Постанова № 13496646, 11.01.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.6.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 січня 2011 року Справа № 2а-9811/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді - Твердохліба Р.С.,

при секретарі Чукіній А.Ю.,

за участю представників:

від позивача Лиманюк М.А.

від відповідача не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області до приватного підприємства «Інтеко» про стягнення заборгованості з орендної плати за землю в сумі 42116,55 грн., -

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2010 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області до приватного підприємства «Інтеко» про стягнення заборгованості з орендної плати за землю в сумі 42116,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

Приватне підприємство «Інтеко» зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності та перебуває на обліку як платник податків і зборів у Державній податковій інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законом строки.

Станом на 01.12.2010 заборгованість відповідача перед бюджетом складає з орендної плати за землю у сумі 42116,55 грн.

Враховуючи, що самостійно податковий борг з орендної плати за землю в загальній сумі 42116,55 грн. приватне підприємство «Інтеко» не сплатило, позивач просить стягнути його в судовому порядку, оскільки відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив. Заяви про розгляд справи за його відсутності не надав. Правом подати до суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався.

Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч.6 ст.71 КАС України, суд вирішує справу на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Приватне підприємство «Інтеко» знаходиться на обліку у державній податковій інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області як платник податків і зборів.

Відповідно до статті 1 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із статтею 21 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Статтею 2 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю» передбачено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до статті 14 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 01 січня і до 01 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обовязку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обовязку подання податкової декларації до 01 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обовязку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Податкове зобовязання по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, відповідно до статті 17 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Податкове зобовязання по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби (стаття 27 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю»).

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» приватне підприємство «Інтеко» є субєктом плати за землю (платником).

Приватне підприємство «Інтеко» в звітній податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності від 29.01.2009 № 1892 та від 07.08.2009 № 39335 (арк. справи 21,23) визначило на 2009 рік податкове зобовязання з орендної плати в розмірі 10157,05 грн., а в звітній податковій декларації від 30.01.2010 № 2318 визначило на 2010 рік податкове зобовязання з орендної плати в розмірі 31624,79 грн.(арк. справи 25).

Підпунктом 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Згідно із підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

В порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та статті 17 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» приватне підприємство «Інтеко» узгоджену суму податкового зобовязання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця не сплатило, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 42116,55 грн.

Згідно із пунктом 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції (штрафи) за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

Відповідно до вимог пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції (штрафи) за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

Як вбачається з облікової картки приватного підприємства «Інтеко» з орендної плати за землю та розрахунку заборгованості станом на 18.11.2010 (арк. справи 4, 27-32), за несвоєчасне погашення податкових зобовязань з орендної плати за землю, визначених податковою декларацією орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, відповідачу у відповідності із вимогами підпунктів 16.1.1 та 16.1.2 пункту 16.1 та підпункту 16.4.1 пункту 16.4 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» нараховано пеню, несплачений залишок якої на дату судового розгляду та вирішення адміністративної справи складає 466,71 грн.

Відповідно до статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобовязань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

Стягнення безготівкових коштів здійснюється шляхом надіслання банку (банкам), обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини, а при стягненні готівкових коштів - у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу.

На виконання вищезазначених положень Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачем відповідачу надіслано першу податкову вимогу від 14 жовтня 2009 року № 1/473, яка отримана відповідачем 14.10.2009, про що свідчить підпис посадової особи останнього (арк. справи 19); та другу податкову вимогу від 16 листопада 2009 року № 2/527, яка отримана відповідачем 16 листопада 2009 року, про що свідчить підпис посадової особи останнього (арк. справи 20).

14 січня 2010 року державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку Луганської області відносно приватного підприємства «Інтеко» прийнято рішення № 333/24-073 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу (арк. справи 17).

Але зазначені заходи не призвели до погашення податкового боргу відповідача.

Оскільки відповідач на час судового розгляду справи у добровільному порядку податковий борг з орендної плати за землю в розмірі 42116,55 грн., з яких 41649,84 грн. податкові зобовязання, 466,71 грн. пеня, не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пунктів 15 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнені, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 11 січня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Інтеко» (ідентифікаційний код 30672379, місцезнаходження: 93404, м. Сєвєродонецьк, вул. Силікатна, буд. 7) в доход Державного бюджету України податковий борг (р/р № 33218812700080, код платежу 13050200, отримувач УДК в м. Сєвєродонецьку, код отримувача 24046627, банк ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013) з орендної плати за землю в розмірі 42116,55 грн. (сорок дві тисячі сто шістнадцять гривень пятдесят пять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова складена у повному обсязі 17 січня 2011 року.

СуддяР.С. Твердохліб