідні документи для розгляду питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Надання копії довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №859016 від 08.03.2024 р., зазначену в Акті №160 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 27 травня 2025 року не передбачено Порядком №560, позивач надав достатні докази на підтвердження права на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

З урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту прав позивача буде визнання протиправним та скасування рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом №61 від 14.07.2025, та зобов`язання оформити позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України " Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Суд зауважує, що на законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження, суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, Тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Оскільки судом встановлено право позивача на відстрочку від призову, отже, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та від 22.01.2020 у справах №1640/2594/18 та №826/9749/17 відповідно.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Розглядаючи питання про розподіл судових витрат, суд уважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Частиною 1 цієї правової норми закріплено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Станом на день постановлення рішення по суті спору на підтвердження розміру витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи, суду надано платіжне доручення про сплату судового збору в розмірі 968,96 грн. Будь-яких інших доказів щодо розміру витрат на правничу допомогу позивачем не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку про стягнення судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 968,96 грн.

Керуючись статтями 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом №61 від 14.07.2025 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева

19.03.26